Рішення для перемоги: у бібліотеці Житомира діти з дорослими щомісяця плетуть до 30 маскувальних сіток для воїнів
Фото: Анжеліка Нестерчук
У Житомирі в Центральній міській бібліотеці імені Василя Земляка діти допомагають дорослим плести маскувальні сітки для українських захисників. Щомісяця вони плетуть до 30 сіток.
Про це Суспільному розповіла заступниця директорки міських публічних бібліотек "ЛІТтера" Юлія Ковшун, цитує Рубрика.
У чому проблема?
Маскувальна сітка – це маскувальне (камуфляжне) покриття. Широко застосовується для маскування озброєння, військової техніки та інженерних споруд на фоні місцевості, рослинного покриву від різних методів розвідки противника.
Сітки на фронті потрібні завжди, і багато. І не вистачає їх з самого початку війни й до нині. Хоча б тому, що ніякими нормативами не передбачена сьогоднішня реальна довжина фронту з її сотнями кілометрів окопів, небезпечних "переходів", вогневих точок, спостережних пунктів, капонірів з технікою (включаючи безліч запасних позицій), ВОПів, РОПів, КСП батальйонів, бригад і сотень інших підрозділів. Місць, де згрупована техніка і озброєння, місць, де знаходиться забезпечення, і ще десятки варіантів "де треба".
Маскувальна сітка – це життя. За рахунок того, що ворог не бачить конкретно, що відбувається в даний момент. Навіть якщо чітко знає локацію. Бо не можна нанести удар відразу "всюди". Стріляють там, де чітко є куди і по кому стріляти.
Сітка дозволяє маневрувати і перегруповуватися так, що ворог може тільки припускати, де саме зараз перебувають військові, зброя та техніка.
Сітка дає можливість переміщатися по позиціях і між позиціями зі значно меншим ризиком потрапити під снайперський вогонь. Снайпер стріляє тільки по тому, що бачить.
Яке рішення?
У Центральній міській бібліотеці імені Василя Земляка діти допомагають дорослим плести маскувальні сітки. Щомісяця вони плетуть до 30 сіток.
Як це працює?
За її словами, працівники бібліотеки з перших днів повномасштабного вторгнення були ініціаторами плетіння маскувальних сіток. Пізніше до цього долучилися діти та відвідувачі бібліотеки.
"Пройшло вже більше року, до плетіння сіток долучилися не тільки ми, працівники бібліотеки, але й наші користувачі, відвідувачі бібліотеки. Кожен раз, коли вони приходять у бібліотеку, то бачать цей процес, який відбувається біля входу, і люди активно долучаються до плетіння. До нас приєдналися і діти, які цьому навчилися. Вони тепер активно допомагають нам у цій справі", — говорить Юлія Ковшун.
Фото: Анжеліка Нестерчук
З початком повномасштабної війни родина Мілани з міста Ірпеня переїхала до Житомира. Дівчинка є читачкою бібліотеки. Вона розповідає, що приєдналася до дівчат, які плетуть сітки для того, щоб пришвидшити перемогу і повернутися додому.
"Ми плетемо ці сітки, щоб наші війська перемогли цю війну і щоб росіяни не знищили нашу техніку. Сітка є важлива для захисту техніки. Ми робимо це, щоб швидше повернутися в Ірпінь і піти до своєї школи, щоб знову побачити своїх друзів", — каже Мілана.
Фото: Анжеліка Нестерчук
Зі слів переселенки з Харкова Таїсії, у вільний від навчання час, вона приходить до бібліотеки і допомагає плести маскувальні сітки.
"Я дуже чекаю на перемогу. Бібліотекарі сказали мені, що можна приходити і долучитися до плетіння. І я вже декілька разів приходила сюди і плела сітки", — сказала Таїсія.
Фото: Анжеліка Нестерчук
"Я розпочала плести сітки з червня місяця і продовжую це робити до сьогодні. Я не хочу, щоб над Україною літали ворожі літаки і вірю, що наші захисники повернуться додому живими", — говорить читачка бібліотеки Єва.
Фото: Анжеліка Нестерчук
Житомирянка Олександра плете сітки упродовж двох місяців. Вона розповідає, що радіє тому, що її мама також приєдналася до цієї роботи.
Фото: Анжеліка Нестерчук
"Моя донечка приходила до бібліотеки, щоб взяти книжки для читання, і казала, що плела сітки. Її зацікавили. Кожен день вона приходила сюди, наче на роботу, вибирала книжки для себе і допомагала дівчатам в'язати сітки. Потім і я приєдналася до цієї ініціативи, оскільки я зараз у відпустці, і у мене є можливість виділити час", — каже мама Олександри Ірина.
Фото: Анжеліка Нестерчук
Нагадаємо, миколаївські волонтери у Києві розгорнули маскувальну сітку, яку визнали найбільшою в Україні.
Також Рубрика писала, що волонтерська спільнота "В'язані речі для воїнів" в'яже теплий одяг на фронт і у шпиталі з серпня 2014 року. За цей час понад 2600 майстринь з усього світу зв'язали та передали захисникам України понад 23 тисяч теплих шкарпеток, шапок, балаклав, пальчаток і поясів.
Минулої зими в'язані речі на фронт надсилали не тільки зі всієї України, а і з США, Грузії, Польщі, країн Балтії.
