Синдром самозванца во фрилансе: почему мы с ним сталкиваемся и какое решение?

Александр Конев

психолог-консультант в КПТ

Синдром самозванця — не вигадка. Це доведений психологічний феномен, що полягає в переконанні людини в тому, що вона займає чуже місце, негідна для роботи й загалом не заслуговує на те, що має.

Насправді з цим синдромом стикається чимало людей — серед них підприємці, самозайняті люди, робітники компаній, фрілансери. Саме останні потерпають від комплексу самозванця чи не найчастіше. 

Фрілансери більш схильні до синдрому самозванця з наступних причин:

1. Низька самооцінка: індивіди з синдромом самозванця часто мають низьку думку про себе і вважають себе менш компетентними, ніж інші.
2. Перфекціонізм: прагнення до ідеальності може призводити до відчуття, що ніколи не досягнеш власних вимог.
3. Культура та стереотипи: суспільні очікування і стереотипи щодо ролей іноді створюють додатковий тиск на особу і підсилюють синдром самозванця.
4. Порівняння з іншими: порівняння з іншими, особливо з успішними людьми, може підірвати впевненість в собі.

Як розпізнати синдром самозванця?

Комплекс самозванця супроводжується самоприниженням, думками про те, що ваші досягнення — це наслідок лиш удачі та збігів обставин, відчуттям, ніби ви не заслуговуєте досягнутого рівня. В результаті це, безумовно, негативно впливає на життя людини з таким синдромом.

Якщо з ваших вуст колись звучали ці фрази (або ж ви думали так про себе), то саме вони свідчать про наявність у вас синдрому самозванця: 

• Який з мене експерт?
• Я не заслуговую вдячності за роботу;
• Не думаю, що мої роботи комусь сподобаються;
  
• У мене немає досягнень, це просто щасливий збіг обставин;

Синдром створює реальні проблеми в роботі та навчанні. Наприклад, людина з синдромом самозванця може боятися взятися за нову справу, брати замовлення чи брати участь у конкурсах. Така людина сумнівається в собі, тому відтягує початок роботи або занадто довго доводить її до ідеалу.

Чому з'являється синдром самозванця?

Наука до кінця не може відповісти на це питання, але вже зараз дослідники мають цікаві інсайти щодо нього. Так, зокрема, у 2019 році науковці опублікували дослідження*, проведене серед студентів технічних спеціальностей, щоб визначити рівень "самозванства" серед них. Студентів опитали на початку і в кінці навчального семестру — і виявилось, що студенти, схильні до синдрому, найбільше страждали на нього саме в кінці семестру.

Це дозволило зробити висновки та виявити дві причини синдрому:

1. Конкуренція. Особливо коли відчуття конкуренції підсилюється штучно та її підтримують інституційно.
   
2. Першопрохідництво. Зокрема, виявилось, що до синдрому самозванця більше схильні ті, хто першим у своїй сім'ї займається певною діяльністю.

Якщо ці два фактори поєднати — скажімо, коли миє першопрохідцями в конкурентній атмосфері, то ризик виникнення синдрому різко зростає. Звісно, тут вагому роль відіграє і самооцінка людини: якщо вона нестабільна або низька, то й схильність до синдрому самозванця буде вищою.

Зараз на ринку фрілансу досить багато дизайнерів, спеціалістів IT, маркетингу та СММ. Усі ці професії набрали популярності (або й взагалі з'явилися) не так давно — тож фрілансери в цих сферах, найімовірніше, є саме такими "першопроходцями" професій у своїх сім'ях. Тож і не дивно, що всі вони — в підвищеній зоні ризику.

Досвід психолога

Зі свого досвіду можу привести типовий прояв синдрому самозванця. Якось до мене на психологічну консультацію звернувся маркетолог. Його проблема полягала в тому, що хоча його компетенції об'єктивно були високими, він занижував вартість своїх послуг. Вважав, що не вартий більших грошей. Також був страх втрати клієнтів, якщо підвищити ціну.

