Смаколики на фронт: що і як передавати, щоб не марнувати зусиль

Військовослужбовець ЗСУ Олексій Коновалець (позивний "Роджер") — автор одного з найбільш резонансних дописів про надмір швидкопсувних передач для військових. 

"Вже за декілька тижнів Україна буде святкувати Великдень. Що це значить? А це значить, що на фронт поїдуть сотні, тисячі коробок з пасочками, яйцями, варениками, ковбасами й солодощами. Я вас дуже прошу, не витрачайте свій час і гроші даремно!" – звернувся Олексій до спільноти.

Він проілюстрував свій розлогий допис світлиною "вареничків через тиждень зберігання без холодильника". Хтось із побратимів військового дотепно назвав їх у коментарях варениками з дорблю. 

Олексій ділиться, що зробити допис-заклик його спонукав досвід 2022 року (це фото з того часу) і спілкування з побратимами з інших підрозділів.

"Широка душа в наших українців і вони передають дуже багато їжі, вона вся настільки смачна і ти пробуєш усе з'їсти, а не можеш. Не тільки на Великдень, а й на Різдво у нас таке відбувається, і коли у тебе день народження, тобі рідні висилають пару ящиків такої смакоти, що ти ділишся з підрозділами, а воно все одно не закінчується. Коли ми спілкувалися з друзями з інших підрозділів, вони кажуть: у нас та ж сама проблема", — розповідає Олексій. 

Військовий додає — часом волонтери применшують кількість їжі, яку збираються передати. Замість домовлених десятьох пасок захисникам привозять три ящики. Також "Роджер" акцентує на тому, що коли підрозділ переміщається з позиції на позицію, часто їжу не можуть забрати з собою і її доводиться просто викидати.

Те, що охочі допомогти часом передають куті меду, визнають і волонтери. 

"Практика показує, що напередодні Великодня усі згадують про традиції цих днів і готують військовим святкові обіди. Тому на війну тоннами їдуть паски (які займають купу місця в авто, відра салатів, ковбаси). Це природне бажання українців нагодувати своїх, — ділиться Галина Ярцева, координаторка Руху підтримки закарпатських військових з Ужгорода. — Ми колись теж об це попеклись, більше так не робимо. В цей час волонтерам краще зробити крок назад і дозволити рідним та близьким задовольнити свою потребу попіклуватись про своїх на війні".

Яке рішення?

• Передавати посилки лише після узгодження з відповідним підрозділом.
• Передавати харчі в тій кількості, яку військові того підрозділу точно зможуть з'їсти.
• Передавати таку їжу, яка може зберігатися тривалий час без холодильника.

Перше і найголовніше – комунікація з тим підрозділом, який ви збираєтеся нагодувати. Є чимало чинників, які впливають на потреби військових, наприклад:

• чи є польова кухня у підрозділу, чи певна група готує собі сама. У другому випадку питання передач харчів більш актуальне;
• чи підрозділ перебуває на постійних позиціях, чи він повсякчас переїжджає. У другому випадку військові просто не зможуть возити з собою багато їжі;
• наскільки близько підрозділ до передньої лінії фронту. Саме на нулі можливі проблеми з постачанням їжі, але туди часом проблематично доставити й боєкомплект, діляться військові.
  

Тобто передачу варто організовувати, тільки дізнавшись, скільки і якої саме їжі потребують ваші підопічні чи близькі. 

Найкращим рішенням буде зібрати набір таких продуктів, що точно не зіпсуються по дорозі та зможуть ще якийсь час бути придатними без дотримання особливих умов зберігання. Серед них суха випічка, а саме:

– кекси без пудри. Пудра мокріє, відповідно мокріє і псується тісто;

– папушники (паски). Якщо тісто зроблене правильно, вони зберігаються досить довго, говорить Людмила Шведенко, представниця волонтерської групи "Надійний тил". Покриття (глазур) у такої випічки має бути на желатині чи іншим, але таким, яке висихає і не розмазується. 

Крім цього, добре зберігається й смакує сушене та вакуумоване м'ясо, сиров'ялені та сирокопчені ковбаси. Також можна звернути увагу на туристичну їжу. Можна передавати все те, що переважно люди беруть з собою в тривалі походи.

Що актуальне завжди?

• Сало;
• горішки й сухофрукти;
• фруктові чипси;
• енергетичні батончики. До речі, "Рубрика" писала про майстринь на Житомирщині, які роблять таку смакоту власноруч;
• цукерки;
• шоколад (краще в батончиках, щоб можна було покласти в кишеню);
• якісні сухпайки;
• сухі супи та борщі;
• галетне печиво;
• якісні паштети.

Головне, щоб був запит військових. Адже й енергетичні батончики навряд будуть їстівними, якщо тиждень пролежать під дощем в окопі. А такі ситуації, коли їжі багато і її немає де зберігати нормально, бувають, говорить військовий Олексій Коновалець. Те ж каже і волонтерка Людмила Шведенко:

"Мій син під Бахмутом, і він каже: «Мамо, нам нічого не треба взагалі. Коржики лежать отак стосами. Ми не знаємо, куди їх подіти». Дуже багато хлопців кажуть: «Якщо нам потім тут розводить мишей, то краще побережіть сили»".

Чимало з перерахованих вище пунктів підійдуть для веганів, які служать у ЗСУ. "Рубрика" розповідала про волонтерську ініціативу в Ужгороді, яка готує веганські обіди для переселенців, але також передає відповідні набори й захисникам на фронт. Ця стаття увійшла до топ-20 кращих статей світу, написаних у форматі журналістики рішень у 2022 році.

"Саме домашні каші з м'ясом, як-от гречана, рисова, і домашня тушкованка — те, що треба для хлопців, які готують собі самі", – ділиться командир третьої роти 252 батальйону 112 бригади тероборони ЗСУ Олександр Гамарис. Його підрозділ чотири місяці пробув на нулі на Донеччині. 

"Так, трошки незручно, що у склі. Як будете везти самі, то це не проблема, а якщо відправляти будь-яким перевізником, то треба дуже гарно упаковувати", — каже військовий. 

Але через те, що скляна тара може розбитися або тріснути, дехто з військових взагалі не бере консервацію. За можливості варто відправляти їжу в пластиковій чи бляшаній тарі.

Вареники, голубці, салати, крашанки — таку їжу можна передавати, тільки якщо ви впевнені, що вона справді оперативно доїде до адресатів і військові або одразу її з'їдять, або матимуть де зберігати.

Військовослужбовці наголошують: вони аж ніяк не відмовляються від таких передач і справді раді домашнім гостинцям. Але за дотримання згаданих вище умов.

"Якщо просто відправляти посилку, не уточнивши потреб, це ні про що, — наголошує Олександр Гамарис. — У нас узагалі потреб, можна сказати, не було, бо забезпечення в батальйоні непогане, але є люди, у яких справді проблеми з харчуванням виникають, і їм потрібна ця допомога. Треба про все запитувати".

"Дорогі волонтери, наші рідні — якщо ви передаєте їжу ЗСУ, то впевніться, що вона дійсно потрібна. Ми не голодуємо. Так, нам хочеться смачненького і домашнього, але не в такій кількості", — звернувся Олексій Коновалець ("Роджер") до фейсбук-спільноти у своєму дописі. 

"Ми не відмовляємося від смаколиків з дому, бо це дуже важливо і це реально підіймає бойовий дух. Але в міру і тільки якщо це дійсно потрібно цьому підрозділу", — уточнює він у коментарі для "Рубрики".

Важливо також координуватися у своїй допомозі саме з тими волонтерськими спільнотами, які мають уже системні налагоджені зв'язки з військовими, тобто теж добре розуміють їхні реальні потреби.

Допомога з розумом – завжди правильне рішення!

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів