Рішення відбудови: вісім причин, чому дачні поселення врятують переселенців
Питання повоєнної відбудови поселень гостро постало в запиті на будівництво житла. Адже людей, які вимушено переселилися в безпечніші регіони країни і світу, вже рахуємо мільйонами. Наразі є вже чимало пропозицій від архітекторів, урбаністів, державних чиновників з ідеями того, яким воно має бути, за якими принципами та естетикою будуватися. Чи це мають бути модульні будиночки і де саме вони мають бути розташованими, чи колівінги (щоб не писати неприємне слово комунальні квартири чи гуртожитки), чи малометражні помешкання типу смарт-житла, чи повноцінні квартали нових районів міст та сіл, чи відновлені та оновлені будинки, що були некритично пошкоджені? Усі варіанти мають право на втілення — тут важливий локальний контекст з чітким розумінням його запитів та потреб, а більше того ресурсів, які здатні (потенційно чи реально) їх задовольнити. Це чітке розуміння
- соціально-демографічного складу поселенців (за віком та статтю),
- їхньої освіти та фаху, професійних навичок та досвіду,
- економічних можливостей регіону (виробничих та інвестиційних, зокрема),
- інфраструктурного потенціалу (соціального, транспортного, культурного тощо).
Ми пропонуємо подумати про ідею розбудови поселень, в основу яких покладатиметься ідеологема дачних містечок.
Що таке дача?
По суті своїй — це заміський будинок із земельною ділянкою для відпочинку містян в певний (як правило, літній) період часу. Дачна історія має тривалий період формування, але ми зупинимось на часовому проміжку від середини 80-х ХХ століття. Тоді дачний досвід закріпив у більшості пострадянських людей чітке розуміння того, що таке дача і саме цей її образ є домінуючим в сприйнятті нашими сучасниками. Якщо молодше покоління ставиться до дачі вже швидше як до простору відпочинку, то покоління віком за 60 років ще асоціює дачу як простір своєрідної панацеї з вирішення певного числа міських проблем (свіже повітря, як вічна прогулянка; природне оточення як психологічне розвантаження тощо) та задоволення продовольчих потреб (невеликий садочок чи городик зі свіжими фруктам-ягодами, овочами та зеленню). А також практика домашньої консервації. Крім того, переважно дачні поселення знаходились поруч із селами чи приватними секторами міських околиць, що давало змогу споживати городину, молоко та птицю від місцевих мешканців. Сучасні дачні поселення, модернізовані власниками, іноді не надто різняться від приміських житлових комплексів (субурбій). А сучасна дача, яка сформувалася вже на ідеології сезонного житла на весняно-літній, іноді ранньо-осінній періоди, сьогодні за рахунок сучасних технологій опалення та комунікацій, цілком здатна забезпечити житлові умови не на тимчасовий період, а на досить тривалий.
Рішення дачних поселень
А якщо будувати не тимчасові поселення з модульними будиночками, а дачні поселення? ось декілька причин, чому ця ідея може вдало спрацювати:
- Психологічно таке житло не сприйматиметься як загрозливо постійне (як у відомій приказці, що немає нічого більш постійного, як тимчасове).
- Дачні поселення, особливо сформовані за кооперативним типом, як правило мають Статути (наприклад, Статути садового Товариства, що складаються на основі Закону "Про садові товариства"). А це основа для "суспільного договору", — правил, за якими житиме і функціонуватиме така громада. Це простір домовленостей, які сприятимуть в разі конфліктів чи необхідності приймати рішення — діяти не просто легітимно, але й "правомірно" (за правом делегування рішень чи дій конкретним суб'єктам). Щодо питання власності, то тут можливий як варіант довготривалої оренди, так і набуття приватної власності. Ця умова має покладатися на низку обставин, що стосується, зокрема, обсягів втрат, економічного та соціального положення родин, які претендуватимуть на таке житло.
