Back to USSR або "ефект Медведчука": чому справа Стуса ще триває

Ілюстрація: Oleksandr Grekhov

Вікторія Губарева

19 жовтня, на вимогу Віктора Медведчука, українського політика, голови партії ОПЗЖ, також відомого як адвоката українського дисидента, поета Василя Стуса, Дарницький районний суд Києва заборонив поширювати книгу Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" видану у видавництві Vivat та стягнути з видавництва 860 гривень як відшкодування завданої моральної шкоди.

Заборонений поет

Василь Стус, відомий український письменник, чиї твори нині школярі вивчають на уроках української літератури, помер у холодному тюремному карцері табору особливого режиму СРСР, на Уралі, у 1985 році від серцевого нападу. Він боровся проти політичних репресій режиму, закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, за що був визнаний радянською владою рецидивістом і засуджений за "антирадянську агітацію та пропаганду". 

Його твори були заборонені у Радянському Союзі аж до тих часів, коли вже у незалежній Україні його посмертно не реабілітували. Більше того, частина з його віршів була знищена, адже зошити, цілі збірки, які він писав в роки ув'язнення відбирались в поета та безслідно зникали. Проте навіть після виправдання гоніння не закінчились: у 2015 році барельєф Стуса хотіли прибрати зі стіни філологічного корпусу Донецького національного університету, де він вчився, до цього університет хотіли перейменувати на честь поета, проте проросійсько налаштоване керівництво не дало цього зробити. Є також підозри, що Медведчук втручався в "історію" і раніше, під час зйомок фільму "Стус" вже після затвердження акторів на ролі було прибрано епізод – останній суд над Стусом, а згадки про Медведчука, адвоката поета, зовсім прибрали. Про це писав актор Геннадій Прокопенко, що виконав роль Василя Семеновича Стуса:

"Він (Медведчук — ред.) боїться, що його запам'ятають помічником катів, а не Мінським переговорником", — пише актор.

Сцену до сценарію не повернули, а за словами режисера стрічки Романа Брокво, сцену прибрали «задля емоційного спокою родини дисидента та для зменшення хронометражу», а не з політичних міркувань, а інші сцени було скорочено, оскільки з ними хронометраж фільму складав би 180 хвилин, що, на думку режисера, забагато. Тривалість фільму зараз — 105 хвилин.

Про незаконне ув'язнення Стуса та про порушення законодавства під час засудження велося багато дискусій, а у 2019 році навіть вийшла книга.

Хто такий Медведчук?

Віктора Медведчука неодноразово нагороджували державними орденами, проте це не відміняє його дурної слави. У радянські часи, коли він працював адвокатом, за ним тягнувся шлейф захисника ідейного режиму, а не власних клієнтів. Тому Василь Стус став не єдиною його підзахисною "жертвою", про що Медведчук, звісно не хоче згадувати, оскільки це повністю нівелює його, як професійного адвоката. 

З початку 1990-х вважався членом неформального об'єднання Київська сімка, яку пов'язували з президентами Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою. Значився засновником Українського кредитного банку, АТ "Футбольний клуб" Динамо-Київ, "Міжнародної адвокатської компанії Бі.Ай.ЕМ". З 1995 потрапив в українську політику і з того часу, вже 25 років займає різні посади. 

У 2014 році секретар Ради національної безпеки і оборони України Андрій Парубій заявив, що Медведчук не може виступати посередником на переговорах із самопроголошеними республіками в зв'язку з тим, що, за даними Парубія, він з 2012 року фінансував "створення екстремістських груп, які стали причиною конфлікту на Донбасі". Пізніше політик через суд змусив Парубія публічно перед ним вибачитись. 

Про що книга і до чого тут Медведчук?

90% обсягу книги «Справа Василя Стуса» Вахтанга Кіпіані складають архівні документи про кримінальну справу Василя Стуса з архівів КДБ УРСРУ. Віктора Медведчука було призначено адвокатом Василя Стуса на судовому процесі в 1980 році. 

За свідченням близьких до Василя Стуса людей (його дружини і друга Євгена Сверстюка), Стус відмовився від призначеного адвоката Медведчука, адже «відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою». 

Проте, Медведчук залишився у справі всупереч протестам підзахисного, порушивши тим самим основи адвокатської етики. «Хроніка поточних подій» так переказувала виступ Медведчука на процесі Стуса: «Адвокат у своїй промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи в 1979-1980 рр. на підприємствах Києва, виконував норму; крім того, він переніс важку операцію шлунка». 

Подібні спогади і у дружини Стуса — Валентини Попелюх. Цікаво, що Медведчук навіть не ознайомлювався з кримінальною справою та не подавав такого клопотання — на цій стадії справу вивчала інший адвокат — Людмила Петрівна Коритченко, яка з невідомих причин відмовилася брати подальшу участь у процесі.

За оцінкою українських юристів Романа Титикало і Іллі Котина, що також вивчали справу Стуса, визнаючи в суді вину свого підзахисного Стуса при запереченні провини самим підзахисним, адвокат Медведчук порушив свій професійний обов'язок, фактично відмовився від захисту Стуса, чим грубо порушив право останнього на захист у суді. Окрім того, адвокат порушив і норму кодексу кримінального судочинства СРСР, що був чинний на той момент, а саме, не використав усі засоби та способи з метою з'ясування обставин справи, на виправдання обвинуваченого, та не надав останньому належної юридичної допомоги.

Пізніше суд вищої інстанції підтвердив: якби адвокат діяв у рамках закону, це могло би привести до виправдання Василя Стуса. Натомість, поета було засуджено, що призвело до його смерті. 

Справа Стуса при цьому — не єдина у практиці Медведчука, де він, за спогадами дотичних людей, знехтував професійною етикою та моральними принципами. 1985 року адвокат брав участь у процесі поета Миколи Кунцевича. За спогадами Кунцевича, Медведчук «лив на нього більше бруду, ніж прокурор». Після того, як Медведчук попросив суд залишити без задоволення одне з клопотань Кунцевича, той заявив йому відвід (хотів відмовитись від цього адвоката) і повторював відведення кілька разів, але щоразу суд залишав це без задоволення, відмовляючи йому. В останньому слові Медведчук заявив: «Я повністю згоден з товаришем прокурором при визначенні міри покарання. Але, з незрозумілих для мене причин, товариш прокурор забув про те, що підсудний ще не відбув один рік і дев'ять місяців з попереднього терміну. Вважаю, що необхідно додати цей термін до нового покарання», — це клопотання було задоволено судом.

Тож не дивно, що у книзі Вахтанга Кіпіані неодноразово зустрічаються досить критичні вислови автора в бік Віктора Медведчука, зокрема:

"… чи була можливість у Стуса обрати "менше зло". Проте є фактом, що наданого, підтримуваного держбезпекою адвоката звали Віктор Медведчук"

"…Медведчук на суді визнав, що всі "злочини", нібито вчинені його підзахисним, "заслуговують на покарання"

"… він (мається на увазі Віктор Медведчук) фактично підтримав звинувачення. Навіщо прокурори, коли є такі безвідмовні адвокати?…"

"…розпинав поета (мається на увазі Василя Стуса) — призначений державою адвокат Медведчук"

"…шістка комуністичної системи Медведчук…"

"Злочин перед поетом юрист Медведчук здійснив ще й тим, що не повідомив родині про початок розгляду справи… Боявся КГБ чи просто завжди був циніком та аморальним типом?"

У видавництві ж вважають, що така реакція Медведчука продиктована тим, що він розуміє свою відповідальність за смерть Василя Стуса: 

"Він хоче викреслити назавжди себе з історії суду над Стусом, адже розуміє, що йому це ніколи не пробачать" — кажуть у видавництві Vivat.

Що сталося зараз?

Автор книги Вахтанг Кіпіані

Прочитавши книгу, адвокат подав до суду на видавництво Vivat із вимогою видалити деякі фрази із книги, які є оціночним судженням про пана Медведчука як про людину та адвоката, а також компенсувати йому моральну шкоду, завдану приниженням його честі та гідності. 

19 жовтня 2020 року Дарницький районний суд заборонив розповсюдження тиражу книги Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса" без дозволу Віктора Медведчука, доки із книги не буде видалено фрази, що на думку суду, порушують честь та гідність Медведчука. Суд визнав, що деякі фрази у книзі порушують честь та гідність позивача. Також з Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat стягнули 860 гривень на користь Віктора Медведчука.

Натомість, у видавництві не згодні з позицією суду. Вони готові боротись за те, щоб книга продавалась з оригінальним змістом, тож будуть оскаржувати рішення районного суду в апеляційній інстанції.

На рішення суду відреагували навіть в Офісі Президента, зазначивши, що були "здивовані деякими формулюваннями у вказаному рішенні", хоча й не ставлять під сумнів судову гілку влади. Якщо коротко, то ОПУ дали таку реакцію на події:

• рішення суду та заява Кіпіані було взято ОПУ до відома
• визначення судом Медведчука як "персонажа (дійової особи) твору" — "дивне", оскільки твір є документальним, а не художнім
• в Україні цензура заборонена Конституцією — про це окремо зазначено у повідомленні

Проте потрібно брати до уваги також те, що Офіс Президента не має жодних повноважень впливати на судові рішення, тож їхня заява "Щодо резонансного "літературного" рішення суду" не має жодного змісту, крім політичного. 

Ефект Медведчука, або поганого піару не існує — книги розкуплено

Явище, коли спроба видалити чи обмежити розповсюдження певної інформації призводить до підвищення інтересу до неї та ще більшого її поширення, називають ефектом "Стрейзанд": у 2005 році вона подала в суд на фотографа, який зробив фото її будинку, на узбережжі Каліфорнії, нібито для проекту, який вивчає ерозію узбережжя та виклав його на фотосток Pictopia.com. Однак, після того, як поширилася інформація про суд, кількість відвідувань фото зросла до кількох сотень тисяч.

Останні події із книгою про справу Стуса і Медведчуком є чудовим прикладом цього ефекту. Українці навіть провели аналогію та шуткують, називаючи це ефектом Стрейзанд-Медведчука. Таке визначення з'явилось і у Вікіпедії.

Як повідомляють у видавництві, 21 жовтня в друк здали 15 100 примірників. Та замовлення ще надходять, тому наразі ми не можемо озвучити точну кількість примірників, які будемо додруковувати. 

"Так, наприклад, прямо зараз завдяки неймовірній ініціативі Олександра Тодорчука громадськість підключилась до купівлі книги «Справа Василя Стуса» для бібліотек по всій Україні. З кожною годиною кількість замовлених примірників збільшується. Тому ми будемо робити декілька накладів, залежно від попиту" – каже представниця видавництва Vivat. 

При цьому видавництво вирішило не спекулювати на події та залишити попередню ціну для видання.

Видавництво також пропонує долучитись всіх небайдужих до флешмобу: сфотографуватись із книгою та розказати про історію книги з хештегами #ПідтримайСправуСтуса та #ВсіхНеЗасудиш. 

У мережі навіть з'явилися пропозиції небайдужих громадян придбати книгу для шкіл та бібліотек.

А Львівська обласна рада закупить книгу "Справа Василя Стуса" для бібліотеки Луганської області. Для цього з резервного фонду обласного бюджету буде направлено 910 тисяч гривень.

Партія "Голос" теж вирішила закупити 100 книг "Справа Стуса" для шкіл та бібліотек.

Користувачі соцмереж жорстко засудили те, що відбулося:

Можна видалити Медведчука з тексту, але з контексту –ніколи.

— Shatailer (@shatailer) October 20, 2020

Back to USSR.
В Україні Стус знов під забороною.
Доведеться знов валити совок.
І ми це зробимо. pic.twitter.com/HZ21aBgw09

— Volodymyr Viatrovych (@viatrovych) October 19, 2020

так зване "рішення винесене іменем України" pic.twitter.com/vR2qERynrB

— лїр (@eugene_lir) October 19, 2020

Ну і коли вже несеться: виправдовувати рішення судді Заставенко тим, що вона, бачте, з Макіївки — дуже і дуже тупо. Східноукраїнське походження не зароджує у людині страх перед нікчемним упирем.

Кожна дія — це вибір. Ницість обирають не за пропискою.

— лїр (@eugene_lir) October 19, 2020

А українському художнику Грехову, відомий своїми гостро-соціальними сатиричними ілюстраціями, як завжди, вдалося показати весь абсурд ситуації, що відбувається у демократичній державі у 2020 році:

📗 pic.twitter.com/5tejxrBEUt

— київський тремпель імені Тараса Шевченка (@grekhov) October 19, 2020

"На вулиці при свічках": у Києві читали заборонену книгу про Стуса