ЗАСТУПИТИСЯ НЕ МОЖНА НЕ ПОМІТИТИ. Де українці ставлять кому в історії з Анастасією Луговою?

Фото: 24 канал

Вікторія Губарева

У ЗМІ прогриміла жахлива історія Анастасії Лугової – молода жінка їхала в потязі Маріуполь-Киів разом із сином, коли в їхнє купе увірвався чоловік, побив жінку і намагався її згвалтувати на очах у малолітнього сина. Анастасія змогла перехитрити злочинця, їй з сином вдалося втекти. Діяти потрібно було швидко:

"… Ми побігли в інший вагон, де я почала кричати і стукати в усі двері. Найгірше те, що ніхто не зреагував", – пише вона.

Попутники не зреагували на самому початку, коли Анастасія кричала, стукаючи кулаком по перегородці між купе. Не зреагували, коли серед ночі плакав її син, і навіть коли вони бігла по вагону, кличучи на допомогу. І це при тому, що поїзд був заповнений, серед пасажирів були чоловіки. Громадськість відреагувала тільки тоді, коли історія розлетілася по новинних порталах і соцмережах – а ось у поїзді після того, як гвалтівник представився чоловіком Анастасії, провідники вирішили відправити їх розбиратися в купе.

Навіть якщо знати наперед, що злочинця спіймали, легше не стає. Цей випадок демонструє, що в нашому суспільстві, якщо ти не можеш захистити себе сам, на допомогу з боку краще не розраховувати. Це стосується і домашнього насильства – часом трапляється так, що навіть найближчі люди, друзі та сусіди закривають на те, що відбувається очі, обираючи мовчазну згоду крику про допомогу.

Чому люди ігнорують крики про допомогу?

Іноді люди можуть бути присутніми на місці, де вчиняється злочин, і навіть бачити, – але нічого не зробити. Таку поведінку психологи називають "Ефектом свідка". Дослідження професорів Біббі Латтане і Джона Дарл ще на початку 20 століття підтвердили, що до нього приводять кілька факторів. По-перше, людям властиво орієнтуватися на поведінку інших, тому в ситуації, коли ніхто не знає, як діяти, люди можуть здаватися спокійними; ті, хто бачить таку поведінку, підсвідомо починають думати, що ситуація не є екстраординарною – немає причин для занепокоєння. По-друге, бачачи, що навколо багато людей, ми розсіюємо відповідальність, часом думаючи, що на допомогу повинен прийти хтось інший.

Останні ж дослідження показали, що коли ми чуємо крик, у мозку активізується не тільки центр слуху, але і мигдалеподібне тіло, яке відповідає за почуття страху – дані, що підтверджують таку залежність опубліковані в науковому журналі Current Biology. Чужий крик викликає страх, а значить, свідки, чуючи, як хтось кричить, можуть злякатися сильніше самої жертви. Заспокоїтися в такому випадку допоможуть кілька глибоких вдихів і твереза ​​оцінка ситуації.

Розуміння процесів, що відбуваються у вашому мозку, може допомогти нам зорієнтуватися у потрібний момент і вчинити правильно, що, можливо, врятує чиєсь життя.

Заступитися. Неможна не помітити

Ярослава Гресь, співзасновниця івент-агентства Gres Todorchuk PR відреагувала на випадок і в своєму Instagram дала кілька порад щодо того, як чинити, якщо ви стали свідком будь-якого насильства:

View this post on Instagram

О насилии и равнодушии ⠀ Сегодня вся Украина обсуждает страшную историю, которая случилась с Анастасией Луговой. На нее, спящую, в поезде напал, избил и хотел изнасиловать на глазах у маленького сына, трижды судимый подонок. Его задержали и я уверена, что общественный резонанс не даст спустить это дело на тормозах. ⠀ Но вопрос в другом. Девушка громко кричала. Ни один человек из всего вагона не поспешил ей на помощь. Насилие стало настолько привычным, жестокость настолько срослась с обществом, что убийства, избиения, трагедии, не вызывают эмоций. ⠀ Ежедневно сотни тысяч украинских женщин подвергаются насилию. Их могут бить посреди улицы, но никто не подойдет и не заступится. Могут вышвыривать с маленькими детьми из дома, отбирать квартиры, вещи, паспорта, таскать за волосы, обзывать шлюхами, насиловать, могут унижать при друзьях и ломать челюсть при детях. И все это при молчаливом согласии общества, а если речь о насилии в семье – то при попустительстве близких, знакомых и друзей, которым удобно делать вид, что ничего не происходит. ⠀ У нас нет выбора. Единственное, что нам остается – это стоять друг за друга. Что можно делать? ⠀ 1. Не проходить мимо крика о помощи, как минимум стать и кричать рядом. Звонить в полицию. Бежать за помощью. Не игнорировать. ⠀ 2. Не делать вид, что не видишь синяков на лице соседки снизу. Сказать: «знайте, наши двери открыты для вас». Как минимум – повесить в подъезде лист с контактами горячей линии против домашнего насилия 1547 и напоминанием, что домашнее насилие – это уголовно наказуемое преступление, за которое дают от 2 до 5 лет. ⠀ 3. Публично говорить обо всех случаях насилия, которые вы видите и просить о поддержке. ⠀ 4. Запретить себе фразу «сама виновата». Как по отношению к себе, так и по отношению к другим женщинам. Наложите на нее табу на бессрочный период. Потому что сегодня вы скажете «сама виновата» о «той странной женщине», а завтра кто-то уже скажет это о вас. Помните. Виноват ВСЕГДА абьюзер. Всегда. Точка. ⠀ Голос одной женщины очень слаб. Но голос сотен тысяч женщин невозможно заглушить. Это сила, которую невозможно остановить, ее нельзя игнорировать. ⠀ Больше нельзя молчать.

A post shared by Ярослава Гресь (@yaroslava.gres) on Aug 1, 2020 at 12:51pm PDT

Чим закінчилася історія?

Злочинця зловили. Як стало відомо з поста заступника міністра МВС Антона Геращенко, насильником виявився вже тричі судимий Віталій Рудзько – за викрадення автомобіля, хуліганство та крадіжку. Його заарештували на 2 місяці без права виходу під заставу. Це означає, що судового рішення він буде чекати за гратами, а після йому загрожує до 15 років тюремного ув'язнення. У пості Facebook Геращенко запропонував адміністрації "Укрзалізниці" на оплачуваній основі забезпечувати найм охорони для супроводу основних маршрутів прямування пасажирських поїздів. Перевізник, також у Facebook, наголосив на необхідності поновлення супроводу поїздів далекого прямування поліцейськими для повної безпеки пасажирів.

Урок, який повинен засвоїти для себе з цієї історії кожен, полягає в тому, що за жодних обставин не можна ігнорувати прохання про допомогу. "Голос однієї жінки дуже слабкий. Але голос сотень тисяч жінок неможливо заглушити. Це сила, яку неможливо зупинити, її не можна ігнорувати", – написала Ярослава Грець. Сама ж Анастасія Лугова розповіла, що вирішила голосно заявити про те, що сталося, щоб надалі ніхто не замовчував про такі випадки. Вона і її чоловік закликали всіх не бути байдужими.