Вакцинація від COVID-19: особистий досвід
Фото Reuters
Триває другий рік епідемії коронавірусу. І ризик заразитися продовжує існувати, навіть в умовах зниження статистики захворюваності в Україні та хибного відчуття полегшення після жорсткого карантину. Вірус нікуди не зникнув, а навіть навпаки – продовжує мутувати і рухатися світом, з новими та складнішими формами протікання хвороби. Нещодавно австрійські журналісти провели дослідження та підрахували, що серед мутованих штамів Covid-19 існують наступні:
- британський варіант, що домінує в Європі, зокрема в Австрії, та Британії;
- південноафриканський варіант (більш заразний та смертельний, ніж попередній штам), спричинив ізоляцію федеральної землі Тіроль (Австрія);
- бразилійський варіант – погано піддається впливу вакцин;
- каліфорнійський варіант – характеризується важким перебігом захворювання та слабкою дією вакцини на нього;
- нігерійський варіант – вважається менш небезпечним, ніж інші штами;
- індійський штам (подвійний мутант) – поєднує британський та південноафриканський штами.
На сьогодні в Україні відомо про існування південноафриканського та британського штаму коронавірусу, які спричинили на початку весни нову хвилю захворюваності. Експерти-інфекціоністи запевняють, що індійський штамп теж неминуче потрапить до України, і це лише питання часу. Зокрема, на сьогодні непоодинокі випадки цього штаму виявленні у сусідніх з Україною країнах – Польщі, Румунії та Туреччині.
Ці сухі факти вкотре повинні наштовхнути читача на думку – а як захиститися?
Людство протягом своєї історії неодноразово переживало хвилі епідемій інфекційних захворювань. У більшості випадків (правець, віспа, поліомієліт, дифтерія) їх вдавалося зупинити виключно завдяки масовій вакцинації населення, так званому колективному імунітету. Тому для мене – середньостатистичного українця, це питання було вирішено на користь вакцинації ще заздалегідь до появи першої вакцини проти коронавірусу. Так, я розуміла, що ні превентивні профілактичні заходи, ні мій сильний імунітет не захистить стовідсотково мене від зараження Covid-19 та ймовірно важкого протікання хвороби. Певні сумніви втім породжувала суспільна недовіра до вакцини – відсутність вичерпної інформації про щеплення, якість вакцини, яка ввозиться в Україну, її ефективність тощо. Однак рішення було прийнято. І коли у мене з'явилася на роботі можливість вакцинуватися однією з визнаних Всесвітньою організацією охорони здоров'я вакцин, я погодилася.
Як це було?
У травні цього року я стала однією із небагатьох українців, які отримали дві дози вакцини від коронавірусу (Comirnaty виробництва Pfizer/BioNTech), та на сьогодні вважаюся повністю вакцинованою.
Перше щеплення я майже не відчула і перенесла відносно легко. Хто робив щеплення від грипу, той зрозуміє мої відчуття, бо вони дуже подібні: біль у місці уколу, на вечір дня щеплення з'явилася втома та слабкість. Але за ніч усі симптоми зникли. Невелике уточнення – вакцина Pfizer/BioNTech несумісна з алкоголем. Усі вакциновані були попереджені про уникнення вживання алкоголю після щеплення протягом 2-3 днів. Мої колеги, хто не дотрималися цих рекомендацій, скаржилися на погіршення самопочуття, але це було, на щастя, для них некритичною реакцією.
Другої дози вакцини, яку потрібно було отримати у проміжку 21-27 дня після першого щеплення, я остерігалася. Згідно офіційної інформації ВООЗ, у частих випадках друге щеплення викликає головний біль, озноб, підвищення температури. У день повторного щеплення все повторилося, як у перший раз: болюче місце уколу та слабкість на кінець дня. Однак вночі я прокинулася від неймовірного головного болю. Мігренями я не страждаю, тому одразу зрозуміла, що це побічна реакція вакцинації.
Наступний день був, як в тумані, головний біль та слабкість не залишали мене. Анальгетики не діяли, як раніше, біль лише притуплювався, але не зникав. Я вирішила перевірити свій артеріальний тиск, бо моє погане самопочуття не було схожим ні на що, чим я раніше хворіла.
З'ясувалося, що мій артеріальний тиск був досить високим (як для мене, класичного гепатоніка) – 150/90. Стрибки артеріального тиску продовжувалися наступні два дні. Протягом цього часу я міряла і збивала високий тиск, пригнічувала головний біль обезболюючими препаратами. Такий хворобливий стан я відчувала протягом трьох днів після щеплення.
Повернувшись до роботи, я дізналася від своїх колег про аналогічні симптоми поствакцинального стану, які вони переживали, але були і ті щасливчики, хто не відчув особливого дискомфорту.
Серед моїх спостережень, викликаних вакцинацією невеликого колективу, хочу виділити один момент. Майже третина мої колег, а це переважно люди середнього віку, з вищою освітою, відмовилися від щеплення, скептично поставившись до нього. Причини були різні: від страху померти від вакцини через недовіру до її якості до переконання, що вони не захворіють більше. Як на мене – це очевидний прояв сильних антивакцинальних настроїв у суспільстві, людських страхів від незнання чи відсутності вичерпної інформації про щеплення та вакцини.
На жаль, слід констатувати, що мляві темпи вакцинації в Україні пов'язані не лише з відсутністю необхідної кількості вакцин, але й зі слабкою комунікацією між владою, медиками та населенням, а також обмеженою інформаційною політикою державних інституцій.
Лише 2 квітня на засіданні Ради національної безпеки і оборони України було прийнято рішення про затвердження Національного плану вакцинопрофілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, яким, зокрема, доручено Міністерству охорони здоров'я забезпечити проведення ефективної інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо вакцинації населення. На сьогодні офіційну інформацію про епідеміологічну ситуацію в країні, дані про кількість хворих і вакцинованих можна отримати на офіційному сайті та сторінках у соціальних мережах Міністерства охорони здоров'я України. Втім очевидно, що силами одного Міністерства без залучення громадських організацій, політичних діячів, авторитетних представників шоу-бізнесу, популярних спортсменів подолати потужний антивакцинальний рух та скептичне ставлення людей до щеплення буде досить складно. У цьому випадку додатковим стимулом вакцинації є приклад уже щеплених від коронавірусу людей.
Переживши ці складні три дні, я ні на хвилину не засумнівалася у своєму рішенні. Нарешті я почуватимуся спокійніше та впевненіше за своє здоров'я, нарешті позаду той час, коли при перших ознаках ГРВІ я бігла здавати ПЛР-тест, відмовляла собі в банальних радощах «живого» спілкування, і найголовніше – була обмежена у вільному пересуванні світом.
