Коли немає батька: як волонтери допомагають хлопчикам з неповних сімей

Сім'я не завжди буває повною. Часто мамі доводиться виховувати дітей без батька. Але реалії сучасного світу такі, що і у повних сім'ях нерідко чоловік бере мінімальну участь у вихованні дітей. Причини можуть бути різні: від банальної незацікавленості до нерозуміння, як спілкуватися з дитиною. Остання проблема, до речі, теж може бути наслідком дитинства без батька. 

То що можна зробити, щоб розірвати це замкнене коло?

Наявність проблеми усвідомив майже п'ять років тому молодий черкащанин Віталій Андрієць. Тоді його старшому синові виповнилося 6 років. 

"Я часто переживав, — згадує черкащанин, — як я маю передавати своєму хлопчику досвід батьківства, адже сам не мав у житті доброго прикладу — у мене не було ані батька, ані діда. Тому я був не впевнений, чи правильно з ним спілкуюся, чи не втрачаю при цьому чогось важливого".

Поділившись своїми думками у колі друзів, Віталій зрозумів, що вони теж мають подібні виклики — кожен із них так чи інакше ріс без батька. У когось з них, як і у самого героя, тато розлучився з мамою і назавжди зник з поля зору; в іншого батько пиячив, ще в одного — постійно працював. Усім їм у дитинстві не вистачало фігури батька-наставника, на якого можна покластися, спитати поради, перейняти досвід чи навички.

Щоб не втратити зв'язку із власними синами і допомогти іншим хлопцям-безбатченкам отримати в житті надійне плече, друзі вирішили відкрити хлопчачу майстерню. У ній можна було б і поговорити по душах, і навчитися чомусь корисному. Так у Черкасах з'явився гурток "Мудрий тесля". Тут хлопці, забуваючи про гаджети, вчаться працювати руками, опановують різні інструменти, навчаються моральним принципам.

Приміщення для занять надала церква, яку відвідує Віталій — "Дім Євангелія". Спочатку пробували робити поробки з різних матеріалів, але згодом обрали теслярство — теслею був Ісус, до того ж, як зізнається сам засновник майстерні, йому і самому було цікаво працювати з деревом. Це дуже вдячний матеріал для роботи, деревина добре піддається рукам, не потребує складного інструменту чи спеціальної освіти. 

"Мудрий тесля" — повністю волонтерський проєкт. Інструменти збирали всі потроху. Сировину і розхідники купують на кошти благодійників. Наставниками в майстерні виступають звичайні чоловіки у вільний від роботи час — айтішники, держслужбовці, робітники на заводі. "Люди з гарячим серцем" — так характеризує своїх однодумців Віталій Андрієць. 

У гурток запрошують хлопців віком від 6 до 15 років. Заняття безкоштовні для всіх. Тут хлопчиків навчають майструвати все, що може знадобитись у побуті. Власні вироби — полички, стільці, підставки, драбини і навіть годинники та мольберти діти забирають додому. 

Але місія "Мудрого теслі" не тільки в тому, щоб навчити дітей правильно тримати викрутку чи молоток. На думку ініціаторів проєкту, чоловіку важливо не лише вміти господарювати. Самодостатність, відповідальність та надійність — це ті цінності, яким поруч із теслярством навчають хлопчиків у майстерні. Наставники виховують у хлопчиках повагу до жінок та сім'ї і сподіваються, що якщо ті колись самі стануть батьками, то вже матимуть гідний приклад для наслідування. 

Спочатку "Мудрий тесля" навчав теслярству разом з хлопчиками і дівчаток — але з часом волонтерами стало не вистачати ресурсів. Як згадує засновник проєкту, виявилось, що у спільних групах діти поводяться неуважно, а на окремі дівчачі групи дівчат просто не набирається. Тож "Мудрий тесля" зосередився на роботі з хлопчиками, які не мають батька. 

Втім, подібний проєкт потрібен як хлопчикам, так і дівчатам. Можливо, "Мудрий тесля" надихне небайдужих на створення нового, ширшого формату. А може, із розвитком і сам проєкт повернеться до змішаних груп.

Спочатку у майстерні опікувалися лише тими хлопчиками, які ростуть без батьківського виховання, а згодом на прохання містян стали працювати з усіма охочими. Ба більше — досвід "Мудрого теслі" почали переймати в інших містах і селах.

Наразі по всій Україні працює 10 майстерень: у Києві, Черкасах, Смілі, Сумах, Білій Церкві, Кривому Розі. Кожна з них існує самостійно, але періодично керівники зустрічаються і спілкуються у чатах, допомагаючи один одному. Рік тому було засновано ГО з однойменною назвою і тепер це діяльність громадської організації.

На початку проєкту у 2017 році в першу групу прийшло всього семеро хлопчиків. Тепер по всій країні у гуртках "Мудрий тесля" навчається більше 170 хлопців. Набір відбувається у вересні. Віталій Андрієць каже, що навіть не кожний встигає зареєструватися на навчання. Тільки в Черкасах цього року набрали 70 хлопців! На жаль, на більшу кількість не вистачає ні викладачів, ні розміру приміщень. Багато батьків буквально стоять у черзі.

"Як би всім не хотілося, — ділиться Віталій, який завдяки своєму проєкту став переможцем волонтерської премії "Євромайдан SOS 2019", — діти, які відвідують наш гурток, не змінюються за день чи за місяць. Перші розповіді батьків про зміни ми починаємо чути приблизно через рік. Батьки говорять про те, що хлопці самостійно намагаються вдома щось поремонтувати, залюбки їдуть з дідом у село, щоб там попрацювати, починають прибирати свою кімнату і піклуватися про інших членів родини. Тобто застосовують на практиці те, про що ми з ними говоримо на наших зустрічах. 

Маємо надію, що наші майстерні хоча б частково допоможуть перемогти  проблему безбатьківства. Ми прагнемо, щоб нове покоління хлопців виросло свідомим і відповідальним по відношенню до своїх сімей, рідного міста і загалом — до всієї країни".

Мета "Мудрого теслі" — через 5 років бути представленими якнайменше в кожному обласному місті україни. 

"Особисто для мене це — місія, — каже Віталій Андрієць. — Це можливість змінити щось у своєму місті, країні; можливість позитивно впливати на хлопців. Я бачу, як такі духовні майстерні потрібні хлопцям і як ця діяльність активує дорослих чоловіків, їхні ресурси і бажання робити щось корисне у своєму житті".

Недавно засновник проєкту побував у Швейцарії. Там він знайомився з трудовим навчанням у місцевих школах, набував досвіду. За його словами, швейцарці в першу чергу вчать на уроках мислити самостійно і критично, а не просто повторювати певні дії за наставником. У швейцарській школі бачать людину, яка після закінчення навчання вже є готовою до життя: випускник у 16 років чітко знає, де і чому він буде навчатися далі, ким хоче стати і що створювати. Тобто там виховують не виконавців, а людей з інженерним мисленням.

Є у пана Віталія "колега" і за океаном. У 2020 році американець Роберт Кенні теж здійснив одну зі своїх мрій і запустив YouTube-канал "Dad, how do I?"  (Тату, а як…?).  Це канал для тих, хто ріс чи росте без батька. Ведучий викладає відеоінструкції, де вчить голитися, прасувати, зав'язувати краватку, лагодити каналізацію, змінювати шини і навіть варити макарони. У роликах він намагається відповісти на всі запитання, з якими зазвичай йдуть до батька.

Роберт теж ріс без тата. Шлюб його батьків розпався, коли той був ще зовсім дитиною. Мати пила, а батько, коли його синові виповнилося 14, заявив, що більше не хоче заморочуватися дітьми. Так Роб навчився самостійності. А тепер навчає її інших хлопчиків. Канал набув величезної популярності, але ютубер зізнається, що він ніколи не мав на меті монетизувати свої знання. Він просто хотів не повторювати помилок батьків і намагався виростити щасливими своїх дітей, Кайла та Крістіану. Зараз Кенні думає, що це йому вдалося.