Освіта 13:00 31 Бер 2020

Як налаштувати дистанційне навчання: досвід та поради вчителів

На віддалений режим перейшла не лише офісна робота, але і освітній процес. Як організувати клас из тридцяти дітей на навчання онлайн, якими інструментами користуватися і як підтримувати дітей вмотивованими — розпитали у вчителів молодших, середніх та старших класів.

Фото: osvitoria.media

Робота вчителя і без карантинного режиму була достатньо складною — спробуй зайти до класної кімнати, вгомонити тридцятеро дітей, вкласти їм до голів усе, що передбачила шкільна програма, а до того ж зробити це цікаво — так, щоби їм це ще і сподобалося. А тепер давайте вийдемо на новий рівень: умови всі ті самі, мінус класна кімната, плюс екран комп'ютера. Запитали у вчителів, як вони змогли організувати навчальний процес на карантині і що би могли порадити своїм колегам.

Олена Стороженко

Вчителька молодших класів, викладає у третьокласників

У четвер 12 березня, коли було повідомлено про початок карантину, я стала вивчати ресурси, що допоможуть організувати дистанційне навчання саме для початкової школи.

📌 Застосунків багато, але найбільш зрозумілий дітям, що дає можливість чути і бачити вчителя, для мене здався Zoom. Ввечорі протестувала на своїх домашніх, а вранці у перший день карантину повідомила батькам учнів про початок тестування цієї програми в нашому класі.

📌 Організувалися 10 сімей, протестували, все вийшло.

📌 наступного дня набралися 2 групи по 15 дітей (в залежності від того, коли можуть батьки, коли гаджет в доступі у дітей) на урок вранці та ввечері. Для цього від батьків потрібно було проконтролювати скачування застосунку Zoom на телефон або планшет дитини та у перший раз проконтролювати, як чути та як видно.

📌 з понеділка на тому ж тижні (відтоді минуло вже 2 тижні) кожен день ми маємо дві зустрічі по одній годині (вранці та ввечері)

📌 спочатку писали просто на чорнетку, а потім пристосувалися до повноцінних класних і домашніх робіт.

📌 зараз ми маємо і класну, і домашню роботу; у програмі Zoom є можливість віртуально підняти руку, щоб відповісти на запитання, пограти у навчальні ігри. Коли закінчуємо розбирати якусь задачу, перед переходом на інший файл, усміхаючись, питаю дітей: "Усе записали? З дошки стирати можна?" Вони кричать: "Так!"

📌 Ми також зберегли шкільне спілкування всередині класу. Перед уроком, поки всі входять у програму, а я перевіряю відео та звук, хтось налаштовується і співає для всіх пісень, хтось приносить свого домашнього улюбленця, щоби всім його показати, хтось знайомить з молодшим братом або сестрою, хтось робить коротку екскурсію своєю кімнатою… Наприкінці занять діти просять: "Можна нам лишити увімкненою конференцію хоч на п'ять хвилин, ми побалакаємо одне з одним?".

📌 щоб зацікавити дітей та урізноманітнити навчання, я підбираю різні дидактичні активності (ігри за принципом передач, вікторин, пазлів, колеса фортуни і т.д.), що також допомагають закріпленню теми. Наприклад, ми працюємо у конструкторі навчальних ігор LEARNINGGAPPS. Створили гру за мотивами "Хто хоче стати мільйонером" і заробили мільйон!

📌 деякі виконані роботи діти через вайбер пересилають мені, так я отримую зворотній зв'язок у зошитах. Перевіряю, роблю позначки, пишу рекомендації, а замість оцінок, коли робота доведена до кінця та ми разом домоглися повної правильності, кожен учень отримує від мене ❤️ Вважаю, що поки оцінювання в балах зайве. Може, трохи пізніше дійдемо до цього.

📌 дуже рада, що є можливість приділяти увагу і спілкуванню, обміну новинами, цікавинками між самими дітьми та мною.

📌 намагаюсь зберігати спокій, бадьорість, транслювати це дітям, бо впевнений спокійний вчитель — це велика частина успішного дистанційного навчання.

