"Через вибори в Раді стає менше конструктиву": нардеп Підласа про стиль, сексизм та успіхи влади
Влітку 2019 року завдяки рейтингу президента України Володимира Зеленського до Верховної Ради потрапило трохи більше 250 народних депутатів від "Слуги народу". У список щасливчиків увійшли абсолютно різні люди — як недосвідчені фотографи і шоумени, так і професіонали.
Однією з представниць молодого крила нардепів стала і Роксолана Підласа. У свої 26 вона вже встигла попрацювати в уряді і стати заступником голови економічного комітету парламенту.
В інтерв'ю "Рубриці" Підласа розповіла про те, як у неї це вийшло в такому молодому віці, якими законопроектами пишається і що все-таки не вдалося зробити за минулий рік. Також вона відкрила завісу особистого життя, розповіла про сексизм, хлопців, одяг і хейт у соцмережах.
— Роксолано, тобі 26 років і ти молода, освічена дівчина в політиці. Розкажи, чим займалася до потрапляння до Верховної Ради?
— Я працювала з 19 років у сфері комунікацій з громадськістю. Йдеться не тільки про піар в корпоративному сенсі, а й про діалог з громадськими організаціями, які часто взаємодіють з органами влади. Це мені допомагало бути в контексті проблем і розуміти, що важливо для бізнесу, людей і різних груп. Перед парламентом я 3 роки працювала в Міністерстві економіки, керувала командою комунікацій.
— Ти була ще студенткою, коли потрапила до Міністерства?
— Ні, вже закінчила свою першу вищу, попрацювала деякий час. Але працюючи в Кабміні я здобувала другу освіту. Мій другий диплом був у сфері публічної політики та управління. Я готувалася до роботи в парламенті, шукала ці знання.
— А які університети закінчила?
— Першу освіту в Київському економічному університеті, а другу вже в Київській школі економіки, і це був цінний досвід. Пішла туди усвідомлено, адже хотілося працювати в органах держвлади.
— Тобто ти закінчила два вузи, пропрацювала 3 роки в міністерстві і у тебе з'явилася можливість потрапити до Верховної Ради?
— Так, як і у багатьох людей, які прийшли туди від "Слуги народу". Хоча в цілому у кожного з нашої фракції своя історія потрапляння в парламент.
— Давай поговоримо про твій шлях. Ти ж пройшла за списком партії, не як мажоритарний кандидат. Хто тебе покликав в політсилу і була якась співбесіда?
— Мені подзвонили зі штабу і запросили на співбесіду, на розмову з Дмитром Разумковим. Я розповіла про те, що буду робити в парламенті, а він розповідав про плани політсили на майбутнє. Потім з'їзд, а далі ви знаєте.
— Тобто знадобилася всього одна зустріч, де ти висловила свою думку. Потім тебе схвалили і відправили на з'їзд?
— Так. У багатьох так було. У штабі проводили дуже багато співбесід з кандидатами в список, тому що у мажоритарників була інша процедура: подавати законопроекти і заявку, якщо не помиляюся.
— Як планувала і бачила свою майбутню роботу в парламенті? З одного боку ти вже була знайома з політичними реаліями, але до кінця все ж не розуміла, що відбувається в Раді.
— Знову ж таки мені сильно допомогло те, що я працювала в Міністерстві економіки. Я знала, що не вдалося в моїй сфері парламенту 8-го скликання і Кабінету міністрів Гройсмана. Там був чіткий і зрозумілий перелік законопроектів, які на 80% були готові і їх потрібно було приймати. У Слугу народу працювали квазі-комітети, де ми спільно опрацьовували порядок. Там ми приблизно сформулювали план, що повинен прийняти парламент в перші місяці роботи.
— Я ось дивився статистику за перший місяць роботи. Ти багато подавала ідей, а також Павло Фролов, Данило Гетманцев і ще ряд нардепів. По суті у вас був повноцінний мозковий центр перед стартом.