Нашу роботу ми почали з того, що вивчили ринок та ціни конкурентів. Це дало змогу об'єктивно зрозуміти, чи адекватна ціна послуг клієнта. Після цього ми звернулися до досвідченіших маркетологів, щоб запитати, чи вважають вони його навички достатніми для підвищення вартості послуг. Така вправа виявила важливий інсайт:

Коли ми не спілкуємось з нашими колегами та не маємо наставника у професії, то нам складно об'єктивно оцінити себе.

Крім того, в процесі нашої роботи виявилось, що клієнт не просить відгуків на свою роботу. За всю його кар'єру він отримав всього декілька відгуків. У ситуації, коли ми не впевнені у своїх компетенціях або тільки починаємо шлях у фрілансі, мати фідбек — це дуже важливо. Як з маркетингової точки зору для залучення потоку клієнтів, так і з точки зору особистісного росту.

Далі в роботі ми підійшли до фінального етапу. Це боротьба зі страхом. Насправді є тільки один ефективний метод: йти туди, куди страшно. Тільки так наш мозок зрозуміє, що страхи були ілюзорні та надумана ситуація насправді не така страшна. Але розбір ризиків, раціонального підходу до подолання страху займає певний час, так само як і підкріплення мотивації для дії. Коли клієнт зміцнився внутрішньо і був готовий, ми спробували підвищити прайс — для початку тільки з один замовником. Тут на нас чекав успіх. Згодом виявилось, що більшість замовників насправді були здивовані, чому ціна не підвищилася, адже вони оцінювали роботу фахівця досить високо.

Впевненість та самооцінка клієнта поступово почали зміцнюватись. Основні задачі нашої роботи, яка полягала в тому, щоб подолати страх та підвищити впевненість у собі, були досягнуті.

Як впоратись із синдромом самозванця самостійно?

Пропоную декілька рекомендацій щодо того, як можна поліпшити свій стан:

1. Зрозуміти, що ви не самі. Синдром самозванця зустрічається у багатьох людей. Навіть у професіоналів своєї справи. Більшість людей, які, здається, цілком на своєму місці, в якийсь період свого життя мали цей синдром.
   
2. Якщо ви сильно переживаєте щодо своїх компетенцій, то, найімовірніше, це говорить про те, що ви — відмінний спеціаліст. Це говорить про відповідальність. Якби ви були поганим спеціалістом, то не хвилювались би про це взагалі.
   
3. Перестаньте себе картати. Змініть фокус уваги з самозвинувачення на ваші досягнення та переваги. Почніть помічати та фіксувати навіть свої маленькі досягнення.
   
4. Перестаньте порівнювати себе з іншими. Коли ви порівнюєте свої знання з тим, що знають усі інші фахівці разом взяті, вам здається, що ви не гідні.
   
5. Почніть фіксувати свої досягнення. Ми можемо сприймати наші результати, як даність лише тому, що вони стали нашою рутиною. Записуйте в нотатки цілі, яких ви вже досягли, та відслідковуйте досягнення інших.

Не докладаючи зусиль, успіху не можна досягнути. Якщо ви легко досягли бажаного, швидше за все ви встановили надто легкі цілі. Водночас варто розуміти, що досягати складних цілей із часом стає простіше, бо ви звикаєте до темпу та покращується дисциплінованість, легше ризикуєте. Але іноді може виникати відчуття, ніби ви повільно рухаєтесь до мети. Тоді варто перемикнути увагу з цілі на, власне, шлях — зокрема, той його відрізок, який ви вже подолали. 

Щоб не знецінювати власні досягнення, порівнюйте себе з собою у минулому: що покращили за цей час? Тоді ви додатково впевнитесь, що не стоїте на місці, а розвиваєтесь.

• Іnstagram Олександр Конев

*Canning, E. A., LaCosse, J., Kroeper, K. M., & Murphy, M. C. (2019). Feeling like an impostor: Effects of perceived classroom competition on the daily psychological experiences of first-generation college students. Social-psychological and personal science (https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/1948550619882032)