Поза дитинством: чи можна зберегти право на сім'ю у період війни?
Війни ХХ століття показали особливу вразливість дітей перед наслідками збройних конфліктів. Це сприяло міжнародному визнанню прав дитини, що знайшло відображення у різних документах, таких як Декларація прав дитини 1924, 1948 і 1959 років і Конвенція 1989 року, та підкреслило необхідність їх особливого захисту.
У війнах ХХІ століття, що відбуваються в Європі, порушуються всі права дитини, включаючи визнане у всіх культурах право на сім'ю. Воно залишається одним із найбільш вразливих під час збройних конфліктів. Смерті рідних, розлука з сім'єю через евакуацію, розлука з батьками, які служать у ЗСУ, — це нова реальність українських дітей через повномасштабне вторгнення росії.
Інформація, зібрана командою громадської організації «Стаття 3» для брошури «Дитинство у період війни. Право на сім'ю» висвітлює проблеми з дотриманням прав дітей, які спостерігаємо сьогодні в Україні. Пропонуємо детальніше розглянути деякі з них.
Маніпулювання розлученнями, щоб «відкосити» від війська
Можливо, декого це шокує, але факт: з весни 2022 року і донині серед людей, які шукають правову консультацію, зокрема й у ГО «Стаття 3», є багато запитів, пов'язаних зі спробами матері відмовитися від своєї дитини.
Приміром, типовими є такі запити:
- «Допоможіть, будь ласка, розібратись. Яким чином відбувається відібрання дитини від матері батьком без позбавлення її батьківських прав, якщо мати дає на це згоду і скільки це займає по часу? 2022-06-29»
- «…Питання в тому, що ми з дружиною розлученні (рішення суду від вересня)… Чи зможу я виїхати із сином також за кордон? … у рішенні про розірвання шлюбу не визначено місце проживання дитини, а також дружина не позбавлена батьківських прав та ніяких відмов від виховання дитини вона не писала (проте може написати)… 2022-11-16»
- «Добрий день. Мій чоловік є військовослужбовцем. Хочемо уточнити, якщо я напишу відмову від дитини на користь чоловіка, чи існує ризик, що дитину заберуть у дитячий будинок?.. 05.02.2023»
Такі запити мають прихований мотив — надати батькові статус самотнього, щоб відтермінувати його можливу мобілізацію. Втім, така думка є помилковою з точки зору чинного законодавства та дотримання прав дитини. Насправді, розірвання шлюбу — це припинення прав та обов'язків між подружжям, що не впливає на батьківські права. Та й загалом, не існує як такої процедури написання відмови від дитини. Рішення про позбавлення батьківських прав ухвалюється судом в інтересах дитини за виключних обставин, що визначені у статті 164 Сімейного кодексу України.
Як розв'язати проблему? Важливо розуміти, що в подібних ситуаціях найважливіше — благополуччя та інтереси дитини, а не спроби використовувати її як засіб для досягнення власних цілей. На жаль, анулювати цю практику не вдасться, оскільки так проявляється інстинкт людини до виживання і додаткові правила тут, швидше за все, не допоможуть.
Але можна зменшити кількість таких випадків, зокрема:
- збільшуючи рівень юридичної освіти. Важливо розуміти, що розлучення не обов'язково означає одиноке батьківство. Визначення місця проживання дитини з батьком при розлученні не є тотожним зі статусом батька, який самостійно виховує дитину.
- реалізовуючи соціальні інформаційні кампанії, спрямовані на відповідальне батьківство. Немає жодних ситуацій, в яких дитина почуватиметься добре, почувши, що її мати готова письмово відмовитися від неї, або ще гірше — покинути її, виїхавши за кордон.
Розлука з батьками
Евакуація дітей із зон бойових дій є усталеною практикою для захисту дітей. Однак дослідження показують, що розлука з сім'єю може бути більш травматичною для них, аніж досвід бомбардувань. У 21-му столітті прийнято визнавати рівність прав чоловіків та жінок, а також рівність батьківських прав. Незважаючи на те, що рівність закріплена в українському законодавстві, традиційні норми беруть верх і часто нормальною сприймається тільки евакуація з матір'ю. Хоча в низці випадків, у дитини сформований більш міцний зв'язок із батьком.
Як розв'язати проблему? Важливо формувати актуальне нормативно-правове регулювання та рекомендації в питаннях забезпечення інтересів дітей в процесі міграції. Рекомендації повинні враховувати безпекову ситуацію в конкретному регіоні та можливість виїзду дитини з членами сім'ї, а також посилювати стандарти захисту дітей, які евакуюються без супроводу.
Також необхідне врахування зв'язку дитини з батьками, надання дозволу на спільну евакуацію тому з них, з ким сформований зв'язок, і хто може забезпечити дитину. Не ухвалювати рішення про дозвіл міграції на основі гендерної приналежності.
Розлука з батьками через проходження ними військової служби є ще однією важливою проблемою, яка виникає в період війни. В чинному міжнародному гуманітарному праві (МГП) немає зобов'язань підтримувати можливість контактувати з дітьми/батьками у період збройного конфлікту.
Права дитини, якими ми їх визнаємо сьогодні, були визначені згідно з Конвенцією ООН про права дитини від 1989 року. Загальний коментар Комітету ООН з прав дитини №14 (щодо забезпечення найкращих інтересів дитини) розкриває тему збройних конфліктів одним абзацом, визначаючи, що у збройних конфліктах у рішеннях щодо дитини мають враховуватись її найкращі інтереси. Однак, водночас стаття 9 Конвенції ООН про права дитини (п.3) стверджує:
"3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини."
