“Захотілося практично допомогти країні”: як підлітки створюють інновації для розмінування України

У чому проблема?

Оператори протимінної діяльності на різних етапах залучають новітню техніку. Значну її частину Україні передають іноземні партнери. Однак, як коментують урядовці, цього не вистачає. Щоб пришвидшити процес розмінування, Україні важливо не лише залучати іноземні інновації, а й створювати власні, поширюючи їх на закордонний ринок. 

Однак з цим виникає проблема, адже країна через різні причини вже стикається з браком технічних спеціалістів, які могли б продукувати ці ідеї та реалізовувати їх.

Яке рішення?

Раніше ми писали, які стратегії впроваджували різні країни світу, аби залучити молодь до науки. Серед них не останнє місце займає запровадження STEM-системи й переосмислення навчальних програм, де чимало "ефірного часу" займала б саме практична частина. 

Популяризація технічних спеціальностей й створення образу науки як чогось цікавого й перспективного може посприяти залученню молоді у ці галузі.

Президент Малої академії наук України (МАН) Станіслав Довгий розповідає "Рубриці" — аби втілити цю масштабну ціль в життя, МАН створила цілу екосистему з різноманітними конкурсами, науковими заходами, секціями тощо. Вихованці мають можливості презентувати ідеї за кордоном чи реалізувати свої стартапи в бізнес-інкубаторі.

Він також говорить, що окремі ідеї МАНівців щодо розмінування України навіть взяли на подальшу розробку. Однак розголошувати цю інформацію через безпекові питання поки не можна, адже вона може стосуватися "чутливих розробок, які мають стратегічне значення для України". 

"За моїми спостереженнями, нині дітей більше цікавлять такі теми: цифрові технології, екологія, збереження здоров'я та лікування хвороб, а також все, що пов'язано з повномасштабною війною", — зауважує Станіслав Довгий.

Молодь прагне долучатися до створення нової України, вільної й інноваційної. Розповідаємо історії підлітків, які уже створюють проєкти, що допоможуть на крок наблизитися до цієї мети. 

Як це працює?

Ідея наукового проєкту прийшла на той момент 17-річному Роману спонтанно. Читаючи новини, він все частіше натрапляв на статті про те, що іноземні партнери надсилають Україні машини для розмінування. 

"Передбачено, що ці машини не розірвуться, що вони стійкі. Але водночас вони дуже великі, і меншу територію ними не розмінуєш. А ще вони дуже дорогі", — говорить хлопець. Тоді й подумав, що може спробувати створити альтернативу — дешевшу і компактнішу.

Майже пів року він розробляв прототип, постійно вдосконалюючи його новими функціями. Спершу створив самого робота, який працює на керуванні через стільникову мережу. Каже, вона схожа до іграшкових машинок, які керуються пультом, проте ідентифікує міни за допомогою металошукача і камери з вбудованим штучним інтелектом. Згодом до первинного функціоналу додалася можливість позначати заміновані ділянки спреєм з фарбою та зберігати GPS координати.

"У машині є унікальний зв'язок, реалізований через стільникову мережу, і забезпечено шифроване підключення. Нею можна керувати та отримувати інформацію про виявлені міни в онлайн-режимі. Також вона може працювати повністю автономно — запускається програма, і пристрій сам їздить по полю", — каже хлопець.

На одному полі таких машин, за задумом, має їздити декілька. Вони обстежують ділянку; знаходять міни й позначають їх за допомогою розприскування фарби на землю; а також записують їхні GPS координати, щоб оператори могли, за потреби, вручну знешкодити вибухонебезпечний предмет.

У машині також вбудована можливість проколювати землю, якщо металошукач чи камера не можуть виявити міну (це так звані пластикові міни, на які металошукач не реагує). Сапери й демінери такі предмети наразі шукають вручну, копаючи ґрунт. 

"У майбутньому є план зробити так звану master/slave систему. Тобто одна дорожча машина зі всією начинкою їздитиме з металошукачем, а спереду нього — декілька менших машин, які проколюватимуть землю. Передбачено, що менші машини будуть підриватися", — розповідає юний науковець. Він вважає, така система буде значно швидшою й безпечнішою.

Наразі хлопець випробовував прототип в домашніх умовах на металевих бляшанках, адже тести на реальних мінах реалізувати складніше й небезпечніше для початківця. Однак він вважає — проєкт перспективний й буде актуальний і після війни. Але щоб втілити його повноцінно в життя, потрібна команда й фінансування. 

Свою ідею Роману вдалося презентувати не лише перед спільнотою МАН, але й на міжнародному конкурсі I-FEST у Тунісі, найбільшому на африканському континенті. Там хлопець показав не лише воєнне застосування машини, але й цивільне. Зокрема така розробка може шукати дорогоцінні метали. 

"Для мене це було щось неймовірне. Я не вірив, коли мене запросили. Поспілкуватися з людьми з інших країн на тему, яка мене цікавить, це дуже круто", — розповідає про цей досвід Роман. 

Зараз же хлопець навчається у Львівській політехніці, вивчаючи електронні комунікації та радіотехніку. Уперше спробував створювати щось самостійно ще у 10 років, дивлячись відео на ютубі та наслідуючи батька, який працює в ІТ. Говорить, планує продовжувати розробки й надалі, адже це те, що цікавить його як людину, яка "виросла в цьому середовищі". 

Любов до науки прийшла до Анастасії ще в дитинстві. А після початку повномасштабного вторгнення вона вирішила цю любов втілити у корисні речі. 

"Захотілося більш практично допомогти країні, щось зробити. Тоді я була в 10 класі, і це був найкращий для мене спосіб допомогти", — згадує дівчина. 

Ідея нетипова — допомогти саперам захистити себе під час розмінувальних робіт, і водночас зробити цей захист легким. 

"Логічно, що міцний захист переважно важкий. І моя робота мала на меті зробити щось компромісне, краще, створити надлегкий метаполімер, зокрема, з пористого алюмінію та полімеру (спеціальна сполука). Було багато думок, як можна зробити це, які саме матеріали використовувати. Але ж хочеться чогось інноваційного, чого ще не було, що було б корисним", — пояснює винахідниця. 

Перевага цього матеріалу в тому, що він є міцним, але водночас легким — його вигідно використовувати як додатковий протимінний захист, або ж робити легкі переносні "хатинки", які могли б використовувати сапери у роботі. 

Необхідні матеріали, а саме пористий алюміній для зразків, їй зголосилися дати в одній з українських фірм. Самі ж експерименти проводила в лабораторії. Згадує, для неї це був неймовірний досвід. Саме там дівчина вперше побачила різноманітні мікроскопи, спеціалізовані машини, про існування яких почула вперше.

"Найскладніша частина — коли експеримент на початку не виходив. Ми (Анастасія і її науковий керівник, — ред.) використовували різні полімери, і з одним все вийшло, а з іншим ні. Ми намагалися зрозуміти, чому так, зробити по-іншому. Також складною була підготовка до захисту своєї роботи (її учні презентують перед суддями й авдиторією, — ред.): отримані результати потрібно згрупувати, все розкласти по поличках", — розповідає дівчина.  

Однак усі складнощі вартували того, вважає Анастасія. Наша з нею розмова відбулася за декілька днів після того, як вона повернулася з Тайваню, де у складі української делегації презентувала свій проєкт. Дівчина жартує, що це приємна компенсація. 

Українська делегація розповідала про свої досягнення на міжнародній виставці KIDE.

"Багато людей підходили і цікавилися моєю роботою, обмінювалися контактами. Мені здалося, що для них це також був перший досвід з українською делегацією. Але усі з розумінням ставилися. Питали, як наше становище в Україні, як Україна загалом, як наші сім'ї, як ми навчаємося в таких умовах", — говорить дівчина.

Щодо самого проєкту, винахідниця планує продовжувати роботу над ним, хоче спробувати експерименти з реальним вибухом та дослідити поєднання інших матеріал.

Свою наукову діяльність вона поєднує з навчанням у Київському політехнічному інституті, куди вступила цьогоріч на спеціальність "Кібербезпека".

Вона жартує: зрозуміла, що це буде її майбутня професія, коли переглянула фільми про Джеймса Бонда. Уявила себе в ролі спеціально навчених працівників, які займаються захистом державних ресурсів, і вирішила — це воно. 

"Я б радила всім не зупинятися, коли стаються великі або невеликі труднощі. Мені особисто повторювали, що негативний результат — це теж результат. Я спочатку не дуже вірила, але потім зрозуміла — що б у вас не вийшло, це дійсно результат. І вам треба його обґрунтувати, зробити з нього щось вартісне. Якщо у вас не вийшло, ви можете про це розповісти, аби інші не повторювали цю помилку. Це також допомога", — запевняє Анастасія.

Ще більше цікавої інформації

Якщо ви підліток і шукаєте можливості для себе, МАН пропонує: 

• Бізнес-інкубатор "Ukrainian Future" об'єднує коворкінг, лабораторію прототипування та бібліотеку матеріалів. Тут експерти допомагають юним стартаперам розпочати й успішно вести бізнес-проєкт.
• "Футурум" —  дитяча академія, де учні 6-12 років разом з науковцями проводять хімічні експерименти, вивчають будову клітини чи земної кори. Академія пропонує навчальні програми, курси та лекції.
• Музей науки МАН — це перший в Україні інтерактивний музей, де діти можуть досліджувати науку. Також створений ще один постійний Музей науки у Чернівцях. 
• "МАНЛаб" – одна з найбільших учнівських лабораторій у Східній Європі. Тут діти можуть стати експертами із 3D-друку, навчитися монтувати телескоп і виготовляти штучну клітину. 
• "Ex Lab" –  сучасно оснащені навчальні лабораторії, науковий супровід учнівських досліджень та забезпечення доступу до нових знань через експерименти з хімії та біології.