Корисне

Медреформа і коронавірус: чи готова українська лікарня? Репортаж із Бердянська

Журналістка "Рубрики" на своєму досвіді відчула будні регіональної медицини.

Скульптура Айболита на території Бердянської міської лікарні

1 квітня стартує другий етап медреформи: гроші стануть ходити за пацієнтом і лікарні перестануть отримувати субвенції в колишньому обсязі. Тобто для лікарень залишиться частина державного фінансування (60 відсотків від вартості послуг) і стануть доплачувати за кожен пролікований випадок. Так співпало, що готовність до другого етапу медреформи я відчула на собі, екстрено (по швидкій) потрапивши відразу у два відділення лікарні в місті Бердянську, в якому і народилася. Скажу відразу: висновки мої песимістичні і з приводу реформи, і з приводу готовності лікарень приймати заражених коронавірусом (на момент написання тексту в Бердянську не було підтверджених випадків зараження). Так уже сталося, що Бердянськ став для мене своєрідною обсервацією і таким собі спуском на землю в розумінні того, що відбувається в медицині.

Лікарі від бога: як живе хірургія в Бердянській лікарні

З медичною темою я знайома все життя, я знаю про уклад майже всіх спеціалізованих хірургічних лікарень у Києві, де проживала останні 10 років, і потрапляння до лікарні Бердянська для мене стало неприємним відкриттям. Скажу відразу: швидка приїхала дуже швидко, лікар був надмірно уважним і відвіз відразу у два відділення (хоча не прийнято), але ситуація у мене правда неординарна, тому тут йому варто віддати належне.

Потрапивши на приймальне відділення, була здивована ремонту в ньому і нічого не віщувало моєї паніки: я спокійно пройшла аналізи і вирушила в палату.

Радянська будівля настільки еклектично увібрала в себе сучасний ремонт і старі написи на кшталт "роздавальна", що здається, це ідеальне місце для режисерів фільмів про ностальгію.

Туалет – перше, з чим стикається пацієнт, потрапивши до лікарні. Дерев'яні двері з гачком – перше, що вас зустрічає на вході в цьому відділенні. Лікарня – це в принципі неприємна річ, і як сказав один із хірургів у відділенні, "у нас тут не санаторій". Це дійсно так. Але коли ти боїшся за своє життя, не розумієш, що з тобою, і твоя ситуація може протягом 1-1,5 годин вирішитися на операційному столі, то не хочеться придушуватися не відремонтованими туалетами. Знову ж таки, у хірургії туалет краще, ніж у відділенні урології або неврології (про що піде мова далі).

Ліжка, варто відзначити, в хірургічному відділенні прекрасні, на відміну від урології. Дійсно, у 2017 році в лікарні замінили до 65 відсотків ліжок. Місцеві ЗМІ передавали: за бюджетні гроші замінили 366 ліжок з матрацами (65 відсотків від загальної кількості ліжок в лікарні). Подушки, постільну білизну замінили повністю.

Лікарі, як визнали всі, з ким я обурювалася ремонтом лікарні, в хірургічному відділенні прекрасні: відповідальні і скрупульозні, з великою самовіддачею ставляться до роботи і рятують життя хворих.

"Зіркова хірургія", – кажуть місцеві про лікарів, і я з ними згодна. Моя проблема відноситься до виду "патологій", про яку взагалі мало хто чув. Проте молодий лікар відразу зрозумів, про що я говорю, хоча повний діагноз я і не пам'ятала, чим викликала його здивування.

Приємно здивувало, що у відділенні більшість молодих і перспективних лікарів, які залишаються лікувати бердянців і не прагнуть виїхати у велике місто за туманними перспективами. Вони хоч і жартували "ось почнеться реформа з 1 квітня і ми різко всі станемо здоровими", але з оптимізмом дивляться в майбутнє. Особисто мені надали якісну медичну допомогу, оперативне втручання на перше потрапляння відпало. Лікарі спостерігали відповідально і уважно. Зізнаюся, я їм доставила клопоту, бо дуже хотіла втекти додому: в палаті жарко, хочеться їсти і взагалі я приїхала в гості до мами, яка лікарня. Останнє моє зіткнення з лікарнею було в клініці "Оберіг", яка побудована за кращими світовими тенденціями. Вийшовши після складної операції там, я вирішила, що більше ніколи не потраплю на лікарняне ліжко і була дуже неправа. Зіткнення з міською лікарнею змусило мене згадати про старі болі і усвідомити реформу медицини на собі. Можливо, для достатнього ремонту і реформи потрібні роки і ще рано засмучуватися.

