Відчути трагедію: 20 музеїв Другої світової війни у світі та Україні

Сьогодні, 8 травня, в Україні вважається Днем пам'яті та примирення, присвяченим жертвам Другої світової війни — близько 60 мільйонів людей, 40 з яких були мирними жителями, а 20 мільйонів — солдатами. 

Генеральна Асамблея своєю резолюцією проголосила 8 та 9 травня днями пам'яті та примирення 24 листопада 2004 року. Документ визнає, що держави-члени можуть мати свої дні перемоги, звільнення і святкування, але разом з цим запропонувала відзначати один із цих днів або обидва ці дні як данину пам'яті всім загиблим у Другій світовій війні.

День пам'яті — це привід нагадати всім про страшні речі, які відбувалися під час війни. Сьогодні проводяться церемонії покладання вінків на цвинтарі та меморіали в пам'ять про солдатів Другої світової війни, які загинули в боях за свою країну, а також про жертв Голокосту і тих, хто загинув в концентраційних таборах. 

«У дні пам'яті та примирення ми вшановуємо пам'ять мільйонів загиблих у Другій світовій війні та пам'ятаємо про їхні страждання. Ми ніколи не повинні забувати про Голокост і інші тяжкі та жахливі злочини, скоєні нацистами. Перемога над фашизмом і тиранією в травні 1945 року ознаменувала початок нової ери», — заявив Антоніу Гутерріш, Генеральний секретар Асамблеї ООН. 

Не забути — наша головна місія. Для кількох поколінь Друга світова війна — це частина історії, яку вони чули від батьків і матерів, від дідусів і бабусь, від ветеранів, які приходили в школи напередодні Дня Перемоги, з книг і фільмів. Все це — для того, щоб дати зрозуміти всім майбутнім поколінням: не можна допустити повторення цієї історії, адже наслідки будуть катастрофічними. 

«Рубрика» зібрала 20 музеїв, присвячених Другій світовій війні, які варто відвідати — і не тільки цього дня, щоб пропустити через себе події, які врізалися в життя мільйонів людей. 

П'ятиповерховий музей розташований в пагорбі просто під статуєю Батьківщини-матері. Експозиція включає кінолекційний зал з великим зібранням фільмів про участь України у Другій світовій війні, а також зал Бойової слави. У музеї є багато експонатів, які можуть шокувати: рукавички з людської шкіри та мило з людського жиру, зроблене в концентраційних таборах, прострелений одяг і зламані боєприпасами каски, щоденники та документи того часу. У 2010 році колекція музею поповнилася зборами нерозпечатаних і невідправлених листів родом з 1941 року, які були вивезені німецькими військовими з Кам'янця-Подільського.

Меморіальний комплекс, який являє собою яр, де було розстріляно 150 тисяч євреїв, ромів і радянських солдатів, з яких змогли врятуватися тільки 29 осіб. За деякими даними, в струмку, який протікав по схилах яру, вода вимивала дивний білястий пісок незвично великої фракції. Це були залишки роздроблених і згорілих людських скелетів. 

Комплекс почав розроблятися тільки 1965 року, тоді був замовлений проєкт меморіального комплексу, а про те, що відбувалося на колись закритій території, фактично, околиці Києва, люди почали дізнаватися лише після 1960 року, коли в газетах з'явилися перші статті про трагедію Бабиного Яру. Зараз Яр являє собою поглиблення і меморіал, побудований, щоб зберегти пам'ять про ті жахливі події.

Єдиний в Україні музей, що висвітлює окупацію України румунськими військами маршала Антонеску в роки Другої світової війни. За словами голови Одеської регіональної асоціації євреїв Романа Шварцмана, цей музей повинен стати своєрідною школою для молоді, щоб Голокосту більше не було ніколи, ні для одного з народів. 

З експонатів тут є фотографії, документи свідків того часу, велика частина з яких була взята з приватних колекцій одеських євреїв, принесені колишніми в'язнями речі, витяги з різних публікацій, накази окупаційної влади, а також документальні фотоматеріали. Всі вони присвячені одеситам — колишнім в'язням концтаборів і гетто. 

Розташований в культурно-діловому центрі «Менора» в Дніпрі та є найбільшим на пострадянському просторі музеєм пам'яті єврейського народу. 

На 2000 квадратних метрах у 2010 році відкрився унікальний музей, який створювався відповідно до усіх новітніх аудіовізуальних та мультимедійних технологій — це приватний музей, відкритий з ініціативи головного рабина Дніпра і регіону Шмуеля Камінецького, за підтримки Ігоря Коломойського. Музей присвячений пам'яті євреїв, знищених нацистами в Дніпрі, і всім тим, хто був розстріляний в таких же Бабиних Ярах, ботанічних садах і багатьох інших місцях на Україні в ході «Голокосту від куль», а також всім тим, хто вижив у вогні Голокосту — тим, хто воював на фронтах і з тилу, і тим, хто був в евакуації. 

