fbpx
Сегодня
07:57 15 Апр 2018

Культура воскресного утра

Культура - это действительно все, что окружает нас, и все, созданное нами, людьми. Это то, как мы ведем себя, как общаемся, как живем, как творим, и то, что остается по всем в сухом остатке. Культура - это все, что связано с нашей сознательной деятельностью, творчеством, укладом жизни, отношением к нему и еще множества подобных аспектов (укр.).

Культура – це все. А це означає, що культура може бути і будь-чого. Ацтеків, трипільців, гіків, корпоративна, аграрна, художня, літературна, фізична…  Скажімо, навіть недільного ранку. Такого, як сьогодні.

Я не думала про це, коли одного такого ранку, попри приємну звичку подовше повалятися в ліжку, а першу каву випити десь уже по дванадцятій, о дев'ятій опинилася в центрі міста – незвично тихого і порожнього. Ви помічали, як змінюються вулиці із приходом вихідних? Раптом із запружених транспортом, мерехтінням безкінечних вогнів, потоками людей, які неодмінно кудись поспішають, втуливши погляди до телефонів в руках або й просто собі під ноги… вони перетворюються на цілком спокійні. Ні автомобілів, ні маршруток, ні невпинного гудіння та реву моторів. Т-и-ш-а.

А люди? Напевне, не одна я полюбляю недільним ранком доспати все недоспане за минулий робочий тиждень та ще й наперед сном запастися. У самому серці міста, де у будній день не проштовхнутися, нас виявилося зовсім не багато. Нікуди особливо не поспішаючи, я спокійно крокувала залитою сонцем вулицею і все, що мене хвилювало на той момент було питання, що з'їсти на сніданок. Тим такі дні і цінні, що можна спокійно собі дозволити ні про що не хвилюватися, нічим себе не доймати, а просто грітися на сонечку і думати про хороше (гадаю, із тим, що сніданки – це в будь-якому разі щось хороше, зі мною ніхто сперечатися не буде).

Повз мене тоді пройшли два чоловіки, вони про щось розмовляли. До мене долетіли слова одного з них: "Бачиш, які люди інакші в неділю вранці. Зовсім не схожі на тих, що тут само ходять у понеділок, та й ті всі однакові. Окрема культура!".

Ці слова засіли у мене в думках: адже точно! Люди недільного ранку, як і самі ці ранки, таки зовсім особливі. Здається, вони спокійніші, розважливіші. Вони не женуться і не підганяють. Збавляють темп? Можливо. Хоча я би сказала – повертаються до природного. І в цьому є щось, варте уваги.

Культура – це не лише про музеї, виставки, театри і літературні салони (хоча це і важливі її частини). Культура – це і про щоденне, звичне й, здавалося б, зрозуміле, але чомусь дуже недооцінене. Культура недільного ранку – то взагалі мистецтво. Просте і зрозуміле, а від того лише цінніше.

Недільним ранком можна випити кави, пройтися, посидіти коло річки, чи в парку, чи навіть у себе у дворі – просто під будинком. Можна піти на сніданок у місце, в якому давно хотілося щось скуштувати, або піти годувати качок – як колись у дитинстві. Можна мружитися на сонці, підставляти йому обличчя і розкриті долоні, дозволяти вітру скуйовджувати волосся і не хвилюватися про це. Можна просто піддатися течії – і спокійно спостерігати за її плином. Можна нікуди не поспішати. Можна бути, просто бути, тут і зараз…

То чому б і ні?

29
512

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Загрузить еще

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: