Как социальная квартира помогает женщинам, страдающим от домашнего насилия или затруднений?

Людмила Тягнирядно

Руслана Брянская

В Україні існують соціальні квартири, у яких можуть отримати тимчасовий прихисток жінки з дітьми, які потерпають від домашнього насильства або опинилися в скруті. Одна з перших таких соціальних квартир з'явилася в Києві у 2013 році. За вісім років її існування 135 жінок та 143 дитини отримали відповідну допомогу. Згодом подібні помешкання почали відкриватися в інших містах України. 

Вуличні діти. Вони з'явилися в Києві приблизно у 2008 році і їх була дуже велика кількість. Саме тоді в рамках спільного проєкту представництва HealthRight International, СНІД-фонду Елтона Джона і Київської міської держадміністрації здійснювався рейд місцями, де перебували ці діти та підлітки. За словами виконавчої директорки «Української фундації громадського здоров'я» Галини Скіпальської, серед тих, хто опинився на вулиці були й двадцятирічні дівчата, які вже мали своїх дітей. Багатьох з них могли позбавити права батьківського піклування і саме ці дівчата першими заговорили про квартиру, де вони могли б перебувати, незалежно від соціального статусу, наявності документів чи прописки в Києві.

«Ми радилися зі столичною владою, Київським міським центром соціальних служб, – згадує Галина Скіпальська. – І разом вирішили, що потрібно спробувати створити заклад, де б могли жити матері, які ще не мають власного життєвого досвіду, але вже мають відповідати за життя своєї дитини. Крім того, вони мали купу проблем і складних життєвих обставин. Перші клієнтки, які заселилися в соціальну квартиру у 2013 році були зовсім юні. Їм було до двадцяти років. Я їх дуже добре пам'ятаю, навіть через деякий час ми зустрічалися. Їхні обличчя також є на багатьох наших буклетах. Хтось із них був з терміном покарання у місцях несвободи, хтось вийшов з інтернатного закладу і потрапив у конфлікт із законом. Вони були без рідних, без підтримки, але кожна з них мала дитину на руках».

Вісім років в Києві існує соціальна квартира, у якій можуть отримати тимчасовий прихисток жінки з дітьми, що потерпають від домашнього насильства або опинилися в скруті. Як зазначає виконавча директорка «Української фундації громадського здоров'я» Галина Скіпальська, у них завжди є відвідувачі. 

«Ми прицільно шукаємо жінок, які потребують допомоги. У перший рік ми ставили високі бар'єри, хоча послуга була високопороговою. Потрібна була обов'язкова мотивація жінки змінити життя на краще. Ми не чекаємо, що вона прийде з усіма документами – ми допомагаємо їх оновити. Якщо дівчина хоче повернутися додому, в інше місто чи країну, ми також у цьому допоможемо. Ми вже допомогли різним жінкам: українкам, росіянкам, біженкам з Туреччини і Сирії. Навіть дружина теперішнього мера одного маленького містечка якось просила у нас прихисток. Приходили й студентки, які були у розпачі, тому що їх кинув хлопець», – розповідає Галина Скіпальська. 

Експертка зауважує, що спектр роботи соціальної квартири – це не лише протидія домашньому насильству. Проте якщо копнути в історію кожної мами, яка приходить за допомогою і підтримкою, завжди є місце насильство в родині: вигнали на вулицю – це фізичне насильство, забрали гроші – економічне; було й сексуальне насильство.

Фото: Громадський простір

Мета соціальної квартири – працювати сучасно та якісно. На сьогодні в ній може мешкати шість мам і семеро дітей. Умови проживання максимально наближені до сімейних. Квартира не має прибиральниць чи кухарів, але є велика кухня, де жінки самі готують. Їм видають продукти і навіть вчать готувати. Крім того, проводяться заняття з психологом, терапевтичні заняття з дітьми, різні майстер-класи. Також жінок повністю забезпечують одягом, засобами гігієни, памперсами для дітей. У кімнаті живуть по дві мами з дітьми. Сама квартира має три кімнати і наразі вони всі заповнені. Крім того, у квартирі є кімната для персоналу, адже мами часто потребують допомоги. Хтось із соціальних працівників перебуває в квартирі цілодобово, а менеджер чи юрист приходять за потреби. Жінки проживають безкоштовно і нічого за це не платять.

«Загалом жінки у нас можуть жити до шести місяців, дехто проживає до дев'яти чи навіть дванадцяти місяців, – говорить Галина Скіпальська. – Уже з першої зустрічі, зазвичай, видно, як довго цей випадок може тривати, як довго ми маємо допомагати жінці, адже ситуації бувають дуже різні. Коли, для прикладу, приходь жінка з двома дітьми і вони не мають ніяких документів, то, звісно, ми розуміємо, що з ними треба буде працювати довше. А коли, наприклад, є люди, які можуть допомогти цій мамі, то це може пришвидшити становлення на ноги». 

Проєкт соціальної квартири позиціонує себе як єдиний заклад допомоги матерям в ризику відмови від новонародженої дитини. Часто в момент складних життєвих обставин мами задумуються над тим, аби залишити дитину. Бувають і випадки, що соціальні служби хочуть забрати дитя за певних соціальних обставин. 

«Ми відразу розуміємо, коли зачиняються якісь центри, – каже Галина Скіпальська. – Був період, коли тривав ремонт у Київському міському центрі соціально-психологічної допомоги на вулиці Новодарницькій (там до 30 діб можуть перебувати люди у складних життєвих обставинах), то у нас збільшилася кількість клієнток і ми це відчували. Зараз, коли міська влада почала говорити про тему домашнього насильства, і коли люди звертаються до кризових кімнат, до притулків, до гарячої лінії – через актуалізацію теми домашнього насильства ми теж відчуваємо збільшення кількості жінок. Загалом, це складні життєві обставини, адже проблема домашнього насильства є саме проявом цих обставин. Здебільшого у таких ситуаціях мають місце й інші моменти: втрата роботи, документів, переїзди, психічне захворювання, криза через те, що щось трапилося з батьками, та інше. Важливо, щоб ця соціальна квартира чи притулок працювали у зв'язці, і клієнту надавалися послуги різної доступності». 

Крім соціальної квартири існує денний центр, де жінка може отримати послуги соціального працівника, психолога, юриста. Для юридичної допомоги залучається Центр безоплатної правової допомоги.

«Варто розрізняти жінок, які приходять до денного центру, і тих, хто влаштовується у соціальну квартиру, – каже Галина Скіпальська. – Мало хто приходить до нас із проханням знайти роботу. Загалом приходять тоді, коли терпіти вже нема сил. Буває, одразу просять безпечне житло на певний період, комусь хочеться просто поговорити чи отримати психологічну допомогу. А от допомогти розв'язувати економічні питання, на жаль, мало хто просить. Жінка просто може не знати, що фінансове питання їй теж треба вирішувати. Тоді ми починаємо з того, що мотивуємо на зміни, наснажуємо, що вона може справитися, що повинна взяти відповідальність за себе та за дітей на себе і вже тоді йтиметься про економічні питання. Здебільшого ж просять допомогти з документами, владнати юридичні питання (розлучення, аліменти, допомога при народженні дитини)». 

Міський бюджет Києва частково фінансував соціальну квартиру. Проте на 2022 рік гроші в бюджеті не закладені. За словами Галини Скіпальської, останні п'ять років на соціальну квартиру виділяли кошти з програми «Діти. Сім'я. Столиця», де була послуга «Профілактика відмов від новонароджених дітей». На рік надавалися 840 тисяч гривень. 

«Потрібно було брати участь у торгах ProZorro, все вдавалося, але цей рік став останнім для багатьох соціальних програм, – каже Галина Скіпальська. – Водночас є розроблені програми на 2022-2024 роки, але там немає потрібної нам послуги. Чому так сталося – незрозуміло. На мою думку, це через пандемію коронавірусу, багато коштів йде на інші суміжні сфери. Ми спілкувалися з директором Департаменту з питань соціальної політики, наполягали на програмі соціального партнерства. Вона могла б захищеним рядком включити для нас цю послугу. Але це виявилося неможливим». 

Саме тому громадські активісти вирішили залучити соціально відповідальний бізнес. Для цього створили соціальну рекламу – відео, як мами з соціальної квартири разом із соцпрацівниками спекли 20 кілограмів печива, які упакували й передали представникам бізнесу, посольствам, КМДА. «Таким чином, ми презентували наш соціальний проєкт. Тепер сподіваємось, що бізнес і звичайні люди нам допоможуть. На наші рахунки вже почали надходити кошти від звичайних людей. Загалом ми хочемо зібрати 800 тисяч гривень. І віримо, що зберемо цю суму. А також будемо вдячні кожному, хто нам допоможе. Адже ми теж підтримуємо тих, хто цього потребує»,  – додає Галина Скіпальська. 

↓Читайте также

(Не)безопасный ноябрь: что делать, когда домашнее насилие оказывается рядом

"Я прошу тебя, никому не говори": что делать с харассментом в вузах

"Об этом не принято говорить": как разорвать круг домашнего насилия