Тут, на висоті 197,3 метра в серпні 1943 року розташовувалися спостережні пункти командувача військ Степового фронту генерал-полковника І. С. Конєва, звідки відбувалося оперативне управління військами Степового фронту, який 23 серпня остаточно звільнив місто від нацистських окупантів. 

Тепер побувати на місці, де колись розгорталися запеклі бої та віддавалися стратегічно важливі накази, може кожен, а ще — відвідати музей, присвячений Другій світовій війні, який розташований на території комплексу. 

Є одним з п'яти об'єктів Музею героїчної оборони та звільнення Севастополя і є найбільшою сучасною діорамою. Діорама розташована на Сапун-горі, яка стала місцем зіткнення німецьких і радянських військ, які утримували Сапун-гору як стратегічно важливий об'єкт. 

На території комплексу все ще є траншеї та навіть побудовані елементи оборони, які використовувалися ворожими військами. Відвідувач може відчути себе учасником бойових дій, опинившись у відповідній атмосфері. 

Саме в цьому місті, на військовому складі в Вестерплатте, прозвучали перші постріли Другої Світової — Гданськ вважався стратегічно важливим містом для Третього Рейху. Музей відкрився у 2017 році, процес його створення зайняв не один рік. Велику увагу тут приділили переслідуванням етнічних поляків німецькими загарбниками, побуту людей, залучених у війну. Серед експонатів — пропагандистські націоналістичні плакати, військовий німецький літак і радянський танк, телеграфні апарати та друкарські машинки того часу. 

Нідерланди майже 5 років перебували в окупації нацистської Німеччини. Музей руху Опору був відкритий 1984 року і переносить відвідувача в окуповане загарбниками місто, — плакати, фільми та інші експонати передають гнітючу атмосферу тих часів, а окрема експозиція присвячена Голокосту. 

Є і ще один музей Другої світової війни в Амстердамі. Він знаходиться в будинку на набережній Принсенграхт, в задніх кімнатах якого, за зачиненими шафою дверима, протягом 1942-1944-х років переховувалася від нацистів сім'я єврейської дівчинки Анни Франк, поки хтось не доніс на них. Тут же зберігається оригінал її щоденника, що став основою для фільму «Щоденник Анни Франк», який отримав Оскар. Щоденники, написані 14-річною дівчинкою, були опубліковані в 1947 році, після чого громадськість потягнулася до будинку. Кілька років вирішувалося: чи буде будинок знесений або переданий в музей, але зрештою 3 травня 1960 року відбулося відкриття Будинку-музею Анни Франк. Під час реставрації кімнатам повернули той вигляд, який вони мали до нацистських обшуків.  

Замок був побудований в 13 столітті та майже ніяк не стосується Другої світової війни — музей в ньому був відкритий за ініціативою його власника, данця Оле Фолька, який має власну колекцію. Вона присвячена не тільки Другій світовій війні, але тут можна відчути військову атмосферу, побачивши військову форму данських солдатів, стрілецьку зброю та умундирування. Колекція також охоплює ряд рідкостей, таких як прапор з бункера Адольфа Гітлера в Берліні, револьвер Саддама Хусейна і протигази для коней.

Збиті з дощок будиночки легко сплутати з хлівами, однак тут, в глушині, біля підніжжя скелі, прямо на гірських річках за часів Другої світової війни югославськими партизанами був побудований секретний шпиталь. 

Лікарня розташовувалася в самій глибині окупованій німцями Європи, всього в декількох годинах шляху від Австрії та центральних областей Третього Рейху. Вхід в лікарню був добре захований в лісі, до нього можна було дістатися тільки використовуючи мости. Мости могли непомітно прибиратися, якщо поблизу діяв ворог. З метою збереження таємниці розташування лікарні поранених привозили до неї з зав'язаними очима. Шпиталь також був захищений мінними полями та кулеметними гніздами. Оскільки лікарня розташовувалася в ущелині та була замаскована в лісовій гущавині, її неможливо було виявити за допомогою військової розвідки.

У цих стінах були врятовані тисячі життів військових. Тим часом про шпиталь ходили справжні легенди, і представники Вермахту готові були багато віддати, щоб дізнатися його місце розташування. Проте, їм це так і не вдалося, і лікарня функціонувала аж до останніх днів війни. Сьогодні будівля відкрита для відвідувань і охороняється словенським урядом як культурна пам'ятка національного значення.

Таку назву будинок отримав тому, що раніше в ньому перебувала скляна фабрика, а в воєнні роки Карл Лутц переховував тут євреїв — всього він врятував близько 62 тисяч людей, за що угорці прозвали його національним героєм. 

 

Музей присвячений військовій історії Мальти загалом, однак найважливіша і найбільша колекція музею стосується Другої світової війни. Тут — фотографії, що зображують суворі умови, що переважали на Мальті в вирішальні воєнні роки, 1940-1943 роки, що демонструють позбавлення, перенесені цивільним населенням, величезний збиток, нанесений війною, нездорові умови життя в примітивних підземних сховищах. У колекції є уламки літака, що розбився, трофейні німецькі кулемети, торпеда, траншейні міномети та фюзеляж вцілілого літака Gloster Gladiator N5520. 

