Зеленский хочет досрочные местные выборы. Почему это плохая идея

Александр Равчев

Представник президента у Верховній Раді публічно озвучив те, про що в навколо політичному середовищі обговорюють останній місяць – команда Зеленського хоче одразу після парламентських виборів провести також і дострокові місцеві вибори.  При цьому планує змінити законодавство так, щоб вони рахувались строковими.

Політична доцільність такого рішення очевидна – рейтинг партії влади дуже високий. Проте це більшою мірою «рейтинг очікувань», ніж стабільна підтримка. Вже за рік вона буде значно меншою. Тому «Слуга народу» намагається зірвати якомога більший куш, поки народ не отямився і не розчарувався.

Підготовка до процесу «переЗЕвантаження місцевої влади» вже розпочалася. Саме заради цього Зеленський їздить туром по містам України, і свариться на бориспільських чиновників, укладає парі з мером Дніпра і відчитує Кличка за трамваї. Все це немає ніякого відношення до повноважень президента, проте готує інформаційне підґрунтя для призначення дострокових місцевих виборів.

Це ставить демократичний табір у складне становище. Проведення виборів це хороший демократичний інститут, який дозволяє вирішувати політичні конфлікти та покращує довіру суспільства до нової влади. Проти виборів можуть бути лише авторитарні режими, типу Путіна чи Лукашенка.

Найвищим стандартом тут є США, де проміжні вибори до парламенту проходять кожні 2 роки.  Така інтенсивність не дозволяє владі розслабитись і забути про свої обіцянки.  Тому вибори це добре.

Але є одне але. Оскільки місцеві вибори проведуть як «строкові», то наступних 5 років виборів більше не буде. А отже, не буде жодного легального механізму змінити владу, якщо її вчинки не будуть співпадати з інтересами суспільства.

У разі проведення місцевих виборів, раніше ніж вони були заплановані (жовтень 2020), українці втратять ключовий механізм контролю за діями влади – можливість змінити її демократичним шляхом.

В такому разі, команда Зеленського зможе 5 років робити все, що їй заманеться. Маючи більшість у Верховній Раді, контролюючи Уряд, отримавши значну кількість місцевих рад та керуючи всією вертикаллю Президента – вони отримають таку концентрацію влади, якої не було ні в Кучми, ні в Януковича.

Враховуючи відсутність незалежної судової системи, яка могла б хоч трохи стримати дії влади, які порушують права і свободи громадян, ми постанемо перед ризиком формування в Україні нового авторитарного режиму.

Враховуючи волелюбність українського народу та сильне громадянське суспільство, важко повірити, що таку поведінку будуть терпіти. Тому логічним наступним кроком стануть протести проти дій влади, які кожного разу будуть набирати все більш радикальних форм.

Це сценарій має нагадати команді  президента, що жадібність і бажання отримати всю владу вже не раз завершувалось погано для українських політиків. І поки що немає жодних підстав, вважати, що чергова спроба отримати політичну монополію закінчиться інакше.