«Или эта коллекция погибнет, или там останутся люди»: директор Аскании-Нова о будущем оккупированного заповедника

У чому проблема?

Понад рік територія унікального біосферного заповідника на півдні Херсонської області знаходиться в окупації. Асканія-Нова — один з найстаріших заповідників у світі, який спеціалізується на збереженні та відтворенні степових екосистем.

На території Асканії у цілинному степу та дендропарку зростає понад 1500 видів рослин, з яких чимало є рідкісними та ендеміками, тобто зустрічаються на дуже обмеженій території. У зоопарку можна зустріти різноманітні види копитних тварин: сайгаків, куланів, зебр, антилоп, коня Пржевальського та багатьох інших. Заповідник був заснований ще у 1874–1898 роках німецьким бароном Ф.Е. Фальц-Фейном, відомим природознавцем та меценатом, який охороняв та вивчав степову флору та фауну цих земель. Завдяки його праці та зусиллям науковців та однодумців Асканія-Нова стала унікальним прикладом збереження природного середовища та біорізноманіття.

"Ситуація для нас була і залишається критичною з 24 лютого 2022 року, коли Асканія-Нова опинилася в окупації, фактично з дев'ятої години ранку першого дня повномасштабної війни. Почалось з обстрілів у регіоні. Це був шок", — каже "Рубриці" директор Біосферного заповідника "Асканія-Нова" Віктор Шаповал.

Попри окупацію, заповіднику 13 місяців вдавалося функціонувати як українській установі. Керівництво не пішло на угоди з росіянами, заповідний степ, колекції тварин зоопарку та насадження дендропарку були збережені. Встигли навіть провести очищення ставку у центральній експозиційній зоні дендрологічного парку, яке відбулось вперше з 1979 року. 20-го березня окупаційна влада призначила власну адміністрацію та встановила фактичний контроль над установою.

Як існувала Асканія-Нова весь рік, які загрози з'явились зараз, та що ми будемо робити після деокупації — далі у тексті.

Яке рішення?

"Асканія-Нова від самого початку і до сьогодні перебуває у глибокому тилу ворога. Лінія бойового зіткнення пролягає приблизно по лінії Дніпра, де ще на початку вторгнення точились бої поблизу Нової Каховки та Шилової Балки. Обстрілів на території Асканії не було до жовтня, коли обстріляли місцеву амбулаторію і територію господарства «Асканія-Генетик»", — розповідає директор заповідника.

Віктор каже, що фактично були прильоти поруч, Асканія-Нова постійно щось чула, але це було за територією громади. Більш небезпечними тут вважають прольоти ворожої авіатехніки:

"Це величезний фактор стресу для тварин. Прольоти авіації, повітряних суден над заповідною зоною заборонені, але з самого початку війни й до цього часу авіація дуже активно рухається, і це створює значні проблеми".

Та й це ще не все. З жовтня на території заповідника дислокується військова техніка і збройні формування, особовий склад.

"І у цьому величезний ризик. На території самого заповідника дислокується військова техніка. Особовий склад базується у межах населеного пункту Асканія-Нова. Окупанти максимально розосереджуються, прикриваються мирним населенням, поселяються в багатоквартирних будинках, тобто під прикриттям цивільних. Тут ситуація абсолютно нічим не відрізняється від інших окупованих населених пунктів регіону".

Попри те, що заповідник від самого початку знаходиться в окупації, установі майже рік вдалось проіснувати в українському форматі, з українським керівництвом, проводити закупівлі в українських компаніях.

"Судячи з реакції у соцмережах на останній пост, де ми повідомили про те, що окупаційна влада призначила свою адміністрацію, для багатьох людей було подивом, що установа рік проіснувала в автономному режимі, але абсолютно українському форматі", — констатує Віктор.

Зараз близько 140 людей залишаються в установі, в абсолютній більшості це технічний персонал, іншого виходу просто немає.

Евакуювати людей і залишити заповідник без нагляду в окупації було неможливо, адже Асканія-Нова складається не лише з природних екосистем, які мають певну природну міцність і механізми саморегуляції, але й має штучні колекції рослин і тварин.

Дендропарк у сухому степу потребує регулярного зрошення, штучні ставки потрібно час від часу очищувати, влітку і восени для тварин заготовляють сіно, щоденно їх годують, а на зиму заганяють у зимівники, про ремонт яких також треба подбати заздалегідь:

"Ситуація була драматична, адже ми далеко не бібліотека, і не можемо просто закритись на невизначений період. Або ця колекція загине, або там залишаться люди, які будуть доглядати за тваринами й насадженнями. І це не можна розглядати, як колабораціонізм — багато людей залишились у заповіднику з вимушених обставин і є заручниками ситуації".

До призначення окупаційної адміністрації працівникам вдалось виплатити зарплати включно по березень 2023 року, але на поточні витрати бюджетні асигнування направити було неможливо. Через бюрократичні питання не могли й використати благодійну допомогу з офіційного рахунка заповідника. Треба було купувати корми, ветеринарні препарати, пальне, запчастини для техніки, будівельні матеріали для ремонту. Але як це зробити, коли установа не здатна проводити жодних закупівель?

"Орієнтуватися треба було дуже оперативно, жодних інструкцій, механізмів, алгоритмів не було, та їх, напевно, і не могло бути. У кожного в окупації ситуація була специфічною, і багато в чому ми рухались інтуїтивно.

На допомогу прийшла громадська організація під керівництвом біолога та еколога Олексія Василюка — «Українська природоохоронна група», яка фактично грала роль посередника. Вона акумулювала на своєму рахунку всю благодійну допомогу і здійснювала розрахунки безпосередньо з постачальниками — оплата за зерно та інші корми, ветеринарні препарати, пальне, запчастини тощо".

"Так ми проіснували понад рік. Спочатку місяць, потім ще місяць, потім ще один. Все це було дивним, навіть для нас, бо ситуація насправді виглядала дуже критично. Все могло б обірватися набагато раніше, розмови та схиляння до співпраці з боку окупантів йшли до середини 2022-го року. Останні подібні зустрічі не склалися, закінчились погрозами, але якимось чином ніхто на мене особливо не тиснув і в роботу установи не втручався. Безперечно, моніторили ситуацію, мабуть, чекали, коли зламаємось, чекали звернень по допомогу з нашого боку, але цього не сталось, ми протримались самостійно до останнього…"

Літом у заповіднику провели сінозбиральну кампанію і накопичили достатній ресурс якісного сіна. Потім тварини пережили зиму, а зараз, навесні, частина вже виходить із зимівників і випускається у загони Великого Чапельського поду.

Одна з можливих причин призначення окупаційної адміністрації — це "прибирання до рук" власності установи. Віктор зауважує, хоча й зооколекція — не найбільша цінність Асканії, але вона має прямий, матеріальний вимір. Тварину можна продати, і кожна з них має свою вартість. До початку повномасштабної війни Асканія-Нова реалізувала копитних, продавала їх зоопаркам і природоохоронним організаціям.

Один з останніх прикладів — це відновлення популяції аборигенного виду (кулана) у Тарутинському степу на Одещині. У 2021 році тварин переселили з Асканії до нового середовища, а у 2022-му в стаді на волі з'явилось перше дитинча. Унікальний експеримент завершився успішно.

Тварина, яка має вартість, звичайно, буде представляти інтерес, становити цінність для окупантів. В одному з інтерв'ю Сергій Данилов, аналітик центру близькосхідних досліджень, говорить про те, що призначення окупаційної адміністрації пов'язане саме з намірами й підготовкою окупантів до вивезення зоологічної колекції.

"Тут не треба бути експертом чи аналітиком, щоб розуміти ці ризики. Така логіка дій окупантів: розкрадається все, а те, що забрати неможливо — знищується".

Відновити колекцію буде або вкрай складно, або зовсім неможливо, адже за величезний проміжок часу, протягом якого поголів'я тварин існує у "напіввільних умовах" Асканії, вже сформувався особливий генофонд цих тварин:

"Вони акліматизовані, є певна роль інбридингу (схрещування між "родичами" серед тварин, — ред.), є унікальні генетичні лінії. Сам досвід інтродукції та реінтродукції (відновлення популяції, яка раніше була виведена зі свого природного середовища або зникла внаслідок деградації середовища чи змін клімату, — ред.) в Асканії є унікальним".

Аналогічні експерименти з реінтродукції далеко не завжди успішні. Багато подібних спроб по розведенню, зокрема аборигенної антилопи сайги, виявились невдалими або несумірними за масштабам.

"Колекція, як така, має цінність в цілому, тобто її не можна розкласти просто до вартості окремих тварин. Беззаперечно, це національне надбання, і світова спадщина. При наявності бажання, ресурсів і можливостей щось теоретично відновити можна, хоча це й дуже складна задача. Вона не вирішується впродовж року, нюансів дуже багато і треба розуміти, що втрата цієї колекції — катастрофа в будь-якому разі. Відновити щось подібне можна буде, але це буде «щось подібне»", — пояснює Віктор.

Ситуацію, коли окупанти вирішать прибрати Асканію до рук, передбачали заздалегідь, тому накопичили достатньо ресурсів, щоб тварини пережили час, доки в заповіднику будуть намагатись керувати окупанти:

"Зрозуміло, що ми змушені були прораховувати ситуацію і готуватись до найгіршого перебігу подій. На складах заповідника накопичені резерви зернових, соковитих і грубих кормів. Так мало бути, бо це українська колекція, що утримується в Україні! Чим годувати сьогодні й завтра — є. Рано чи пізно встановлення фактичного контролю мало би статися, і можна зрозуміти логіку дії окупантів, очевидно, вони відчувають, що ситуація скоро зміниться не на їхню користь.

Подібне загортання Асканії-Нова в обгортку керованості окупаційною адміністрацією цілком може означати наміри та підготовку до евакуації зоологічної колекції", — говорить Віктор.

Поки заповідник чекає на деокупацію, Віктор разом з Українською природоохоронною групою вже почали акумулювати ресурси до майбутнього відновлення заповідника.

"Що саме доведеться відновлювати, на цьому етапі ще не можна сказати. Все залежить від того, як буде рухатися фронт, чи будуть відбуватися військові дії безпосередньо на території заповідника, і що зрештою буде після деокупації регіону. Однозначно треба готуватися до відновлення. Однозначно треба розуміти, що втрати будуть і можуть бути катастрофічними.

Зараз ми маємо накопичити фонд, тому що багато питань будуть потребувати нагального вирішення: пальне, обслуговуюча техніка, частину якої окупанти вже вилучили, ремонт приміщень, бо незрозуміло, в якому вигляді вони будуть… Але переконаний, що деокупація Асканії відбудеться незабаром і готуватись до цього потрібно".

Ви можете допомогти заповіднику акумулювати ресурси для відновлення, зробивши внесок на рахунок громадської організації "Українська природоохоронна група", яка протягом останнього року активно допомагала державній установі у закупівлі кормів, пального та обладнання, а також підтримувала працівників установи в окупації та вимушено переселених.

Знайти необхідні реквізити, щоб перерахувати кошти на рахунок УПГ, можна за цим посиланням. Натискайте на кнопку "Охорона степів" і ваші кошти підуть на корми для тварин у заповіднику.

Рахунки для переказів у іноземній валюті є тут.

"Звільнення заповідника насправді чекає дуже багато людей. Подивимося, як все буде розвиватись. Запас міцності у нас ще є, але звичайно, чим швидше Асканію звільнять, тим буде краще. Побачимо, тут ситуація вже цілком і повністю залежать від Збройних Сил України", — каже Віктор.