"Закритий ґуґл, де можна дістати все": як підприємці Дніпра створили ефективний телеграм-чат, що працює на перемогу
25 лютого, Дніпро, черга до банку крові. Люди чекають на холоді по кілька годин, щоб поповнити запаси — найближчим часом донорської крові знадобиться багато. У місцевий чат підприємців приходить повідомлення: потрібно розгорнути пункт обігріву. За три години там з'являються намет, солодощі, термоси, пледи, а власники дніпровської кав'ярні підвозять свої кавомашини.
Раніше в чаті вирішувалися бізнесові задачі. Але з того моменту він перетворився на потужну спільноту підприємців, які щодня допомагають ЗСУ, ТрО, переселенцям та медикам.
У нас усіх зараз багато чатів, і часто емоційних повідомлень там більше, ніж корисних. Як організувати ефективну комунікацію, коли накриває всіх? Розповідаємо на прикладі підприємницького чату у Дніпрі.
Так вирішувався перший "воєнний" запит у цьому чаті
Щоб приборкати потік емоцій у чаті, модераторці довелося докласти чималих зусиль.
На скріншоті — найперше повідомлення за 24 лютого — заклик приєднатися до "спільної медитації для захисту України". Модераторка чомусь пропустила й не видалила його, і тепер воно висить у чаті як нагадування про хаос перших днів повномасштабного вторгнення росії.
У чому проблема?
В тому, що ми перенасичені інформацією. Чати в месенджерах — це часто розплідники чуток, фейків, вітальних листівок і довгих розборок. З 24 лютого додалися молитви, патріотичні пісні й неперевірені пости про пошук допомоги.
"Уявіть — у чаті 260 підприємців, і кожен відволікається, аби прочитати нове повідомлення й бути максимально корисним. Якщо ми будемо там ще й молитви читати або розбирати новини, буде розфокус. Деякі люди видалялися з чату, бо не встигали за потоком емоцій", — розповідає Влада Миколюк, засновниця піар-агенції PRoector та Школи бренд-євангелістів у Дніпрі. Ця школа не пов'язана з релігією: у ній власники малого й середнього бізнесу навчаються просувати свій бренд. Випускники школи додавалися до спільного телеграм-чату, щоб залишатися на зв'язку й допомагати одне одному.
Влада Миколюк із мерчем Кості Краснова. Ми розповідали, як Костя розмальовує еко-сумки, щоб зібрати гроші бійцям на броніки. Піар-агенція PRoector допомогла хлопцеві: розповіла про його проект широкій аудиторії, оцифрувала малюнки й підключила спільноту підприємців. Власники меблевої фабрики взяли на себе виготовлення бронежилетів, а типографіка друкує мерч — футболки, толстовки й шопери
Влада Миколюк із мерчем Кості Краснова. Ми розповідали, як Костя розмальовує еко-сумки, щоб зібрати гроші бійцям на броніки. Піар-агенція PRoector допомогла хлопцеві: розповіла про його проект широкій аудиторії, оцифрувала малюнки й підключила спільноту підприємців. Власники меблевої фабрики взяли на себе виготовлення бронежилетів, а типографіка друкує мерч — футболки, толстовки й шопери
До 24 лютого в цей чат писали тільки "у справах", по-діловому. Але в перші тижні повномасштабної війни в ньому почалися два паралельних процеси: з одного боку, там знаходили їжаки, пісок для блокпостів і сотні порцій їжі, а з іншого — ділилися страхами про "щось сьогодні забагато сирен" і скидали застарілу інформацію про те, що десь терміново потрібна кров.
Яке рішення?
Завдяки модерації й чітким правилам чат підприємців повернувся до продуктивного формату "запит-відповідь". Ймовірно, не в кожній спільноті це спрацює. Ось які люди, на думку Влади Миколюк, можуть створити максимально ефективний чат:
"Це люди, які вже побудували щось своє, хоч маленьке. Необов'язково бізнес. Це може бути культурна подія, благодійний фонд або, скажімо, вольєр для тварин. Це не важливо, головне — вони знають ціну тому, що побудували, вони звикли нести за це відповідальність і доводити справи до кінця".
І ще одна важлива складова — одна людина, здатна переконувати й організовувати інших.
Як це працює?
Як засновниця школи й чату, Влада взялася контролювати потік термінових запитів та емоцій.
"Перші два тижні 80 % мого робочого часу йшло на цей чат, — розповідає Влада. — Бувало, я прокидаюся вранці, відкриваю ноут і отямлююсь, коли темніє. Весь час у цьому потоці: терміново потрібно те, те, те, хтось кидає матюки, хтось молитви, а треба реагувати швидко. Якщо ти проґавиш якийсь ***дець, може бути запізно".
Влада з'єднувала потрібних людей (наприклад, хтось шукає тканину на каремати, а вона знає постачальника) і паралельно пояснювала людям нові правила.
Правила чату такі:
- За кожним напрямком закріплені відповідальні. Таня — кров. Наталя — їжаки. Олексій — броніки. Діна — ліс для блокпостів. Якщо цим питанням займається декілька людей — можна декілька.
"Голови департаментів" прописані в кількох закріплених повідомленнях. Замість того, щоб писати запит у чат і відволікати всіх, треба звертатися напряму до відповідального. І тільки якщо потрібної людини немає в закріплених, можна ставити питання в чаті.
- Підсумки дня. Це як дошка пошани — мотивація і приклад для інших.
Праворуч — Світлана Волович, СЕО меблевого салону, а зараз — потужна волонтерка, яка допомагає "вдягати" бійців та дістає дорогі й важливі речі (генератори, тепловізори, дрони)
- Заборона лірики, яка не стосується справи. Усе, що не допомагає вирішити конкретні проблеми, видаляється. "Два-три рази ми попереджаємо, якщо людина не розуміє, видаляємо її з чату. Хочеш емоційно відреагувати — ось тобі емодзі. Дехто ображався, що я видаляю їхні пісні й молитви, або й видалявся сам. Але таких були одиниці, а в результаті ми отримали ефективний інструмент комунікації".
- Лише перевірена інформація. В чаті можна ділитися лише тими контактами, запитами або пропозиціями, за які відповідаєш особисто. Скопійовані десь пости або сторіз можуть бути фейками або давно втратити актуальність. Більша частина ресурсів у перші дні витрачалася на те, щоб кинутись вирішувати питання, які вже давно вирішені.
- Жодних "кілометрових" повідомлень зі списками потреб. Набагато зручніше звернутися з кожним запитом до потрібної людини, ніж розбиратись у списку, де одночасно і медикаменти, і броніки, і їжа.
- Жодних доданих у чат родичів і друзів. У ньому тільки випускники Школи бренд-євангелістів, а отже — перевірені люди, яких знають інші учасники.
А це точно працює?
Ось конкретні приклади питань, які швидко вирішуються в чаті:
Знайти для дітей з харківського інтернату 300 кілограмів курятини. Нагодувати 160 людей на блокпостах. Захистити банк крові мішками з піском. Зібрати й відвезти продукти переселенцям у Новомосковськ. Знайти тканину для плитоносок і метал для бронежилетів. Знайти 20-тонні вантажівки та водіїв-сміливців для евакуації обладнання з міста, де йдуть постійні обстріли.
Наталя та Олександр Донченко перетворили свою меблеву фабрику на цех із виготовлення бронежилетів
А це Наталя Донченко і Тетяна Канчура (анестезіолог у лікарні ім. Мечникова та волонтерка в банку крові). Вони познайомилися в ком'юніті. Коли Таня попросила укріпити банк крові, Наталя відгукнулась і привезла сотні мішків з піском
"Цей чат — це така собі виручалочка, закритий ґуґл, де можна дістати все, що треба", — каже одна з учасниць чату Руслана Козиряцька.
"З самого початку тут зібралися люди, налаштовані на філософію — починати зміни потрібно з себе, — пояснює Влада Миколюк. — Такий чат було б важко уявити з членів багатьох ОСББ, наприклад. Там філософія буде іншою: нам усі винні, коли буде нормальний мер, а чому президент мовчить. У нас узагалі такі питання не піднімаються. У нас людина — це Всесвіт, вона відповідальна за свою маленьку ділянку й думає про те, як вирішити проблеми на цій ділянці".
