fbpx
Сьогодні
Колонка 10:34 09 Лют 2021

Як податок на нерухомість допоможе наповнити місцеві бюджети та шлунки дошкільнят

Наприкінці січня батьки дітей дошкільного віку дізнались, що тепер вони самостійно платитимуть за харчування в київських садочках. Цю інформацію озвучив в. о. першого заступника голови КМДА Валентин Мондриївський в матеріалі на сайті Київради із заголовком, що фінансування садочків цього року буде збільшено на 400 млн грн. В кінці матеріалу є наступна цитата, яка добре показує проблеми місцевих податків та забезпеченості соціальною інфраструктурою: "Наразі столичні дитячі садки фінансуються з міського бюджету, який формується з податків киян, і водночас чверть діток у дошкільних закладах освіти не мають київської прописки".

Хто ж і з яких податків має платити за харчування в садочках і будівництво та утримання самих садочків і шкіл? Місцеві бюджети українських міст часто мають проблеми – зокрема через мізерні надходження від оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки (далі – податку на нерухомість).

Навіщо нам податок на нерухомість?

Введений він був прийняттям змін до Податкового кодексу (стаття 266), які вступили в дію з 2015-го року. Податок на нерухомість може виконувати кілька різних функцій. Це і спроба повернути суспільству частину земельної ренти (доходу не від праці, а від змін, на які власник не мав впливу), і спосіб обмежити спекулятивний попит, і спроба переспрямувати інвестиції з будівництва в інші сектори. В Україні ж він складений таким чином, що не виконує жодної з вищезгаданих функцій.

Зупинимось на першій – спробі повернути суспільству частину ренти і як вона пов'язана із харчуванням та інфраструктурою. Податок на нерухомість в багатьох країнах світу становить левову частку місцевих бюджетів, у Києві – лічені відсотки. Натомість у Києві значну частку становить ПДФО – податок на працю.

Як надходження від податку на нерухомість дозволяють будувати інфраструктуру? Наприклад, помешкання у віддаленому районі без дитячого садочку поряд коштує мільйон гривень, а після будівництва туди містом лінії трамваю і садочка коштує вже півтора мільйона. Власник цього помешкання не зробив більше, ніж решта людей, щоб там з'явились лінія трамваю та садочок, але його багатство зросло в півтори рази. Податок на нерухомість має повертати громаді частку цього багатства, тому зазвичай податок є якимось відсотком вартості помешкання в рік. Якщо в людини у власності є ще одне помешкання, то для нього може існувати вища ставка або, наприклад, якщо вартість цього помешкання перевищує якусь суму, то на це перевищення застосовується вища ставка.

Хто і скільки (не) платить за власність

В Україні ж податок не є прогресивним, нараховується на площу, а не вартість, і має податкову пільгу (60 кв м для квартир і 120 для будинків), що означає, що більшість домогосподарств його не сплачують, а ті, які сплачують – платять мізер. 

Уявімо, що в людини є у власності дві маленькі (по 30 кв м) квартири в центрі Києва вартістю в кілька мільйонів гривень. Якою буде сума податку, який сплатить ця людина? Нуль гривень. Площа цих квартир повністю покривається податковою пільгою. Уявімо іншу людину, в якої у власності є пентхаус площею 100 кв м і вартістю в десятки мільйонів гривень. Якою буде сума податку, який сплатить ця людина? Віднімемо пільгу й отримаємо 40 кв м (база оподаткування), для якої застосовується ставка у розмірі не більше 1,5% мінімальної заробітної плати за 1 метр бази оподаткування. За 2020 рік ця сума становитиме близько 3 тисяч гривень (40*71 грн).

Тому оподаткування нерухомості в Україні має бути змінене: оподатковувати треба вартість, а не площу, податкову пільгу виключити, а на кожне наступне помешкання у власності ставка податку має бути вищою. Це дозволить наповнити місцеві бюджети, підвищить доступність житла для тих, хто купує його вперше, та потенційно знизить вартість оренди житла – збільшиться пропозиція квартир, які здаватимуться в оренду.

дитячий садок

До чого тут школи і садочки?

Податок на нерухомість – це така своєрідна плата за блага, які знаходяться поряд. Наприклад, хороший дитячий садочок під домом, в якому можна бути певним, що діти не залишаться голодними. Або школа, в якій не треба "здавати на штори".

Власники нерухомості повинні платити в міський бюджет за те, що поряд завжди буде така інфраструктура. Якщо вони там живуть – мають можливість користуватись таким благом. Якщо вони там не живуть, а здають це житло в оренду – то їх орендарі платять їм орендну плату за можливість користуватись таким благом. Без реформованого податку маємо схему, в якій власники нерухомості отримують усю ренту, а платять за інфраструктуру усі – через ПДФО.

Простий приклад того, як це працює зараз і чому податок треба змінити: школи й садочки будуються з місцевого бюджету, який наповнюється здебільшого податком на доходи фізичних осіб, який платять і орендарі. З'являється школа біля будинку – власник квартири може сказати "плати більше" і орендар цієї квартири заплатить за школу чи садочок ще раз, хоча вже взяв участь у фінансуванні, сплативши свої податки.

Фото Unplash

2210

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: