Почувайтеся як вдома. Як лондонський притулок став музеєм та ідеї для України
У карантинні часи кожен охочий може долучитися до створення експозицій, а сам музей стає частиною благодійного руху.
Фото, якими ділилися британці для проєкту “Залишайся вдома”. Музей дому
На щастя, родичів не обирають. Тому під одним дахом часом збираються люди з протилежними темпераментами та поглядами. Збираються і з більшим чи меншим успіхом знаходять порозуміння. Музей дому (Museum of the Home) в Лондоні прагне стати місцем, де кожен почувається як вдома. Заможна зала у вікторіанському стилі, кімната емігрантів з Карибів, історії про побут матерів-одиначок — тут співіснують досвіди людей, які б ніколи не перетнулися деінде.
18 травня у світі відзначається Міжнародний день музеїв. Цю подію започаткувала Міжнародна рада музеїв (ICOM) у 1977 році. Тему Дня музеїв-2021 сформулювали як "Майбутнє музеїв: перевинайдення та переосмислення". Українські музеї також працюють у цих напрямках, навіть попри вічно обмежені бюджети. Вони шукають нові форми роботи з відвідувачами, переосмислюють експозицію і проводять ребрендинг.
"Рубрика" зазирнула (віртуально) до Музею дому, який у червні має відкритися після тривалої реконструкції. Ми дізналися, як музей переосмислює свою роботу і як залишається на зв'язку з відвідувачами, навіть зачинений. Можливо, деякі з цих прикладів надихнуть українських музейників на експерименти. Адже ця історія не стільки про багатомільйонні вкладення, скільки про пошуки нових підходів у роботі.
Історія
Музей дому розташовується у районі Гокстон, що в Східному Лондоні (відомий як Іст-Енд). Цей район колись був промисловим, а з кінця минулого століття все більше приваблює митців і перетворюється на тусовочне місце з галереями та модними барами.
Директорка Музею дому Соня Солікарі біля нового входу до закладу. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Нова вхідна група Музею дому. Фото Hufton+Crow
Будівля Музею дому початково була прихистком для тих, хто дому не мав. У 1714 році англієць Роберт Джеффрі, керівник компанії The Ironmongers', профінансував побудову притулку. У ньому могли жити працівники підприємства, які вийшли на пенсію, а також бідні та літні люди, про яких не було кому подбати.
У 1911 році лондонська мерія викупила будівлі притулку і сади — важливий для району відкритий простір. У той же час митці, дизайнери та архітектори просили про простір, де можна представляти мистецтво та ремесла. Мерія дозволила використовувати для цього споруди притулку, а в 1914 році з'явився музей.
Головна будівля Музею дому. Початково тут був притулок. Фото Джейн Ллойд
У колекції музею є експонати, пов'язані з будинком і побутом, починаючи з 17 століття і до сьогодні. Основне фінансування заклад отримує від держави. Її представляє урядовий департамент, який опікується цифровим напрямком, культурою, медіа та спортом (аналог українського Міністерства культури). Також музей підтримують благодійники, є прибуток від сувенірної крамнички та кафе.
Частина експозиції Музею дому відтворює кімнати різних періодів. На знімку зала 1630-х років. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
У 2018 році Музей дому закрився для відвідувачів через масштабну реновацію.
Оновлення музею обійшлося у 18,1 млн фунтів стерлінгів (близько 700 млн гривень). З них 12,3 млн — з фонду Британської національної лотереї, який опікується спадщиною (National Lottery Heritage Fund). Також допомогли благодійники і трасти. Вже 6 травня запрацювало нове музейне кафе, 12 червня музей має запрацювати повністю.
Серед сувенірів Музею дому є такі фартухи. Надано Музеєм дому
Приклад 1. Як за допомогою речей шукати відповіді на складні питання
Завдяки оновленню в Музеї дому зможуть використовувати приміщення, раніше не пристосовані для цього. Зокрема, цокольний поверх. У музеї вже анонсують сім проєктів та ініціатив, які з'являться в нових приміщеннях. Наприклад, "Хатня робота" (House Work). Він розкриває історію особистої гігієни та чистоти, починаючи від методів боротьби з клопами на початку 1700-х років до боротьби за зміну гендерних ролей у домі, а відтак — ілюструє соціальний поступ, якого, по ідеї, прагне людство.
Вітальня 1830-х років. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Пилосмоки різних часів в експозиції музею. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
В експозиції музею. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
А ще є технічний прогрес, який часто асоціюється з ракетами або гігантськими заводськими машинами. Проте найяскравіше унаочнення прогресу — те, як змінюється наш побут. Півтораста років тому замість холодильника були лід і сіль, прали руками, а унітаз ніколи не засмічувався, бо замість нього був горщик або яма надворі. В уже існуючих музейних приміщеннях після ремонту з'явиться експозиція Domestic Game Changers (за сенсом цю назву можна перекласти як "зміни у хатніх правилах гри"), де продемонструють повсякденні предмети, які радикально впливали на житло людини. Це може стосуватися як дизайну приміщення, так і стилю життя в ньому: від звичайної цегли до Alexa, системи для розумного будинку.
Вітальня 1870-х років. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Помешкання в стилі лофт 1998 року. Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Як людина, яка втратила дім, намагається знайти його в іншому місці? Ще й у країні, для якої твоя батьківщина донедавна була колонією? Цих питань торкатиметься "Парадна кімната 1970-х" (1970s Front Room). У цьому приміщенні можна буде дізнатися про життя емігрантів з африкано-карибського регіону, які оселились у Великобританії в середині 20 століття. Експозицію курує британський драматург і художник Майкл МакМіллан. Він народився в Англії, його батьки емігрували туди з Сент-Вінсент і Гренадин — острівної держави в Карибському морі, яка тривалий час була британською колонією.
Експозиція "Парадна кімната 1970-х". Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Експозиція "Парадна кімната 1970-х". Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Експозиція "Парадна кімната 1970-х". Музей дому, фото Ем Фіцджеральд
Історії вкрай різних людей мають бути не лише у вітринах. Треба дати можливість "різним людям" прийти до музею, осмислити та обговорити побачене. Клер Райт, партнерка компанії Wright & Wright Architects, що проєктувала роботи з переоблаштування, запевняє: тепер Музей дому буде доступний як для тих, хто звик досліджувати музеї, так і для нових та молодших відвідувачів. Зокрема, новий навчальний павільйон Музею дому буде доступний для людей з інвалідністю, загалом для маломобільних осіб. Відвідувачі отримають цілорічний доступ до музейних садів "крізь часи" (Gardens Through Time) і нової локації на даху.
Проєкт реконструкції головної будівлі музею. Wright & Wright Architects
Сад у стилі початку 20 століття у Музеї дому. Фото М. Вільямса
Приклад 2. Як музей переосмислює власну історію
Зміни в Музеї дому торкнулися не лише стін та експозицій. У 2019 році з назви закладу прибрали ім'я Роберта Джеффрі, щоб "краще відображати оновлений фокус на тему дому".
Інша дискусія стосується статуї цього підприємця і засновника притулку, де розташовується музей. Частину статків Джеффрі отримав завдяки інвестиціям у трансатлантичну работоргівлю. Через це виникла дискусія, чи доречно залишати його статую на будівлі музею. Заклад проводив онлайн-консультацію з людьми, зокрема, місцевими жителями. Більшість опитаних висловилися проти статуї. Торік в урядовому департаменті, який опікується цифровим напрямком, культурою, медіа та спортом, запропонували залишити статую, але представити її в новому контексті, повідомляло британське видання i. Аналогічної думки дотримується опікунська рада музею. Дискусія триває, і музей та його опікунська рада стежать за її перебігом, щоб знайти оптимальне рішення щодо статуї.
Приклад 3. Карантин: прийти до музею не можна, але можна зробити для нього експонат
Можна просто випити 15 пляшок вермуту, а можна сфотографувати їх і музеєфікувати свій досвід проживання карантину. Під час пандемії Музей дому запропонував людям зробити їхній карантинний побут частиною музейного зібрання. Так з'явився проєкт "Залишайся вдома" (Stay Home). Долучитися можна у спеціальному розділі на сайті музею. Потрібно відповісти на сім запитань про вас і ваш будинок, про ваші відчуття від карантину, також поділитися п'ятьма фотографіями дому і загалом розповісти про себе. За бажання, можна додати свої щоденникові записи. Музей збирає персональні дані учасників проєкту, зокрема щоб зрозуміти, наскільки повно представляє власну спільноту. Цю інформацію порівняють з даними перепису населення Великобританії у 2021 році.
На сторінці проєкту є десятки історій, на знимках хтось стриже родича, хтось прасує або опановує кухню. Люди перетворюють житло на барліг або діловий офіс, на одній зі світлин — обшарпана стіна: людина, яка орендує помешкання, розповідає, що під час карантину відчула, як воно з дому перетворилося на чужі стіни, звідки можуть легко вигнати.
Фото, якими ділилися британці для проєкту "Залишайся вдома". Музей дому
Фото, якими ділилися британці для проєкту "Залишайся вдома". Музей дому
Фото, якими ділилися британці для проєкту "Залишайся вдома". Музей дому
Директорка музею Соня Солікарі підкреслює в контексті відкриття музею після ремонту: "У рік, коли багато наших будинків перетворилися на місця для роботи, навчання та підтримки форми, дебати, обмін думками та заглиблення в ідеї, почуття та особистий досвід дому видаються важливими та актуальними як ніколи".
Проєкт "Залишайся вдома" є частиною зібрання "Документуючи дім" (Documenting Homes archive) — це архів фото та особистих свідчень британців, що має унаочнити життя людей з початку 20 століття і до сьогодні.
Приклад 4. Як музей може допомогти у вирішенні соціальних проблем
Музей дому не лише приймає благодійну допомогу, але й сам долучається до благодійництва. У 2021 році він почав партнерство зі спільнотою London Homeless Collective. Вона об'єднує понад 25 благодійних організацій, що в Англії допомагають людям без дому. Кампанія "За дверима" (Behind the Door) триватиме два роки і має допомогти безпритульним жінкам та родинам загалом за допомогою різних подій, зокрема виставок і громадських ініціатив.
Так, у березні на платформі Музею дому пройшов онлайн-аукціон, кошти від якого пішли на допомогу безпритульним. Учасники аукціону — креативні підприємці, чимало хто з яких працюють з дизайном інтер'єрів. Серед лотів були речі та ексклюзивні досвіди. Наприклад, воркшоп парфюмера або майстер-клас із розпису шпалер. У рамках проєкту влітку пройде виставка художниці Поллі Брейден у співпраці з письменницями Саллі Вільямс та Клер-Луїзою Беннет. Проєкт "Тримаючи дитину" (Holding the Baby) у фотографіях і текстах розповідає про життя одиноких матерів і труднощі, з якими вони зіштовхуються.
Один із лотів благодійного аукціону, подушка з авторським принтом компанії Rapture & Wright. Фото Rapture & Wright
Один із лотів благодійного аукціону, розписаний вручну світильник Bloomsbury Revisited. Фото Bloomsbury Revisited і Джейн МакКолл
Фокус програми на жінках зокрема пов'язаний із труднощами через пандемію COVID-19. Одна з засновниць London Homeless Collective Поллі Ніт говорить, що різке збільшення випадків домашнього насильства і невпевненість із роботою, тиск цих факторів на психічне здоров'я можуть підштовхнути до бідності і бездомності. Тож треба привернути увагу громадськості до цих прихованих проблем і спільно підтримувати жінок у скруті та їхні родини.
Барбелайн та Елайджа. Робота з проєкту "Тримаючи дитину". Фото Поллі Брейден. Надано Музеєм дому
Робота з проєкту "Тримаючи дитину". Фото Поллі Брейден. Надано Музеєм дому
Музей, який колись був притулком для беззахисних, тепер допомагає безпритульним не залишитися без дому. Директорка музею Соня Солікарі зазначає, що вони пишаються таким партнерством, "першим у своєму роді між культурним закладом та благодійною організацією". Соня Солікарі каже: "У нас є великі амбіції змінити життя людей у контексті переглянутого бачення Музею дому. А саме — розкрити та переосмислити значення дому, щоб краще жити разом".
