Пешком в эвакуацию, вода от ГСЧС и объявления о российских паспортах. Как живет освобожденный Купянск

Кожен день з Куп'янська та навколишніх сіл виїжджають десятки людей. Тут відсутні газ, вода, електрика. Майже не працює мобільний зв'язок. Звуки вистрілив артилерії — це просто звичайні звуки міста. Зовсім неподалік, за декілька кілометрів точаться бої — ЗСУ просуваються в напрямку Кремінної та Сватового. Майже кожен день в місті є прильоти. Інколи щастить — росіяни "мажуть", і тоді можна побачити вирву від смерчу посеред дороги.

Старлінки й жигулі

На жаль, місто сильно зруйноване. Найбільше постраждав центр Куп'янська. Розбиті вікна, стіни, пробиті дахи. Дуже зрідка проходить хтось із місцевих мешканців — частіше їдуть велосипедом. Автівки — або військові, або волонтери. Якщо бачиш старі жигулі — то швидше за все, у них евакуйовуються на Харків мешканці навколишніх сіл. Та не всім щастить мати машину або можливість до когось "підсісти". Тоді люди йдуть пішки, а речі тягнуть за собою. 

Втім у місті є життя, багато хто не хоче виїжджати. Точками збору є базари. На один з них сьогодні приїхала Нова пошта. Привезли з собою Starlink, увімкнули генератор та підключили подовжувачі. Декілька десятків людей заряджають телефони, спілкуються з рідними, читають новини. Поруч продають їжу, напої, городину. Торгівля не надто успішна — грошей у людей мало, під час окупації роботи не було, пенсії неможливо було отримати. Ті, хто мав банківські картки, мали можливість за відсоток «зняти готівку». Відсотки ці різнилися — від 10 й аж до 40. Ціни за часів окупації були в середньому в три рази вищі за звичайні.

Також тут працюють волонтери. Наприклад, ГО "Екотайм" з села Орловщина на Дніпропетровщині. Лише сьогодні вантажівка з Дніпра привезла необхідні продукти, засоби гігієни. Фонд працює давно — спочатку лише у Харкові, зараз додаються й звільнені міста.

На сусідній вулиці ДСНС привезла воду, за якою вишукувалась черга. Сьогодні це вже друга машина — перші вісім тонн розлили зранку. Але й друга "восьмитонка" вже закінчується.

Сліди окупації

На зупинках транспорту залишилися оголошення часів окупації — як отримати російський паспорт, переклади на російську, запис у школи. Є й звичайні оголошення: продаж та купівля, але всі з російськими номерами телефонів. З оголошень видно, що життя тут було бідне. Місцеві кажуть, що намагатися не виходити з будинку. 

Сергій, Таня та Лєна варять їжу на вогні. Кажуть, що окупанти багато пили, особливо «лугандони». Віджимали бізнес, забирали автівки. Традиційно, дивувалися заможному життю багатьох місцевих.

Далі рухаємось на лівий берег, переходимо через зруйнований міст через річку Оскіл.Тут цілою лишилася лише вузька пішохідна доріжка. Перед мостом чергують швидкі та волонтери, зустрічають тих, хто йде пішки. 

На мосту через залізницю місцеві ловлять сигнал мобільного зв'язку.

За мостом бачимо ще більше слідів війни — зруйновану промзону. Багато підбитої російської техніки, яку поки важко прибрати. Поруч — трупи російських військових, які смердять та гниють. Їх поки теж не прибрали.

Йдемо далі — село Кучерівка. Тут поки ще пофарбовану в аквафреш зупинку не перефарбували. Та життя та влада вже повертаються в місто. Скоро з'явиться світло, але газ до зими, найімовірніше, не налагодити не встигнуть, тож зима буде важка. 

Дорога повз Ізюм на схід — суцільні ремонтні роботи. Життя повертається скрізь на Харківщині — повернеться і в Куп'янськ.

Дивіться фото «Рубрики» зі звільненого міста в горталці: