Цимес лонгрідів тижня: від дебатів про бідність до американської корупції в російському стилі

Сергій Титюк

На цьому тижні ви дізнаєтеся про широку дискусію, яка розгорнулася після одного лише твіта Біла Гейтса про бідність, як топ-економісти планують рятувати честь економічної науки, чому етика все більше хвилює студентів Стенфорду та інші речі, про які писали західні ЗМІ минулого тижня.

1. Many popular iPhone apps secretly record your screen without asking. TechCrunch

Погані новини щодо чи не єдиного з техногігантів, який поки що не викликав нарікань в питанні використання даних користувачів – Apple. Журналістам TechCrunch стало відомо, що ряд компаній в своїх мобільних додатках для iPhone збирають дані про користувачів без їх відома. Маються на увазі "повтори сесії"(session replay) – коли всі ваші дії в певному додатку "скріншотяться" для того, щоб в подальшому розробник міг виявити проблемні місця в ньому. Виявилося, що таким чином записується чутлива інформація про користувача, як то паролі чи дані карт. І жоден із досліджених додатків в своїх договорах користування не вказував прямо, що дії на екранах користувачів фіксуються. До честі Apple слід сказати, що компанія після публікації розслідування дала день розробникам додатків видалити шпигунський код, інакше – видалення з AppStore.

2. E Pluribus Unum? Foreign Affairs

У вересні 2018 року на сайті Foreign Affairs вийшла стаття Френсіса Фукуями про шкоду, яку несе ліберальним демократіям політика ідентичності – коли основним політичним питанням стають права певних спільнот. Він стверджував, що це підриває можливості для діалогу та колективної дії суспільства як єдиного цілого. А це вже шкодить демократії. На минулому тижні на тому ж Foreign Affairs з'явився проект-відповідь на публікацію Фукуями та його книгу "Ідентичність". Основна лінія аргументації – заклик Фукуями до об'єднання навколо більш широких ідентичностей і порівняння цього з класово-економічною боротьбою в 20 ст. недоречні, адже певні групи також були пригноблені і в рамках класів. Також у його протиставленні "або загальнонаціональна американська ідентичність, або фрагментовані ідентичності на основі раси, гендеру, орієнтації і т.д." перше не обов'язково виключає друге. Фукуяма не пройшов повз цю критику і також написав  на неї відповідь. Для нас важливо розуміти суперечки навколо цього концепту, адже політика ідентичності багато в чому визначає сьогоднішню американську суспільно-політичну сферу.

3. Bill Gates tweeted out a chart and sparked a huge debate about global poverty. Vox

Під час Давоського економічного форуму Біл Гейтс опублікував підбірку графіків, яку назвав одніє з його улюблених. До неї він написав: "Багато людей недооцінюють, наскільки покращилося життя за останні два століття". Перший з цих графіків – щодо зменшення крайньої бідності з 95% в 1820 році до близько 10% в 2015 – викликав запеклу дискусію в інтернеті, до якої долучився ряд науковців.

This is one of my favorite infographics. A lot of people underestimate just how much life has improved over the last two centuries: https://t.co/djavT7MaW9 pic.twitter.com/kuII7j4AuW

— Bill Gates (@BillGates) January 19, 2019

Автор Vox зробив вичерпний опис дискусії, оцінивши аргументи як критиків наративу про "глобальне покращення", так і його прихильників. Висновок доволі показовий: всі погоджуються щодо багатьох реальних здобутків прогресу, як то зменшення дитячої смертності чи збільшення тривалості життя; і якщо відкинути політичну ангажованість, то навіть в питанні бідності обидві сторони мають багато спільного. Тому прогрес людства – більш ніж реальний, але є і негативні моменти, як то зростання нерівності, з якими слід боротися. І від наших інтерпретацій залежить, на чому саме ми акцентуватимемо увагу.

4. Economics After Neoliberalism. Boston Review

Згадане питання нерівності стало спільним місцем для сучасної економічної науки, хоча з огляду на її публічне реноме можна подумати інакше. Багато для кого економіка як наука є ледь не синонімом неолібералізму через домінування ідей про суттєве обмеження участі держави в економічній діяльності з 1980-х років. Хоча насправді нинішня економічна наука в багатьох місцях говорить про необхідність державного регулювання. Через це економісти з топових американських університетів, серед яких є такі зірки економічної науки, як Дені Родрік, створюють групу "Економісти за інклюзивне процвітання". Сучасна економіка відмовляється від теоретичних абстракцій, типу вічно раціонального Homo economicus, статистичного та математичного формалізму. З 1990-х значно збільшився обсяг прикладних емпіричних досліджень, які є необхідним антидотом для ідеологічного вироблення політики. Це все вони і намагатимуться доносити широкій публіці та урядовцям задля проведення політик, направлених на зменшення нерівності та побудови більш інклюзивних економічних систем.

5. Europe's Middle Class Is Shrinking. Spain Bears Much of the Pain. The New York Times

На сьогоднішні дезінтеграційні процеси в Європі сильно вплинула фінансова криза 2007-2008 років та боргова криза Єврозони 2009-го. Такі країни, як Греція та Іспанія, постраждали найбільше, і навіть зараз наслідки кризових процесів до кінця не подолані. І якщо про проблеми першої ми вже втомилися чути, то остання за макроекономічними показниками наче як на правильному шляху. Але це не зовсім так – хоча рівень безробіття падає, але відбувається це в тому числі за рахунок того, що в минулому представники середнього класу йдуть на низькооплачувані роботи. Так сталося з героями статті NYT – сім'єю, яка до кризи мала 80 тис. євро річного доходу, а нині і чоловік, і жінка отримують в районі 1 тис., чого ледве вистачає на життя. Подібна ситуація – звільнення людей під час кризи і їх повернення до робочої сили на низькооплачуваних позиціях – характерна для всіх розвинених економік і в найближчому майбутньому може стати доволі частим явищем через автоматизацію праці.

6. How do you turn around the culture of a 130,000-person company? Ask Satya Nadella. Quartz

Як не дивно, Біл Гейтс ще з 2000 року не займаєтьcя управлінням Microsoft. В 2000-2014 році СЕО компанії був Стів Балмер, за якого була провальна спроба закріпитися на ринку смартфонів шляхом купівлі Nokia. Крім цього, техногігант перетворився на конгломерат ворожих один до одного департаментів. Славне минуле колись найдорожчої в світі компанії почало повертатися з приходом Сатьї Наделли в 2014-му, який змінив не тільки вектор діяльності компанії – перехід на підписочні сервіси та хмарні обчислення – а й корпоративну культуру. Важливим моментом стало також одержимість концептом "мислення зростання", за якого основна роль надається здатності до навчання, а не володіння якимись знаннями/навичками. Звісно, не все враз стало ідеально – Quartz акцентує на тому, що компанія має найменшу представленість жінок серед усіх техногігантів. Втім, з ринковими показниками в Microsoft за Наделли все більш, ніж добре – вона потроїла всю ринкову вартість і навіть на певний момент восени 2018 року знову стала найдорожчою компанією світу.

7. The Ethical Dilemma Facing Silicon Valley's Next Generation. The Ringer

Стаття про моральні виклики, які стоять перед новим поколінням комп'ютерних спеціалістів зі Стенфорду. Якщо раніше першокурсники мріяли влаштуватися на роботу в Google чи Facebook, то тепер на фоні скандалів останніх років (techlash) їх ентузіазм щодо техногігантів суттєво зменшився. Дійшло навіть до демонізації технарів гуманітаріями: 'You can't spell faSCist without CS(computer science)'. Студенти створили університетську організацію CS + Social Good, яка займається актуалізацією етичних питань серед майбутніх кодерів, а також влаштовує їх на роботу не в корпорації, а в громадські організації. Та й сам університет намагається підлаштовуватися – викладачі стараються звертати увагу на допущені компаніями помилки в плані соціального ефекту їх діяльності. Але через швидкі зміни в індустрії це важко робити.

8. Why Misinformation Is About Who You Trust, Not What You Think. Nautilus

Бесіда з парою філософів науки про джерела хибних переконань та як з ними можна боротися. Вони зачепили тему того, що викривлене бачення світу властиве не лише обивателям, а й вченим. Причина – культурний бекграундом та політичні погляди, які накладають свій відбиток. Щодо масової дезінформації, то складність нашого часу полягає в тому, що тепер люди з вірою в теорії змов можуть знайти своїх однодумців в інтернеті і тим самим підкріплювати свої погляди. Репутацію науки також підриває те, що ЗМІ переповнені новинами про суперечливі дослідження, адже людям хочеться читати щось сенсаційне. Тоді як справжню цінність мають систематичні огляди багатьох досліджень, що дають більш-менш об'єктивну інформацію.

9. Democrats Need an Ambitious Climate Plan. The Green New Deal Isn't It. Intelligencer

Перемога демократів на проміжних виборах до Конгресу в листопаді 2018 стала сигналом для молодих лівих активістів – знову є можливість просувати свої проекти через політиків. Найбільш обговорюваним став Green New Deal – відсилка до "Нового курсу" (New Deal) Франкліна Делано Рузвельта. Тільки на цей раз замість розширення втручання держави в економіку та збільшення прав робітників основна вимога – повна декарбонізація економіки США до 2030. Однак, як пише Intrlligencer, автори програми розмивають її вимогами "за все хороше", в стилі всезагального медичного забезпечення, а також пропонують невиконувані речі. Наприклад, відмову від ядерної енергетики, що йде врозріз з будь-яким реалістичним планом переходу на відновлювані джерела енергії. Через це Green New Deal навряд перейдем на рівень законодавчих ініціатив, але є корисним хоча б з точки зору збурення публічного дискурсу.

10. Russian-Style Kleptocracy Is Infiltrating America. The Atlantic

Стаття про те, як клептократичні практики укорінені в політичній системі США. Через тіньові схеми та офшори гроші злочинців та людей із авторитарних режимів просочуються до країни, стимулюють корупцію та підривають американські інститути. З іншої сторони, всередині самих Штатів є чимало людей, які не проти приховати свої статки від оподаткування шляхом банківських махінацій. І тим, і іншим йдуть на зустріч представники американських фінансових установ та банків, а регулюючому законодавству протидіє мережа лобістів. При цьому США можуть вимагати фінансову інформацію про своїх громадян чи не в будь-якої країни, але самі приховують подібні дані від інших. Звісно, це ніяк не можна порівняти з масштабами корупції в Китаї чи Росії, адже тут скоріше мова про окремих людей та недосконалості законодавства, ніж про держапарат. Але в цілому це формує систему, яка абсорбує "брудні гроші" зі всього світу.

Графіки тижня

Скоріш за все, в багатьох характеристика "країна мігрантів" в першу чергу асоціюватиметься зі США чи Канадою. Але дані свідчать про те, що вони далеко не в топі за часткою населення, народженого в інших країнах. Більше того – в топ-10 країн з найбільшим відсотком іммігрантів є всього одна із західних демократій – Швейцарія.

Цей графік Statista показує, що в топі опинилися нафтові експортери Перської затоки. Що й не дивно – за малої кількості місцевого населення країни можуть дозволити собі наймати велику кількість закордонної робочої сили, яка до того ж дешева (в основному це індійці, пакистанці та філіппінці). Також серед найбільш іммігрантських країн – колишні європейські колонії на території Китаю Гонконг та Макао. Вони разом з Сінгапуром є великими торговельними центрами, що природньо викликає різноріздність населення.

Відео тижня

Відео Deutsche Welle про новий клас людей, який з'явився з розвитком цифрової економіки – "цифрових кочівників". Це люди, які працюють дистанційно, через що можуть подорожувати світом і паралельно заробляти гроші, щоб фінансувати свої переміщення. Все, що для цього потрібно – ноутбук та доступ до інтернету.

Інші матеріали спецрубрики "Цимес лонгрідів" — читайте за посиланням.