“Сльозами горя не здолаєш. Тільки діями”: як працює мобільна бригада соціально-психологічної допомоги на Сумщині

У чому проблема?

На початку червня 2023 року генеральний прокурор України Андрій Костін констатував: "Становище вразливих груп під час війни лише погіршується. А такі проблеми, як домашнє насильство, загострюються, проте можуть залишатися невидимими". Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець також заявив: "Протягом 2022 року до нас надійшло 104 звернення, а за 5 місяців 2023 року — вже 65 звернень з цього питання (домашнього насильства — ред.). Що доводить актуальність цієї проблеми в суспільстві".

Яке рішення?

Держава, місцева влада та недержавний сектор надають різні сервіси та втілюють ініціативи, покликані запобігти та протидіяти домашньому та гендерно зумовленому насильству. Зокрема з 2015 року UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення в Україні, втілює Програму з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству.

Нині в межах цієї програми у 21 області України працює 100 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства. Такі бригади працюють за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, у координації з Офісом Віцепрем'єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерством соціальної політики України.

Також наразі в Україні діють 29 безпечних просторів для жінок "Вільна", де дівчата й жінки можуть навчатися, відпочивати, працювати, знаходити однодумців, відновлювати свій психологічний стан і за потреби отримувати фахову допомогу.

"Рубрика" розповідає, як бригада соціально-психологічної допомоги працює в Конотопському районі на Сумщині та які етапи вже подолала одна з її клієнток, щоб захистити себе та дітей від кривдника.

Як це працює?

Соціальна працівниця Тетяна Шульга, психологиня Ольга Гребеник і водій Антон Гребеник — члени мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, яка з серпня 2022 року працює в 50-кілометровій зоні від Конотопа. Це Конотопський район, а також прилеглі населені пункти Чернігівщини, зокрема Батурин. 

Бригада працює завдяки фінансовій підтримці уряду США (Бюро USAID з питань гуманітарної допомоги) у співпраці з імплементаційним партнером ГО "Інноваційні соціальні рішення".

"Наша задача — поліпшити добробут людини, яка опинилася в кризовому становищі", — говорить про роботу бригади Тетяна Шульга. 

Бригада допомагає жінкам і чоловікам будь-якого віку, дітям від 14 років, постійним жителям громад, вимушеним переселенцям. А наявність авто дозволяє працювати на зразок швидкої допомоги, ділиться психологиня Ольга Гребеник: "Ми приїхали, вирішили певні екстрені моменти, скерували людину до служб, які їй можуть допомогти, і далі працюємо з нею переважно у форматі надання консультацій".

Саме наявність транспорту у мобільної бригади — її основна перевага. Адже соціальна працівниця і психологиня дістаються до клієнтів у найвіддаленіші куточки громад, по найгірших дорогах — усе, щоб люди там відчували, що їх підтримають і не покинуть. 

Психологиня Ольга Гребеник розповідає, що найбільше зараз фіксують саме випадки психологічного насильства. Відтак, психологічна допомога — це те, чого максимально потребують постраждалі. На це є запит у всіх громадах, адже в більшості немає штатних психологів.

Водій мобільної бригади Антон Гребеник додає, що до цієї роботи навіть не думав, що навколо є стільки випадків насильства і не все воно — фізичне: "Виявляється, довкола нас дуже багато такого, на жаль. А ще я дізнався, що взагалі таке насильство — для мене раніше це було побиття та зґвалтування, а тепер я розумію, що є і психологічне насильство, і воно поширене".

Ольга Гребеник каже, що для більшості клієнтів дуже важливо, щоб їх просто вислухали. Можливість виговоритись уже їх частково розраджує. Звичайно, всі такі розмови конфіденційні. 

Коли ж людина закрита, психологиня з'ясовує її проблему в спокійній бесіді. Після цього пропонує методи, якими можна поліпшити стан постраждалої людини. 

Втім, часто психологічне насильство йде пліч-о-пліч з насильством фізичним. Такою була й ситуація Катерини (ім'я на прохання героїні змінено). Співпраця бригади з нею розпочалася восени минулого року, зараз і постраждала, і фахівці сподіваються, що незабаром її можна буде назвати історією успіху.

Катерина з Конотопського району — мама двох неповнолітніх дітей, молода жінка, яка має хорошу роботу і приватний будинок. Її шлюб тривав 15 років, чималу частину з яких жінка прожила в страху за свою безпеку і добробут дітей. Чоловік кривдив її психологічно, завдавав фізичних та матеріальних ушкоджень. 

"Той самий холостяк, але тільки він живе з дітьми й жінкою під боком. Курив траву, жив ніби в рожевих окулярах: без будь-якого узгодження з родиною робив дуже серйозні покупки на позичені гроші… Ясна річ, потім у людини фінансові проблеми, він злий, агресивний, у нього всі винні, хто трапляється під руку…" — каже Катерина. Вона ділиться, що серйозні проблеми почалися, коли другій дитині виповнився рік. Тепер усвідомлює: тоді й треба було розлучитися.

"Якщо є вже недовіра і конфлікти, то треба їх вирішувати одразу, не тягти, тому що я неодноразово подавала на розлучення, але не доводила справу до кінця. Ситуація може покращитися на місяць, максимум на рік. Але потім за кожного непорозуміння в моєму випадку це знову буде паління речей, побиття, ламання телефонів, псування документів і всього решти. Кривдник не змінюється, він тільки може одягнути маску, а потім зняти її знову", — переконана жінка.

Катерина дізналася про мобільну бригаду від соціальної працівниці з центру соцслужб. Коли відчула, що далі так не може тривати, зателефонувала. Раніше її зупиняли можливі плітки в селі, але тоді жінка зрозуміла — годі. 

"Люди балакали й будуть балакати, а ти передусім маєш переживати за себе. Я справді зрозуміла, що мені вже все одно, хто що буде казати. Відчула, що в мене ситуація, що далі вже нікуди", — пригадує Катерина.

За підтримки бригади Катерина знову вирішила подати на розлучення. 

Чоловік на нову спробу жінки піти відреагував бурхливо: "Я хочу бути з тобою. Ти подала на розлучення, такого не буде! Я тебе позбавлю роботи, поламаю машину. Подзвоню твоєму керівництву, тебе звільнять, у тебе не буде виходу і ти все одно будеш зі мною".

Та в якийсь момент він змінив тактику: пообіцяв дати жінці спокій, якщо дружина забере заяву на розлучення. 

Вона повірила. Кривдник знову взявся за своє.

Члени мобільної бригади діляться, що випадки, коли клієнтки не знаходять сили боротись до кінця, не мають готовності брати відповідальність за своє життя та добробут дітей, на жаль, непоодинокі. Бригада приїжджає до клієнтки раз, другий, третій, надає допомогу і консультує. 

"Психологічно піти від кривдника складно, особливо якщо є діти в сім'ї, — каже Тетяна Шульга. — Кожна людина живе надією. Хоче зберегти свою сім'ю, когось виправити, якось вплинути. Плюс діють стереотипи, з якими наше суспільство досі бореться: «Б'є — значить любить», «Не треба виносити сміття з хати» тощо".

Соціальна працівниця продовжує:

"Поки людина сама не зрозуміє, що потрібно виставляти свої кордони, їх озвучувати й захищати, не переступаючи кордони інших людей, ми їй зможемо допомагати лише епізодично, по факту. Тому ми налаштовуємо людину, що вона має влаштовувати своє життя сама. Нести відповідальність за свої вчинки, життя своїх дітей і починати діяти".

Тетяна Шульга пригадує, як Катерині привезли "набір гідності" — речі найпершої потреби, які жінка може взяти з собою й піти з дому від кривдника. Такі набори закупила й роздавала партнерським організаціям команда UNFPA Україна. Кривдник його розірвав і спалив. Але Катерина отримала від бригади інший.

Психологиня Ольга Гребеник додає, що також дуже часто стикається з тим, що жінки ставляться до чоловіків, як до маленьких дітей, і це так само не на користь обом. 

"Всі ми люди, всі ми розуміємо, що робота над собою — це найважча робота у світі. Але я вірю, що в цих людей, які вже усвідомили проблему і хочуть змінити свої життя, усе попереду", — додає психологиня.

Врешті Катерина розлучилася з чоловіком, але кривди на тому не припинилися. 

"Якогось дня я поверталася додому з поліцією, бо сама боялася. Заходжу, відчиняю двері, відкриваю шафи — а моїх речей немає, навіть станка для гоління", — пригадує Катерина. Також уже після розлучення чоловік продовжив вриватися в житло колишньої дружини, у присутності дітей ображати її. 

Соціальна працівниця Тетяна Шульга порадила Катерині вдатися до послуг безплатної вторинної правової допомоги, вона ж допомогла зібрати всі необхідні для цього документи, клопотала у відповідних службах. 

"Я дуже вдячна, бо без дівчат я б не впоралася, — каже клієнтка. — Ми били у всі дзвони, і завдяки дівчатам цей процес прискорювався, тому що сама б я це дуже довго робила". 

Жінка домоглася, що суд призначив кривднику обмежувальний припис. Той його порушив. 

"Я йому нормально говорила: ти прийшов до дітей, у мене ти не проживаєш, з дітьми поспілкувався і йди. Але він приходить до дітей, тиранить мене і знову страждають діти", — пригадує Катерина.

Психологиня Ольга Гребеник надавала консультації й старшій дитині постраждалої. Бригада працює з людьми від 18 років, але водночас має широке коло зв'язків з іншими службами та організаціями. Тож в разі потреби, працівники можуть перенаправляти неповнолітніх до відповідних сервісів. Так, молодша дитина Катерини також отримує психологічну допомогу.

Нині за порушення припису кривдник відбуває покарання, а жінка готується далі відстоювати свої права. Уже збирає документи, щоб знову подати заяву на винесення обмежувального припису.

Катерина зізнається, що, як і багато інших скривджених жінок, вона жаліла себе, ставила запитання: ну чому так, чому це зі мною?!

"А потім подумала — та ну що я?! Сльозами горя не здолаєш. Тільки діями. Я переконалась, що світ не без добрих людей. Раджу жінкам у подібних ситуаціях звертатися відразу до мобільної бригади. Там завжди допоможуть фаховою порадою, і моральна підтримка буде велика. А коли тебе морально підтримали, ти вже в бойовому дусі, починаєш навіть мислити інакше", — пересвідчилась жінка. Вона пригадує, що консультації членів бригади допомогли їй побудувати ланцюжок подальших дій і рухатись уперед. 

А ще клієнтка каже, що з розповідей подруг дізналася про інші подібні випадки, коли чоловік навмисно псує жінці одяг, тероризує, не дає нормально доглядати за дітьми тощо. Але постраждалі здебільшого терплять і мовчать.

Катерина, зважаючи на свій досвід, закликає боротися й попереджає:

"Це буде не швидко і не легко. Але треба знаходити сили в собі та шукати підтримки в людей. Тоді уже впевненіше будеш іти до своєї мети".

Тетяна Шульга та Ольга Гребеник розповідають, що левова частина їхньої роботи — інформаційно-просвітницька. Вони домоглися того, що про їхні послуги знають у кожній найвіддаленішій громаді, кожній жіночій консультації, центрі надання соціальних послуг, усі поліцейські офіцери громад, усі соціальні працівники території, яку обслуговує мобільна бригада. Члени бригади проводять різні тематичні групові заходи в громадах.

Проте не завжди постраждалі люди готові звернутися по допомогу. Часом людина, яка перебуває в ситуації насильства чи іншій кризі, до кінця не розуміє, що відбувається. Наприклад, нерідко люди поважного віку страждають від своїх алкозалежних дітей. Працівники мобільної бригади кажуть, що їм дуже складно допомогти, бо вони навіть не усвідомлюють, що є постраждалими.

"Часто не сама потерпіла звертається, а про це сигналізують небайдужі люди. І дуже класно, що є ці люди", — говорить Тетяна Шульга. Це можуть бути сусіди, соціальні працівники на місцях, голови сільських рад.

"Дуже класно, що UNFPA Україна акумулює зусилля інших організацій, які можуть певним чином надати людям допомогу в гуманітарному плані", — каже соціальна працівниця бригади.

Загалом бригада працює в тісному контакті з усіма службами, які взаємодіють з постраждалими. І саме соціальних працівників на місцях у бригаді називають своїми "агентами". 

"Це люди з великої літери", — каже Тетяна Шульга про рівень їхньої залученості в опіку над постраждалими. Соціальним працівникам часто доводиться їздити між селами велосипедом, щоб обслуговувати людей.

З більшістю клієнтів склалися теплі й довірливі стосунки. "Вони звертаються потім знову й знову, навіть по поточних консультаціях, просять поради, як чинити далі. Буває, що запитують щось на кшталт «А де в Конотопі зробити УЗД?» Звичайно, ми за всіх переживаємо", — ділиться соціальна працівниця Тетяна Шульга. 

Члени бригади "заряджені" на подальшу ефективну роботу у взаємодії з державними та місцевими органами влади, сервісними службами та профільними громадськими організаціями. Підтримати людей у скруті для них — пріоритет.

Номер телефону мобільної бригади соціально-психологічної допомоги, що працює в Конотопському районі, +38 096 145 95 26

Фото Миколи Тимченка