fbpx
Сьогодні 31/05/2020 13:45
Небайдужа 14:10 02 Гру 2019

Ольга Руднєва: Однією з найбільших проблем є невпевненість наших жінок у собі

У рубриці #Небайдужа — розмова про табуйовані теми та стереотипи серед жінок

Ольга Руднєва, директорка Фонду Олени Пінчук, призначає зустріч у "DialogHUB" на Володимирській 43. Це освітній простір, присвячений сексуальній освіті серед молоді та жіночому менторству. Відверто й професійно про теми, які турбують і навіть нервують суспільство, можна послухати тут. Чим не ідеальне місце, для зустрічі з людиною, яка змогла вивести з тіні ще одну напрочуд складну й "ветовану" в Україні тему – епідемію вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ)? Із пані Руднєвою поговорили ми про те, як благодійність бореться зі СНІДом, навіщо чоловікам потрібен фемінізм і як зробити українок більш впевненими в собі.

ПРО НАВЧАННЯ В США ЯК СТАРТОВИЙ МАЙДАНЧИК КАР'ЄРИ

У Штатах я вивчала Business Essentials (основи бізнесу), базовий курс. Мені тоді було 17 років, я приїхала за програмою обміну. Навчалася в коледжі. В системі освіти США мене вразили дуже мотивуючі викладачі та можливість обирати предмети. Серед моїх були, наприклад, комп'ютерна історія, мікро– та макроекономіка. Усе розповідали через ігри: нас компонували в групи й цими командами ми завойовували країни, розподіляли ресурси. Шоком став той рівень довіри, що існує між учителями та студентами. Зокрема, у тебе немає бажання списати. Такого просто не існує на рівні культури. "Ти самостійний і ти все зможеш" – такими були головні меседжі.

Це був 1996 рік. Я їхала із країни, у якій навіть пейджерів не було, а повернулася в державу, де вже користувалися мобільними телефонами. Той рік став досить визначним для України, багато чого змінилося. Америка мене не просто вразила. У мене з'явилося відчуття, що я все можу. Після приїзду відкрила власний бізнес. Зараз це вже нормальна практика для молоді, а тоді – радше виняток. Найголовніша американська історія – про мотивацію, тобі постійно розповідають, що ти можеш досягти будь-чого незалежно від віку чи статі. Якщо усвідомлюєш: треба відповідати за власні дії. І вчишся. Постійно.

Цінності формуються протягом життя. В Америці мої бачення та бажання кристалізувалися. Коли опиняєшся у стресових ситуаціях, то краще розумієш себе. Велика кількість досвідів, які ми отримуємо, допомагають нам краще пізнати власне "я". А чим краще ми розуміємо себе, тим нам легше  будувати команди, управляти колективом.

Ольга Руднєва

КРІМ БЛАГОДІЙНОСТІ ТА БІЗНЕСУ, ВИ МАЄТЕ І ДОСВІД РОБОТИ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ (зокрема, МОЗ)? ЧИ СТАЛА ВОНА, НА ВАШ ПОГЛЯД ЕФЕКТИВНІШОЮ?

На мій погляд, ця інституція ніколи не працювала ефективно. Ні за старих, ні за новіших керівників. Люди, які виконують там основну роботу – ті ж самі, що й 10 років тому. Завдяки ним це все й функціонує, не розвалюється. А з іншого боку, вони найбільше опираються будь-яким змінам. Ці люди пережили багато міністрів, і для них нововведення та новопризначення – просто хвилі зверху. Загалом висновки робити поки зарано. Тим паче, що ми робимо їх, часто прив'язуючись до конкретної персоналії. Зміни побачити можна буде тільки за 2-3 роки.

ЛЮДИНА ДІЗНАЛАСЯ ПРО СВІЙ ВІЛ-ПОЗИТИВНИЙ СТАТУС. ЩО РОБИТИ Й КУДИ ЙТИ?

— Це багато в чому залежить від самої людини та яке рішення вона ухвалить. Безумовно, спочатку потрібно стати на облік. Якщо це Київ –то в столичному центрі СНІДу. Аналогічні заклади функціонують і в областях. Лікування безкоштовне та досить якісне. Цей мінімальний пакет ви від держави отримаєте.

Якщо хочете дізнатися більше про свій статус, поговорити з людьми, які вже через це пройшли – тоді варто звертатися до спільнот людей із ВІЛ. Їх багато та для різних категорій інфікованих (жінок, підлітків, представників ЛГБТ, їх батьків тощо). Ми теж залучені в цей процес, наприклад, забезпечуємо допомогу психологів. Навіть просто написати на Фейсбуці людині зі статусом можна. До мене теж часто звертаються за порадою. У мене купа ВІЛ-позитивних друзів і оскільки вже давно працюю в цій сфері, то можу відповісти на багато найрізноманітніших питань.

ЯК ПРАЦЮЄ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД?