- Дачний земельний простір цілком пристосований не тільки для газону й зони релаксу, але й для вирішення мінімального запиту в рамках т.зв "продовольчої підтримки". Господарча програма може сприяти людям літнього віку вдовольнити тяжіння до зайняття городництвом та садівництвом, що для молодших поколінь їхніх онуків здатне бути соціалізаційним елементом, а для середнього віку — як дозвіллям з екологічним присмаком, так і справді продуктовою підтримкою. Дача тут функціонуватиме саме як господарчий простір, де можна розгорнути садочок з ягодами, городик з овочами, чи, навіть, курник з пташками чи загін з кролями. До речі, сьогодні в рамках проєкту міжнародної технічної допомоги "Супровід урядових реформ в Україні" (SURGE) запущено всеукраїнську кампанію "Сади перемоги", спрямовану, як зазначають ініціатори, "на ефективне використання доступних земельних ділянок і спрямування всіх ресурсів для вирощування харчових продуктів задля недопущення продовольчої кризи в Україні". Головним завданням ставиться "забезпечити продовольством не лише свою сім'ю, а й підтримати українців на тимчасово окупованих територіях, внутрішньо переміщених осіб та всіх, хто на передовій". Ідея кампанії полягає в тому, щоб заохотити українців розгорнути у власному доступному господарстві (від підвіконня та балкону, прибудинкової ділянки до пустирів, парків та галявин) простори для вирощування продовольства. Ідея, як зазначають автори, не нова. До таких практик вдавалися канадці в часи Першої світової війни та американці і британці в часи Другої світової.
- Ставлення до побутових умов дачі, як правило, заздалегідь передбачає занижену планку очікувань: легше сприймається відсутність чи недосконалість побутових зручностей. Це не значить, що такі поселення не мають їх забезпечувати. Швидше мова про те, що психологічно певні тимчасові незручності сприйматимуться спокійно.
- Соціальна інфраструктура дачних поселень потребує продуктових та господарських торгових точок та транспортного сполучення на рівні хоча б рейсового за графіком автобусу чи електрички. Для дачних поселень цілком достатньо такого мінімального набору з можливістю придбати повсякденні продукти чи господарчі засоби та можливістю гарантовано дістатися до міста, в разі потреби в особливих товарах не щоденного попиту.
- Якщо є чіткі соціально-демографічні дані про склад поселенців, то мало що стоїть на заваді формування в разі запиту міні-культурних закладів типу спільних дитячих майданчиків, кімнат творчості, коворкінгів, розгортання системи шерингової економіки на основі сусідської взаємопідтримки. Також це можливість ефективно "вписатися" в економічну модель та реальність регіону, з урахуванням його промислової, виробничої та потенційно інвестиційної специфіки.
- Що стосується самих будинків, то дачні будинки не потребують великих вкладень, як, наприклад, квартира в місті чи приватний будинок. На сьогодні існує безліч готових рішень різної типології, планувальних та інженерних рішень, використання різних будівельних та оздоблювальних матеріалів. Але можна заздалегідь передбачити появу у мешканців дачного поселення бажання перетворити тимчасове чи сезонне проживання на постійне. І тут варто звернути увагу не тільки на розміри та конфігурації дачних ділянок, а й на "порожнини", які згодом можуть перетворитися на місця розміщення, в першу чергу, соціальної інфраструктури. Тобто якщо проектувати "тимчасове" чи "сезонне" поселення з урахуванням цих факторів, мешканці з часом матимуть змогу (звичайно, за певних обставин) сприймати такий дім як "свій" і "постійний". Фактор тривалого проживання формує відчуття власництва, хазайництва, а отже такі цінності як безпека, порядок та відповідальність.
- Можливість впровадження програм безпосереднього залучення майбутніх мешканців до процесів будівництва чи етапів оздоблення житла та прилеглих територій. Це не тільки додаткова робоча зайнятість, але й формування ціннісного фактору особистого внеску у "власний дім", контроль за якістю робіт, відповідальне ставлення в подальшому до результатів власних вкладень сил та енергії.
Згодом, після реалізації програм вивірених, обґрунтованих, розпланованих та осмислених проєктів того, де і які саме житлові комплекси будуватимуть, такі дачні поселення зможуть і надалі залишатися самими собою. Але також вони можуть бути й покинуті тими, хто врешті перебиратиметься на проживання безпосередньо у місто, і передані тим, хто зацікавлений, як мінімум, мати саме дачу як заміський будинок, а як максимум — своє власне житло. Або, наприклад, частина будинків в поселенні може і надалі виконувати функцію тимчасового житла для тих, хто його потребуватиме.
Отже, акцентуючи сенс житлового будівництва саме на дачній логіці, ми вирішуємо питання повоєнного запиту на розбудову комплексних моделей будівництва територій проживання: від житлових і психологічних проблем — до майнових і соціальних переваг, від економічних і екологічних негараздів — до побудови екосистем нового неомодерного співбуття та взаємодії.
Автори: Алла Петренко-Лисак, Костянтин Колесніков
