Вода в бюветах в Києві: пити чи не пити?

Вікторія Губарева

Літо в самому розпалі, і Київ, здається, скоро почне плавитися від спеки. Ми можемо врятуватися від палючого сонця вдома або в офісі, зайти перепочити в кафе або охолонути під кондиціонерами в торговому центрі. Не менш важливо підтримувати водний баланс і пити достатньо рідини, щоб не отримати тепловий удар. Але що робити, якщо під час прогулянки по місту поруч немає жодного кіоску з прохолодними напоями? Та й взагалі, як бути в цій ситуації тваринам — домашнім вихованцям, яких ми беремо з собою на прогулянку або вуличним пухнастим безпритульним, яким важко знайти воду в місті?

Доступність води — це «знак якості» населеного пункту і будь-якої його локації. Наприклад, престижну нагороду «блакитний прапорець» отримують лише ті пляжі, де доступ до питної води відкритий — вона повинна бути безплатною, у фонтанчиках для пиття або бюветах. 

Мапи з питними фонтанчиками Києва поки що немає — але є мапи з бюветами. Це найсвіжіші дані, оновлені 9 липня 2021 року. Синім відзначені фонтанчики, що функціонують, червоним — тимчасово несправні. Бювети обслуговує «Київводфонд»: забезпечує технічне обслуговування, проводить ремонтні роботи, контролює безпеку і якість питної води. 

Глибина свердловин в бюветах коливається від 90 до 340 метрів — це води сеноманського і юрського горизонтів. Це ті горизонти, які вважаються захищеними від зовнішнього впливу. Вважається, що вода сеноманського горизонту досить часто буває проблемною: містить багато заліза, жорсткості, сірководню. Вода ж з юрського горизонту зазвичай має ідеальний склад: не містить заліза, має оптимальну для людського організму кількість мінералів, а також є кристально прозорою. Але що говорять дослідження? 

«Київводфонд» перевіряє якість води за 11 основними показниками раз на три місяці, ще раз на рік проводиться розширений аналіз, за 56 показникам, за регламентом також проводяться перевірки на ще 9 показників: каламутність води, її колір, наявність запахів, смак, жорсткість, наявність марганцю, амонію і заліза. Переважно вода в цих джерелах відповідає заявленим якостям — дані знаходяться у відкритому доступі, і практично в усіх джерелах вода відповідає нормам. Тільки в деяких з них перевищена норма вмісту заліза. 

Нюанс безпеки такої води полягає не в самій воді, а в комунікаціях — колонці та трубах, по яких вона подається. Наприклад, перевищена норма заліза говорить про іржу на обладнанні, ще гірше — коли в трубах живуть недружні до людини мікроорганізми. 

За словами Вікторії Яковлєвої, директорки з інформаційної політики Асоціації Укрводоканалекологія, пити таку воду  небезпечно, оскільки вода, яка зливається з бюветів, в якій хтось, в кращому випадку, помив руки, зливається назад у свердловину і не проходить бактеріологічну обробку перед тим, як податися повторно. За її словами, вода з крана в Києві набагато безпечніша, ніж вода з бюветів, адже від деяких мікроелементів вуличної води, таких, як залізо, не можна позбутися навіть якщо цю воду прокип'ятити. 

Якщо ви все-таки зважилися втамувати спрагу з вуличних джерел, зверніть увагу на такі характеристики води як запах, колір води, нерозчинні домішки. Мутний жовтуватий колір говорить про високий вміст заліза у воді, неприємних запах — про наявність сірководню, а значить, про наявність шкідливих мікроорганізмів, які цей запах виробляють. 

Якщо ви звикли набирати воду на вулиці з одного і того ж джерела — перелийте її в прозору скляну ємність і дайте відстоятися ніч. Зміна кольору води та осад можуть з'явитися на ранок — це також свідчить про погану якість води. Стінки посудини можуть стати слизькими. Таку воду краще не пити.

Також не варто зберігати воду в пластикових пляшках, адже вони дійсно є одноразовими. Шкідливі мікроорганізми потрапляють в пляшку з повітря, у спеку така ємність перетворюється на теплицю для розмноження бактерій. 

В Європі за якістю води стежать набагато ретельніше, а фонтани регулярно оновлюють або встановлюють нові. Переважно їх встановлюють на приватних територіях, наприклад, в школі, але в деяких містах встановлення таких фонтанів — завдання міста. Наприклад, у Відні можна зустріти близько тисячі 3-метрових алюмінієвих стовпів, які дуже яскраво блищать на сонці й часом настільки не вписуються в автентику міста, що здаються чимось інопланетним. Але будь-який австрієць знає: в цих трубах з написом «trinkwaaser» — питна вода. Її можна не кип'ятити перед питтям, а налити в ємність і втамувати спрагу просто на вулиці. 

Річ у тім, що вода у Відні вважається однією з найчистіших і найкращих. У місто щодня надходить 400 тисяч м³ прісної джерельної води двома високими джерельним трубопроводами з районів Шнеєберг, Ракс, Шніальпе і Хохшваб. В Австрії віденську воду називають «білим золотом», адже вона не потребує додаткового очищення. 

Що стосується якості води в інших країнах, то, наприклад, в США, згідно з дослідженнями, які проводилися Тихоокеанським інститутом в Окленді, крім вимог до технічних характеристик питного фонтанчика, таких як висота, розташування і витрата води, конкретних правил з обслуговування фонтанчиків на національному або державному рівні немає, і там, як і в Україні, на тих, хто хоче спробувати воду з таких доступних в місті джерел, чекають ті самі небезпеки: норовіруси та ротавіруси, хвороботворні бактерії, свинець і мідь в складі води. 

Під час водної кризи в Штаті Мічиган у 2015-2016 роках, в школах по всій країні провели якісні аналізи води в питних фонтанчиках, які показали надмірний вміст свинцю. Однак з'ясувати, полягає проблема в самих питних фонтанах або ґрунтових водах, так і не вдалося. Можливо, виною тому і перша, і друга причина. В результаті багато державних шкіл просто прибрали такі фонтани зі своєї території. Ряд шкіл у Форт-Верті, штат Техас, замінили сотні старих питних фонтанчиків після того, як випробування показали, що вони небезпечні, проте навіть після цього в воді все одно знаходили шкідливі метали, що говорило про те, що причина може бути зовсім не в застарілій техніці. 

Обслуговування питних фонтанів в Києві полягає в тому, що служби зрідка перевіряють якість комунікаційних систем і якості води. Показників, за якими відбувається більш-менш регулярна перевірка, недостатньо, щоб повністю визначити, чи безпечна вода. Наприклад, відсутня перевірка на віруси та бактерії (що особливо важливо і потрібно в наш час). Все це говорить про те, що пити воду з вуличних джерел не варто, навіть якщо вона здається безпечною. 

↓Читайте також

Страшенні посухи та імпорт питної води? Що робити, аби не перетворити Україну на пустелю

День Дніпра: через 6 років нам доведеться обирати, кому дістанеться вода

Засів хмар, солома у дюнах і дерева з безпілотників: як у світі вирішують проблему опустелювання

Як врятуватись від спеки: 7 рішень для українських міст