 

В кінці Другої світової війни Берлін частіше за інші німецькі міста піддавався бомбардуванням — місто було майже повністю зруйновано, а місцеве населення рятувалося в бункерах. Громадянське сховище близько Анхальтського вокзалу в Берліні було розраховане на 3500 місць, але в кінці Другої світової війни тут ховалися від бомб близько 12 тисяч осіб. Зараз в ньому працює історичний музей, створений громадським об'єднанням Historiale і присвячений 800-річній історії Берліна. 

В рамках експозиції, присвяченій Другій світовій, відтворили бункер, який знаходився під рейхсканцелярією, де Адольф Гітлер провів останні 2 місяці свого життя з Євою Браун, а 30 квітня 1945 покінчив життя самогубством. Експонати присвячені розповіді життя про останні дні диктатора. 

Комплекс німецьких концентраційних таборів і таборів смерті, що розташовувався в 1940-1945 роках біля міста Освенцима, зберігся до наших днів. У 1947 році на території табору був створений музей, який внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Тут були вбиті близько 1,1 млн осіб, з яких близько 1 млн становили євреї. Аушвіц-Біркенау був найбільшим і найдовше проіснував поміж нацистських таборів знищення, тому він став одним з головних символів Голокосту. 

Нині на території Блетчлі-парку розташований Національний музей комп'ютерів, що безпосередньо стосується Другої світової війни, адже саме тут в цей період розташовувався головний шифрувальний підрозділ Великобританії — Урядова школа кодів і шифрів. На території Блетчлі-Парку робота велася в дерев'яних будиночках, побудованих в період війни для розташування там фахівців і обладнання.

Саме тут були розгадані німецькі шифри «Енігма» і «Лоренц», а також зламані повідомлення Люфтваффе, що згодом внесло неоціненний внесок у перемогу над німецькими підводними човнами в битві за Атлантику і в перемогу в битвах під мисом Матапан і при Норт-Кейп. У 1941 році школа мала дуже великий вплив на північноафриканську пустельну кампанію проти німецьких військ під керівництвом генерала Ервіна Роммеля. До висадки в Нормандії в червні 1944 року союзники знали розташування всіх, крім двох з п'ятдесяти восьми фортів Німеччини.

Історичний музей, зібрання якого слугують поширенню знань про історію Варшавського гетто як частини історії Голокосту. Гетто було єврейським районом, населення якого в період німецької окупації зменшилося з 450 тисяч осіб до 37. З 1940 року вихід з гетто без дозволу карався тюремним ув'язненням терміном 9 місяців, а вже наступного року це каралося стратою, а саме гетто було обгороджено стіною.

Офіційно встановлені продовольчі норми для гетто були розраховані на загибель жителів від голоду, робітники повинні були працювати по 12 годин на день без вихідних і свят, в гетто відбувалася деморалізація молоді, утворювалися молодіжні банди, з'явилися безпритульні.

Тепер музей, що нагадує про ці події, розташований у колишній єврейській дитячій лікарні Берсона і Бауманн. У музеї постійно проводяться виставки, присвячені Голокосту і Другій світовій  війні, а на 2023 рік заплановано переїзд музею в нову будівлю. 

Це місце живої народної пам'яті та найбільш відвідуваний музей Білорусі, розташований на величезній території та охоплює як зовнішні експозиції, так і 10 експозиційних залів, площа яких 4200 кв. м. Тут зберігається понад 8 тисяч експозиційних матеріалів, 30 колекцій, а це — 155 тисяч експонатів: фотографії, документи, листи та особисті речі учасників Великої Вітчизняної війни. 

Величезний простір з безліччю музейних залів, які передають не тільки історичні факти, а й атмосферу війни. Величезна кількість військової техніки з такими унікальними експонатами, як, наприклад, човни Гіггінса, які доставили тисячі солдатів-союзників на пляжі Нормандії під час висадки 6 червня 1944 року. Павільйон Театру Перемоги доповнює атмосферу музикою військових років і кінематографічними картинами про війну. 

Музей був заснований ще за часів Першої світової війни, 1917 року, і влаштувався в будівлі колишньої Королівської психіатричної лікарні, чим врятував будівлю від знесення. Під час Другої світової війни музей почав збирати нову колекцію експонатів, яку можна побачити й сьогодні. 

Нині музей має у своєму розпорядженні велику колекцію військової техніки з початку минулого століття і до наших днів. Безліч тематичних експозицій присвячені історії військових конфліктів в різних країнах світу. Найголовніше — музей ставить перед собою мету не тільки показати відвідувачам зброю і військову техніку, а й дати людям інформацію про сучасну війну і її вплив на особистість і суспільство. Подивитися деякі експозиції можна онлайн.