У чому проблема?
Згідно з дослідженням Соціологічної групи "Рейтинг", близько половини опитаних матерів дітей віком від 3 до 17 років зазначають, що їхні діти лякаються гучних звуків. Серед проблем вони відзначають: підвищений рівень апатії навіть до речей, які подобалися дітям раніше, дратівливість, безсоння, безпричинний плач, замкненість та проблеми з пам'яттю. Матері часто помічають, як малеча в іграх відтворює травматичні моменти.
Діти зазнавали розлуки з рідними, переїжджали в інші регіони, потрапляли під обстріли, перебували в окупації, втрачали житло, а деякі з них ставали свідками смерті близьких.
Згідно з Міністерством соціальної політики, станом на 2023 рік з майже 5 млн внутрішньо переміщених осіб 25% — це діти до 18 років.
Альона з дочкою Марією приїхали в Житомир з Краматорська у 2022 році. Альона каже — спершу на новому місці було дуже важко, не було друзів чи родичів, які могли б допомогти.
Альона та Марійка
Жінка розповідає, що з Краматорська встигли виїхати за декілька годин до того, як російські війська вдарили по залізничному вокзалу. На станції сотні людей чекали на евакуаційні потяги.
У той день, 8-го квітня 2022-го, загинула 61 людина, серед них — 7 дітей, 121 людина отримала поранення. На ракеті, якою вдарили по місту, було написано "За детей".
Альона каже, що після переїзду в Житомир, вони з донькою домовилися спробувати зустрічі з дитячим психологом. На радість мамі, це дуже допомогло дівчинці: після інтерактивних занять з фахівцем до дитини повертається життєрадісність та легкість.
Дітям зараз особливо важлива підтримка дорослих, хоч вони часто замовчують це, закриваються у собі, бояться попросити про допомогу. Батьки ж стикаються з тим, що не розуміють, як допомогти, адже самі розгублені та налякані.
Яке рішення?
"Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, у Львів приїхало багато переміщених осіб з дітьми. Ми побачили, що підліткам особливо бракує належної уваги з боку батьків. Батьки самі були шоковані й теж займалися відновленням. Так виникла ідея згуртувати дітей і дати їм якісь опорні точки, щоб вони мали дорослих, на яких можна опертись", — говорить психологиня та співзасновниця центру "СвіТи", Тетяна Давидовська.
Фото команди та гостей з дня відкриття
Простір "СвіТи" — це місце, де діти переселенців та військовослужбовців можуть знайти нове коло друзів, хобі, цікаво проводити час і працювати з досвідченими психологами. На базі закладу діє програма, де відбуваються практики з відновлення, розвивальні майстер-класи, групова та індивідуальна робота з психологами. Окрім цього, викладачі проводять спортивні заняття, вправи на розвиток розмовної англійської мови та інші активності, які могли б зацікавити підлітків різного віку.
Наразі простір функціонує в трьох містах України — Львові, Черкасах та Хмельницькому. Житомир став четвертим містом, у якому за підтримки благодійних фондів BGV та KIDS OF UKRAINE відкрили центр допомоги. Кошти на центр та повну реновацію комунального приміщення надала родина засновника фонду BGV — Геннадія Буткевича.
Поліна Алдошина, директорка БФ BGV, розповідає, як дитина може потрапити до центру:
"Програма розрахована на дітей 12-16 років, які мають статус ВПО, або їхні батьки — військовослужбовці, як чинні, так і ті, що, на жаль, загинули. Необхідно заповнити невелику анкету, яка приходитиме в нашу електронну систему. Після цього адміністраторка передзвонює мамі, батькові або іншому родичу, які зазначені в анкеті, та пропонує прийти сюди, в центр, на співбесіду".
Поліна Алдошина
Співбесіда обов'язкова та потрібна, щоб психологиня мала можливість поспілкуватися з дитиною та батьками й зрозуміти, чи дійсно дитина хоче приходити сюди. Основне правило — це має бути власне волевиявлення підлітка.
Артем Мазур
Артем Мазур, співзасновник проєкту, додає:
"Головне завдання спеціалістів центру — допомоги витягнути дітей з травматичного стану, адаптувати їх до реалій життя, в якому ми всі є зараз".
Центр відкритий для охочих підлітків. Щоб взяти участь у програмі, батькам потрібно заповнити анкету.
Як це працює?
Що робити батькам, коли дитина потребує допомоги, але відмовляється від неї
Психологиня Тетяна Давидовська вважає, що насильно змушувати чадо до чогось не потрібно. "Працює лише мотивація. Вмотивовувати підлітка ми можемо лише тоді, коли йому це цікаво, а цікаво — це коли є потреба, яка тут закривається", — каже Тетяна. Варто запропонувати дитині прийти та спробувати: "Спробуй, від тебе нічого більшого не вимагається. Якщо не сподобається, ти покинеш це заняття".
Тетяна Давидовська
Водночас така комунікація потребує підґрунтя для довіри, де батьки живуть відповідно до того, що вони говорять та роблять. Вибудовування довірливих стосунків — це щоденна праця.
Ці слова підтверджує і мама Марійки Альона. Вона розповідає — вмовляти доньку прийти в центр не довелося: "Її не треба вмовляти, бо вона відкрита до всього нового, завжди рада новим друзям та знайомствам — авантюристка".
Альона зазначає, що у них довірливі стосунки, тому малеча спокійно про все розповідає, відкрита до всіх ідей, що пропонує мама. Тетяна додає, що спонукати можуть не тільки батьки — школа також відіграє важливу роль. Зокрема у Львові команда розвішує інформаційні плакати в навчальних закладах. Це працює, адже діти самостійно знайомляться з проєктом та зацікавлюються ним.
Як працює простір "СвіТи"
Співзасновниця проєкту розповідає, що результати уже помітні у відкритих центрах: діти гуртуються, здружуються та швидше адаптовуються до нового місця.
Вихованка центру з психологинею
"Вони сумують одне за одним, переписуються поза центром. Коли ми робимо виїзні табори, збираються діти зі всієї України, зустрічаються харків'яни, вихідці з Маріуполя чи Бахмута. І діти продовжують спілкуватися одне з одним також на підставі приналежності до міста чи регіону", — каже Тетяна й додає, що основна ціль — зміцнити зв'язки між дітьми, адже війна руйнує їх.
Кирилу 17 років, до повномасштабного вторгнення він проживав у Харківській області. У 2022-ому році його запросили на літній табір "СвіТи". Каже, спочатку було трохи недовіри, але коли сам потрапив у табір, зрозумів, яка це колосальна робота. Він знайшов нових знайомих, отримав нові емоції та змінив власний погляд на світ.
"Мені дуже сподобалося саме тепло — як нас всіх прийняли з відкритим серцем. Чудово, коли тебе слухають та допомагають у різних ситуаціях. Я радий, що потрапив туди, бо в собі треба щось міняти, нецікаво сидіти на одному місці. У житті є один шанс — треба все спробувати", — говорить хлопець.
Табір у Карпатах. Фото: особистий архів Кирила
Окрім того, у дітей є запит навчитися вирішувати конфлікти, вміти комунікувати, бути медіаграмотними. Їм важливо знати, як наполягати на своєму, домовлятися з батьками та друзями — ці та інші соціально важливі навички дають у центрі як під час звичайного спілкування, так і на уроках "м'яких" навичок.
Раз на місяць команда проводить мінітренінги з зацікавленими батьками, щоб "сімейна система була міцною", а батьки розуміли й поділяли цінності та мету проєкту.
Програма побудована на підходах, які використовують у США та Європі: арттерапевтичні заняття, релаксаційні техніки, інтерактивні вправи, ігротерапія, звукотерапія тощо. Для цього є всі необхідні інструменти.
Старші підлітки особливо захоплюються іграми, зокрема мафією, кіносеансами, плетуть ляльки-мотанки, вивчають історію та культуру Житомирщини.
"Усі підлітки спершу приходять і не вірять, що вправи допоможуть. Тільки з досвідом та записом прогресу вони розуміють, що це працює. Ми вчимо їх реєструвати прогрес через власний емоційний стан", — розповідає Тетяна.
Вона говорить, що в центрі створюють безпечний безоцінковий простір, тому кожен учасник може вільно висловлюватися та не боятися, що його засудять.
Мама Альона додає, саме невимушена форма занять подобається їй найбільше:
"Вони малюють, грають. Немає напряму такого, щоб психолог сказав: «А розкажи мені про свої проблеми». Вони стараються обхідними шляхами допомогти дитині".
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
