Намалюй свої думки: українка в Каліфорнії – про те, як арт-терапією лікують у США
І як влаштувати домашню арт-терапію в умовах карантину
Катерина Соколова
Катерина Соколова з Дніпра – практикуючий арт-терапевт в Лос-Анджелесі. Здобувши освіту за напрямками мистецтва і психології, вона прийшла до заняття, яке втілило в собі обидві ці сфери. Вже два роки в США Катерина професійно за допомогою арт-терапії займається психологічною підтримкою, реабілітацією посттравматичних синдромів і корекцією особливостей розвитку.
Благодійна організація, у якій працює Катерина, в цьому напрямку працює за державною програмою. Тобто саме американська держава фінансує застосування арт-терапії для людей з інвалідністю та всіх, хто потребує допомоги в соціальній адаптації.
Хвороба Альцгеймера, аутизм, синдром дефіциту уваги і гіперактивності, панічні атаки, паралічі. Виявляється, арт-терапія особливо важлива для роботи в кожному з цих випадків. Крім того, це і просто ефективний метод виявлення і позбавлення від психологічних проблем, які є в кожній людині.
Здавалося б, сила простоти. Взяти і намалювати що завгодно. Але далі починається найцікавіше.
"Рубрика" дізналася у Катерини Соколової, як метод малювання може витягнути з ями депресій, сварок і напруги, чому його застосовують в США навіть в рамках державних програм, і як карантинна реальність трансформувала роботу арт-терапевтів. Далі – пряма мова.
Що таке арт-терапія?
Це метод, завдяки якому людина невербально може самовиражатися. Коли ми малюємо, ми висловлюємося образами. Це те, що ми мислимо. А наша мова – вже допоміжний інструмент для вираження думок у структурованому вигляді. І коли у людини якась емоційна криза, або нерозуміння із суспільством, у якому вона живе, їй набагато легше висловити і зрозуміти себе через образи, ніж через слова. Таким чином арт-терапія допомагає розкрити глибинні емоційні проблеми і якоря, які тримають нас внизу.
Особливо це допомагає дітям, тому що у них немає навіть словникового запасу, щоб пояснити все, через що вони проходять і що вони відчувають. А відчувають вони дуже багато, адже вони вчаться жити.
Як виглядає сеанс арт-терапії?
Є багато шляхів і способів арт-терапії. Розповім, як арт-терапію, як правило, проводжу особисто я (в період карантину групова практика була перенесена в онлайн-режим, далі докладніше, – Ред.). Ми ставимо фігуру. Припустимо, це свічка, чаша, пляшка, тканина, лампа, двері, значок – це може бути що завгодно.
Навколо сідає група від 10 до 15 осіб. Якщо менше 10 – мало варіативності результатів, більше – стає дуже індивідуально. І всі малюють.
У мене є 3 правила. Перше – використовувати мінімум 3 кольори, тому що кольоровираження – одне з найголовніших інструментів арт-терапії. Друге – використовувати якомога більше полотна. Тобто не малювати десь в куточку, збоку, а не боятися забруднити полотно. Третє – це не дивитися на роботи оточуючих. Тому що тоді відбувається дифузія і ти хочеш-не хочеш, а позичаєш ідеї, які навколо тебе.
На процес малювання закладено десь годину. У когось він займає 15 хвилин, а хтось може просидіти все відведений час. Одночасно я розповідаю про історію мистецтва або про теорію кольору.
А потім – найсильніший момент, коли все відкривають свої малюнки. Таке відчуття, що всі малювали абсолютно різні речі і в різний час. Один зобразив разом з тим, що на задньому фоні, інший намалював маленький предмет, третій доповнив своїми квітами, а хтось прибрав усе, що йому було складно. Різний вибір кольору. Хтось малює, заповнюючи внутрішність, а хтось – обрис предмета.
Першу хвилину ми просто всі вражені. Потім я один за одним проходжу, і кожному по композиції, по вибору кольору, штрихах і іншим характеристикам даю портрет емоційного психологічного стану, який описує людину в даний момент часу.
Що дає малюнок?
Те, як був намальований малюнок – ключ до розуміння, як людина вирішує проблеми. Неважливо, що ми робимо, мозок працює однаково. Більшість людей не малює кожен день, і малюнок нашою головою сприймається, як проблема, яку треба вирішити. Чим менше у тебе досвіду, тим чистіше самовираження. Досвід може додати трохи естетики, але він прибере від тебе ось цю "самість".
Розшифровуючи, як був намальований малюнок, арт-терапевт розуміє спосіб вирішення проблем людиною. Починаючи від того, що з'їсти на сніданок, закінчуючи проблемами міжособистісних відносин.
Як це можна зрозуміти по малюнку?
Колір дає зрозуміти, які емоції переважають. Композиція може багато що сказати про самооцінку і самовідчуття людини. Це стійкість або нестійкість, як дивиться на предмет – знизу або зверху, у яку фігуру можна вписати намальоване, на якій стороні більше зображено. Наприклад, останнє дає розуміння про тимчасове сприйняття – сфокусована людина більше на минулому, або ж мріє про майбутнє дуже сильно і в сьогоденні не ототожнена з реальністю. Дивлюся штрихи – переривчасті або довгі. Важливий і сам процес малювання, тому фахівець за ним спостерігає. Людина намалює, витре, виправить, або він відразу візьме колір і буде експромтом наносити. Є багато складових, які аналізуються і виявляються при цьому самовираженні.
Кому потрібна арт-терапія?
Подивитися на себе з боку, інакше кажучи, метод активної інтроспекції – найважливіша складова цього методу. В українському суспільстві, на відміну від західного, поки слабо розвинена культура роботи з психологом. До сих пір ходить стереотип, що це "ненормально". Але відхиленнями від норми займається психіатр, а психолог – це особиста консультація, можливість подивитися на себе з боку, що допоможе об'єктивно оцінювати свої ресурси і правильно поставити вектор руху.
Якщо все добре, це допоможе людині оптимізувати свій потенціал і максимізувати можливості. Але, на жаль, найчастіше люди приходять до психолога в уже емоційному глухому куті. І робота над собою з професіоналом допомагає знайти вихід.
Дітям арт-терапія допомагає пропрацювати концентрацію, посидючість.
Дорослим і старшим людям це допомагає фізіологічно, так як це робота рукою і мислення образами, що активізує рідко задіяні ділянки мозку.
Зараз 80% інсультів припадає на ліву півкулю. Тому люди часто після інсульту втрачають свою домінантну сторону, права рука, права половина обличчя обвисає, втрачається рухова. Причому інсульти трапляються все більш і більш в ранньому віці. Якщо раніше це була проблема людей за 60-т, то сьогодні все частіше інсульти зустрічаються до 30-ти років. Причина в стресах, у які ми себе загнали. Ми перестаємо дозволяти собі мислити образами, хоча це і є наша натура. Всі права півкуля – це образна півкуля, те, як ми орієнтуємося в просторі, як ми сприймаємо емоційний фон іншої людини.
У той час, як ліва півкуля – це логіка, цифри, слова. Ми так навантажуємо його тим тиском, який ззовні на нас надає суспільство і економіка, що люди просто втрачають баланс, а потім і здоров'я через це. Тому малюнок, як і танці, спів – це активізація правої півкулі. Тим самим, ми балансуємо фізіологічно наш організм і всю особистість.
Як арт-терапія застосовується у роботі з людьми з особливостями розвитку?
В першу чергу, арт-терапію можуть пробувати люди, які просто хочуть дізнатися себе краще. Часто ми можемо боятися зізнатися собі в темах, які насправді дуже турбують. Через малюнок і з третьою особою – посередником-терапевтом – і потрібно це робити, щоб з'ясувати і залагодити проблему.
Але, крім того, її застосовують для дуже широкого спектру психокорекції та аналізу.
Перше – діти з розладом аутичного спектру. Їм складно комунікувати зі світом. Малюнок допоможе дитині висловитися. А потім фахівець може допомагати йому знаходити слова, які будуть описувати його стан.
Друге – СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності). Ця особливість виражається у труднощах концентрації уваги, гіперактивності, погано керованій імпульсивності, і все частіше зустрічається у школах у дітей. Батьки карають, лають дітей, а все не допомагає. Дитина займається тим, що їй не подобається, вона страждає від страху покарання.
І таких особливостей стає все більше – ми перетворюємося в "покоління хвилинки". Наша memory span – це концентраційна петля, через яку наш мозок проходить – зменшується. Дитині стає фізично неможливим просидіти на уроці 45 хвилин, вона звикла грати, швидко знаходити відповіді, дивитися YouTube – хвилинка, і вона змінює новий контент. На жаль, система освіти не адаптується так швидко, як розвиваються і еволюціонують наші діти і технології. Арт-терапія допомагає дітям зі СДУГ подовжувати петлю концентрації. Спочатку вони посидять лише пару хвилин, або будуть рвати аркуші і малювати кожен раз щось нове. Але із практикою, з довгим курсом, вони зможуть концентруватися, і панічних нападів не буде. Кроком у 10-15 хвилин збільшувати свою посидючість, що буде ставати нормою для дитини.
Часто в разі сімейних конфліктів або різних травм, емоційного або фізичного насильства, арт-терапія допомагає подолати бар'єр страхів і навчитися знову виражати себе. Або якщо ви не піднімаєте якісь теми в сім'ї, тому що боїтеся зіпсувати взаємини або погіршити розбіжності, через малюнки це можна мирно винести на поверхню.
Арт-терапія може допомогти дорослим, у яких постійні панічні атаки. Для них буде важливий сам процес самовираження – заспокійливий, щоб контролювати своє дихання і серцебиття.
Її застосовують і для дорослих з шизофренією. Вони часто бояться говорити про те, що відбувається у них в голові, втрачають відчуття реальності, що реально, а що галюцинація. І через малюнок ми можемо більш чітко ставити їм діагноз і контролювати стан. Вони не можуть приховати нічого через малюнок, якщо це якийсь курс.
З метою розвитку мозку і моторики арт-терапію застосовують для людей з паралічами, деменцією, при хворобі Альцгеймера. Коли ми будуємо в мозку нові нейронні зв'язки, ми збільшуємо його здатність регенерувати себе і адаптуватися під нові умови. Чим старше ми стаємо, тим більше нам потрібно навантажувати голову новими активностями.
Як довго варто займатися арт-терапією?
Малювання фігур – лише перший крок. Можна малювати портрети, ілюстрацію до своїх снів, свого стану, фантазувати – варіантів маса.
Тривалість індивідуальна. Звичайно, це повинен бути курс, а не постійна практика. Тому що робота з психологом може викликати залежність, ти потім не відчуваєш себе цілісним без цього.
Чому арт-терапією, як правило, займаються у групі?
У групі легше. Якщо людина відкриється тільки перед терапевтом, їй і в житті буде легше відкриватися з однією людиною, вона не буде себе почувати комфортно в групі людей, в класі, на роботі.
Тут допомагає час. У перший раз вона може відчувати себе скуто. Але як тільки вона бере щось у руки і наносить на папір, все. Самовираження вже йде і навіть за стартовими мазкам можна починати говорити з людиною.
Чим далі ти йдеш в терапії, тим стає комфортніше. Група знайомиться один з одним, з'являється довіра, стає більш ясно, що не все так страшно. І люди самі можуть відкриватися і просто в класі ділитися своїми відчуттями, думками, прогрессами і чим завгодно.
Як арт-терапія застосовується у США?
Арт-терапією займаються з ветеранами військових дій, з людьми, які піддавалися домашньому насильству, з людьми з місць позбавлення волі. Люди з усіма видами проблем і потреб можуть бути спрямовані на таку практику.
Я працюю у благодійній організації, яка знаходиться під контролем Державного департаменту ментального здоров'я. Ми допомагаємо дорослим з ментальними особливостями.
Система допомоги дуже децентралізована, кожен регіон має свій центр, який займається своїми проблемами. Я працюю в Harbor Regional Center на півдні Каліфорнії на програмі, яка називається Canyon Verde. У нас 45 постійних клієнтів, які були продіагностовані і зареєстровані через цей регіональний центр до 18-ти років. Це і вроджена проблематика, і придбані, як наслідки аварій, інсультів, насильства та інші випадки.
Найочевидніший результат у людей, які пройшли через травматичний досвід – зникають панічні атаки. У людей з генетичними особливостями, як синдром Дауна або церебральні паралічі, результат в тому, що сповільнюється негативна динаміка. Це те, чим я, як професіонал, можу пишатися.
Одна учасниця нашої програми – жертва двох ранніх інсультів, через які втратила здатність говорити і була паралізована, відновлювалася довгий час. Завдяки арт-терапії вона відкрила свій міні-бізнес. Відкривши в собі достатній талант і сміливість самовиражатися, вона почала малювати картини і продає їх.
Як карантин змінив роботу арт-терапевта?
Карантин був введений у Каліфорнії з 16 березня. Наша благодійна організація продовжувала ходити на роботу аж до повного посилення заходів. Тепер ми повністю перевели заняття з нашими клієнтами в онлайн.
Звичайно, це складно. Складно дивитися за людьми з особливими потребами в онлайні, не зрівняється з особистою присутністю. Але, тим не менш, ми висилаємо завдання, вони їх роздруковують у себе вдома. І ми через Zoom влаштовуємо груповий сеанс. Звичайно, це не має якоїсь красивої візуальної форми. Вони малюють тим, чим мають можливість – в хід може йти навіть просто олівчик і туалетний папір. Складно з організацією питання, але це допомагає сто відсотків.
Як займатися арт-терапією самому на карантині?
Займатися самому арт-терапією можна. Але будь-яке самолікування – це дуже суб'єктивний вид оцінки, тому що сам себе ти або перехвалюєш, або боїшся похвалити, або надумуєш собі. Тут можна отримати користь від самого процесу арт-терапії.
Цей метод може допомогти зараз зберегти мир в умовах домашнього ув'язнення. Ми виявилися закритими вдома зі своїми близькими. Наприклад, мама, тато, діти, чоловік / дружина. Часто виникає багато сварок, стомленості, напруження. Мало того, що кожен знаходиться в стресовій ситуації, так ще ми і повинні зіткнутися одне з одним в природних ситуаціях, і це нелегко. Тому я б запропонувала зібратися ввечері сім'єю і запропонувати помалювати. Хтось може сприйняти з посмішкою або глузуванням. Але якщо ви сядете і почнете малювати, ви побачите, що це переведе русло енергії у позитивне. Замість того, щоб нападати один на одного, ви зможете виплеснути цю енергію на папір. Можна згадати або придумати щось хороше. Фантазія допоможе не тільки заспокоїтися, але і направить мозок в той напрямок, де він зможе придумувати креативні рішення проблем або адаптуватися до кризи.
Я знаю, що дуже велика проблема – чим зайняти дітей зараз. Якщо запропонувати помалювати – це заспокоїть, направить енергію, зблизить маму з дитиною.
Малюнки дітей: Меланія, 10 років, Лос-Анджелес. Фото: buzzfeednews.com
Якщо ви самі опинилися в ув'язненні, живете один, теж раджу сісти і помалювати. Це буде мати трохи інший ефект. Більш заспокійливий, не так заради згуртованості. Самому може бути складно себе змусити, але я все одно всім раджу.
Про що малювати? Згадати щось хороше. Це може бути будь-що. Хочете – портрети один одного, поставте кошик з фруктами і спробуйте намалювати його. Але важливо, щоб це не було конкурсом. Коли немає професіонала, який веде сесію, починається змагальність. Бажано малювати щось, що не піддається порівнянню.
Це може бути приємний спогад або ідея. Намалюйте відпустку своєї мрії або дизайнерську маску. Щось добре, що викличе позитивні емоції, але що не буде потім каменем спотикання.
Не треба давати нікому діагнози, тому що знову ж таки – коли немає професіонала, коли ви замкнені всі в одному колі, не потрібно переходити на особистості, це може тільки погіршити напругу всередині будинку. Обговорити намальоване, всім посміятися, придумати щось, дискусія обов'язково. Сказати, про що ти думав, що ти намагався на ньому зобразити, хтось може щось додати. Але це не повинна бути терапія без переходу на особистості.
Якщо є можливість зв'язуватися з фахівцем-психологом – дуже раджу. Зараз, крім всіх інфекційних випадків, в лікарнях дуже почастішали надходження з серцевими нападами. Це все від підвищення кортизолу – гормону стресу. Люди панікують, дивляться телевізор, сидять вдома, нікуди виплеснути енергію, вона у них замикається в собі. І вона призводить до негативних наслідків – хвороб, нападів, панічних атак, депресій. Якщо відчуваєте стрес-напругу, спробуйте з кимось про це поговорити і бажано з кимось ззовні вашого будинку, тому що розумію – вдома обстановка може бути напружена. Як би ви один одного не любили, ми забули, як це – проводити разом час 24 на 7, не знаємо, як це робити. Якщо ви не можете знайти професіонала, це може бути ваш друг по телефону, старий забутий знайомий, але я дуже раджу саме знаходити професіонала, щоб не вводити себе в якісь стани, з яких потім вам буде дорого виходити.
Контакти Катерини Соколової:
- email: [email protected]
Читайте також:
Як налаштувати дистанційне навчання: досвід та поради вчителів
Щоб не з'їхав дах. Як не розлучитися і зберегти стосунки на карантині
Часова діра: як не втратити темпу життя та організувати себе на карантині
Карантин для дітей дошкільного віку: як підтримувати розвиток в онлайні