"Де взяти суп? Я зараз приготую": як мене тролили лікарі

Природно, всі медикаменти для процедур необхідно купувати самостійно. Заплатити і щоб для вас все принесли – це для приватних лікарень. Тому потрапляти по швидкій в лікарню потрібно з родичами.

Харчування в лікарні – окрема тема. Я звикла до того, що їжу в лікарню тобі приносять, ти, відповідно, за це платиш. У моєму випадку їжа мені взагалі була заборонена, але все ж дозволено було трохи поїсти на наступний день. На моє безглузде питання до лікаря: "А де мені взяти їжу?" (В моєму уявленні в лікарні повинно було бути місце або буфет, куди можна спуститися і купити), лікар з гумором відповів: "Де взяти суп? Я зараз приготую". А пізніше, коли я переказала цю історію, здивованим поглядом мене зустріла мама.

"Ти що, з місяця звалилася?", – запитала мене колега по палаті. Тут я знизала плечима і не стала пояснювати нічого. Все ж, в лікарню їжу носять близькі.

Але не може так бути, адже зараз реформа, гранти, конкурентна економіка. І що я зробила відразу ж із властивою мені допитливістю? Полізла в інтернет і дізналася, що вже є один приклад впровадження кейтерингу в лікарнях. Кейтерінг!

Триразове харчування впровадили в Мукачівській районній лікарні: провели тендер на закупівлю кейтерингових послуг через систему Prozzoro і уклали договір з підприємцем в цілому на 1,5 млн гривень. Варто зазначити, що журналісти неоднозначно оцінили договір, у ньому знайшли корупційну схему. Вартість триразового харчування – близько 40 гривень. У раціоні: біле куряче м'ясо, нежирна свинина, яловичина, риба, овочі, крупи, сир твердий, яйце відварне, кефір, чай з лимоном, кава з молоком, какао, а для вагітних і породіль щодня – вершкове масло. Тобто приклади того, що лікарні зручніше замовляти кейтеринг, щоб не містити кухню, вже є, і швидше за все, це і є конкурентна економіка в лікарнях.

Урологія: залізні ліжка на пружині і туалет з фільму Спілберга

Мої пригоди не закінчилися одним відділенням хірургії, я потрапила на поверх нижче, в урологію. Туалет у цьому відділенні, яке безпосередньо пов'язане з таким дражливим місцем, ще той.

Також це відділення не потрапило до 65 відсотків тих, де замінили ліжка. І палата, до якої я потрапила, зустріла мене скрипучим залізним ліжком на пружині і дерев'яною тумбочкою з гачком.

Я знову втекла з лікарні і, слава всім медичним богам, що зі мною все було добре. Я приходила, робила процедури і йшла додому, порушуючи всілякі правила. Але я не була до такого готова.

Знову ж таки: лікарі у відділенні прекрасні, один з них виявився переселенцем, готовим робити складні процедури, які раніше були недоступні і місцеві їздили у Запоріжжя. Варто відзначити, що місцеві часто вважають за краще запорізькі лікарні, і якби соціологічна фірма проводила дослідження, то відсоток довіри до лікарні Запоріжжя був би вищим, ніж до Бердянської. Але знову ж таки, я повністю задоволена обстеженням лікарів і не бачу проблеми на кшталт відсутності професіоналізму. З ремонтом, так, проблеми є. Тільки в матеріально-технічному облаштуванні будівель і готовності до складних викликів.

Неврологія: які умови для людей з важкими формами інсульту

Проблема не приходить одна: паралельно зі мною до лікарні потрапив мій дідусь з інсультом. Мені довелося дізнатися про особливості неврологічного відділення. Машина, яка доставляє важко хворих у відділення, здавалося, розвалиться на ходу, а три хвилини, потрібні на транспортування, по поганій дорозі викликали підстрибування на ношах хворого. Поруч з пологовим будинком при цьому стояла гарна швидка допомога з написом "Фонд Ріната Ахметова". Всі ми знаємо, хто такі українські олігархи, але в даній ситуації хочеться крізь зуби сказати "спасибі".

Палати у відділенні переповнені – 47 хворих і багато хто з них у важкому стані. При цьому працюють два медбрата, які не знають, за що хапатися, але варто віддати їм належне: свою оперативну роботу при таких важких хворих вони виконують чудово.

За важкими хворими рідко хто з родичів доглядає: місць, де б вони спали, мало. Бабусі довелося спати на "тапчанчику": це такий пристрій у вигляді лавки, на якому мало взагалі хто поміститься.

Їжу в цьому відділенні роздають, але все видно по фото.

А що ти зробиш? Ти давно була в київських лікарнях? При Єгорові хоч щось робити почали

Так говорили мені всі, з ким я почала обговорювати можливість допомоги місцевої лікарні. Зараз (це було до зльоту пандемії коронавирусу і можна було про це говорити) багато грантів та в епоху реформи децентралізації їх можна залучати, благо під боком Маріуполь і Мелітополь, яким гранти допомагають в облаштуванні соціальних об'єктів.

Адже як би ми не виїжджали за кращим життям у Київ або інші міста, але лікувати наших батьків нам доведеться у цих лікарнях. Місцеві зізнаються, що умови так собі, але при новому головлікарі Дмитрі Єгорові хоч щось почало змінюватися: відділення ремонтуються, щось рухається вперед. У місті з'явився томограф для визначення складних діагнозів. Місцеві ЗМІ писали про це як про перемогу, уточнюючи, що цьому допоміг тодішній, а вже і переобраний заново нардеп від округу. Але через 5 місяців це обладнання не працює. Кажуть, складності з документацією і все вже на фінальній стадії. Як би там не було, минуло півроку і він так і не введений в експлуатацію.

Згідно з реформою вторинки, конкурентна економіка стане основою для роботи медиків: пацієнт зможе сам обрати собі лікаря, а лікарня за збільшення кількості таких пацієнтів буде доплачувати. Лікарям доведеться самостійно вигадувати економічні моделі, щоб посилити конкурентність на ринку. Благо, в Бердянську одна лікарня, яка приймає хворих і в цьому випадку можна просто оптимізувати існуючий стан.

Я відразу вирушила шукати, що можна замінити на власні кошти і подумала про крапельниці. На сервісі prom.ua можна знайти утримувач для крапельниць за 500 гривень і за характеристиками вони не відрізняються від тих, що коштують більше тисячі.

Варто віддати належне головному лікарю Бердянського територіального медичного об'єднання Дмитру Єгорову. Місцеві кажуть, що всі зміни (ремонти, нове обладнання) почали завозити при ньому. Також він повідомив, що уряд Японії в рамках Програми безвідплатної допомоги КУСАНОНЕ профінансує проект модернізації медичного обладнання у приймально-діагностичному відділенні БТМО. Тобто гранти на ремонт місцевої лікарні заходять, тільки ось повільно.

І про коронавірус: суб'єктивний погляд на готовність прийняти епідемію

Я побачила не ремонтовані відділення лікарні Бердянська. Хочеться віддати належне лікарям, які працюють у них і рятують життя: вони реально для мене герої. Але до нас рухається коронавірус, який став справжньою трагедією для всього світу. Чи впорається з ним місцева медицина? – задаю я собі питання.

Я з побоюванням думаю, як місто переживе карантин і чи готова лікарня до напливу хворих. Кажуть, що кардіологічне відділення (до речі, з ремонтом) вже готують. Народний депутат, обраний по 78 виборчому округу, виділив, повідомляють місцеві ЗМІ, 250 тисяч гривень на забезпечення медичних працівників. Чи достатньо цих заходів?

Місцеві жителі поки вважають, що їх не стосується епідемія коронавірусу. Поки у місті немає заражених, хоча близько 18 осіб лежать із пневмонією у відділенні.

"Ти що, не розумієш, що це піар-хід і накручено", – сказав молодий хлопець на вході у вечірній супермаркет. І хотілося б, щоб місто як можна довше не знало нічого про епідемію. Але все ж "попереджений, отже озброєний".

Скажу ще, що все описане – суб'єктивно пережитий репортаж, з яким можна не погоджуватися, але наша реальність така. Наша медицина не готова до реформи вторинки. І що вже там, 4 березня у стінах Верховної Ради президент Володимир Зеленський сам сказав: "Майже кожен день у нас протести в різних медустановах. Люди бояться звільнень. Недостатньо фінансувань. Є великі питання по тарифам, обладнанню та дуже велике питання по кадрам".

Фото автора