Новий тренд — перешивати речі з шафи. Як працює апсайклінг
Що спільного у фемінізму, відповідального ставлення до довкілля та перешивання речей? "Рубрика" розбиралася, навіщо нам апсайклінг, чому штопка стає трендом і чому це краща опція, ніж секонд-хенд.
Стара футболка може виявитися майже буддисткою. Тільки не лякайтесь! Це тому, що вона може мати друге життя і навіть не одне! Наприклад, у вигляді білизни, килимка (якщо порізати на стрічки та сплести їх разом), авоськи, котоліжечка, топа. Апсайклінг стає модним трендом, а перешивати речі полюбляла навіть принцеса Діана. Про це і про те, чому фемінізм це не тільки про рівність чоловіків і жінок, а й про рівне відношення до всього живого, розповідає "Рубрика".
У чому проблема?
Ми всі розуміємо загрозу, якою для планети є пластик, що розкладається сотні років, чи батарейки, які вбивають все живе навкруги. До чого ж тут одяг? А до того, що старі джинси чи діряві шкарпетки так само небезпечні.
Сучасна мода надзвичайно швидкоплинна, споживачі купують вдвічі більше одягу, ніж 20 років тому, а носять його вдвічі менше. Багато речей взагалі затримуються у наших шафах лічені тижні — до першої затяжки чи дірки. Щорічно середньостатистичний житель нашої планети викидає 32 кг одягу та взуття. За підрахунками Агентства з охорони навколишнього середовища США, з 1960 року кількість текстильного сміття у світі збільшилась на 811%, а фешн-індустрія вже офіційно визнана другим за величиною забруднювачем довкілля після нафтогазової промисловості.
Теоретично вторсировиною може стати будь-яка одежа, але на практиці на переробку потрапляє лише 15% ношеного одягу, все інше відправляється на смітник. Гарантією "другого життя" для речей не є навіть їх передача у секонд-хенд — це лише подовжує шлях левової частини ношеного одягу до звалища. Так, один із наймасштабніших цвинтарів секонд-хенду можна побачити в африканській Гані. Жахливі картини гор відходів швидкої моди на прибережних територіях вражають — нікому не потрібний одяг просто змивається в океан.
Яке рішення?
Поки екологи хапаються за голову, а бізнес будує нові сміттєспалювальні заводи, багато людей замислюються над тим, як можна допомогти природі самотужки. Споживати менше і носити довше останнім часом стало одним зі світових трендів, але ж і новенького чогось хочеться! Альтернативою купівлі нового одягу може стати апсайклінг (upcycling), тобто вторинне використання старих речей, наділення їх новими характеристиками і перетворення їх на щось унікальне.
Швейний кооператив ReSew, що знаходиться в Києві, дуже відрізняється від звичайних ательє, адже його учасни_ці послуговуються принципами апсайклінгу й антиспоживацтва. Тут не тільки перешивають речі, що стали неактуальними, а й просувають принципи рівності, працюють на засадах горизонтальної взаємодії і діляться своїми знаннями, організовуючи воркшопи і коворкінги.
Як це працює?
Співзасновни_ця* ReSew Тоня Мельник розповідає, що про створення кооперативу вони задумалися ще навчаючись у текстильному університеті:
"З третього курсу я працюва_ла на різних посадах, пов'язаних з пошиттям одягу, і мені ніколи не подобалися позиції ані підлег_лої, ані начальни_ці, тож ще тоді почали міркувати про альтернативу, інший формат відносин. Коли ми з Машею (Марія Лук'янова — ред.) перебралися у Київ, вирішили відкрити власну швейну майстерню з горизонтальною структурою, де всі працівни_ці будуть рівнозначно вкладатися в діяльність — закуповувати матеріали, спілкуватися з замовниками, моделювати, шити, проводити примірки, отримувати за це гроші, забезпечуючи таким чином власний дохід і поповнення фінансового спільного фонду самого кооперативу".
Тоня Мельник і Маша Лук'янова. Фото Ольга Сошенко
Ідея новоствореного підприємства полягала і в тому, щоб розвивати теми етичності і екологічності — це означало віддавати перевагу замовленням на перешив, не використовувати в роботі хутро і шкіру, створювати текстильні вироби зі вживаних речей. Паралельно учасни_ці кооперативу пропагують ідею того, що відношення до "дешевої праці" швачок у суспільстві повинно змінюватися.
Вироби в швейному кооперативі замовляють різні люди. Спочатку це були друзі та знайомі, потім коло стало ширшим, і майстри_ні не завжди можуть відслідкувати, звідки про них дізнаються. Частіше за все замовники — люди, дотичні до екологічних, феміністичних ініціатив. В основному замовляють ремонт речей, на другому місці — перешивання, на третьому — пошиття чогось нового. Ремонт та перешивання речей учасни_ці кооперативу вважають головним напрямом своєї роботи.
"Це ідейно з екологічної точки зору, бо світ переповнений текстильними виробами, і навіщо створювати нове, якщо можна поремонтувати старе. Неймовірна кількість одягу не береться з неба. Його хтось шиє, а якщо його так багато, отже, шили швидко і задешево. Я не куплю футболку з мас-маркету, бо знаю, які копійки за неї заробила швачка. Власне, я цього й не роблю, ношу речі, допоки вони не почнуть розпадатися". — каже Тоня Мельник.
Костюми від ReSew для театрального перфомансу "Вертеп. Необарокова містерія"
Стандарти кооперативу ReSew, за якими працюють її учасни_ці, незмінно високі. "Перешиті речі повинні бути якісними, для нас важливо пошити надійну річ, щоб замовник користувався нею якомога довше. Ми ставимо достойну ціну, і тому має бути відповідна якість", — кажуть у кооперативі.
У невеличкій майстерні, де панують ідеї свідомого споживання і фемінізму, вміють перетворити джинси на будь-що — від переноски для собаки до вишуканого костюму. В руках майстр_инь, вільних від будь-яких стереотипів, улюблене пальто набуває оригінальності, тканини з мас-маркету перетворюються на фантастичні костюми для театральних вистав і перфомансів, а штори з секонд-хенду — на сумки-шопери і тематичні торбинки для учасниць маршів рівності. І насправді всі ці речі — рівність, фемінізм та апсайклінг тісно пов'язані:
"Для нас фемінізм, — говорять у ReSew, — це не лише про рівність чоловіків і жінок. Насамперед — це про рівність людей з різними ідентичностями і про право людей обирати свою ідентичність. Для нас важливі не лише стосунки всередині суспільства, але й етичне відношення до навколишнього середовища і свідомі стосунки людини з усією Землею. Бо людина є частиною планети, а ми часто відокремлюємо один від одного".
А це точно працює?
Ідея раціонального використання ресурсів та створення безвідходної системи лежить в основі теорії циркулярної економіки. Її прихильники наголошують — кількість корисних копалин та сировини на планеті вичерпна, і якщо людство хоче вижити, варто відмовитися від схеми "купив — використав — викинув".
Крім того, люди цінують речі з історією і в цьому сенсі сучасний апсайклінг близький до вінтажу, але креативніший.
Постійний апгрейд наявного одягу був популярним у Радянському Союзі. Щоправда, сам термін upcycling вперше запропонував у 1994 році інженер Райнер Пільц в газеті Salvo. Наші мами і бабусі перешивали речі по кілька разів не через дбайливе ставлення до екології, а через брак тканини та оригінального одягу. Мабуть, саме тому перетворення старої речі на щось нове і досі багатьма сприймається як прояв бідності.
"У всіх нас є досвід бідності, — чесно говорить Тоня. — У 90-ті ми носили одяг саме через бідність, ремонтували, перешивали, доношували, тому що інших опцій могло і не бути. Зараз переважна кількість населення планети є бідними людьми. Вони так само можуть носити речі "до останнього" з однієї простої причини: тому що вони не можуть придбати собі нові. Те, що ми займаємось апсайклингом з інших причин, екологічних чи етичних — це для мене про те, що ми маємо певні привілеї, знання, час, силі, ресурс на те, щоб думати про одяг в іншому плані і відноситись до споживання одягу інакше".
"Думати про бідність як про якусь ваду — помилка, — додає Маша. — Треба думати про те, як покращити становище бідних, і про те, що практики бідних людей можуть бути корисними для всіх".
Ще більше корисних рішень!
Один з воркшопів ReSew був присвячений штопці дірявих шкарпеток. Його провели ще під час першого локдауну, коли нові шкарпетки стало просто неможливо купити. Тоді, на онлайн-зустрічі разом з Тонею і Машею, люди привели до ладу свої шкарпетки, отримавши при цьому і корисну навичку, і приємне спілкування.
- Цікаво, що в Японії є автентичний термін для позначення текстилю із латками — боро. Зараз так називають ще й відповідний стиль одягу. У наш час мистецтво ремонту одягу відроджується, адже люди навіть у благополучній Японії все частіше замислюються про свій вплив на довкілля. До того ж, японці цінують у речах автентичність та унікальність — не дарма саме там зародилося мистецтво кінцуґі (реставрації кераміки).
- Принцеса Діана часто з'являлася в одному і тому ж образі кілька разів, демонструючи таким чином дбайливе ставлення до речей. А іноді взагалі перешивала вбрання, щоб подарувати йому друге життя. До речі, це сталося задовго до того, як апсайклінг став модним трендом. Так, наприклад, Діана вперше одягла сукню небесного кольору з довгими рукавами під час офіційного візиту до Лісабона в 1987 році. Два роки по тому вона переосмислила її для благодійного балу, позбавившись рукавів і відкривши плечі.
- Сьогодні апсайклінг широко поширений в усьому світі. Найчастіше він зустрічається в екологічно налаштованих дизайнерів і у світі високої моди. Наприклад, багато популярних брендів підтримують ідеї апсайклінгу в одязі. Такі бренди як Balenciaga, Marni, Etro (одяг зі шматочків "старих" речей та тканин за допомогою техніки клаптикового шиття), Coach (перероблені сумки просто з 1970-х) не побоялися експериментів із повторним використанням матеріалів.
- Професійно апсайклингом займається і бренд Frankie Collective — команда переробляє вінтажні ветровки, штани та футболки Supreme, Champion, Adidas та Nike в унікальні предмети:
– Штани, кастомізовані за допомогою накладних кишень від вітровок
– Топи та велосипедки зі старої форми Bavaria
– Бікіні з футболок Nike
Креативний директор марки Сара Горлей вважає, що такий формат взаємодії з вінтажним одягом дозволяє не тільки не забувати про стійкий розвиток та екологію, а й мати неповторний стиль — кожна річ унікальна і створюється командою дизайнерів.
- А сімейний дует українських дизайнерів Ксенія та Антон Шнайдери вже 10 років створює модні речі, використовуючи перероблені матеріали. За місяць вони переробляють 500 пар джинсів і 200 кг текстильних відходів (а це більше 5 тонн на рік!), відшиваючи щорічно близько 3000 виробів. Кожен перероблений предмет одягу збирається з клаптиків індивідуально і тому є єдиним у своєму роді.
Але займатися апсайклінгом можуть не лише дизайнери та ательє. Це заняття доступне кожному. Потрібно лише не боятися експериментів і взяти до рук ножиці, голки та нитки, а далі можливо все: хоч сумка з джинсів, хоч бікіні з футболки.
* Правопис особистих займенників та дієслівних закінчень — на прохання Тоні Мельник і Маші Лук'янової.
