Вибори до Європарламенту: чому вони важливі для України
Політичний сезон 2023-24 рр. для Європи буде по-особливому активним, динамічним та напруженим, адже завершиться виборами до Європейського парламенту. Ці вибори стануть індикатором згуртованості європейської спільноти, показником її готовності долати виклики та загрози, успішність у протидії пропаганді, реалізації ідеї «об'єднаної Європи».
Україна, як держава-кандидат на вступ до ЄС, участі у голосуванні брати не може. Проте вибори до Європарламенту, запускають багато процесів, які прямо чи опосередковано впливатимуть на Україну. Сьогодні кожне рішення Європейського парламенту, що стосується різних аспектів підтримки України, – результат роботи дипломатів, юристів, медіа, військових, наших закордонних партнерів тощо. Утім досі залишаються європейські політики не готові підтримувати принципові для України питання. Варто згадати результати голосувань за резолюції про надання Україні та Молдові статусу кандидатів (40 голосів «проти», 14 – «утримались», 529 – «за»), або про визнання росії державою-спонсором тероризму (58 голосів «проти», 44 – «утримались», 494 – «за»). За підрахунками Громадянської мережі ОПОРА серед усіх груп Європейського парламенту найбільше у питанні надання статусу держави-кандидата нас підтримали Зелені – Європейський вільний альянс (Greens – EFA) – 87%, група Оновити Європу (Renew Europe) – 84%, Європейська народна партія (EPP) – 83%. Найнижчою підтримка була групи Ідентичність та демократія (ID) – 31%.
Немає жодних гарантій, що конфігурація сил та політична риторика після виборів залишиться незмінною. Тому варто вчасно реагувати на наявні сигнали, попереджувати або мінімізувати можливі кризові ситуації та розвивати співпрацю із партнерами. Наразі настрої серед груп Європарламенту відносно України напередодні виборів виглядають наступним чином:
Місце лідера та адвоката євроатлантичного курсу України прагне зайняти група Європейської народної партії (EPP), яка розглядає перебування України у «сірій зоні» «постійною спокусою нереформованої, ревізіоністської росії». Група на своєму рівні ухвалила надзвичайну резолюцію, якою визнала рф спонсором тероризму та пропонує своє бачення післявоєнної архітектури континенту із Україною у якості «якоря зміцнення європейської безпеки».
Прогресивний альянс соціалістів і демократів (S&D) назвав війну «незаконною, невиправданою». S&D мають контакту групу щодо війни в Україні. Депутати допомагали українцям із стажуванням та роботою. Із початком повномасштабного вторгнення група підтримала призупинення імпортних мит ЄС на весь український експорт на 1 рік задля збереження відкритих торгівельних відносин із Україною.
Група Оновити Європу (Renew Europe) підтримує євроатлантичний курс України, що декларує у спеціальній декларації. Проводили консультації із представниками фракції «Слуга народу» щодо питань євроінтеграції України та допомоги у протидії рф.
Група Європейські консерватори та реформатори (ECR) готова підтримувати Україну та усіляко сприяти перемозі. Лідер групи Ришард Лєгутко, коментуючи виступ Зеленського у Європарламенті, зазначив, що ЄС має забезпечити вихід України із цієї війни переможцем, а рф заплатити по рахунках.
Утім, як кажуть, у кожній бочці не без ложки дьогтю. Наприклад, Зелені – Європейський вільний альянс (Greens – EFA) хоча й засудили агресію одними з перших, 25 лютого 2022 р., маємо нюанси із формулюванням «This is not the Russian people's war – this is Putin's war». Ця теза звучить досить непереконливо, особливо на тлі високої підтримки громадянами рф політики путіна. За даними російського аналітичного центру «Левада центр» у травні 2023 р. підтримка громадянами дій російських збройних сил в Україні сягає 76%.
Група Ідентичність та демократія (ID) неодноразово звинувачена у підтримці рф. Хоча формально група заявляє про підтримку України (вони мають підтримувати загальну лінію ЄС), багато із представників виступають проти ключових питань підтримки України. З 58 депутатів, які висловились «проти» у голосуванні за резолюцію щодо визнання росії державою-терористом, 26 – представники ID (всього група має 52 депутати).
Допоки зарано казати, яким буде склад Європейського парламенту. Але саме вибори у Європарламент стануть кроком на шляху до перезавантаження інститутів ЄС.
Європейський парламент складається із 751 депутата. Але обиратимуть лише 720. Кожна держава-член має кількість місць пропорційну кількості населення. Вакантним залишиться 31 місце. Це пов'язано зі звільненням 46 місць після Brexit, які у ЄС вирішили залишити на випадок розширення. Утім 13 вересня 2023 р. євродепутати підтримали пропозицію про збільшення мандатів з 705 до 720, через зміну кількості населення держав-членів.
Європейський парламент має доволі нетипові функції у класичному розумінні парламентів. Його рішення не завжди є останнім та остаточним, він розділяє свої законодавчі та бюджетні повноваження із Радою, а також не має права законодавчої ініціативи. Попри це особливість інституційної архітектури ЄС не применшує роль Європарламенту. Згадаймо, хоча б політичну вагу резолюцій Європарламенту про визнання російської федерації державою-спонсором тероризму, або ж щодо невідкладного надання Україні й Молдові статусу кандидата.
Ще одною архіважливою функцією Європарламенту є обрання голови Єврокомісії. Саме того органу, чиє слово у оцінці євроінтеграційних прагнень України (і не тільки) – ключове.
Результати останніх виборів до Європарламенту свідчать про тенденцію посилення ролі євроскептиків. І хоча вони не отримували більшості, розширення їх представництва – сигнал про тривожні настрої серед громадян. Під час виборів 2024 р. викликом для євроскептиків буде: перше, згуртованість навколо ідеї об'єднаної Європи, обумовлена у т. ч. протидією загрозам, викликаним російською агресією. Друге, відсутністю тиску прибічників Brexit та помітне зниження подібних настроїв у інших державах, окремі рухи у яких просували ідею про вихід із об'єднання.
Одним із чинників посилення позицій євроскептиків є вплив росії на свідомість громадян держав-членів. Протягом багатьох років росія не шкодувала ані фінансових, ані людських ресурсів для створення своїх центрів інформаційного впливу. Він стосується сприйняття ЄС загалом, окремих проблем його функціонування, а також питання біженців із України, економічних, моральних, історичних аспектів війни, ролі та відповідальності рф тощо.
На жаль, варто визнати, що подекуди цей вплив успішний. Ресурс EURACTIV у січні 2023 р. оприлюднив результати опитування, згідно якого в середньому 48% громадян держав ЄС виступають за якомога скоріше припинення війни, навіть якщо це вартуватиме Україні втрати територій. Опитування ARD-DeutschlandTrend, проведене у серпні 2023 р., демонструє, що тема поставок озброєння досі дискусійна для німецького суспільства: 52% опитаних проти поставок Україні далекобійних ракет Taurus. У Хорватії хоча більше 80% населення покладає відповідальність за війну на росію, громадяни не готові до проведення навчань українських солдат на своїй території (підтримали 30%).
Варто акцентувати, що попри такі дані Європа залишається надійним партнером та продовжує допомагати Україні. Утім, українське та європейське суспільство живуть у різних парадигмах: війни та обстрілів та буденного мирного життя. Заголовки новин про зруйновані міста та масові атаки вже не викликають емоцій 2022 року. Європейці дедалі активніше ставлять політикам питання про причини інфляції, здорожчання товарів, незручність від навчань військових тощо. На жаль для нас, навіть розуміючи причинно-наслідкові зв'язки впливу війни на держави ЄС, європейські політики, особливо у період виборів, будуть реагувати у першу чергу на запити та потреби своїх громадян.