— Тут треба розуміти, із якої позиції ви розглядаєте питання: якщо як клієнт – просто потрібно пошукати відповідний фонд, ознайомитися із критеріями відбору, якщо відповідаєте – податися на цю допомогу. А якщо партнер, який хоче допомогти – треба уточнити, знову ж таки, тематику організації та який вид співпраці вас обох зацікавить: чи просто фінансова допомога, чи колаборація. Якщо як працівник – спробуйте себе там спочатку на волонтерських засадах. Необхідно зрозуміти, це ваше чи ні.

Робота у благодійності – досить специфічна і не всі її витримують. Багато хто думає, що ти будеш рожевим єдинорогом, робитимеш добрі справи, а тобі всі за це дякуватимуть. Насправді, ні. Якщо людина прийшла до тебе за допомогою, то це її перемога, не твоя. Ти ніколи не зможеш допомогти всім, дати стільки, скільки треба. Загалом – тобою всі завжди будуть незадоволені.

Якщо говоримо про заснування – потрібно зрозуміти свою тему та горіти нею. Я знаю купу фондів, які починали дуже важко, їм ніхто не хотів допомагати з фінансуванням. Але зараз вони дуже успішні. За умови, що тематика організації стала справою життя їх організаторів.

ЯКИМИ НАПРЯМКАМИ ЗАРАЗ ЗАЙМАЄТЬСЯ ФОНД?

— У темі СНІДу ми перебували майже 13 років. Потім у 2014 у нас був проект "Медсанбат", коли ми навчали українських військових лікарів надавати першу медичну допомогу. Ми рік повністю віддали цій діяльності та поставили всі інші напрямки на паузу. Потім передали проект державі, попередньо розробивши підручники, стандарти надання першої допомоги на полі бою. Зараз у нас є проект "Veteran Hub", що знаходиться за адресою вулиця Іллєнка 42. Він включає різні напрямки роботи: допомога юридична, психологічна, із пошуком роботи, реабілітація. Ми координуємо цей проект, хоча він і не підпадає під нашу діяльність. У самому фонді залишився напрям боротьби зі СНІДом. Ми, як і раніше, надаємо допомогу як окремим людям, так і лікарням. Продовжуємо курувати одним із наших найулюбленіших проектів "Мобільними клініками", а також нещодавно відкрили "ДіалогХАБ", де проводимо тренінги по сексуальній освіті для підлітків та їх батьків. Третій напрям, що також дуже важливий для нас – це гендер і посилення ролі жінок в Україні. Для цього ми просуваємо культуру менторства та створення правильних рольових моделей для наших дівчат.

Ольга Руднєва

ЯК ПРИЙТИ НА ВОЛОДИМИРСЬКУ 43, КОЛИ ТИ – КОНСЕРВАТИВНА МАМА/ТАТО, ДЛЯ ЯКИХ ТЕМА СЕКСУ ВКРАЙ ТАБУЙОВАНА?

— Просто можна прийти на інший контент. Відвідати зустрічі проекту "Я зможу" по середах о 19:00, присвячені жіночому менторству. Загалом, зайти з іншого контенту, більш загального. І вже після такого ознайомлення (коли починаєш розуміти, що тебе тут ніхто не вкусить, не стане розбещувати або змушувати змінювати свою орієнтацію) можна приходити на відповідні лекції. До нас нині приводять багато школярів цілими класами. І завжди серед них є 5-6 дітей, батьки яких відмовляються від лекцій. Мовляв, їм це не потрібно, тим паче, що ми ж самі якось виросли без такої освіти. Проте вони забувають про одну важливу річ: коли росли вони і ми, не було мобільних телефонів. Із доступом до Інтернету сучасні діти просто приречені десь зіштовхнутися з матеріалами порнографічного характеру, і досвід цей може стати вкрай травматичним. Діти зараз і чисто фізіологічно дорослішають раніше, а ми просто забуваємо з ними про це поговорити. І їм інколи через це доводиться самотужки гуглити всі ці речі, натрапляючи на вкрай низькоякісний матеріал. У нас висококваліфіковані психологи та сексологи. І ви уявити собі не можете, скільки питань мають досить маленькі хлопчики та дівчата про все це.

Скільки нам часу знадобиться для того, щоб ця тема стала менш стигматизована і обговорювати її було не соромно,  а нормально – складно сказати. Великий опір чинять вчителі та батьки. Багато з викладачів просто не можуть в силу свого виховання, досвіду й бачення говорити про такі відверті речі. Але, з іншого боку, є й більш прогресивні освітяни. От на них ми й опираємося. І є батьки, які не хочуть випускати з поля зору цю тему. Вони самі ініціюють зустрічі, відвідування тренінгів, активно перевіряють спікерів у соцмережах або просто попередньо спілкуються з ними, загалом – прискіпливо ставляться до цього питання.

Чи це буде довго? Так, це буде дуже довго. Якщо у випадку епідемії СНІДу хвороба загрожує кожному, у тому числі й тобі, то тема сексу нікому прямо не загрожує. Це питання культурних зрушень. Узагалі, уміння говорити про такі речі – це ж мистецтво комунікації та проблема нашої готовності говорити про незручне.

Ольга Руднєва

А ЯК ЗРОБИТИ ТАК, ЩОБ СУСПІЛЬСТВО СПРИЙНЯЛО ТЕМУ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ?

— Я вам так скажу: спочатку ми були впевнені в тому, що в ситуації навколо питання рівності винні, звісно, чоловіки. Мовляв, вони нам не дають самореалізуватися. Потім подивилися на велику купу досліджень, провели самі багато експериментів щодо стереотипізації. І дійшли цікавих висновків. Виявляється, однією з найбільших проблем є невпевненість наших жінок у собі, їх небажання допомагати одна одній, а також відсутність релевантних рольових моделей. От якраз шляхом менторства ми й хочемо цим явищам протидіяти. Важливо при цьому підібрати приклади, які будуть дуже дотичні до нашої реальності: мова не про ту саму Мішель Обаму, яку навряд чи хтось із нас побачить на власні очі. Інша історія – дівчина, які народилася на Черкащині, народила дитину в 16 років, накидувала масло на маслозаводі, а зараз – народна депутатка. Чим не приклад для наслідування? Важливо довести одну річ: усе, що потрібно для успіху, у нас вже є.

Зовсім скоро ми презентуємо онлайн-курс, присвячений побудові кар'єрі для жінок. Тут і для тих, хто виходить на роботу після тривалої перерви (декрет або просто щасливий період життя, коли працювати не потрібно було), і для тих, хто взагалі влаштовуватиметься на першу свою посаду. Ми хочемо, щоб жінки більше в себе вірили та простягали руку допомоги іншим дівчатам. На жаль, солідарності та готовності підтримувати одна одну в нас бракує.

До речі, усі наші зустрічі відкриті, ми завжди раді й чоловікам! Коли такі приходять, то ми їх вітаємо та підкреслюємо свою вдячність із приводу того, що вони до нас приєдналися. Чоловіки приходять, якщо їм цікава тема чи спікерка. Наприклад, дуже популярна тема жінок в ІТ-сфері.

У мене є ціла лекція про те, чому чоловікам вигідний фемінізм. Найпростіше пояснення – тому, що сильні жінки підсилюють, змушують людину поряд удосконалюватися та ставати краще, ви можете паралельно зростати. А їх фінансова незалежність – це ще й великий вклад у стабільність родини. Це безпека. Декілька джерел доходу убезпечать від непередбачуваних фінансових труднощів. У всіх у кар'єрі є злети й падіння, у випадках останніх дуже важливо, щоб хтось зміг підстрахувати. Крім того, жінка, яка заробляє сама, впевненіше дивиться в майбутнє. Розуміє, що зможе прогодувати своїх дітей, що б не сталося. А крім того, така жінка не буде толерувати негідного ставлення до себе.

Ольга Руднєва

ПРО РОБОТУ В ТУРБОРЕЖИМІ ТА ВЕЛИКІ МРІЇ, ЩО МОТИВУЮТЬ

— До простору, у якому ми зараз знаходимося, ми йшли 13 років. Іноді здавалося, що ця мрія так мрією і залишиться. Однак масштаб мети змушує тебе підтягуватися, концентруватися на ній. Безумовно, потрібні й маленькі перемоги. Ми 10 років хотіли привезти Боно в Україну, але доки це сталося, робили концерти з багатьма вітчизняними зірками і дуже цим пишалися. Інакше б розчарувалися в собі. Головне – справу не кидати. Але мрії треба дати час, щоб вона дозріла, умовно кажучи. Наприклад, у 2017 році, коли ми майже домовилися про цей коворкінг-простір, до нас звернулися представники мережі ВІЛ-позитивних людей із проханням закупити препарат долутегравір для 1300 людей. Суть прохання полягала саме в тому, щоб змусити державу теж купувати ці пігулки для інфікованих. Нам вдалося його знайти за дуже прийнятною ціною, і таким чином, ми країну поставили в умови, коли вона просто не могла закупити їх дорожче. Щоб Україні самотужки перейти на ці ліки, необхідно було, мінімум, 2 роки. Це був єдиний випадок у Східній Європі, коли приватний фонд купував лікування. Ми проторували цей шлях і змусили уряд реагувати швидше.

А потім уже склалося, як мало все бути. Відкрили цей хаб за підтримки КМДА та на дуже пільгових умовах. Це, мабуть, і є найкращий приклад тези, що всьому свій час. І ми далі продовжуємо йти до своїх поставлених нереальних цілей.

Фото з Facebook-сторінки Olga Rudneva

❤️ Як залишатися небайдужою на тлі професійних та особистих викликів? Підписуйся на наш Telegram-канал #Небайдужа  все для соціально-активних українок

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО "Інтерньюз-Україна" за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

18252

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: