fbpx
Сьогодні 03/06/2020 11:50
Небайдужа 09:40 12 Тра 2020

"Боятися нема коли": як виглядає робота медсестри

Днями відомий на весь світ художник Бенксі представив свою нову роботу. Вона розмістилася на стінах лікарні Прінсес Енн в Саутгемптоні (Англія).

На малюнку — маленький хлопчик, що сидить біля відра для сміття, у яке він викинув свої улюблені іграшки — фігурки Спайдермена і Бетмена. 

Тепер в нього новий герой, точніше, героїня — медсестра Національної служби охорони здоров'я. Рука медсестри витягнута вперед, вона ніби летить у повітрі в позі Супермена.

Люди в усьому світі, які вважали медичних сестер чимось звичним і часто не дуже близьким, раптово жахнулися всесвітньої пандемії і почали звертати увагу на тих, хто стоїть на першій лінії боротьби з хворобою, яка виявилася небезпечною абсолютно для кожного.

Без заперечень, фахівець вищого звена, лікар — справжній бог для пересіченої людини. Люди вірять у те, що лікар у будь-якому випадку їм обов'язково допоможе — зробить діагностику, пропише ліки або уколи, проведе операцію, надасть необхідні поради, завдяки чому вони обов'язково одужають. Але жодний бог не впорається зі своєю місією без помічників. 

Для лікарів такими помічниками є фельдшери, акушери та медсестри. На долю молодшого медичного складу припадає половина професійних працівників охорони здоров'я в усьому світі і близько 90% контактів між пацієнтами і медичними працівниками. Саме вони, медсестри, виконують призначене лікарем, контролюють і забезпечують необхідні для одужання процеси, перебувають поряд із хворими у післяопераційний період, приймають ургентні рішення, полегшують страждання, піклуються та заспокоюють. 

І ця щоденна кропітка праця стосується не тільки коронавірусу, через який ми згадали про них та їхню працю. Медсестри працюють на благо людей щодня. 

Наталя Реп'яхова працює медичною сестрою у Львівському обласному протитуберкульозному диспансері. Ми розпитали її про її роботу, вибір професії та щоденну рутину, яка часто опиняється поза увагою людей.

"Жодного разу не пожалкувала про свій вибір"

"Можна сказати, що професію я обрала не тільки за покликанням, а й завдяки моєї мамі, — каже Наталя, — народилася і виросла я в селі і мама завжди хотіла бачити мене лікарем у гарному білому халаті, але я вирішила трішки по-своєму і поступила у Медичний коледж Львівського національного медичного університету на спеціальність медсестринство. І жодного разу не пожалкувала про свій вибір".

Наталя Реп'яхова, медична сестра, Львів

Наталя Реп'яхова, медична сестра, Львів

"Вчитися було дуже цікаво, я не боялась ні ставити уколи, ні обробляти рани, ні підходити до важких хворих. Після закінчення рік працювала у сусідньому з рідним селі у фельдшерсько-акушерському пункті, вийшла заміж за львів'янина і ось, вже 9 років працюю у Львівському тубдиспансері".

Спочатку Наталя була дільничною медсестрою, зараз її посада називається поліклінічна медсестра, але по суті функції залишилися тими ж самими:

підготувати робочі місця, в тому числі і лікарське, до прийому, простежити за своєчасним отриманням результатів лабораторних досліджень, вклеїти їх у медичні карти, забезпечити виклик і явку хворих на планове обстеження, проконтролювати прийом препаратів тих, хто лікується вдома, правильно оформити медичну документацію.

Можливо, це звучить надто сухо, але туберкульоз, підступна і заразна хвороба, потребує саме такого — скрупульозного, жорсткого, тотального щоденного контролю.

Наталя Реп'яхова, медична сестра, Львів

Кабінет Наталі

Лікування туберкульозу починають у лікарні, потім велика частина лікування проводиться амбулаторно, за допомогою методу лікування під безпосереднім наглядом (DOT — Directly Observed Treatment). DOT означає, що пацієнт щодня повинен приймати ліки в присутності медсестри, яка особисто перевіряє, чи було ліки прийнято. Під час лікування щомісяця проводяться необхідні аналізи та обстеження.

Якщо пацієнту дозволено домашнє лікування, але він не може прийти до медсестри, яка відстежує лікування туберкульозу, то ліки привозять пацієнту додому.  В такому випадку він зобов'язаний кожного дня надсилати дільничній медсестрі відеозвіт, наприклад по вайберу, на якому видно, як він приймає призначені ліки.

"Під моїм особистим патронажем зараз 28 амбулаторних хворих. Частина з них приходить за порцією ліків самі, але переважно, з самого ранку саджусь і дивлюся про них "кіно", — сміється Наталя, — знаю майже все про своїх підопічних, які в них ковдри і подушки, які квіти на підвіконні, чи гавкає на дворі собака. Навіть найстрашніший "секрет" — іхню вагу, бо на прийомі мені потрібно зважити пацієнта, щоб лікар зміг правильно розрахувати дозу".

На запитання про те, чи розуміють люди її вклад до боротьби за їхнє здоров´я, Наталя відповідає так:

"Лікування від туберкульозу триває від 6 місяців до 2 років. В основному до сестричок ставляться як до даності, але є і особливі пацієнти. Наприклад, у мене на дільниці є дідусь, він завжди приходить зі своєю жінкою, вона піклується про нього, відстежує та пильнує весь процес його лікування. Каже: "Дівчата, я завжди замовляю службу за ваше здоров'я у церкві, низький вам уклін". Це зворушливо і дуже приємно".

робота медсестри

За роботою

Туберкульоз – виліковна хвороба, але на сьогодні вона залишається провідною інфекційною причиною захворюваності і смертності серед дорослих у всьому світі та щодня забирає життя близько 4 тисяч людей, 10 з яких — українці.

За даними Центру громадського здоров'я МОЗ України, у 2019 році у країні зареєстрували більше 21 тисячі хворих на туберкульоз, серед них 6 тисяч – ті, хто захворів вперше. 

Попри те, що діагностика та лікування туберкульозу безкоштовні, в Україні щороку реєструють нові випадки мультирезистентного туберкульозу – запущеної форми захворювання, що не піддається лікуванню звичайними протитуберкульозними препаратами та є ознакою пізнього виявлення.

За січень-лютий 2020 року в Україні виявили мультирезистентний туберкульоз у 900 хворих. Досі Україна займає чільне місце серед країн з найвищим рівнем захворюваності.

Наталя розповідає, що сама захворіти не боїться: "Чесно кажучи, боятися нема коли, роботи дуже багато, якось це відчуває і зараза, працівників диспансеру вона не бере. Останні місяці я ще й виконую обов'язки головної медсестри, яка звільнилася у зв'язку з запланованою ліквідацією нашого диспансера".

Один з найвищих рівнів захворюваності у світі і ліквідація профільного закладу? 

Як це може бути?

Але у  листопаді 2019 року Кабінетом Міністрів України була схвалена Концепція розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Ця концепція серед іншого передбачає "здійснення заходів з реорганізації регіональних протитуберкульозних закладів, що включає злиття всіх протитуберкульозних закладів області в єдиний в області протитуберкульозний заклад, що має статус регіонального фтизіопульмонологічного медичного центру". У випадку Львівського обласного протитуберкульозного диспансеру — приєднання його до КНП ЛОР "Львівський регіональний фтизіопульмонологічний клінічний лікувально-діагностичний центр" (Центр легеневого здоров'я чи, як кажуть у народі, тублікарні).

Медики диспансеру виступили проти. Вони вважають, що таке рішення є дивним і нелогічним, адже заклад успішно справляється з завданням амбулаторного ведення (діагностика, лікування, профілактика) хворих на туберкульоз та контактних осіб. Для цього є затверджені протоколи, кваліфікований персонал та відповідна матеріально-технічна база.

"Нам, медсестрам, а зараз у диспансері працює близько 20 сестер, навіть не запропонували нового місця роботи у Центрі легеневого здоров´я. Роботу патронатних сестер, тих, що доставляють пацієнтам ліки додому, взагалі хочуть передати волонтерській громадській організації, члени якої навіть юридично ніяк не захищені. Кажуть, що для нас є вакансії санітарок, але ж це не кваліфікована робота, невже мій дев'ятирічний досвід нічого не вартий? 

Хочу додати, що навіть маючи такий суттєвий стаж роботи на одному місці, я не зупинилася і продовжую навчатися — заочно закінчую перший курс навчання у Тернопільському медичному інституті медсестринства. Ще через рік отримаю ступінь бакалавра". 

Наталя Реп'яхова, медична сестра, Львів

Наталя Реп'яхова з колегами

Стан справ зараз у лікарні невтішний: "Зараз, у процесі "реорганізації", рахунки закладу заблоковані, два місяці ми не отримуємо зарплатні, але ж хворі нікуди не ділися, ми, як і раніше, робимо свою роботу, але безплатно".

Зарплата медсестер, за словами Наталі, бажає кращого: "Оклад у мене 2 900 грн, ще 60% доплати за шкідливість, десь 5 000 грн і набігає. На жаль, держава саме так оцінює всі ризики, з якими пов'язана моя робота

Зважаючи на рівень заробітної плати я би не радила починати кар'єру медсестри. Навіть моя маленька донька розуміє, що, наприклад, манікюрницею зараз вигідніше працювати. Але я знаю по собі — вибір професії керується не тільки статками. У нашій країні медсестри ніколи не отримували багато, і, звісно, я знала це, коли поступала навчатися. Мені просто подобається моя робота. 

Тож якщо маєте хист, хочете і вмієте допомагати — йдіть! Щастя мати улюблену роботу, реалізовувати себе, розуміти, що завдяки і тобі теж збережене чиєсь життя, воно того варте. Можливо, і держава це нарешті зрозуміє". 

робота медсестри

На фоні рідного закладу

Сьогодні — 12 травня, День медсестри. Ми запитали Наталю про те, що її надихає та вмотивовує, підтримує щодня, не лише у цей день: 

"Звісно, сім'я, мама. І робота також. Мама іноді навіть ревнує мене до роботи, каже, мовляв ти зі своїми пацієнтами більше по телефону розмовляєш, ніж зі мною 🙂 Пацієнти, власне, теж підтримують — звернення про те, щоб наш протитуберкульозний диспансер не закривали, підписали більше 180 осіб. Маю сказати, у нас чудовий колектив, це навіть здивувало мене на самому початку — ніяких чварів. 

 Зараз нам всім складно, ми боремося за свою незалежність, за існування нашого диспансеру і всіляко тримаємось при цьому один одного. Здавалося б, така дрібниця — на карантині погано працює транспорт, а у Львові зовсім не чути про столичну акцію "Підвези медика", тож буває, підвозять свої ж колеги, це нормально і це теж надає наснаги. Ми разом створили нову, незалежну профспілку, яка захищає у цей непростий період наші інтереси. 

А ще я дуже люблю квіти. У мене приватний будинок, лечу додому з роботи з думками про про свої клумби і про те, що все буде добре.

Найбільше подобаються лілії. І донечку мою теж так звати — Лілія".

робота медсестри

Наталя та її улюблені Лілії — донька і квіти

Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила 2020 рік Роком медичної сестри. 

А художник-авангардист Бенксі додав до свого малюнку з хлопчиною послання всім медикам: "Спасибі за те, що ви робите. Сподіваюся, картина допоможе зробити це місце яскравіше, хоч вона і чорно-біла". 

Приєднуємось до цього побажання!

14235

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!

1 коментар

спочатку нові
за рейтингом спочатку нові за хронологією
1
Прочитав

Цікава реалістична стаття. Дякую.

Завантажити ще
Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: