"Котівнички" руками школярів: як у Львові допомогають безпритульним тваринам
Особливо актуальні такі ініціативи зараз — у сильні морози, коли тваринам наша допомога потрібна як ніколи.
З приходом шалених морозів в Україну проблема безпритульних тварин встала особливо гостро. Зооактивісти, які опікуються долею вуличних собак і котів, роблять усе можливе, щоб врятувати своїх підопічних від холоду, та закликають співвітчизників також не бути байдужими. Проявити людяність зовсім не важко — дати змогу собаці чи коту зайти до під'їзду погрітися чи переночувати, не закривати наглухо лази у підвали, облаштувати прості будиночки чи утеплені схованки для чотирилапих безхатьків і, звісно ж, не забувати їх підгодовувати. Адже в холодну пору року безпритульним тваринам практично неможливо знайти будь-яку їжу без участі людини.
Нещодавно "Рубрика" повідомляла про те, як учні школи № 77 м. Львова допомагають тваринам і птахам пережити зиму, встановлюючи на вулицях міста годівнички. Розповідаємо про ініціативу львівських школярів докладніше.
Собаки та коти потребують доброти
За словами вчительки зарубіжної літератури Ірини Бойко, ідея підтримки тварин-безхатченків для учнів не нова: "Ми вже не перший рік пишемо про проблеми тварин у великому місті в шкільній газеті "Хвилинка". А минулого року у нас виникла ідея проекту допомоги бездомним котам і собакам власноруч. Ми брали участь в екологічному проекті сортування сміття, це взагалі профіль нашої школи – "Сталий розвиток", в нас навіть предмет такий є (школа №77 — навчальний заклад з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності — ред.). Обговорюючи, яким чином можна дати друге життя непотрібним речам, вирішили пошити матраци та подушечки для підопічних львівського притулку "Лев".
Наміром похвалилися у батьківській групі і попросили допомоги, батьки радо відгукнулися, адже придатні для матраців старі речі є вдома у кожного — старі простирадла, футболки, светри. Мама однієї з учениць пошила для прикладу перший виріб і докладно описала технологію. Торічні шостикласники, а зараз вже учні 7-А класу завзято взялися за пошиття. Збиралися після уроків: шили і хлопці, і дівчата. Першу партію м'яких лежанок для собак завезли в ЛКП "Лев".
"У притулку нам провели екскурсію, діти вигулювали собак, допомагали їх годувати. Всі були в захваті, включаючи собак, — згадує вчителька. — Діти питалися: "А ще підем до собак?". Пішли знову: зібрали корм, купили одноразові пелюшки для хворих тваринок. Так це і стало доброю традицією".
Дружба з притулком продовжилася і в карантинному році. Цьогоріч діти, які вже мали досвід у шитті, почали вчити і залучати до доброї справи молодших. Правда, через карантинні обмеження в основному творити доводилося вдома, але там допомагали і контролювали процес батьки.
До збору корму для притулку активні семикласники закликали цієї зими вже всю школу. Написали оголошення, розмістили на дошці оголошень, а щоб бачили і батьки, то у вікнах першого поверху. Для збору в коридорі школи встановили спеціальну скриньку.
Акція мала неймовірний успіх, за короткий строк було зібрано 38 кг сухого та вологого корму!
Ірина Бойко, класна керівниця невгамовного 7-А, каже: "Коли тільки почали збір кормів, замислились, як пояснити дітям, що краще витратити гроші не на чіпси з колою, а на пачку корму для тварин-безхатченків. Вирішили запровадити міні-виховні години для учнів початкової школи. Підготовкою уроків доброти теж займалися учні. Парфенюк Владислав та Чагайда Артем підготували заняття для наймолодших — першачків та другокласників. Спілкувалися з малечею про їхніх домашніх улюбленців, розпитували, як діти доглядають за своїми хатніми улюбленцями. Підготували вікторину з найпростіших запитань: Чи можна дражнити собаку? А чому не можна? Чи вміють коти плавати? Чи люблять вони купатись? А що полюбляє їсти хом'ячок або папужка? Пограли в руханку: Влад проказував віршика про котика, а діти зображували рухи героя віршика".
"Коли ми вже виходили з 2-А класу, одне маля каже: "А ми і птахам допомагаємо!" Розпитали ми те маля. Виявилось, що учні 2-А разом з класним керівником на уроках праці робили печиво для птахів з різного зерна. Потім це печиво розвішували на деревах та кущах довкола школи".
Для учнів 3-4 класів виховний захід підготував шестикласник Павліш Денис. Він зробив презентацію про проблеми тварин-безхатченків, підібрав зворушливі світлини. Поговорили по-дорослому, малеча погодилася, що допомагати бездомним котам і собакам треба.
Одним із заходів став і конкурс дитячих малюнків за темою "Собаки та коти потребують доброти". Діти також ділилися світлинами своїх домашніх улюбленців, з яких у школі оформили фотовиставку.
Котівнички для смугастих та пухнастих
Павліш Денис, учень 6-Б класу: "Ідею котівничок ми запозичили з інтернету, побачили, що у Львові почали з'являтись годівнички для котів, які виготовляють волонтери. От і ми вирішили долучитись до такої доброчинної акції".
Годівнички для котів львівські волонтери переважно встановлювали в центрі міста. Тому діти порадились і вирішили, що зроблять такі "котівнички" і для розміщення у своєму мікрорайоні. Зробити "польові їдальні" для котів допомагали дітям їхні батьки та дідусі.
Котівнички робили масивні, щоб коти та собаки їх не перекинули, з дашком, щоб корм не розмокав від дощу та снігу. На будиночки діти наклеїли пояснення для мешканців – що це за споруди такі і для чого вони потрібні. "Ми з дітьми дуже переживали, що мешканці зіпсують наші котівнички, — ділиться вчителька, — але все пройшло нормально, прийняли нашу ідею добре, навіть мисочки для води поставили. І на карантині ми своїх хвостиків підгодовуємо. Обов'язково після карантину подумаємо, як зробити швидко і просто надійні вуличні хатинки для котів і собак. Хочеться, щоб це теж було по силам дітям".
Перше наповнення котівнички ознаменувалося кумедною історією: "Біжать до мене діти, кричать щось обурено. Дослухаюсь: "Ірино Миколаївно, ми насипали корм, а там прийшов великий пес і все з'їв!" Я підходжу і бачу: стоїть собацюра, тримає в пащі порожню мисочку від корму і так благально дивиться! Ну ми і його нагодували, і котам залишили".
Адміністрація школи на чолі з директоркою Зоряною Демчук на всі дитячі ініціативи відгукується із задоволенням. А інші класи учні Ірини Бойко переконують в доцільності такої діяльності власним прикладом. Вчителька каже, що навіть незважаючи на карантин, діти рвуться знов вигулювати та піклуватися про собак в ЛКП "Лев".
Була в школі і така історія: "Я познайомилась, — розповідає Ірина Бойко, — з керівником організації "Dog friend" Наталією Лелик. Вона розповіла, що учасники цієї організації із задоволенням приходять до дітей разом зі своїми собаками-вихованцями. І ми запросили їх до школи. Директор сказала, що глядачами будуть учні 3-х класів. Ми приготували їм місце в рекреації, де вчаться 3-і класи. І от закінчився урок, уся початкова школа виходить у вестибюль, а там — собаки! Дуже доброзичливі та позитивні до неможливості! Діти їх оточили. Встали стіною і зі школи не виходять. Ну нема на те ради, тож провели захід прямо у вестибюлі для всіх бажаючих з початкової школи!".
Любов до країни починається з милосердя
"Я вчитель зарубіжної літератури. Чому я цим займаюсь? Бо люблю тварин, (у мене у самої 3 кішки), співчуваю їм, намагаюся навчити цього і дітей – співчувати не тільки тваринкам, але й людям, не бути байдужим, вміти бачити та чути тих, хто поряд, чи то люди, чи то тварини. А ще намагаюсь навчити відповідальності. Як писав Екзюпері: "Ти відповідаєш за тих, кого приручив". Почнемо з малого – нагодуємо цуценя, не копнемо котика, а там навчимось і людей поважати, і ближнього цінувати, і країну розбудовувати, витрачаючи державні гроші не на користь власної кишені, а для спільного блага".
Невеликий пакет корму для безпритульних тварин коштуватиме, як горнятко кави, проте може зберегти комусь життя. Добра справа у вигляді жменьки їжі для безпритульних тварин, яку можна взяти з собою по дорозі на роботу або під час щоденної прогулянки, може стати доброю традицією для кожного з нас.
Зоозахисники радять: забудьте розмови про те, що про добрі справи потрібно мовчати. Дослідження показують, що люди набагато охочіше займаються благодійністю, коли бачать приклад інших людей. Кожний четвертий спробує повторити позитивний досвід знайомого або знаменитої персони, а кожного третього спонукає на добрі справи схвалення сім'ї.
Не соромтеся розповідати в соцмережах про птахів, яких ви нагодували, про кішку, яку взяли додому з вулиці, про свій волонтерський досвід або про те, що ви перерахували гроші притулку, яким завжди потрібні кошти буквально на все. Це круто, це нормально, це надихає!
