Пандемія пластику: як карантин вплинув на сферу поводження з відходами?

Карантин, запроваджений у відповідь на пандемію коронавірусу в березні, формально, триває й досі. Але характер карантинних заходів зазнав суттєвих змін: адаптивний карантин та окремі обмеження не йдуть ні в яке порівняння з першими двома місяцями пандемії, коли було припинено міжміське сполучення та рух громадського транспорту в містах, а заклади харчування були закриті.

Саме в цей період, з березня по травень, найбільше змінилося не лише наше повсякденне життя, а й кількість та склад сміття, яке ми продукуємо. Громадська організація "Нуль відходів Львів" у партнерстві з ГО "Еколтава", Дослідницькою агенцією "Фама" та міжнародною спілкою "Zero Waste Europe", за підтримки міжнародного фонду "Відродження" та Посольства Швеції в Україні вирішили провести дослідження та проаналізувати, як карантин вплинув на сферу поводження з відходами.

Маса — незмінна, а обсяг — зростає

Дослідження, що проводилось в 4 містах України — Львові, Полтаві, Трускавці та Миргороді, — показало, що очікуваного "очищення" природи за час карантину не сталося. Навіть незважаючи на закриття ресторанів та торговельних центрів, відходів у містах не стало суттєво менше — у Львові, наприклад, в центрі міста кількість сміття зменшилась на 60%, але виросла на 30% у інших районах міста. Винятком є хіба що Миргород, де через припинення роботи санаторіїв кількість відходів скоротилася на 40%. 

У той же час, у не менш курортному Трускавці загальна кількість відходів залишилась майже такою ж самою. Це пояснюється зростанням кількості відходів від населення, і особливо — великогабаритного та будівельного сміття. Така ж картина спостерігається і в інших містах, де проводилося дослідження. 2 місяці майже цілодобового сидіння вдома змусили українців істотно переглянути вміст власних осель, провести генеральні прибирання та позбутись мотлоху, на що у звичайному режимі ніколи не вистачає часу.

Тому загальна маса відходів залишилася майже однаковою:, якщо в березні в Полтаві вивезли всього 6809,6 тонн сміття, то в квітні цей показник склав 5947,9 тонн, в травні — 6185,4 тонни. Схожа картина спостерігається і у Львові: зменшення відходів від туристичного та готельно-ресторанного сектору компенсувалося збільшенням частки органічних та будівельних відходів від містян.

Засоби індивідуального захисту, які міцно увірвались у наше життя, майже не вплинули на сферу відходів. У містах, де проводилося дослідження, особливої інфраструктури для їх утилізації не створювали — по-перше, через вартість такої системи та складність донесення інформації до людей, а по-друге — через відсутність рекомендацій з боку лікарів. Органи місцевої влади керувались дослідженнями, за якими вірус виживає на поверхні захисних масок чи рукавиць від 6 до 72 годин, і відповідно, не міг завдати значної шкоди при потраплянні на звалище. Єдиним містом, в якому такі відходи централізовано збирались, оброблялись та захоронювались, став Миргород. Але в жодному з міст засоби індивідуального захисту не відобразились на загальній масі відходів.

А от загальний обсяг сміття за час карантину зріс, незважаючи на те, що загальна маса дещо зменшилась. Перевізники кажуть, що це сталося через збільшення таких фракцій як пластик, плівка та папір, які мають малу масу та займають значний обсяг — оскільки сміттєві баки вивозяться по мірі заповнення, під час жорсткого карантину вивозити сміття доводилось частіше. Опитані рітейлери та представники ресторанного бізнесу підтверджують цю тезу: "Зміна поведінки [клієнтів] була в напрямку безпечності. Тобто якщо людина бачить, що є щось індивідуально упаковане, то все-таки вона надає цьому перевагу в більшості випадків. Тобто якщо ми мали два-три роки тому тренд, що люди почали ходити зі своїми багаторазовими чашками на каву, чи своїми пакетами, чи своїми якимись лоточками для покупок, то зараз це дуже важко відслідкувати", — каже представник Львівської мережі ресторанів.

Глибинні проблеми

Проведене дослідження цікаве не лише тому, що показало зміни у загальній структурі відходів під час пандемії, але й тому, що продемонструвало загальні тренди та виклики у сфері поводження з відходами в країні.

По-перше, незважаючи на те, що в кожному з міст в тому чи іншому вигляді існувала інфраструктура з роздільного збору сміття, жорсткий карантин спричинив зменшення кількості вторсировини. Пункти прийому вторинної сировини не були включені до переліку суб'єктів господарювання, яким дозволялося працювати під час карантину — відповідно, лиш невелика частина населення продовжувала сортувати і накопичувати відходи у себе вдома. Працювати продовжили лише незареєстровані пункти — карантин яскраво показав відсутність чіткої регуляції та нагляду за цією сферою з боку держави.

По-друге, приклад всього лише 4 міст показує, наскільки різним був підхід місцевої влади як до фактичного запровадження карантину, так і до регулювання сфери відходів. Глобальна пандемія прийшла в Україну в той момент, коли законодавчої бази щодо менеджменту відходів ще не було — на той час, у Верховній Раді був зареєстрований лише проєкт закону. Місцеві органи, відповідно, просто не мали чітких інструкцій та навіть розуміння того, що потрібно робити, аби адекватно зреагувати на зростаючу кількість відходів у такій особливій ситуації.

По-третє, відсутність чітких правил та рекомендацій з боку як центральної, так і місцевої влади привносили нерозуміння у роботу закладів рітейлу та харчування. Коли ресторанам заборонили приймати відвідувачів, служби доставки пережили справжній бум — це вилилось у збільшення відходів від одноразового пакування, яке не підлягає переробці. Вимога щодо пакування овочів у супермаркетах була ледь не найбільш суперечливою, оскільки наукові дослідження довели, що вірус найдовше виживає саме на пластиковій поверхні. 

Відсутність комунікації з населенням та рітейл-сектором спричинила відкат у тренді на скорочення відходів до протилежного бажання купувати лише те, що має індивідуальне пакування. І якщо окремі ресторани чи магазини намагались протистояти цьому і заохочували користувачів обирати багаторазовий посуд або ж біорозкладний посуд, на рівні місцевої чи центральної влади це питання майже не піднімалося. Для розуміння цієї проблеми не вистачає навіть елементарних даних: міста збирають інформацію лише про загальну масу вивезених відходів, не досліджуючи їх морфологію. Це показує, що питання поводження з відходами чи інші екологічні проблеми і досі випадають з поля зору українських чиновників різного рівня. 

Як зупинити пандемію пластику?

Проаналізувавши зібрані дані, активісти виробили низку рекомендацій, які допоможуть знизити кількість залишкових відходів під час пандемії або подібних надзвичайних ситуацій.

• Дозволити та заохочувати використання багаторазового посуду. При ретельному митті навіть вручну такий посуд залишається цілком безпечним для користувачів, а відходи при цьому не продукуються.
• Дозволити продаж продуктів харчування без пакування. Як показали результати багатьох досліджень, на пакуванні, у яке загорнута їжа, залишається надзвичайно багато відбитків. Перш ніж ця упаковка потрапить до користувача, її можуть торкнутись дуже багато людей, а оскільки на пластику вірус живе чи не найдовше, сенсу пакувати їжу та створювати ще більше сміття немає.
• Заохочувати відвідувачів використовувати власну тару. Коли людина замовляє каву у власному горнятку, шанси на передачу вірусу значно знижуються. Одноразові ж стаканчики можуть довгий час лежати на відкритому місці та пройти через багато рук, що робить їх скоріше небезпечнішими за екологічну альтернативу.

• Забезпечити безперебійний збір органічних відходів від бізнесу та населення, а також налагодити чи/та покращити збір вторсировини від бізнесу та населення.
• Покращити збір даних про тверді побутові відходи (ТПВ), які утворюються в місті, зокрема стосовно об'ємів та маси відходів, які утворюються, за утворювачами відходів: окремо від населення і бізнесу; дані про зібрану вторсировину за фракціями; морфологічний склад ТПВ від різних утворювачів тощо; та забезпечити відкритість цих даних.
• Забезпечити безперебійну роботу пунктів прийому вторсировини. Люди в таких пунктах контактують дуже обмежено, а їхнє закриття болюче вдаряє по загальній системі переробки відходів.
• Розширювати загальну інфраструктуру для роздільного збору побутових, великогабаритних та небезпечних відходів. Якщо у містах існуватиме чітка відлагоджена система із роздільними баками для кожного будинку, навіть пандемія не спричинить жодних проблем.
• Проводити інформаційні кампанії для мешканців міст та населених пунктів. Чим більше людей усвідомлюватиме проблему відходів, тим більшого результату вдасться досягти. І якщо надзвичайні ситуації на кшталт пандемії внесуть корективи у роботу системи поводження з відходами, налагоджена комунікація допоможе ефективніше підлаштуватись до нових обставин.

• Використовувати багаторазові маски за відсутності симптомів ГРВІ. Це не означає, що ту саму маску, яку ви отримали у березні можна носити й досі. Але замість використання нової маски кожного дня, можна носити кілька тканинних масок і регулярно піддавати їх дезінфекції. 
• Не використовувати одноразові рукавички. Замість цього, варто частіше мити чи дезінфікувати руки і не тягнути руки до обличчя (чого, до речі, не варто робити й у рукавицях). Шанс заразитись вірусом при цьому не підвищується, а кількість продукованих відходів — зменшується. 
• Утилізувати засоби індивідуального захисту як звичайні відходи. На жаль, наразі неможливо зробити нічого кращого на загальному рівні. Міцно зав'язавши маски у пакет і зачекавши кілька днів, ви знизите можливість поширення вірусу з поверхонь цих засобів практично до нуля, і точно знатимете, що ніхто не використовуватиме їх повторно.