Спецтеми
07:57 15 Кві 2018

Культура недільного ранку

Культура – це насправді все, що оточує нас, і все, створене нами, людьми. Це те, як ми поводимося, як спілкуємося, як живемо, як творимо, і що зостається по всьому цьому в сухому залишку. Культура – це все, що пов’язано з нашою свідомою діяльністю, творчістю, укладом життя, ставленням до нього та ще безлічі подібних аспектів.

Культура – це все. А це означає, що культура може бути і будь-чого. Ацтеків, трипільців, гіків, корпоративна, аграрна, художня, літературна, фізична…  Скажімо, навіть недільного ранку. Такого, як сьогодні.

Я не думала про це, коли одного такого ранку, попри приємну звичку подовше повалятися в ліжку, а першу каву випити десь уже по дванадцятій, о дев’ятій опинилася в центрі міста – незвично тихого і порожнього. Ви помічали, як змінюються вулиці із приходом вихідних? Раптом із запружених транспортом, мерехтінням безкінечних вогнів, потоками людей, які неодмінно кудись поспішають, втуливши погляди до телефонів в руках або й просто собі під ноги… вони перетворюються на цілком спокійні. Ні автомобілів, ні маршруток, ні невпинного гудіння та реву моторів. Т-и-ш-а.

А люди? Напевне, не одна я полюбляю недільним ранком доспати все недоспане за минулий робочий тиждень та ще й наперед сном запастися. У самому серці міста, де у будній день не проштовхнутися, нас виявилося зовсім не багато. Нікуди особливо не поспішаючи, я спокійно крокувала залитою сонцем вулицею і все, що мене хвилювало на той момент було питання, що з’їсти на сніданок. Тим такі дні і цінні, що можна спокійно собі дозволити ні про що не хвилюватися, нічим себе не доймати, а просто грітися на сонечку і думати про хороше (гадаю, із тим, що сніданки – це в будь-якому разі щось хороше, зі мною ніхто сперечатися не буде).

Повз мене тоді пройшли два чоловіки, вони про щось розмовляли. До мене долетіли слова одного з них: “Бачиш, які люди інакші в неділю вранці. Зовсім не схожі на тих, що тут само ходять у понеділок, та й ті всі однакові. Окрема культура!”.

Ці слова засіли у мене в думках: адже точно! Люди недільного ранку, як і самі ці ранки, таки зовсім особливі. Здається, вони спокійніші, розважливіші. Вони не женуться і не підганяють. Збавляють темп? Можливо. Хоча я би сказала – повертаються до природного. І в цьому є щось, варте уваги.

Культура – це не лише про музеї, виставки, театри і літературні салони (хоча це і важливі її частини). Культура – це і про щоденне, звичне й, здавалося б, зрозуміле, але чомусь дуже недооцінене. Культура недільного ранку – то взагалі мистецтво. Просте і зрозуміле, а від того лише цінніше.

Недільним ранком можна випити кави, пройтися, посидіти коло річки, чи в парку, чи навіть у себе у дворі – просто під будинком. Можна піти на сніданок у місце, в якому давно хотілося щось скуштувати, або піти годувати качок – як колись у дитинстві. Можна мружитися на сонці, підставляти йому обличчя і розкриті долоні, дозволяти вітру скуйовджувати волосся і не хвилюватися про це. Можна просто піддатися течії – і спокійно спостерігати за її плином. Можна нікуди не поспішати. Можна бути, просто бути, тут і зараз…

То чому б і ні?

488

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Додати коментар

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Sorry that something went wrong, repeat again!
Завантажити ще

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: