Влияние войны на возможности женщин: исследование Cedos

Елизавета Хассай

аналитикиня Cedos

Повномасштабна війна Росії проти України об'єднала багатьох людей спільним досвідом: боротьбою з одним ворогом та спільним переживанням горя. Водночас населення зазнало різного впливу війни на їхнє повсякденне життя: вимушене переміщення, вступ до Збройних Сил України, втрата житла, роботи, близьких, життя в умовах повітряних тривог, обстрілів та ракетних атак. 

Постає питання, що відбулося із гендерними ролями та гендерною рівністю за півтора року війни? Як нерівномірний розподіл доглядової роботи між жінками та чоловіками до повномасштабної війни, вплинув на досвід жінок під час війни?

З перших тижнів великої війни команда аналітичного центру Cedos почала проводити дослідження впливу війни на населення України. Ми хотіли зафіксувати пов'язані з війною зміни в повсякденні, добробуті, стосунках, емоціях, цінностях. З 24 лютого 2022 року ми провели п'ять хвиль дослідження. Звіт з результатами п'ятої хвилі, яка зафіксувала думки, переживання та дії частини українського суспільства за рік з початку повномасштабної війни, читайте на нашому сайті.

Особливості методології дослідження

Рівні права та можливості між жінками та чоловіками є однією із цінностей дослідницької команди. Це проявлялося на всіх етапах дослідження. На етапі аналізу даних здійснювалася перевірка зв'язку між питаннями анкети та питанням про гендерну ідентичність респондентів і респонденток.

Одне з питань нашої анкети стосувалося гендерної ідентичності людини. Серед відповідей на питання можна було обрати жіночу, чоловічу та іншу гендерну ідентифікацію. Отже, коли згадується, що певні результати дослідження стосуються жінок, маються на увазі люди, які саме себе ідентифікують жінками і скоріш за всього можуть бути поширеними на інших людей, які вважають себе жінками. Це не виключає цінність та важливість інших соціальних груп та їхнього досвіду. 

Соціальні мережі були одним з основних каналів поширення анкети. Ми додатково застосовували таргетовану рекламу для того, щоб отримати відповіді представниць і представників різних соціальних груп для репрезентації більш різноманітного досвіду. До таких груп належали й чоловіки. Водночас в усіх хвилях дослідження взяли участь більше жінок, ніж чоловіків.

Переважно у дослідженні взяли участь цивільні люди, тому їхній досвід переживання війни, на відміну від досвіду військових, найбільш представлений. Це зумовило те, що здебільшого результати дослідження стосуються досвіду вразливості цивільних жінок. Натомість досвід жінок, які, наприклад, долучилися до ЗСУ, менше представлений.

Результати дослідження не є репрезентативними для населення України. З них не можна зробити висновки про зміни в гендерних ролях та нормах, але можна окреслити траєкторію можливих змін. Цей текст фіксує ці траєкторії та спробу вхопити те, як труднощі, які виникли через війну, посилюють завантаженість жінок доглядовою працею.

Гендерні ролі

У суспільстві, де влада в приватній та суспільній сферах здебільшого перебуває в чоловіків, традиційна роль жінок полягає в неоплачуваній доглядовій роботі за близькими людьми.

В умовах повномасштабної війни однією з основних очікуваних ролей жінок стає піклування про своїх рідних. На початку повномасштабного вторгнення безпечні до того місця проживання перестали бути такими. Багатьом людям довелося покинути своє житло. Учасниці нашого дослідження розповідали, що на їхнє вимушене рішення про переїзд впливали думки та висловлювання про те, що вони мають попіклуватися про дітей та змінити місце проживання. Щодо чоловіків були очікування, що вони мають захистити своїх рідних. Частково це проявлялося у тому, що чоловіки забезпечували доїзд або приймали інші логістичні рішення щодо добирання на більш безпечну територію.

Частина жінок, які взяли участь у нашому опитуванні, під час опису свого шляху до більш безпечних місць зазначали про емоційний стан людей, з якими вони були разом. Ймовірно, вони здійснювали ще й емоційну роботу за іншими під час переселення.

Стереотипні уявлення про гендерні ролі можуть негативно впливати на сферу оплачуваної праці. Деякі жінки, які брали участь у дослідженні, зазначали про свою готовність і бажання долучитися до ЗСУ, згадували і про жіночу мобілізацію. Водночас учасниці дослідження розповідали, що стикалися з упередженнями через свою стать, коли вони намагалися долучатися до традиційно «чоловічих» сфер — армії або територіальної оборони.

Упередження про «жінку-матір» та «чоловіка-захисника» можуть не лише навантажувати та обмежувати жінок, а бути невигідними для чоловіків. Такі упередження можуть бути підґрунтям для дискримінації. Чоловіки, які взяли участь у нашому дослідженні, розповідали, що їм було складно зняти житло через гендерні упередження орендодавців.

Оплачувану роботу по догляду за іншими виконують переважно жінки в таких сферах як освіта або охорона здоров'я. Припускаю, що погіршення умов праці в цих сферах могло призвести до погіршення становища здебільшого жінок, ніж чоловіків. Учасниці нашого дослідження, які працювали у сфері освіти, казали про проблеми із продуктивністю праці пов'язані зі збільшенням навантаження через обстріли та повітряні тривоги.

Жінки та неоплачувана робота з догляду за дітьми

З викликами війни, зокрема переміщеннями, масованими обстрілами, відсутністю електропостачання — зросло навантаження на жінок, які виконують неоплачувану роботу з догляду, наприклад, виховання дітей, та дому, а саме прибирання й приготування їжі. 

Результати нашого дослідження свідчать про те, що це було пов'язано передовсім із доглядом за дітьми. Для дітей шкільного віку це стосувалося організації навчального процесу, для дошкільного — забезпечення їх їжею та доглядом.

Пошкодження або руйнування шкіл унеможливило очне навчання в деяких місцевостях. Учасниці дослідження зазначали, що через руйнування або пошкодження будівель закладів загальної середньої освіти у матерів збільшилася робота з догляду та навчання дітей.

Деякі респондентки згадували, що їм було вкрай важко підготувати дітей до школи, оскільки під час бігства з власного дому не було можливості забрати із собою всі необхідні речі. Крім того, примусове переміщення призвело до втрати роботи частини учасниць дослідження і, відповідно, до зменшення доходу, за який можна було б придбати дітям усе необхідне.

У березні 2022 року частина шкіл перейшли на дистанційну форму навчання. Це означало, що батькам, тобто переважно жінкам, потрібно було забезпечити дітей гаджетами, налагодити доступ до інтернету, продумати, як дитина навчатиметься під час можливих відключень електропостачання й повітряних тривог.

З кінця осені 2022 року безпекова ситуація в Україні погіршилася через масовані російські атаки на українську енергосистему. Матерям, які взяли участь у нашому дослідженні, довелося облаштовувати місце для навчання та забезпечувати всім необхідним дітей в умовах відсутності світла та інтернету. 

Жінкам довелося підлаштовувати свої плани та графіки до наявності електропостачання, щоби контролювати процес навчання їхніх дітей. Тим, хто доглядали за немовлятами й малюками, було складніше вийти на вулицю. Тому що через те, що не працювали ліфти, дитячий візок потрібно піднімати самостійно. У деяких випадках електропостачання пов'язано також і з водопостачанням. А відсутність водопостачання ускладнювало процес догляду за дітьми молодшого віку, тому що їх частіше потрібно годувати й мити.

Під час великої війни відтворення стереотипних гендерних ролей, де за жінкою закріплюється неоплачувана робота за іншими могла призводити до зменшення можливостей жінок у сфері оплачуваної праці. Тому післявоєнна відбудова має бути гендерно чутливою й інклюзивною щодо людей різної гендерної ідентичності.