— Так, більшість проектів, зареєстрованих у перші пару місяців, були написані заздалегідь за допомогою експертів, громадянського суспільства, міністерств. Навіть на середньому рівні в Кабміні працюють професійні, віддані люди, які іноді не можуть реалізувати свої ідеї по ряду політичних причин. І коли ми прийшли в Раду відкритими до ідей, з бажанням зробити корисне, вони побачили можливість. Ми були в хорошому сенсі лобістами їхніх змін.
— Якщо знову повернемося в перші місяці роботи — з одного боку ви взяли хороші законопроекти в турборежимі. Навіть президент говорив в нещодавній промові про зелений принтер, або кнопочків. З іншого — було багато скандалів, які стосувалися "Слуги народу". Опиши свої враження, відчуття за перший місяць роботи?
— В цілому я була без перебільшення сильно зайнята законопроектами. У мене їх було багато і це не просто зареєструвала — все, молодець. Їх потрібно відпрацьовувати з комітетами, обговорювати, виступати в залі і так далі. Мене просто не вистачало, щоб стежити за всіма цими новинами. Я не відчувала і зараз не особливо звертаю увагу на скандали. Навіть зараз багато медійно розкручених нібито "зашкварів" для мене — всього лише білий шум, що не впливає на ситуацію в країні. Хтось щось сказав, подивився, написав — це повна нісенітниця.
Мене засмучує, коли ми не можемо зробити дійсно корисні речі. Коли 4 місяці розглядаємо ринок землі, а в підсумку приймаємо супер кастровану версію, яка не дасть очікуваного економічного ефекту. Ми прийняли таку версію, де набагато менший ефект на приріст ВВП. Якби там був дійсно вільний доступ до ринку землі в українських юридичних і фізичних осіб, а не по 100 гектарів в одні руки до 2024, то можна було б очікувати 1-3% додаткового приросту ВВП. А не так, як вийшло в підсумковій версії.
— Ви прийняли такий варіант під тиском опозиції?
— Так, беззуба, компромісна форма ринку землі. Ось це мене засмучує. Хоча без компромісу і особистого лідерства президента і цього не було б. А скандали мене не засмучують.
— За рік які б виділила законопроекти як автор або співавтор, якими реально пишаєшся?
— У мене багато було законів. Я їх ніжно люблю, але багато хто з них є дуже специфічними. Наприклад, закони по техрегулювання, які потрібні для того, щоб Україна могла підписати так званий "промисловий безвіз" з ЄС. Це нікому не зрозуміло, крім вузьких спеців. Або нова редакція закону про публічні закупівлі, теж вистражданий закон. А якщо найяскравіше — знищення корупційної схеми, так званих майданчиків по оцінці нерухомості.
— Антона Яценко?
— Кажуть, що вони з кимось із нардепів пов'язані, не можу однозначно стверджувати. У будь-якому випадку це була дійсно схема, яка забирала багато грошей в українців і генерувала близько 400 млн грн на рік для бенефіціарів. Це була справедлива, перша війна добра зі злом, де було багато бруду вилито один на одного, були поліграфи і так далі.
Нам вдалося вирішити проблему. Хоча, ось, знаєш, громадські працівники говорять про те, що з'явилася ідея створити реєстрацію тварин авторизованими майданчиками. Я дуже хочу почитати законопроект, поговорити з авторами.
— Мені щось підказує — у цього проекту мало шансів незважаючи на весь хайп.
— Я добре знаю авторів цієї ідеї і не можу сказати, що вони колись були замішані в корупційних діях. Але, в будь-якому випадку, потрібно почитати цей текст.
— Якщо аналізувати минулий рік, ми поговорили вже про позитив, а що ж не вдалося зробити? Я розмовляв з різними людьми і багато з них кажуть, що був шанс змінити країну восени 2019 року, коли була максимальна підтримка при владі. Зараз все складніше, навіть при бажанні.
— По-перше, я вже говорила про ринок землі. Ми занадто пізно взялися за нього, і не могли вже приймати жорстку правильну модель. Це втрачена можливість. Думаю, що потрібно було раніше починати податкову реформу, яка в нашій програмі партії. Там багато складових: наприклад, податкова амністія, диференціація прибуткового податку і інше. Такі фундаментальні зміни простіше проводити, заручившись беззастережною довірою українців. Адже опоненти завжди намагаються витягти електоральну вигоду з процесу. Зараз через місцеві вибори процес дуже політизований і конструктиву в парламенті стає менше.
— Не можу не запитати по Кабміну, чи будуть відставки у найближчі тижні?
— Я не думаю, що ротації в уряді можуть бути пов'язані з місцевими виборами. Ми не обговорювали це на фракції, але з публічних висловлювань я чую про невдоволення економічним блоком. Міністри економіки і фінансів, ввірені їм організації: Держрезерв, податкова, Фонд Держмайна, хоча я підтримую останніх, і Сенниченко (Дмитро Сенниченко, — Глава Фонду), але в цій сфері найбільше невдоволення.
— А можливі дострокові парламентські вибори? Або це пугалка для ЗМІ, для нардепів? Чи реально цієї зими або вже навесні 2021 року?
— Восени-взимку — ні. Щоб їх провести, потрібно хоча б закласти гроші в бюджет. Плюс потрібно мати підстави для розпуску парламенту з тих, що передбачені законом. Зараз немає таких підстав. Якщо вони з'являться в майбутньому, то варіант з розпуском можливий.
— Кого б назвала найефективнішими політиками цього скликання?
— Перший, хто спадає на думку — це президент. Більшість значущих змін без наявності його політичної волі почати було б просто нереально. Тому варто відзначити його лідерство.
Якщо ж говорити безпосередньо про колег по парламенту, то безумовно потрібно згадати Данила Гетманцева як главу комітету, так і нардепа. Він виступив ініціатором банківського або, як його ще прозвали, "антиколомойского" закону. Завдяки чому стала неможливою реприватизація Приватбанку. Це в інтересах мільйонів платників податків. Позитивно оцінюю його законопроект по деофшоризації та інші.
Також Андрій Герус. Я його дуже підтримувала за правку про дозвіл імпорту електроенергії. Це зробило ринок набагато більш справедливим для споживача. Імпорт не перевищував 2-3%, але забезпечував психологічний ефект: монопольний постачальник електроенергії знав, що споживач зможе піти від нього, якщо він буде завищувати ціни. Це знижувало монопольну владу українських олігархів. Зараз, коли імпорт, передбачений поправкою, зупинений регулятором, ціна електроенергії в Україні зростає.
Це якщо концентруватися тільки на економічному блоці. В інших сферах, наприклад, у комітеті місцевого самоврядування — це Віталій Безгін і Олександр Корнієнко. Вони завершують реформу децентралізації.
— Це складна реформа, яка стосується кожного.
— Так, у цьому і проблема. Вона стосується кожного, але мало хто це розуміє. Але що цікаво, саме через те, що децентралізація заробила зараз, місцева влада, зокрема мери мають високі шанси переобратися, тому що у них з'явилися гроші на облаштування міст. Люди це бачать і хочуть їх переобрати. Правда, ніхто не замислюється, що гроші можна використовувати в 100 разів ефективніше. У Черкасах, наприклад, вулиці викладені плиткою, яка була проведена на широко відомому у вузьких колах заводі, пов'язаним з місцевою владою.
— Що з планами? Чи буде конструктив роботи Ради в найближчі місяці? Або місцеві вибори пройдуть червоною лінією?
— Чим ближче вибори, тим менше конструктиву. Рада завжди була майданчиком для політичного піару партій, які намагаються підвищити свій рейтинг перед виборами.
— Які важливі проекти будете розглядати в Раді в найближчі місяці?
— Я думаю, важливо залишатися в тому фокусі, який ми планували і не скочуватися в популізм. Ось наш економічний комітет спрямований на роботу над законопроектами щодо підтримки промисловості (так звані законопроекти про локалізацію та індустріальні парки), законопроекти щодо захисту національного виробника і захист малого і середнього бізнесу. Порядок наш не повинен бути популістським, а все ж робочим.
Про особисте
— Які якості потрібно мати, щоб бути професійним, хорошим молодим політиком?
— Для себе виділила три речі, які допомагають. По-перше, це "товста шкіра". Якщо сприймати все, що про тебе пишуть і ставитися до цього серйозно, то можна збожеволіти.
По-друге, це бажання вчитися і вникати. Потрібно з самого початку прийняти, що ти не можеш розбиратися у всьому і тобі потрібно консультуватися, слухати різні точки зору. Особливо тоді, коли ти хочеш запропонувати вирішення проблеми. Важливо почути всіх і прийняти зважене рішення.
Третє — вміння просто ставитися до себе. Багато бачу випадків, коли люди починають вважати, що після того, як стали народними депутатами, їм всі стали повинні, але це не так. Важливо розуміти, ти перестанеш бути нардепом через 2-3-5 років і потрібно повернутися до звичайного життя.
— Можна працювати в Раді кілька скликань, по 10-15 років.
— 15 років у Раді — це кар'єра, дуже мало людей хочуть бути професійним народним депутатом. Більшість з тих, кого я бачу навколо, прийшли сюди, виділили час, щоб зробити щось конкретне.
— Тобто для частини людей це тимчасова історія на 5 років, щось змінити, а потім піти?
— Це ж добре для держави. Повинна бути частина нардепів, які залишаються зі скликання в скликання, а з іншого боку важливі і нові люди без зашореного погляду, близькі до проблем малого і середнього бізнесу, лікарів, вчителів і так далі. Повинен бути всюди баланс.
— Стикалася ти з сексизмом до або після початку роботи у Верховній Раді?
— Відвертого жінконенависництва не зустрічала в цьому скликанні. У минулому ж були випадки, мені розповідали, коли говорили депутаткам, мовляв тут чоловічий комітет і тобі тут не місце. Але багато зустрічається поблажливого ставлення, мовляв "дівчата, вам би чоловіка гарного знайти, а не в парламенті сидіти".
— Прямо у відкриту говорять?
— Це називається "доброзичливий сексизм". Начебто по-доброму, жартома, але це лише підтримує стереотипне мислення про традиційні ролі і нічого доброго чи приємного в цьому немає. Я намагаюся такі жарти припиняти.
— А чи є проблема в серйозному сприйнятті тебе як політика? Коли сидить мужичок років 50, тобі за батька годиться, з великим досвідом і грошима. Приходиш на зустріч до нього і у тебе є завдання не просто наполягти на своєму, а можливо і переконати. А він тебе особливо не сприймає.
— Таке було. Але питання тут не в гендері. Так можуть ставитися як до молодих дівчат, так і до хлопців.
— Ти добре одягаєшся, багато красивих фотографій у Facebook. Також бачив публікації деяких колег-журналістів, які кажуть, що у тебе є брендові дорогі речі. Одягаєшся сама або у тебе є дизайнер?
— Я одягаюся сама, але мама іноді допомагає.
— А де купуєш? В інтернеті або магазинах?
— В магазинах. 90% одягу — це українські виробники, в тому числі і сумки. У мене їх, може, 5 штук і 4 з них від одного житомирського виробника. Про це ж ніхто не напише, бо нецікаво і ніхто на таку новину не клацне. Хоча дуже шкода. Я хочу власним прикладом популяризувати український одяг — він нічим не поступається західним брендам.
— У деяких твоїх колег по парламенту просто є дійсно дорогі сумки.
— У мене є одна така сумка, її мені подарували в минулому житті, вона дійсно дорожче, ніж звичайні.
— Звичайні — це до 10 тисяч гривень?
