fbpx
Сьогодні 28/11/2020 16:03
Колонка 14:31 07 Лип 2019

Як це – не бути ані політиком, ані дипломатом та стати членом делегації до ООН

Частина 2

Участь в українській жіночій делегації до ООН – це не лише про емоції, досвід та враження, але і нові можливості, як для професійного та соціального розвитку.

Кооперація делегації з українськими брендами

Насправді, громадських делегацій до ООН було багато: нам треба було ідентифікувати себе поміж інших, щоб бути помітними. І тут нам дуже допомогли українські бренди: ця співпраця була однією з найбільш креативних та приємних, як на мене. Нашою головною відзнакою стали хустки українського бренду RITO, які люб'язно надала Наталя Абрамова, власниця фірми. Тож позиціонувалися як креативна делегація з України 🙂

хустка українського бренду RITO

До речі, саме завдяки дизайнерській креативності, ми мали змогу поставити питання під час головної події, яку ООН організовували для всіх жіночих громадських делегацій. З усіх присутніх, лише одна делегація мала змогу поставити питання. І цією делегацію стала наша, українська. Справа в тому, що ми не просто підняли до гори руки – як більшість учасників, які хотіли поставити питання – а здійняли вверх наші жовто-блакитні квітки, які виготовила Ірина Мостова. Результат: нас помітили, і ми змогли підняти важливе питання щодо перебігу конфлікту на Сході.

Тісне знайомство з особливостями інших культур

Взагалі, символізм під час таких подій мав не аби яке значення.

Один день вся наша делегація носили квітки, зроблені з чоловічих краваток задля того, щоб привернути увагу до питання збройного конфлікту на Донбасі.

Чому саме так?

Вважається, що носити краватки чоловікам – ідея саме хорватів: шийні платки, які зав'язували на вузол, були частиною форми хорватських солдатів за часи Тридцятирічної війни. Краватки українською звучать майже так саме, як і хорватською (так і взагалі краватка – похідне від crоata, тобто, хорват).

Під час війни за незалежність Хорватії –1991-1995 роки – місцеві жінки вигадали акцію на підтримку своїх чоловіків, які боролися на війні: вони знімали краватки з чоловіків у парламенті і робили з них квіти. Жінки носили ці квіти як елемент власного одягу, нагадуючи про конфлікт та повагу до своїх чоловіків, які воювали.

В Україні зараз так само йде війна, а якщо порівняти з конфліктом 90-х років у Хорватії, то і контекст у нас дуже схожий. Тож вся наша делегація носили квітку з краватки, на якій було написано: "Ties for peace in Ukraine" ("Краватки задля миру в Україні"). Наші квітки робила українська дизайнерка Олена Годіс: це ще один чудовий приклад кооперації з креативними індустріями.

Загалом, питання участі жінок у військових конфліктах та процесі прийнятті політичних рішень на найвищому рівні були ключовими для нашої делегації.

Власні проекти

Для мене участь у делегації стала дуже продуктивною: по її завершенню ми  з командою реалізували важливий проект з популяризації української літератури – сучасні українські книги тепер можна знайти навіть в Бібліотеці Конгресу США! Але про все по порядку.

Нашу делегацію приймав у себе посол України в США Валерій Олексійович Чалий разом зі своєю дружиною Людмилою. Посольство України в США знаходиться в одному з найбільш давніх приміщень, у якому ще Джордж Вашингтон проводив зустрічі зі своїми однодумцями. І хоча ми не вирішили створити нову державу, все-таки ця зустріч стала важливою віхою. Не дарма в книгах часто описують силу слабких зв'язків: саме випадкові чи спонтанні знайомства можуть бути вирішальними.

Отже, ми домовились про те, щоб передати українські книги до Бібліотеки Конгресу США: однієї з найбільш давніх та численних бібліотек світу;  а також до Українських освітян Америки –  організації, яка існує понад 70 років та фокусується на популяризації української культури, історії та літератури. Ми вирішили, що у нас з цією організацією – повне співпадіння інтересів: саме тому близько 200 примірників книг нашого видавництва тепер є в бібліотеках шкіл та університетів США. Також, тепер серед інших примірників, в фондах бібліотеки Конгресу США можна знайти і книгу "Справа Стуса", біографію Любомира Гузара та Мустафи Джамілєва та інші книги, які розповідають про видатних діячів та реалії України.

Для мене це дуже важливий проект, адже література українських авторів, та і взагалі україномовні книги допоможуть українцям в Америці не тільки зберегти свою ідентичність, а й знаходитись в одному інформаційному просторі з нашими співвітчизниками, повніше розуміти події сьогодення.

Бажаю всім,  у кого є така можливість, долучитися до участі в громадських делегаціях: це не лише цікавий, але і корисний досвід – як для вашої країни, так і для вас особисто.

1817

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: