Богатый и без системных изменений. С днем рождения, Киев!

Владислав Самойленко

В останні вихідні весни прийнято відзначати день Києва. Столична адміністрація публікує гарні відео та публікації, як місто невпинно розвивається, стає кращим, а мер гордо посміхається. Позитивна комунікація очільника міста – це плюс, але чи місто справді успішне, безпечне та комфортне? 

Зі школи пам'ятаємо, що Київ — бізнес та політична столиця країни, має потужні економічні можливості росту. Однак ці можливості потрібно вміти використати, щоб місто розвивалось, ставало максимально придатним для своїх мешканців та іноземців, які щороку сюди приїздять.

Згідно рейтингів найкомфортніших міст в Україні, сформованих компанією «Рейтинг» на основі опитуванні жителів населених пунктів, Київ посідає 16-ту сходинку серед обласних центрів за індексом задоволеності якістю послуг. Індекс охоплює якість 22 послуг і сфер, зокрема транспорту, доріг, шкіл і дитячих садків, лікарень, поліції, розвитку промисловості та екології.

У міста досить непогана стратегія розвитку, з заявленими візіями та намірами, які більшою мірою, на жаль, протягом років не виконувались.

На мою думку, на побутовому рівні мешканцям міста потрібно розуміти відповіді на 5 основних питань.

1. Чи безпечно в місті?

Київ знаходиться досить далеко від лінії фронту російсько-української війни, однак диверсійна робота з вибухами та вбивствами тут відбувались. Силами силовиків та правоохоронців це питання якось ще тримається під контролем. У Києві людина радше може постраждати у ДТП. І в цьому напрямку Київ за 10 років не продемонстрував аналітичної та превентивної роботи на зниження аварійності та смертності.

Назвати місто абсолютно безпечним неможливо

2. Як пересуватись?

Керівництво міста саме не визначилось, для кого вони створюють умови для пересування і непропорційно намагаються догодити усім. По факту ж виходить, що створюють найбільше умов для персонального автомобілекористування. А це в міському середовищі завжди шлях в нікуди, а точніше до заторів, погіршення екологічної ситуації та сумнівного місця в рейтингу TomTom.

Відтак логістика ускладнена, і ситуація погіршується якщо не щомісячно, то фактично поквартально.

3. Чи будуть надані якісні комунальні послуги, за які сплачуються податки та збори?

Наростаюча кількість проривів мереж майже щомісяця, не припиняється щорічна практика на пів року лишати киян без гарячої чи іноді без холодної води, мізерно мало програм з енергоефективності та стан житлової інфраструктури самі за себе дають відповідь. Про фільтрацію води до того рівня, щоб її можна було пити з крана, що є нормою для країн західного типу, у нас поки виглядає недосяжним. Проблема лиш поглиблюється, її вирішення потребує фантастичних коштів, якщо братись за вирішення задач, де мало хто побачить результат, тому на цьому мало заробиш електоральних балів.

Вважати послуги, які надаються комунальниками, якісними складно, а мешканці по можливості намагаються максимально перестраховуватись і, наприклад, ставлять бойлери.

4. Наскільки продумана та наявна соціальна та розважальна інфраструктура: комунальних чи приватних дитячих садків, шкіл, поліклінік, культурних центрів, магазинів, центрів дозвілля.

Місто мало замовляє і ще менше будує комунальні школи, садки, театри, кіноцентри, медичні центри, а забудовники чим далі, тим активніше на місці соціальної інфраструктури будують бетонно-скляні коробки для офісів чи нових житлових комплексів. «Девелопери» орієнтовані на отримання надприбутків, тому максимально будують саме житло. Освітніх, медичних закладів мало, а більшість з тих, що з'являються, – приватні, в яких не усі мають змогу навчатись чи лікуватись. Культурні центри – кінотеатри, театри, бібліотеки, у місті не прибавляються, і за 2 роки місто втратило кінотеатри «Україна», «Кінопанорама», «Київ» вже рік як став жертвою орендарів та міста.

5. Де і чи наявні поруч зелені парки, водойми, ліс, пішохідні зони?

З кожним роком ми бачимо як усе більше забудовується місто, росте соціальне напруження та негативне ставлення до забудовників, які знищують паркові зони колись зеленого Києва.

Великих парків збереглось не так багато, і місто не поєднує їх в зелені коридори, які б пов'язували різні частини міста одне з одним. Водночас місто намагається облаштовувати сквери, але це радше нагадує мізерну компенсацію за зрубані та забудовані ділянки. Зелені насадження часто висаджуються самими мешканцями, щоб хоч якось створювати свіжість, затишок, тінь на вулицях. Довіри до КиївЗеленБуду немає, і традиційно бачимо, як ті ймовірно свідомо вирубають дерева, або кронують так, що ті не виживають. Про якісні прогулянкові-пішохідні зони кияни поки мріють, хоча в цьому напрямку відбувається певний позитивний рух, в контексті очікуваної реконструкції Контрактової площі та вулиці Сагайдачного. Пішохідно-прогулянковий міст з усіма його недоліками, має позитивний ефект поєднання 2 паркових зон міста і лиш підтвердив шалений запит містян на прогулянки. Громада пропонувала адміністрації цікаві проєкти реновації річок Либідь, Почайна, але з боку міста немає інтересу відновлювати водойми. Набережна Дніпра «бетонно-плиточна» з малою кількістю зелених насаджень та без зручного  доступу до води.

На мою думку, жодної стратегічної програми і роботи, яка б виконувалась по вказаним вище напрямкам, не ведеться.

Зловтішатись немає сенсу,  тому що це наше місто і разом страждаємо. Керівництву міста потрібно знайти сміливість прийняти це. 

Потрібно взяти Стратегію розвитку міста, деталізувати її в програми, знайти виконавців і закладати фундамент змін, які доведеться виконувати роками. І кожну комплексну реформу потрібно пояснювати масам.

Однак біда в тому, що зараз Києву бракує чесних та сміливих міських управлінців та відповідних потужних проєктів, в разі реалізації яких запустились істотно зміни.

Ми радіємо і по-доброму заздримо львів'янам чи жителям міст Європи, де крім мерів, важливу роль відіграють головні архітектори, де відбувається широке обговорення і впровадження великих проєктів. У Києві ж як значимі постаті відсутній головний архітектор та візіонер-транспортного розвитку, які були б  визнані за межами столиці і водночас які люблять це місто, а міські інтереси ставлять вище своїх інтересів. 

Світ динамічно змінюється. Щоб розвиватись, потрібно робити кроки вперед. Ставити амбітні цілі, здійснювати комплексні зміни. Більшість дій столичної адміністрації показує, що десь робимо косметичні ремонти, десь йдемо назад, десь тупцюємо на місці, відтак руху вперед і системних змін у нас, на жаль, поки що немає. Найгірше, що ми втрачаємо час та марнуємо можливості змін.

Я люблю своє місто, і з кожним роком пізнаю усе більше таких самих людей, які закохані в це місто і кожен своїми вчинками постійно робить маленькі зміни для кращого Києва. Ми тікати не збираємось і гуртуємось. Мери і періоди занепаду змінюються, а Київ вічний.

Нам лиш треба зробити його кращим, безпечним та комфортним для життя. Ви з нами?