— Так, ось сумка від Качоровський в районі 3 тисяч гривень. Інші сумки такі ж. Для Києва, де середня зарплата в районі 16 тисяч гривень, це нормальна сума. Тим більше сумки носять не один рік.
— А у колег як? Є якісь розмови, обговорення, хто і як одягається? Про моду і так далі.
— Може, такі розмови у когось і є, але зі мною такого не було. Я думаю, що це точно так само не важливо, як і інші скандали, які розкручуються навколо "Слуги народу".
— Просто деякі люди ще й не довіряють політикам. І якщо вони бачать прямо дуже дорогий одяг у нардепа, то відразу виникає питання, з яких грошей він куплений. Бувають же різні ситуації.
— Так, у нас ще з'являється нова культура в Раді. Я для себе зробила висновок, що не треба в країні, де середня зарплата 12 тисяч, а мінімальна 5 тисяч, приходити в дорогих і брендових шмотках в Раду. Це негарно і некоректно. Це для мене був один з уроків першого року. Зрозуміло, що ЗМІ ніколи не втратять можливості розкрутити історію, а людям буде неприємно.
— Мене завжди дивувала ситуація, коли критикують Олену Зеленську за зовнішній вигляд. Можна не любити її чоловіка, але як на мене, вона виглядає відмінно. Це дуже дивно, коли люди прямо в пух і прах розносять то, як вона одягається.
— На мій погляд, Зеленська дуже добре одягається і підтримує українських виробників, що в цілому — світовий тренд для перших леді. Тому злісні коментарі мало пов'язані безпосередньо з її зовнішнім виглядом. Є кілька категорій. По-перше, це боти, які навіть не живі люди, вони просто коментують публікації, відпрацьовуючи замовлення. Є люди, фанатично заряджені проти політичної сили і вони будуть все коментувати в такому ключі. А є люди, які просто проходили повз і вирішили самоствердитися за чийсь рахунок. Це в цілому феномен інтернету, який розмиває норми пристойності.
— І відповідальність.
— Так, ми ж не підходимо до незнайомих людей на вулиці і не говоримо, що ось ти погано одягаєшся або виглядаєш.
— А як ставишся до хейта?
— Тут потрібно розрізняти. Якщо людина приходить з конструктивом, то потрібно реагувати і я це роблю. Побачу щось раціональне і передаю інформацію своїм помічникам. Але коли люди приходять просто ображати, то це неприємно. Але з кожним днем ти все менше і менше звертаєш увагу. Я пам'ятаю, в перший тиждень роботи парламенту якісь божевільні люди писали пости і бажали моїм батьками померти від раку. Тоді це було, звичайно, шоком, зараз я б навіть не стала це читати далі першого рядка. Потрібно розуміти, що дуже часто люди ненавидять не тебе, а в твоїй особі "Слугу народу", депутатів, владу, своє життя або проблеми, а ти просто опинився під рукою.
— Людина, на яку вихлюпують емоції.
— Звісно. До цього потрібно навіть поставитися з розумінням і спокоєм.
— Ми частково торкнулися теми зарплат. У нардепів вона від 30 до 40 тисяч в середньому. Як вважаєш, це нормальна сума за таку роботу? І чи вистачає тобі?
— Я була проти підвищення зарплати. Ми це обговорювали і знову ж таки, у депутата повинна бути не мінімалка, звичайно, але адекватна зарплата. І це у всьому світі так. У США в Білому Домі і в міністерствах не супер висока зарплата. Вона достатня, щоб підтримувати нормальний рівень життя. Зрозуміло, що депутат повинен заробляти стільки, щоб не шукати собі підробіток. І я не кажу зараз про корупцію.
Депутат повинен займатися тільки законопроектами, або роботою на окрузі, а не шукати, де б повикладати або поспівати на половину ставки, щоб прогодувати дітей. Я вважаю, що рівень зарплати зараз достатній. А другий аргумент — усі, хто йшов в депутати, знав, куди він йде. Принаймні я це розуміла.
— Чим займаєшся у вільний час?
— Як і всі — дивлюся серіали на Нетфліксі, книжки читаю. Намагаюся поспати побільше, тому що під час роботи в Раді ти йдеш в 7 ранку іноді, а повертаєшся в 11 вечора. Бракує сил на осмислені хобі.
— Я ось, наприклад, спілкувався з нардепом від "Голосу" Романом Лозинським, він у складний для себе час на воду дивиться, бігає…
— На воду дивиться?
— Так, він сказав, що коли у нього емоційне виснаження після роботи, він ходить до води, там у нього місце сили. А що у тебе? Як відновлюєш свої сили?
— Я додому їжджу в Черкаси, до батьків. Рідко, раз на місяць десь.
— Абстрагуєшся?
— Так, сиджу собі спокійно вдома, відпочиваю. Вимикаю телефон.
— Чи вплинула публічність на особисте життя? Може, більше хлопців стало додаватися в друзі, кликати на побачення?
— Хлопці пишуть. Але вони зазвичай хочуть у мене працювати. У помічниках, або щось ще. Так, щоб хтось на побачення запрошував, то давно такого не було.
— А яка була найбільш нахабна спроба влаштуватися в помічники?
— Буває, дзвонять люди, кажуть "здрастє, хочу працювати помічником". Але мені здається, зараз дзвонити особисто — моветон, ти просто витрачаєш час людини. Я дуже рідко дзвоню комусь, якщо тільки хтось помирає або прям пожежа. Зараз все можна обговорити або на зустрічі, або списатися. Але так, люди бувають безпардонними.
— А чи були спроби щось повирішувати в такому форматі? Дзвонить людина і каже, мовляв я друг твоєї знайомої, далекий родич і давай, допоможи мені.
— Так, мої однокласники, друзі дитинства, далекі родичі, багато хто різко з'являється, коли ти стаєш народним депутатом.
— Тобто у людей сформована думка, що якщо ти нардеп, то можеш всі проблеми вирішити.
— Звичайно, це загальнолюдська проблема, українська, люди мало розуміють, хто і за що відповідає. Від лампочки в під'їзді і до дороги, зовнішнього боргу — відповідає президент. А парламент взагалі абстрактний орган в розумінні людей.
Хоча насправді в країні дуже багато залежить від місцевої влади і від уряду, які імплементують проекти рішення. У нас буває так, що закони хороші і європейські, а нічого не працює. Чому? Тому що Кабмін не справляється, чисто людський фактор.
Бліц
— Хто кращий прем'єр-міністр України з урахуванням перших півроку роботи — Олексій Гончарук або Денис Шмигаль?
— Гончарук.
— Чому?
— У Гончарука було бачення, програма. Так, багато з ним були не згодні, але це було щось цільне. Ясна річ, що у Шмигаля складніше обставини, коронавірус і карантин в цілому. Зараз багато проблем. Але, на жаль, за карантином і COVID-19 Кабмін Шмигаля перестав бачити якісь довгострокові завдання.
Це те, що ми обговорювали, коли була ідея призначити віце-прем'єра-міністра з реформ. І я не кажу зараз конкретно про Міхеіла Саакашвілі, а про посади в цілому. З цією посадою є нюанси щодо повноважень, але це могла би бути хоча б одна людина, яка не займається коронавірусом. Хто-небудь же повинен в уряді думати, як ми будемо жити через 5 років.
— Яка друга по ефективності фракція в парламенті? Крім "Слуги народу".
— "Голос".
— Як часто випиваєш алкоголь і чи п'єш взагалі?
— Як кажуть, "Якщо не п'є, то падлюка". Так що буває, звичайно, але не часто. Я, чесно кажучи, тільки за мірками парламенту молода, але за життєвими мірками вже старенька: дуже тяжко мені, як на першому курсі.
— А на першому курсі було багато?
— Ну, у всіх тоді було цікаво. Зараз не так цікаво, тому келих білого у свята.
Фото: Ян Доброносов, для "Рубрики"
