Мама на карантині. Чим зайняти дітей вдома, щоб попрацювати
П’ять історій українок про те, як не з’їхати з глузду в умовах поєднання дітей і роботи
Ілюстрація: Lisa Aisato
В Україні розпочався вже другий тиждень карантину. Через закриття шкіл і дитячих садочків мільйони жінок мусять поєднувати дистанційну роботу з доглядом за дітьми. При цьому ніхто не скасовував і домашні обов'язки — прибирання та приготування їжі, догляд за тваринами. "Рубрика" зібрала п'ять історій українок про те, як налаштувати роботу з дому.
Поліна Адаменко, засновниця дитячої архітектурної студії Arch4kids
Виховує 10-річного сина Олександра
Перш ніж організувати роботу з дому, я дала собі декілька днів на роздуми, щоб спокійно і розмірковано підійти до перебудови всієї роботи. Не треба докоряти собі за слабкість та розпач: це природні емоції у стані форс-мажору. Треба час на те, аби пережити їх, перевести дух та зібратися із силами.
Звичайно, працювати вдома непросто. Ми живемо удвох із моїм десятирічним сином Олександром. У нього є своя кімната, він доволі самостійний, але залишається дитиною.
У перший тиждень карантину було дуже складно сконцентруватись, але потім я розробила низку правил, які дозволяють мені не лише продуктивно працювати, а й бути хорошою мамою для свого сина. Для цього потрібно:
📌 домовлятися з дитиною. Ми з сином домовились, що якщо він бачить, що я сиджу за комп'ютером, до мене підходити можна тільки у випадку пожежі чи загрози його життю
📌 раціонально використовувати час. Наприклад, під час приготування обіду я працюю: розмовляю телефоном або готуюсь до лекцій, слухаючи записи. Для роботи також активно використовую вихідні, коли син у батька
📌 вчити дитину готувати їжу самостійно. Мабуть, саме приготування їжі займає наразі більшість часу. Але Олександр вже навчився сам собі готувати сніданок та варити пельмені. Буду розширювати перелік страв, що він може собі приготувати без моєї участі
📌 організувати розвиваючі ігри для дитини. Доведеться змиритись, що дитина багато часу проводить у гаджетах, але це стратегічні ігри, де він грає в командах, спілкується з іншими, в тому числі в голосовому чаті, виграває та програє, щось планує, купляє за ігрові гроші
Головне, що б я сказала мамам, які працюють: не треба докоряти собі, якщо ваші діти проводять багато часу, дивлячись мультики чи граючи на планшетах. Карантин закінчиться, вони повернуться до свого нормального режиму. Мозок вони навряд зламаюсь собі. А от для мами головне завдання — залишатися доброю мамою. Навіть якщо ціна — зайва година чи дві за екраном.
Ганна Калюжна, науковиця
Має 2-річну доньку Єву
Для мене з введенням карантину дуже мало що змінилось, адже я вже понад два роки в декреті працюю в такому ритмі. Проблема в тому, що поки я вдома, повно справ, щоб їх робити. Це заважає працювати.
Для роботи маю свій окремий робочий стіл, як і чоловік. Але ми воліємо вдвох працювати за великим обіднім столом на кухні. Дитина тут, з нами. Дитині два роки, так що навчання як такого ще немає. Займаємося, як завжди. От зараз я це пишу, а вона поруч малює.
Розмежувати роботу просто: коли я щось роблю по дому, дитина мені не заважає, але коли сідаю щось робити за стіл – одразу їй чогось від мене треба. Тому працюю не по дому, коли вона спить або як вона сидить на ручках і смокче мої груди, а я можу щось написати.
В таких умовах планувати не завжди вдається. Можна лише створювати розпливчасті структури:
📌 коли дитина спить, не спати разом з нею. Так вдається викроїти годину-півтори для роботи
📌 попросити чоловіка побавити дитину. Це теж плюс година-дві роботи
📌 працювати вночі. В нічний час вдається попрацювати від 2 до 6 годин. Але тоді вдень треба лягати спати разом дитиною і дві-три ночі після цього спати
📌 виділяти час на себе. Дитині це також цікаво і вона бере активну участь — маститься кремами, миє голівку
📌 знаходити час на хобі ввечері, коли дитина спить або її бавить чоловік. Часу завжди не вистачає, але тоді я просто на все забиваю і можу вечір, наприклад, нанизувати намиста, або плести. Це і є справа, яку я відкладала.
Вікторія Павловська, прес-секретарка у Vodafone Ukraine
Виховує 9-річного сина Артема
Всі пишуть про дотримання звичайного графіку, та я вважаю, все індивідуально.
Обставини змінились, а отже звичайний графік може виявитись не найбільш ефективним.
Ранок — мій улюблений час фізичної активності. Мені важливо було це зберегти, бо спорт сприяє виробленню гормонів для гарного настрою, а це — ресурс. Не тільки для роботи, для щасливого дня. Так я встигаю більше, роблю легше й веселіше, ну і спина не болить від довгого сидіння за комп'ютером. Тому у понеділок, середу у нас офісна йога по ZOOM. У вівторок і четвер — пробіжка.
Під час карантину в мене виробились такі правила:
📌 починати роботу якомога раніше, щоб зробити більше завдань. Наприклад, я починаю працювати з 7-ї ранку і до 8.30.
📌 потрібно обрати найкращий час для роботи. Для мене це з 9 або 10 ранку і до 12-ї дня, потім — з 13-ї і десь до 17.30, хоча іноді буває, що мушу попрацювати довше.
📌 обідати варто в один і той же час. У нас обід триває з 12 до 13-ї дня. За цей час ми не лише встигаємо поїсти, а й спланувати решту дня.
📌 налаштувати віддалену програму навчання для дитини. На жаль, школа не змогла забезпечити віддалене навчання, тому доводиться проходити все самостійно.
📌 звертатись по допомогу до рідних. Нас часто виручає бабуся — вона приходить на декілька годин, щоб разом проходити навчальну програму.
📌 привчати сина до самостійності. Коли бабусі немає — син займається самостійно, а потім питає мене, якщо щось не зрозуміло. Тут стає у нагоді та ранкова година, коли я встигла зробити шматок роботи, тому можу допомогти сину.
📌 залучати дитину до читання, щоб вона менше часу проводила за монітором. У нашій родині ми використовуємо правило "Скільки читаєш — стільки сидиш в телефоні/мультиках". Слідкую за тим, щоб не було понад 20 хвилин за раз, щоб очі відпочивали і життя було різноманітним
📌 підключати дитину до хатніх справ. Мій Артем, наприклад, поливає квіти, пилососить і витягує білизну з пральної машинки. Також сам собі вигадує ігри і малює.
Проте найголовніше не мати ілюзій — всього не встигнеш. Ми не зможемо вкласти в ті дві години, які витрачали на транспорт, усю хатню роботу чи всі книжки з серіалами. Цей час вже пішов на те, щоб справлятись із якимись новими завданнями — наприклад, бути вчителем для сина. Тому просто keep calm і продовжуємо робити те, що можемо.
Ольга Ситнік, журналістка, головна редакторка УП.Життя
Виховує доньку Стасю, 1 рік і 10 місяців
У нас на карантині мало що змінилося. З дому працюю вже другий рік, робоче місце давно облаштоване, всі процеси (чати, папки) налагоджені. Єдине, що раніше були поїздки на зустрічі, а тепер їх нема. Плануємо скайпуватися. Чоловік бавить доньку, інколи, щоправда, їй критично треба мама і тоді доводиться відволікатися або щось дописувати прямо з нею на руках.
Ольга з чоловіком Ігорем і донькою Стасею
📌 Як і раніше, дуже рятує скороварка, бо часу на приготування їжі не дуже додалося.
📌 Вставати якомога раніше і відразу сідати за роботу. Краще — вже о 6-7 ранку. Тоді точно є година на роботу.
📌 Забезпечити денний сон для дитини. З 12 і до 15 години чоловік чи бабуся йдуть на вулицю, щоб дитина поспала (ходимо навіть нині). Це і основний час на роботу. Коли повертається додому — перерва на обід, далі всі бавлять дитину, а я далі працюю до 18. Ефективність максимальна звісно коли дитини нема вдома, бо коли вдома то вона періодично прибігає "замамитись".
📌 Мати багато різноманітних іграшок і конструкторів для дитини. Я включаю Стасі мультики після денного сну, але вона довго не витримує, встає і йде гратись. В нашому випадку мультики не панацея, адже концентрації уваги в неї немає. Вона довше може грати LEGO DUPLO, ніж дивитися мультики.
📌 Не боятись просити про допомогу рідних. На карантині стало навіть трохи вільніше, бо бабуся, яка приїхала в гості, у нас застрягла, допомагає бавити дитину, готувати й прибирати. Саме її поміч допомогла виділити кілька годин на хобі, але лише у вихідні, в робочі дні роботи стало більше.
Олена Ведмідь, менеджерка з комунікацій школи "Базис"
Виховує двох дітей — 13-річного Андрія та 11-річну Ярину
Я знайшла для себе два джерела сили. Перше — це заняття йогою. Мій тренер проводить уроки онлайн, тому я почала займатись йогою щодня, а не тричі на тиждень, як раніше.
Друге, що мене надихає, це — мої колеги зі школи "Базис". Ми спілкуємось не лише про роботу. Ми підтримуємо одне одного морально, жартуємо, ділимось позитивом та знаємо, що у нас є наша команда — люди, які турбуються одне про одного та завжди допоможуть у разі необхідності.
Одне з відкриттів "карантинного часу" — регулярні онлайн-вечірки з нашими друзями, які живуть на різних континентах. Ми ніколи не спілкувались так часто раніше, коли всі були зайняті у шаленому ритмі своїх життів. А тепер ми робимо відеочат у фейсбуці, відкорковуємо вино та заварюємо чай, і годинами сміємось зі всього на світі.
Олена Ведмідь. Йога онлайн
Найбільшою проблемою, до якої я не була готова, виявилось, що двоє підлітків та один чоловік, який активно займається спортом, постійно хочуть їсти. Тому ми почали готувати великими каструлями те, що може пару днів стояти в холодильнику і що можна швидко підігріти. Важливо, щоб мама не перетворювалась на куховарку, а також не стала офіціанткою, прибиральницею та посудомийкою. Тому ми зібрались сім'єю та написали правила, які намагаємось дотримуватись.
У нашій родині ми ввели свої правила під час карантину. Ці правила допомагають структурувати час, коли діти розуміють, що батьки працюють і їм не можна заважати в цей період.
Мої правила:
- вдень кожен працює окремо і не відволікає одне одного. Наприклад, якщо мама говорить по телефону або має онлайн-зустріч, то не можна заходити в її умовний "кабінет"
- організувати робочий куточок для всіх членів родини — як для батьків, так і для дітей. Звісно, у будинку це зробити не складно. Але і в квартирі важливо, щоб кожен член сім'ї знав, де він може спокійно працювати
- їмо одночасно всі разом на кухні, їжу з кухні не виносимо, роботу на кухню не заносимо
- одягати щодня щось красиве (або хоча б переодягати піжаму)
- не відкривати вино раніше 19:00
- припинити шукати у себе симптоми вірусу
- перед їжею – миємо руки, після їжі прибираємо всі разом
- кожен день підтримуємо порядок у своїх кімнатах
- не підвищуємо голос
- щовечора читаємо з дітьми вголос
- кожен день гуляємо в лісі
- прокидаємось в один і той самий час — о 7:00
Правила мого чоловіка:
- спорт регулярно щодня (він створив "онлайн"-запис у домашній спорт-клуб і повісив його на холодильник)
Правила, запропоновані дітьми:
- не ігноруємо одне одного
- не перебиваємо одне одного
- кожен може говорити те, що хоче, і решта не роблять йому зауваження
- не здавати одне одного
- доповідати мамі (два правила, які суперечать одне одному, але я не проти обидвох)
- не виривати з рук чужі предмети
- людина може посміхатись, коли хоче
Фото з Facebook
Важливі статті:
Йога через інтернет, флешмоби та гумор: як бізнес переходить на дистанційну роботу
Як перейти на віддалену роботу: підбірка інструментів
Як бізнес в Україні та світі допомагає у боротьбі з коронавірусом
Надихаючі вчинки. Як люди поводять себе під час коронавірусу і повертають віру у добро
Підтримка у коронавірусний час: як в Україні гуртуються і допомагають один одному
