В Україні набув чинності закон про електронну фінансову звітність політичних партій
Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання і протидії політичній корупції", що передбачає електронну фінансову звітність партій, набуває чинності сьогодні, 16 січня.
Так, цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто, 16 січня.
Законом, як очікується:
- врегулюються питання діяльності політичних партій, які виникли у зв'язку із застосуванням закону "Про політичні партії в Україні" на практиці,
- зменшиться функціональне навантаження на представників партій, відповідальних за підготовку та подання фінансових звітів партій до НАЗК,
- підвищиться ефективність здійснення НАЗК своїх контрольних повноважень у сфері фінансування політики,
- буде створено умови для впровадження ефективного незалежного зовнішнього та внутрішньопартійного контролю за фінансуванням діяльності партій та використанням ними коштів.
- Зокрема, законом передбачається заміна "паперової" фінансової звітності партій електронною звітністю.
Після створення та запуску НАЗК електронної системи звітності, уповноважені представники партій матимуть можливість заповнювати фінансові звіти партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру онлайн безпосередньо на сайті НАЗК та подавати їх до НАЗК засобами відповідної електронної системи.
Нагадаємо, за даними Комітету виборців України (КВУ) 92 політичні партії не подали фінансові звіти за ІІІ квартал 2019 р.
Всього в Україні станом на 1 січня 2020 року зареєстровано 349 політичних партій, що є одним з найвищих показників в Європі. При цьому, за даними КВУ, участь у виборах бере лише незначна кількість партій. Зокрема, на останніх парламентських виборах виборчі списки кандидатів висунула 21 політична сила.
В Украине нет ни одной настоящей политической партии. Есть огромный симулякр, состоящий из щупалец одного и того же спрута — мафиозно-олигархической системы. Это отдельная неприкасаемая каста с условным названием «элитка», которая контролирует все партии и сохраняет реальную власть при любых раскладах. Фактически это оккупационный, антинародный режим. Все партии — имитационного типа. Идеологии служат в качестве декораций, прикрытия. Декларируемые цели не имеют ничего общего с реальной целью — получить доступ к госбюджету, который рассматривается исключительно в качестве кормушки. Есть имитации разного направления — псевдодемократические, псевдонационалистические, псевдоантиолигархические, псевдочестные и т.д. Все эти имитационные сообщества подобраны таким образом, чтобы удовлетворить запросы разных сегментов населения, но ни в коем случае не делать того, что они декларируют. Народ рассматривается только как инструмент для реализации основной задачи «элитки» — обогащение. Проще говоря, оккупационный антинародный режим держит украинский народ за быдло, лохов и овец для стрижки. А страна рассматривается ими как территория для зарабатывания денег. Выборы ничего не решают, они могут привести к ситуативному доминированию того или иного клана, но народ остаётся в рабстве и бесправии независимо от того, кто будет победителем на выборах. Государственные институты больше имитируют деятельность, чем работают на самом деле. Народ просто водят за нос с помощью СМИ, создавая видимость, что народ на что-то всерьёз влияет (на самом деле нет). Антинародная властная верхушка («элитка») искусственно стравливает простых людей между собой, используя территориальные, религиозные, национальные, языковые, мировоззренческие различия, чтобы отвести угрозу от самой «элитки». И пока простые люди конфликтуют друг с другом, верхушка обогащается и крепнет. Так что бороться нужно за изменение самой системы, модели функционирования государства, за наполнение реальным содержанием конституционного принципа: народ — источник власти. Выборы надо проводить гораздо чаще, можно раз в 3 года, чтобы не приходилось долго ждать, если «народные избранники» не оправдывают оказанного им доверия. Убрать имущественную дискриминацию кандидатов в виде денежного залога. Возможности по ведению агитации должны быть равны. Нельзя назвать равными такие условия, когда одного кандидата круглосуточно показывают по рейтинговым телеканалам, а другому дают какие-то формальные минуты за всю предвыборную кампанию. И таких барьеров, создающих тепличные условия для одних и неодолимые препятствия для других — огромное множество. В итоге выборы превращаются в профанацию, где всё решают «денежные мешки». Кто больше заплатит — тот и чемпион! Деньги — реальный источник власти, а не народ (как указано в Конституции).