Шлях до хорошої української лежить через погану українську. Здивовані? Так вважають філологи та викладачі. Розповідаємо все, що треба знати, щоб не припиняти вдосконалювати свою українську. Це великий матеріал. Зберігайте собі — тут багато корисного.
Днями ведуча Маша Єфросиніна та співачка Оля Полякова у новому випуску свого спільного шоу "Взрослые девочки" висловилися про мову. Зокрема, заявили про те, що не можуть перейти на українську, щоб вести своє шоу нею. Українські інфлюенсерки в Україні на українську аудиторію під час війни з росією. Кажуть, їм складно формувати глибокі думки українською. Те, що такий наратив походить ще з 19 століття від агресивної країни-сусідки (здогадайтесь, якої) і що сьогодні є неприйнятним для публічних осіб України — тема для окремої розмови. Ми ж поговоримо про те, як допомогти собі у переході на українську, якщо ви ухвалили таке рішення.
Результати соціологічних опитувань свідчать: третина російськомовних українців і 60% тих, хто розмовляє й українською, і російською, після вторгнення рф заявили, що готові перейти на українську. 78% опитуваних відповіли, що почали більше говорити українською. Намір перейти на українську мову для багатьох перетворився на нагальну потребу. А повномасштабна війна росії в Україні остаточно спонукала більшість людей забути російську і якомога швидше відмежуватися від країни-агресорки за допомогою української.
В інтернеті є багато порад щодо того, як якнайшвидше перейти в щоденному спілкуванні на українську. Як правило, вони очевидні — більше читати, слухати україномовний контент, намагатися запровадити спілкування на мові в родині. Та іноді здається, що цього не достатньо. Як не впасти духом, коли говорити українською вдається не ідеально? Де шукати додаткову мотивацію й ресурси, щоби це стало природним — говорити українською? Розібратися в цих проблемах "Рубриці" допомогли викладачі української мови (можемо закластися, що Єфросиніній та Поляковій їхні поради б теж допомогли, якби вони бодай розглянули можливість переходу з російської на українську принаймні у публічному житті).
Перший час після того, як ви вирішите перейти на українську, вам може бути непросто. Проте маємо усвідомлювати, що питання переходу на українську — це не спринт, а радше марафон, — говорить Артур Пройдаков, вчитель української мови, Переможець премії Global Teacher Prize Ukraine 2021. Тому варто налаштовуватися не на короткострокові успіхи, а на поступове еволюційне покращення рівня володіння українською мовою.
Артур Пройдаков вважає, що точно не треба падати духом. Дуже важливою є підтримка з боку рідних та друзів. Вони мають надихати та не піддавати критиці всі потуги та намагання.
"У кожного своя історія переходу на українську. Комусь достатньо кілька місяців, комусь — кілька років. Як на мене, процес поліпшення української — це тривала історія на все життя. Я щодня намагаюся покращувати свій рівень знання мови. Люди, які оточують мене, фільми, які я переглядаю, книжки, які я читаю, — усе це наповнює мене колоритом мови та робить сильнішим".
Артур Пройдаков — уродженець російськомовної Луганщини. Через війну йому довелося двічі переїжджати: у 2014 році — з Луганської області на Сумщину, у 2022 — на Прикарпаття. У Коломиї чоловік організував уроки української мови для переселенців.
Вчитель каже — для дорослої людини, яка навчалася в українській школі та сприймає на слух мову, буде достатньо 2–3 місяці активного занурення в навчання української для якісного поліпшення рівня мови. "Завершення процесу" має відчувати сама людина. У цей момент вона здатна висловлювати свої думки українською мовою на різні теми, вільно комунікує українською з іншими людьми. А надалі — лише неперервний процес удосконалення мови (книжки, фільми, подкасти, розмови).
"Хист до мови присутній у кожного з нас. Просто ми не завжди готові відкривати його в собі. Ми ж не говоримо про якісь академічні досягнення в галузі мовознавства. Нам ідеться про комунікацію та розуміння. Тому тут варто докладати зусиль і якомога більше практикуватися попри все", — впевнений Артур Продайков.
Телефони, планшети, комп'ютери — це речі, які в нас весь час перед очима. Тому постійна взаємодія з українським інтерфейсом — це вже велика допомога у вивченні мови. Замінити її можна в налаштуваннях буквально за дві хвилини, а ефект буде разючим.
Дуже дієвий інструмент. Пишіть дописи та коментарі українською, листуйтеся нею в месенджерах. А якщо у вас стоїть україномовний інтерфейс, то Facebook вам часто пропонуватиме навіть написані російською дописи автоматично перекласти українською. З часом ви й не помітите, як звично тепер користуватися солов'їною в інтернеті.
Оточіть себе українським інформаційним простором.
Саме так можна звикати до розмовної мови, запам'ятовувати наголоси та коректну вимову слів.
Це можна робити як у нотатках у телефоні, так і придбати блокнот для натхнення і виписувати слова або цілі вирази туди. Намагайтеся поповнювати словниковий запас. А потім обов'язково інтегруйте нові для себе слова в повсякденний ужиток, щоби вони стали звичними.
Нехай вас не бентежать можливі лексичні помилки під час спілкування. Помилятися — це нормально. Гірше — так і не спробувати. Тому візьміть собі за правило брати із собою українську, коли виходите з дому.
Для дитини важлива ваша співучасть та партнерство в процесі навчання. Доречно разом переглядати відео, читати разом однакові книжки, а потім їх обговорювати. Спробуйте перетворити цей спільний час на певний challenge. І тоді діти зможуть щиро долучитися до вас та ваших ініціатив.
Артур Пройдаков каже: "У мене є фраза, яку стабільно використовую на заняттях: «Усе буде добре!». Щоправда, раніше я завжди її казав наприкінці уроку, коли попереджав, що наступного разу буде контрольна чи якийсь великий за обсягом твір. Сьогодні ця фраза набуває нових сенсів — процес навчання має перетворитися на простір експериментів та комфорту. Для мене актуальним є те, щоб українську сприймали крізь мову соцмереж, музики, сучасного мистецтва. Тоді учні усвідомлюють, що мова — це не про підручники чи правила, це про те, що навколо, про наше сьогоднішнє життя та про майбутнє".
У Дніпропетровській обласній бібліотеці для молоді ім. М. Свєтлова проводять зустрічі-заняття для охочих підтягнути українську мову. Проєкт волонтерський. Вік, стать, рівень володіння рідною мовою значення не мають. Ірина Пасько, кандидатка філологічних наук — керівниця цього "Розмовного клубу української".
З досвіду пані Ірини, є три основні причини повільного переходу на українську:
Тут допомагає саме порада про контент. Читання, слухання, перегляд фільмів з українським дубляжем чи українських розширює пасивний словниковий запас. Якщо є якісь слова, які чуєте вперше, їм можна загуглити й записати, з'ясувати для себе їхнє значення, скласти з ними речення. Якщо рівень володіння українською низький, не варто стидатися починати з книжок для дітей, із простих текстів, із мультиків, зрештою. Якщо не знаєте, де їх узяти — допоможуть бібліотекарі (це безплатно!), є пошук на книжкових сайтах. Дуже допомагає читати й дивитися про те, що цікаво: любите готувати — читайте рецепти, дивіться кулінарні влоги українською тощо. Тема "підтримає" інтерес до мови.
Тож треба зробити пасивний словниковий запас активним! І шлях до цього лише один — говорити. Багатьом спочатку дуже важко скласти думки вкупу, підібрати саме те слово. Люди зазвичай мовчать, нервують, переходять на російську, бо бояться, що займають час співрозмовника, що затримують його — і тут "збиваються" з думки остаточно. Ірина Пасько радить починати з письмових текстів — у соцмережах, у коментарях.
А далі чи паралельно — знайти доброзичливого співрозмовника з непоганим рівнем української, який би готовий був слухати, підказувати й весь час позитивно підкріплювати ваші зусилля. Це може бути друг, приятель, волонтер, член родини — будь-хто, хто згоден. Люди, які переходять на певну мову або вчать її, свідчать, що на початкових етапах індивідуальні бесіди набагато продуктивніші, ніж групові. У групі завжди бракує часу на всіх, тактовні люди бояться обтяжити інших своєю повільністю, а безтактні — навпаки, заповнюють час собою, і це може справді дратувати інших учасників. Тут уже важлива роль керівника клубу. Зараз таких клубів дедалі більше, лише в Дніпрі їх три чи чотири, більшість безплатна — можна обрати щось до душі або ходити всюди.
Процес опанування мови ніколи не буде завершеним. Ми можемо удосконалювати володіння будь-якою мовою, і першою, і другою, і третьою-десятою, щодня протягом життя — і це нормально. Але можна ставити собі конкретні задачі, розписувати мотивацію, це дуже допомагає. Як приклад:
Від мотивації залежить те, що ви будете робити в першу чергу: опановувати термінологію, потрібну для роботи, чи вчитися вітатися й розповідати про свій день, якщо ви хочете просто говорити про все на світі, але тільки починаєте свій шлях.
Ірина Пасько радить: "Дуже класно говорити українською із самим собою — це не шизофренія, це вправа. Описати собі побачене, уявити себе в певній ролі. Звичка думати певною мовою виникає не одразу, і, звісно, якщо 90 відсотків людей довкола говорять російською, дивно вимагати від себе карколомних результатів на 21-й день (говорять, що за три тижні формується звичка)".
"Головне, — наголошує викладачка, — не зневірюватися, пам'ятати про свою мотивацію, перевіряти, чи не змінилася вона. Якщо ви знаєте, навіщо вам усе це — зрештою, щось вийде. Шлях до хорошої української лежить через погану українську. Ви переходите на українську — ви прекрасні. Завжди знайдуться люди, які вас підтримають".
"Рубрика" зібрала корисну добірку різноманітних ресурсів для вивчення української мови.
Для іноземців зручним є додаток Duolingo, де в ігровій формі можна з нуля вивчати українську мову. Також дуже помічними стануть youtube-канали:
Ініціатива "Навчай українською" зробила невеличку добірку книг, які допоможуть краще відчути українську й говорити нею впевненіше:
Чи помічали ви, як зміна погоди здатна зіпсувати ваш настрій чи самопочуття? Раптовий головний біль,… Читати більше
“Рубрика” поговорила з експертками з “Let's do it Ukraine” та “Українського Альянсу Нуль Відходів” —… Читати більше
Швидка і проста випічка (і не тільки), яку можна приготувати для благодійного ярмарку. Читати більше
Якщо ви не знаєте, ким хочете стати в майбутньому, запевняємо — ви не одні. Ця… Читати більше
Discover five inspiring stories of bikers from around the world who ventured on long and… Читати більше
Що потрібно, аби памʼять про загиблих жила, та які підходи для цього створюють у світі… Читати більше
Цей сайт використовує Cookies.