Проте, механізм забезпечення цього права у період війни не визначено, що створює прогалину у захисті прав дітей, які опиняються у таких ситуаціях.
Як розв'язати проблему? Можливим рішенням може бути:
- Встановлення гарантій для військовослужбовців щодо підтримки контакту з сім'єю під час їхньої служби. Це може включати можливість вихідних та забезпечення хоч і лімітованих, але регулярних зустрічей між дітьми і батьками. Важливо враховувати, що багато військовослужбовців перебувають на віддалених локаціях і мають обмежені можливості для контакту зі своєю сім'єю.
- Прийняття міжнародної загальної рамки щодо забезпечення контакту з сім'ями для осіб, які перебувають у полоні. Ця норма має включати механізми для забезпечення зв'язку між полоненими та їхніми дітьми та батьками, відповідно до найкращих інтересів дитини.
Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування
Україна зробила кроки у розробці та адаптації законодавства, щоб діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, могли бути влаштовані у сім'ї, а не у державні інтернати:
- Можливість стати кандидатом в опікуни, прийомні батьки та усиновлювачі через Дію. Програма спрощує та полегшує саме процедуру подачі документів, водночас враховуючи всі вимоги щодо кандидатів.
- Надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Україна надає дітям, які перебувають за кордоном або на тимчасово окупованих територіях, офіційний статус сироти за настання відповідних обставин. Це дозволяє забезпечити їх відповідними державними гарантіями, такими як призначення опікуна та захист майнових прав.
- Надання тимчасового статусу дитини в умовах окупації. Діти, батьки яких перебувають на окупованих територіях, також мають змогу отримати тимчасовий статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Це дозволяє призначити тимчасового опікуна, який може ухвалювати рішення на користь здоров'я та добробуту дитини, наприклад, зміни місця навчання тощо.
Попри значні зусилля та кроки, які вже зроблені державою для поліпшення умов для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ще досі багато дітей чекають на опікунів чи прийомні сім'ї. Згідно зі статистикою, зібраною організацією «Стаття 3», станом на березень 2023 року, в Україні налічувалось 1 428 дітей, батьки яких перебувають на окупованих територіях, або там, де ведуться бойові дії (відсутні дані від Луганської та Одеської областей). А без батьківського піклування через війну залишилося 6 888 дітей (відсутні дані від Запорізької, Луганської, Полтавської областей). Ця інформація вказує на потребу в особливих заходах і підтримці з боку уряду та громадських організацій для забезпечення безпеки та добробуту цих дітей.
Однак не всі служби у справах дітей (ССД) слідкують за оновленням законодавства і знають, за яких обставин можна надати статус сироти дитині, яка перебуває за кордоном. Це створює проблеми в забезпеченні дітей належними правами та захистом.
Крім того, одразу після повномасштабного вторгнення росії не всі служби у справах дітей змогли організувати належну евакуацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Вихованці деяких спецзакладів залишилися на окупованих територіях. Це могло статися з різних причин: через брак транспорту, відсутність плану евакуації, ворожі обстріли, недбалість держслужбовців.
Як розв'язати проблему?
Вкрай важливо, щоби служби, які відповідальні за захист дітей, завжди працювали на користь саме цих дітей. Зокрема своєчасно й повноцінно оновлювали знання про чинне законодавство, яке регулює питання охорони дитинства.
Якщо службова особа порушує права та інтереси дитини, вона має нести за це дисциплінарну відповідальність: від зауваження до можливого звільнення. А в разі, якщо дії або бездіяльність службовця призводять до серйозної шкоди дитині та її інтересам, — і кримінальну. Наприклад, у разі невчасної або неповної організації евакуації.
Сурогатне материнство
Сурогатне материнство — це складна тема, яка в Україні стала предметом глобальних дискусій та засудження з боку світового співтовариства. Таку практику часто ототожнюють з торгівлею дітьми (через оплату гонорару сурогатній матері на відміну від країн, які допускають замінне материнство на волонтерських засадах).
Однак, в період війни, можливості репродуктивних технологій стають дуже важливими. Наприклад, жінка може народити дитину від свого чоловіка, який загинув на війні, завдяки кріоконсервації його сперми. Або коли жінка-військовослужбовець втрачає можливість зачати дитину, то існує змога використовувати процедуру зберігання яйцеклітин та сурогатного материнства.
Як розв'язати проблему? Важливо пояснити міжнародній спільноті, що в Україні сурогатне материнство регулюється законодавством, і не кожен може "замовити" дитину. Існує вузький список показань, коли сурогатне материнство дозволене, і це все регулюється державою.
Проте, водночас потрібно покращити регулювання захисту прав дітей, народжених від сурогатного материнства. Це може включати в себе розробку і впровадження відповідних міжнародних стандартів, які враховують права дитини.
Усі ці проблеми вимагають негайної уваги та розв'язання. Відповідальність за них покладена на суспільство, законодавців та батьків. Важливо пам'ятати, що діти мають права, які потрібно враховувати та реалізовувати вже сьогодні, не відкладаючи на "після перемоги".
А ще потрібно пам'ятати, що досвід, який ми нині набуваємо, має надзвичайно важливе значення у формуванні нового підходу до захисту прав дітей. Він може і повинен вплинути на зміну регулювань як на національному, так і на міжнародному рівнях. Нові норми та стандарти повинні забезпечити більш ефективний захист дітей в умовах можливих війн у майбутньому.