Марина Підгайна

Вчителька російської мови та зарубіжної літератури, викладає у 5-10 класів

Дистанційне навчання виявилось для нас несподіваним челенджем, та мабуть, виклики очікуваними і не бувають. Зазвичай під час карантину (це того, що тривав не більше двох тижнів), ми працювали переважно з Вайбером: повідомлення для учнів були стислими (або фото-записочки з завданням), зворотній зв'язок майже не передбачався.

Але зараз ми поринаємо у по-справжньому віртуальне навчання і самоосвіту.

📌 Для більшості вчителів перехід на дистанційне навчання – це, звісно, стрес. А засвоювати нове у такому стані… Коли стало зрозуміло, що це надовго, почалась ще більша істерика: треба швидше-швидше, якісніше, "віртуальніше". У той же час, коли треба опановувати нові підходи, навчання ніхто не відміняв, тож діти надсилають свої роботи, і їх (роботи, а їх дуууже багато) треба "перевіряти. А ще треба щоденно (бо ж не встигну!) переглядати якусь відеоінструкцію, щоденно проходити онлайн-курси, отримувати (обов'язково!!!) сертифікати, надсилати їх у групу «Вчителі» у Вайбері, і цей Вайбер пілінькає без упину, бо там колеги, щасливі отримувачі омріяних сертифікатів, розгублені учні, роздратовані батьки і просто родичі і знайомі. А ще, коли ти отримала якісь знання, хочеться їх застосувати негайно (бо ж не встигну!): домашня техніка відмовляється співпрацювати, Інтернет втомився, платформа з віртуальним класом, завдяки якій навчаються твої учні, давно висить — щастя! Зовсім забула: щоденні звіти про свої цифрові подвиги у роботі з учнями — теж обов'язково робимо!

📌 Ще одна проблема: можна втопитися у тому океані цифрових можливостей для навчання, а вчитель переважно перфекціоніст, але ж засвоїти і застосувати все це нереально, а дуже хочеться — і знову когнітивний дисонанс і стрес. Тож треба довіритись комусь, хто точно знає, що робити і як. Хто це? Колега? Дуже малоймовірно, таких одиниці. МОН — теж не дуже надійний рятівник, хоча спроби є (серіали з цифрової обізнаності вчителя). Тут на допомогу приходять експерти, зокрема Оксана Пасічник (супер-налаштування для вчителів, важливість рефлексії), Олег Стечкевич (дуже якісні огляди й рекомендації, за посиланням – аналіз спроб МОН надати всім вчителям цифрові навички), Антоніна Букач (про неї знає все відповідальне вчительство, вона пропагує додатки Google в освітній діяльності), Юрій Гайдученко (огляд сервісів) – мої герої і улюбленці. У них можна побачити аналітику стосовно ситуації з дистанційним навчанням і, на мій погляд, найбільш оптимальний огляд і вибір ресурсів, і що найцінніше – детальні й дуже чіткі інструкції, як це робити.

📌 Сьогодні я працюю з учнями 5-7 класів у кольоровому гейміфікованому ClassDojo, з дорослішими (8 і 10) — у більш функціональному Google Classroom. За канікулярний тиждень обов'язково перепрофілюю свій сайт на платформі Google для дистанційних освітніх потреб. У колег (спільноти у ФБ) бачу блоги, цікаві ресурси — захоплююсь, та не завжди використовую — всього не використаєш 🙂

📌 Колеги з молодшої школи працюють в Zoom, Bandiсam (круто і якісно!, треба посилання — пишіть). А я знімаю відеоуроки у Loom — теж новій для мене досвід, і теж захоплює.

Дмитро Безверхній

Вчитель історії, викладає у 5-11 класів

Карантин став справжнім викликом для освітньої та інших сфер життя. Утім, мусимо працювати в тих реаліях які несе нам світ. Перш за все, варто усвідомити, що для дітей перехід на дистанційну форму навчання теж значний стрес, хоч і здається, що це все «дивні канікули». Уроки мають повністю трансформуватися, бути цікавими й конкурувати з ігровими чи медіа-розвагами на які учні можуть відволікатися на карантині.

📌 Я працюю вчителем історії в сільській школі — вона не надто велика, але добре оснащена необхідним (сучасні класи, інтерактивна дошка, вільний доступ до мережі). Проводжу уроки з учнями середньої та старшої ланок, тобто 5-11 класи. Організувати навчальний процес допомагають різноманітні платформи, зокрема Google Classroom — у звичний час я ним не користуюся, але зараз це справді допомагає. Багато освітніх ресурсів, таких як «Всеосвіта», «На Урок» та інші, дають можливість розробляти тести й онлайн-опитування — швидко та зручно. У школі ми з учнями користуємось освітньою інтерактивною платформою mozaBook, і я дуже тішусь, що на час карантину вона стала відкритою й безкоштовною для домашнього користування. Там передбачена ціла низка інструментів та можливостей перетворення навчання на цікаву пригоду.

📌 Для швидкої комунікації допомагають месенджери, як от Viber. У нагоді часто стають і соцмережі — сторіс Instagram можна розміщувати різноманітні опитування та завдання-цікавинки для класів. Відео на YouTube допомагають візуалізувати матеріали занять.

📌 Окрім того, вся потрібна інформація обов'язково з'являється на сайті школи та оновлюється. Ведеться постійний її моніторинг.

📌 Для мене, як вчителя, час карантину — це теж насичена робота. Окрім дистанційного навчання, це ще й період саморозвитку. Проходжу цілу низку вебінарів від мережевих платформ, ресурсів та студій онлайн-освіти «На Урок», «EdEra», «Prometheus» та інших, у руслі підвищення кваліфікації. Також це нагода впорядковувати методичні матеріали, документацію та розробляти нові варіанти й способи вибудовування навчальної діяльності в дистанційній формі. Вчителі точно не нудьгують під час вимушеного карантину. А втім, головне нині, дбати про здоров'я — своє і всіх оточуючих — тому такі тимчасові незручності цілком прийнятні.

Олександр Кириченко

Вчитель історії, викладає у 8-11 класів

Такий довгий карантин — передусім, виклик для кожного вчителя. Що робити? Як робити? Як краще організувати навчальний процес? Працювати дистанційно важко. На уроці вчитель бачить, як сприймають учні матеріал, чи їм цікаво, іде одразу зворотній процес, віддача. Вчитель може одразу переорієнтуватися, зосередити увагу на тому, що учням не зрозуміло, а на дистанції це нереально зробити.

📌 Я працюю в Сумській обласній гімназії-інтернаті для талановитих та творчо обдарованих дітей. З перших днів карантину для наших учнів на сайті гімназії розміщені завдання, які вони повинні самостійно опрацювати (завдання розраховані на перший тиждень карантину).

📌 За цей час вчителі пройшли ряд онлайн курсів по організації дистанційного навчання та змогли визначитися із найзручнішим способом організації подальшого навчання.

📌 Кожен вчитель створив групи в соціальних мережах Telegram, Viber, Instagram, Messenger. Тут ми спілкуємося з учнями, передаємо важливу інформацію, посилання на відео-уроки, корисні сайти. Учні надсилають нам виконані завдання.

📌 У кожного вчителя гаджети не замовкають, учні надсилають виконані завдання навіть у вихідні і це доволі не зручно, адже у нас навчається близько трьохсот учнів 8-11 класів.

📌 Найбільше нас хвилюють учні 11 класів, їхня підготовка до ЗНО. Тому саме з цією метою багато вчителів записує відео-уроки, щоб максимально наблизити роботу з учнями до формату живого уроку. Така ідея виникла і у мене. Знімаю урок одним дублем на смартфон — максимальне наближення до ситуації під час уроку у класі, а тоді монтую і викладаю на YouTube. У цьому мені допомагає дружина, яка за фахом також історик. Теми я обираю саме ті, що йдуть по плану в тому чи іншому класі. На них даю посилання і одинадцятикласникам, для підготовки та повторення матеріалу до ЗНО з історії. Уроки розміщую у соцмережах і їх поширюють мої колеги, так само я поширюю уроки інших колег-істориків та посилання на корисні інтернет ресурси.

📌 З 30 березня вся гімназія переходить працювати на інтернет платформу Google Classroom. Вона досить зручна як для вчителів, так і для учнів. На ній доступний зворотній зв'язок з учнями, вказується термін виконання завдань, розміщуються завдання одразу для всіх учнів, зручна форма оцінювання, учні можуть отримати індивідуальну консультацію у вчителя. Всі навчальні матеріали розміщені на Google диску. Проводити відео-уроки для нашої гімназії нереально, адже у нас навчаються учні з усієї області і в основному з віддалених сіл, де поганий інтернет зв'язок.