Майже вимовляють “паляниця”, або Як у британському Оксфорді з’явилась українська мова
У чому проблема?
З початком російського повномасштабного вторгнення багато громадян України, які до війни розмовляли виключно російською, почали переходити на українську. Ба більше — цікавість до мови та бажання не мати нічого спільного з агресором зросли не лише в Україні, а й за кордоном. І якщо раніше українську вивчали переважно діаспоряни, тепер говорити однією мовою з героїчним народом хочуть і ті, хто приймає українців у себе вдома, медики, волонтери, студенти та науковці.
Яке рішення?
Херсонка Інна Сопрончук викладає українську онлайн як іноземну вже сім років. А з 2022-го має групу очних студентів в Оксфорді та власну школу "Speak Ukrainian". "Рубрика" поговорила з панною Інною про те, як у найвідомішому університеті Великої Британії почали вивчати українську, й про те, чому іноземці хочуть її знати.
Як це працює?
Займатися тим, що подобається
Інна Сопрончук з підручником, який розробила сама
Навчати української за кордоном і тим паче в Оксфорді — у 2016-му Інні Сопрончук це здавалось нереальним. Тоді дівчина навчалася на магістратурі у Херсонському національному технічному університеті за спеціальністю англійська філологія і перебувала у пошуках роботи.
"Як студентці мені хотілося мати додаткові гроші, — розповідає Інна, — ще у 2015-му році я почала працювати викладачкою англійської в одній приватній школі та репетиторкою. Але, звісно, у мене не було часу багато їздити домівками учнів, і я вирішила шукати роботу онлайн".
Інна Сопрончук зареєструвалася на міжнародній платформі для репетиторів з ціллю викладати англійську українцям. Побачила, що там є функція "Ukrainian". Це було несподівано, але Інна вирішила спробувати. Запити від іноземців почали приходити практично одразу. Першою студенткою Інни стала італійка. Дівчина написала, що хоче вивчати українську тому, що у неї є друг в Україні, і вона хотіла б розмовляти з ним його рідною мовою.
Так Інна почала викладати українську онлайн. На заняття записувалися студенти з Норвегії, Канади, США, Австралії. Більшість вивчали українську, тому що мали хлопця чи дівчину з України, любили подорожувати сюди або мали бабусь чи дідусів, які давно емігрували з України. Інна каже, що в той час її дуже дивувало те, що люди, які навіть ніколи не бачили своїх далеких українських предків, мають бажання зберігати своє коріння. Водночас це дуже сильно надихало.
"Після закінчення університету я намагалася шукати, як казала моя мама, «нормальну роботу». Вона вважала, що робота онлайн несерйозна. Треба йти працювати вчителем до школи або ж до офісів, як більшість моїх однолітків, — розповідає Інна. — Я спробувала працювати в офісі, і для мене це виявилося дуже нудно — це не моє".
Набір карток для вивчення української мови, який розробила Інна Сопрончук
Інна продовжила займатися тим, що їй подобається. Спершу працювала тільки як репетиторка, а потім почала записувати на YouTube тренувальні та ознайомчі відео про українську культуру й традиції, вести тематичні сторінки у соцмережах. Наступним кроком стало створення невеличкого сайту з власними напрацюваннями — до того часу Інна розробила низку навчальних матеріалів для вивчення української мови: підручник "Master Ukrainian Cases" ("Опануй українські відмінки"), три набори карток для вивчення 500 українських слів, подкасти, мала кілька сотень відеоуроків на Youtube та Instagram, знайшла однодумців-викладачів.
Так бажання херсонської студентки бути самостійною перетворилося на повноцінну онлайн-школу "Speak Ukrainian", у якій Інна та її команда навчали іноземців української. За весь час існування школи на курс Інни Сопрончук записалося понад 800 людей із 28 країн світу.
Все пов'язане з росією — токсичне
Війна для херсонки стала шоком. Два тижні після того, як російські війська увійшли у місто, Інна переховувалася по підвалах. Але потім перебралася у безпечнішу квартиру, де вже не могла сидіти, склавши руки. Заняття в онлайн-школі продовжилися. Інна Сопрончук каже, що війна різко підвищила інтерес іноземців до всього українського, в тому числі й до мови.
Студенти стали більше цікавитися нашою культурою, писати листи, щоб дізнатися правду про те, що відбувається, хотіли підтримувати українців. Також багато іноземців, які раніше вивчали російську, тепер воліли відмовитися від неї та перейти на українську. Вони говорили, що російська їм тепер не потрібна. З початком повномасштабної війни російська мова перестала бути "мовою великої культури", вивчати її стало не престижно.
"Найстрашніше в окупації було те, що я продовжувала викладати українську мову, розповідати студентам про війну, давати інтерв'ю закордонним медіа, коментуючи ситуацію в Херсоні. Все це було дуже ризиковано, — розповідає викладачка.
Чоловік Інни Сопрончук військовий, з початку війни він у ЗСУ — це ще більше посилювало небезпеку для жінки. Виїхати на підконтрольну Україні територію вдалося наприкінці березня 2022. Інна перебралася до родичів чоловіка у Тернопіль.
"Двері відчиняються тим, хто стукає"
Інна Сопрончук напередодні заняття з оксфордськими студентами
"Восени 2022 року я вирішила рухатися далі — у Велику Британію. Виникла ідея, якщо я туди вже їду, то чому б не спробувати запропонувати свої напрацювання місцевим освітнім закладам. І таким чином популяризувати українську за кордоном", — розповідає викладачка.
Інна написала, за її словами, "зухвалий лист" про себе, про свою школу та досягнення. Зробила розсилку найпопулярнішим університетам Британії, де є напрямок "словʼянські мови". На лист Інни відгукнувся Оксфорд. З університету написали, що вони зацікавлені у запропонованому курсі й запросили до себе. До того часу українська як іноземна в Оксфорді ніколи не викладалася, засновниця школи "Speak Ukrainian" стала тут абсолютним першопрохідцем.
Британці та європейці, яких зараз навчає Інна Сопрончук в Оксфорді, не мають українського коріння. Вони вивчають українську, бо їхні наукові роботи повʼязані з Україною. До прикладу одна дівчина пише про теперішню ситуацію з українською церквою, інший хлопець пише про політику, аналізує стосунки між Україною і Польщею. Їм знати українську не тільки цікаво, а й важливо.
"Досі не можу повірити, що це правда, а не сон. Я дуже важко працювала для цього. Завдяки своїй цілеспрямованості та наполегливості я зараз тут. Щиро пишаюся та з гордістю несу у світ рідну мову, історію та культуру", — ділиться українська педагогиня.
Від факультативу до українських студій
Інна Сопрончук напередодні одного зі своїх уроків
Українську в Оксфорді вивчають вже другий семестр. Наразі Інна Сопрончук має групу з шести студентів. Викладачка має намір зібрати ще одну групу, вже середнього рівня — для тих, хто вивчав українську мову раніше, має базовий рівень та прагне продовжувати навчання. І навіть більше — сформувати цілий напрямок українських студій, де будуть курси з української історії та культури.
"Я хочу, щоб ці курси стартували кожного семестру. Щоб студенти вчилися постійно, покращували свій рівень і більше дізнавалися про Україну. Тут вже багато років існує грузинська програма, білоруська… Я вважаю несправедливим те, що українських програм в Оксфорді ще й досі немає. І готова зробити все, щоб моя мрія про них була реалізована".
Перебуваючи в Оксфорді, Інна з'ясувала, що в університеті, та й взагалі у крамницях та бібліотеках Великої Британії немає українських підручників. Тепер вона планує наповнювати місцеву бібліотеку матеріалами для вивчення української мови — і вже домовилась про це з деканом.
Факультет, на якому вона працює, називається Russian and East European Studies (російських та східнослов'янських студій). Викладачка каже, що їй болить така назва, і вона хоче її змінити. На сьогодні завдання мінімум — прибрати з назви слово "російські".
Не тільки про відмінки, а й про Шевченко та борщ
Студенти Оксфорду читають Шевченка
"Коли я говорю, що викладаю українську як іноземну, це не означає, що я вчу слухачів лише українським словам, фразам, граматиці, — говорить Інна Сопрончук, — Я вчу їх українській культурі, розповідаю про те, за що ми боремося, що в нашій країні не "конфлікт", як тут можна іноді почути, а страшна війна. Таким чином обізнаність людей у світі зростає. Крім того, люди, які вчать українську, поширюють нашу мову, вона продовжує жити не тільки Україні, а ширитися світом — і це важливо".
Більшість очних студентів Інни Сопрончук до війни вивчали російську. І звісно, вони дуже цікавляться історією, політикою, філософією. Досить багато знають про Україну. Але Інна знаходить, чим їх здивувати.
"Мої студенти чули про борщ, але тільки не про зелений, — розповідає Інна, — ця страва виявилася для них дуже дивною, особливо, коли я розповіла, як він готується, що туди треба додавати щавель та варені яйця".
На одному з занять вивчали слова, пов'язані з їжею. Інна напекла та принесла своїм студентам сирників. Кисломолочний сир, як і сметану, вони ніколи не куштували. І цей гастрономічний досвід теж був дуже цікавим.
Оксфордські студенти вже роблять успіхи: до дня народження Тараса Шевченка Інна Сопрончук записала з ними вірші поета. А ще вони пишаються тим, що їм майже вдається вимовляти слово "паляниця".
"Я вважаю, що те, чим я зараз займаюсь, це і є моя життєва місія, — впевнена Інна Сопрончук. — Я популяризую українську, тому що я хочу, щоб Україна перемогла. Я хочу, щоб нашу мову було чути скрізь. Щоб люди її вивчали, любили, поважали, щоб вона жила, продовжувала розквітати й зайняла своє місце серед найпопулярніших мов світу".
Ще більше корисних рішень!
Волонтерська діяльність
Фотовідгук у благодійному магазині Buy a t-shirt, save Ukrainian life
Перебуваючи в окупованому Херсоні, Інна Сопрончук не тільки продовжувала викладати, а і створила благодійний магазин "Buy a t-shirt, save Ukrainian life" ("Купи футболку — врятуй українське життя").
Станом на сьогодні проєкт заробив більш ніж $30 000. Зібрані кошти Інна спрямовує волонтерським організаціям, які допомагають мешканцям її рідного міста з ліками та іншою гуманітарною допомогою.
Довгоочікувана болюча поїздка на рідну Херсонщину
"Я пам'ятаю Херсон яскравим, з байдарками, морем, теплом, свіжими фруктами… Мені здавалося, що я сплю і це все страшний сон, — ділиться враженнями Інна Сопрончук після поїздки цієї весни на батьківщину. — Але, на жаль, це правда. Правда, яку не всі розуміють, не всі усвідомлюють, яку багато хто замовчує. Попри увесь біль, я щиро вірю, що мужні, патріотичні та нескорені херсонці відбудують область та зроблять її ще кращою. Ми не маємо права не вірити в них, адже свою силу волі та ідейність вони продемонстрували усьому світу!".
Зі своєї сторони Інна робить все, щоб прискорити цей момент. Її підписники та учні активно донатять. Взимку небайдужа українка замовила та відправила 26 пічок-буржуйок херсонцям, що лишились без опалення. А тепер планує закупити обладнання на суму 5000 доларів для пологового в Херсоні.
