Е-освіта: чому це гра в довгу
Відразу кажу, що це моя особиста думка, яке може збігатися, може не збігатися з думкою МінЦифри.
Сьогодні йде дискусія про швидкий перехід на дистанційне та електронне навчання. Давайте скажу коротко, а потім поясню. Швидко не вийде. B створить більше шкоди, ніж користі, говорячи про школи.
Чому?
- Школи мало обладнані комп'ютерами і багато хто не має достатнього доступу в інтернет (не в кабінеті директора, а з вільним доступом для всіх вчителів)
- Немає достатнього рівня цифрової грамотності у всіх вчителів, на яких поклали б зобов'язання.
- Немає матеріалів для навчання, а переклад своїх звичайних уроків онлайн вимагає і гарного вміння користуватися комп'ютером, і реально набагато більше часу.
- Немає єдиного середовища навчання і стандартів, і так вийде, що один урок у Zoom, другий у Skype, третій у Teams і це хаос для всіх.
- Немає середовища електронних щоденників і вміння та навички користуватися ними. Є у деяких школах, але у меншості. І поки не скасували вимогу вести вручну частину звітів, це подвійна робота.
- Не можна покласти на батьків, які працюють, ще й зобов'язання вчити дітей вдома крім роботи. З багатьох причин.
- Дуже важливий фактор спілкування. І це діти. Навіть з дорослих, коли тільки онлайн навчання, приблизно тільки 20% закінчують курс. Це з дорослих, які свідомо вибрали цікавий курс. Бракує спілкування з викладачем, можливості задати питання в своєму темпі, структури. А. тепер уявіть дітей на нудних для них уроках…
- Спілкування, спілкування, контроль і мотивація, якої дуже не вистачає дистанційно. І також школа, це розвиток соціальних скілів.
Тобто так — звичайно, варто поетапно починати переходити і на підтримку звичайного навчання, на електронне, але почати з базової готовності:
- доступ до інтернету і забезпечення всіх вчителів достатнім доступом в інтернет. Як на мене, навіть навчання вдома
- навчання цифрової грамотності на однаковому і достатньому рівні всіх вчителів, які повинні користуватися рішеннями. І тестування, що є достатні навички
- створення одного середовища електронного щоденника та уроків за принципом Prozorro і eHealth — центральний компонент, де зберігається інформація і інтерфейси різних систем
- єдині матеріали навчання і середовища підтримки один одного для вчителів
- пілотні регіони
Це як мінімум, і потім можна починати говорити про повний перехід.
Приклад найбільш електронної країни Естонії. Більше 10 років — і у всіх школах електронні щоденники, усюди забезпечений доступ до інтернету, комп'ютери і т.д., і ось реально не вийшов перехід на повноцінне е-навчання. Різні середовища навчання, не було підготовки вчителів також викладати через інтернет, єдиних матеріалів. І це одна з найбільш електронних країн.
Реально я вважаю, що готовності у нас ще немає і повний перехід створив би восени більше хаосу, ніж користі.
