Екорубрика 11:10 16 Гру 2020

Експеримент: життя без смітника. Як працює нуль відходів по-українськи

Розбираємося, чи можливо в Україні сповідувати філософію zero waste

Багато українців впевнені — сортувати відходи немає сенсу, на переробку фактично потрапляє небагато, основна маса сміття все одно відправляється на звалище. Рух "Нуль відходів" (Zero Waste), який зародився на початку 2000-х, пропонує інший підхід — самим генерувати менше сміття. Філософія Zero waste не сприймає практику спалювання та захоронення відходів, її прихильники вважають за необхідне замкнути цикл: усе, що вироблено, не повинно потрапити на звалище. Все має бути або використано повторно, або перероблено без втрати якості.

Ініціаторкою руху вважається каліфорнійка Беа Джонсон, яка з чоловіком і двома дітьми усвідомлено наближає рівень своїх відходів до нуля. Беа каже, що безсміттєвий підхід дозволяє їм відчувати себе щасливішими, і робить життя більш наповненим враженнями і досвідом, а не мотлохом. Вона має свій блог, читає багато лекцій, але насамперед відома як авторка книги "Дім — нуль відходів. Гід до щасливого життя в сучасному світі без зайвих витрат і сміття", яка була перекладена більш ніж двадцятьма мовами, в тому числі і українською.

Беа Джонсон та її книга

Екологічний стиль життя активної американки перейняли багато послідовників Беї по всьому світу, до її ідей почали прислухатися не тільки споживачі, а і виробники, і постачальники, зменшуючи кількість упаковки, або навіть зовсім відмовляючись від неї. І, якщо вам здається, що в наших реаліях неможливо бути стильним і мінімалістичним, це не так. Позитивні історії екологічно налаштованих українців переконують — при усвідомленому способі життя цілком реально звести все своє сміття за короткий час до нуля, не втративши при цьому в якості життя.

Львів'янка Ольга Тимощук навчилася жити без сміттєвого відра. Вона господарює так, що відходів у неї практично не залишається. А ту невелику кількість "корисного" сміття, що накопичується, Ольга ретельно сортує і здає на вторинну переробку.

Більш того, своїм прикладом їй вдається надихати близьких і навіть підлеглих.

"Я не мала такої цілі — показово жити без відра зі сміттям, — розповідає "Рубриці" пані Ольга, — це радше стало наслідком поступової відмови від усього зайвого. І коли сміття стало зовсім мало у моєму житті, я натрапила на ідею зовсім не мати смітного відра у Беї Джонсон, засновниці руху "нуль відходів".

Чи це важко було? Для мене це було дуже природньо. Скажімо — я не напружувалась, не силувала себе, але часто задумувалась над тим, чи справді цей снікерс мені потрібен і чи можна наступного разу наперед попросити продавця не давати пакета.

Я думаю, в основі має бути насамперед любов до себе — дарувати собі найкращі речі з тих, що можете дозволити!".

"Тепер там, де займало площу сміттєве відро, — вишикувалися гарне вино для гостей 🍷", — написала Ольга Тимощук на своїй сторінці у Facebook

Перший принцип життя в стилі Zero waste — не купувати того, що може стати сміттям.

Уникати всього одноразового, починаючи від кави у одноразовому стаканчику і до одягу, який прослужить лише сезон. Досвід Ольги Тимощук показує — в Україні достатньо товарів для такого життя, обирати завжди є з чого. Наприклад, у Львові є цілий спеціалізований магазин продуктів без пакування (Комірка). Овочі та фрукти Ольга купує на ринку у власні полотняні торбинки, а для сиру бере ємності. Головне — планувати покупки їжі наперед, і це важливо не лише для життя у стилі "нуль відходів", але і для здорового харчування та вашого гаманця.

Щоб не розгубитися в магазинах, Ольга завжди має при собі список, у якому наперед планує, де і що купуватиме. "І це не тому, — наголошує вона, — що в мене купа вільного часу, а якраз навпаки — я надаю перевагу вкласти більше часу у приготування чогось смачненького, ніж на закупівлю продуктів. На жаль, часто супермаркети диктують, яку їжу і в якому упакуванні ми купуємо. Тому я поступово перейшла на покупки в улюблених магазинчиках, таким чином ще й підтримуючи малий бізнес".

Попервах рідним та гостям приходиться пояснювати, що саме їм приносити у ваш дім. "Поділіться своєю позицією та поясніть, що саме маєте на меті, — радить екологічна активістка, — Важливо бути толерантним до їхнього способу поведінки з сміттям — але наголосити, що у вас вдома вони гості, а ви — господар. Тому запаковуйте їх сміття їм з собою — а як інакше, у вас же ж тепер немає смітника 🙂

Мої друзі мене знають, і мою позицію теж. Тому, даруючи подарунки, вони вибирають речі, дружні до довкілля, і навіть пакують їх у подарунковий папір, який вже був використаний. Для них це як розвага — а мені приємно, що ми всі радіємо, що маємо чому повчитись один в одного!".

Всю органіку — в діло!

"У мене був довгий шлях спроб і помилок з органікою. Я її і закопувала в лісі, і відвозила до батьків, і возила у міський компостер. Зараз я обрала для себе оптимальний варіант — компостую у спеціальному відрі (відерце Organico, з переробленого пластику), і час від часу в мене його забирають друзі собі на дачу".

Відерце для компосту

Звісно ж, не у всіх є родичі або коліжанки з дачею, які б радо забирали до себе ваші органічні відходи. Але альтернатива є. По-перше, у багатьох містах України зараз активно встановлюють контейнери на органіку — поцікавтесь, чи є у вас в вашому районі такий, а якщо немає — дайте запит на встановлення. Варто порозпитувати близьких та знайомих, якщо ви компостуватимете — чи хтось міг би час від часу кудись від вас це відвозити (на село, чи прикопати у лісі). Врешті-решт готовим компостом можна підживлювати клумби у дворі вашої ж багатоповерхівки, рослини будуть вам за це вдячні. Будьте креативними: шкаралупи з горіхів чудово згорають у п'єці, бананові шкірки можна залити водою і через 3-4 дні мати підживку для домашніх квітів, а кавова гуща є добрим скрабом для тіла.

Сортуємо вдома

У будинку, де живе Ольга Тимощук близько року тому силами ОСББ було відкрито комірку, де мешканці мають змогу покласти відсортований пластик, скло, папір, тетра паки, ще кілька місяців тому встановили контейнер на харчові відходи — вони становлять близько 60% сміттєвого відра, і важливо їх компостувати окремо. Комірка наповнюється кожні 2-3 тижні.

Оскільки Ольга Тимощук думає про утворення сміття ще в момент покупки, то навіть сортованої сировини у неї небагато. Спочатку вона складала її у спеціальні ящики, з часом кількість упаковок в результаті старанного відбору невпинно зменшувалася, тепер вторсировина зберігається до моменту виносу в невеликих паперових пакетах, які залишились після подарунків.

Головна ідея, наголошує Ольга, не в тому, щоб всі все сортували — а більше в неутворенні сміття в принципі. Це як без міри їсти і потім страждати — то, може, варто навчитись не переїдати?

Скло, папір, пластик

Як пройти цей шлях від повного сміттєвого відра кожен день, до одного виносу раз на пів року і далі обходитись зовсім без нього

Співрозмовниця "Рубрики" ділиться досвідом:

Проаналізуйте, що саме є найбільшим "сміттєутворювачем" у вашому домі. Таким чином, наприклад, я виявила, що в нашому офісі близько 80% вмісту сміттєвих відер — використані одноразові паперові рушники. Наразі від них відмовитись не вдалось (хоча ми шукаємо рішення!), але є окремий ящик для них. Його вміст я, знову ж таки, віддаю батькам, а вони використовують для розпалу каміну.
Коли ви виявили, де береться сміття — пошукайте екологічні альтернативи! Подумайте, від чого можете відмовитись, а що можете скоротити у споживанні. Проведіть вдома аудит і замість одноразових речей придбайте багаторазові. Будьте до себе добрими — пам'ятайте, що життя у стилі "нуль відходів" має приносити радість від того, що ви робите краще для себе, не залишаючи сміттєвого сліду на планеті.
Три роки мені довелося збирати прозорі пакетики, аж поки їх не почала приймати Зелена Коробка. Проте досі не знайшла місця, куди здавати пінопласт (він з'являється вдома при покупках габаритної техніки), чи геть зношене взуття. Сприймаю це як виклики!
Я керівник компанії, працюємо в ІТ. Моя "пропаганда" допомагає мені робити екологічними інших: у нас в офісі на 40 людей налаштоване повне сортування, в тому числі і органіки. Є кілька людей, які і самі вдома ретельно сортують — то мені вони сприяють у моїх ідеях. Багато людей цікавляться, приходять щось показати і уточнити, пишуть повідомлення з запитаннями. Я не зустріла жодного опору, можливо, тому, що ми в першу чергу наймаємо людей, у яких є цінності — і не довелось нікого переборювати.
Наприклад, для органіки в нас цілий день стоїть мисочка на мийці, і ми туди збираємо залишки їжі, кавову гущу, шкірки від фруктів. Маємо і компостне відро, але зараз ним не користуємось, бо на карантині в офіс приходить зовсім мало людей.
На роботі здаємо сировину (до нас приїжджає служба, з якою домовилася наша компанія) і за це ми отримуємо гроші. Суми невеликі, і я за ці гроші купую якісь фрукти. Людям дивно, що вони так багато назбирали — а фруктів так мало. Але насправді переробка не належить до високоприбуткового бізнесу, тому на першому місці — ми не шкодимо природі, а вже потім думаємо про винагороду.

Сортування сміття в офісі Ольги Тимощук

Кажуть, що з дітьми таке "безсміттєве життя" неможливе, бо вони генерують купу сміття. Але ж і в дорослих речах ці ж самі упаковки та обгортки, чи є насправді різниця? У мене поки що немає дітей, тут я можу лише теоретизувати — припустимо, замість купованих солодощів раз на тиждень пекти домашнє печиво. Але якщо серйозно: задумайтесь, що всі ці речі у пластиковій упаковці зазвичай не є корисними і по своїй суті. Висококалорійні солодощі, токсичні іграшки — чи саме це потрібне вашим дітям і вам?
Знайдіть собі товариство, що буде вас підтримувати і ви разом зможете шукати рішення. А раптом ви разом придумаєте щось нове і самі станете тим рішенням?

Рух "Нуль відходів" називає своїми основним принципом "правило п'яти R": refuse, reduce, reuse, recycle, rot (відмова, скорочення споживання, повторне використання, переробка, компостування). Найкраще виявляється ще й у тому, що "нуль відходів" — це і про соціальну справедливість, про чесний розподіл ресурсів. Нанесення якнайменшої шкоди для навколишнього середовища — ще один результат втілення у життя цієї філософії. Прихильників zero waste також мотивує можливість взяти своє життя в свої руки, керувати своїм життям, замість того, щоб ним управляли маркетингові компанії — на тебе не впливатимуть їх прийоми, ти не станеш рабом швидкоплинних бажань. А ще — проявити фантазію і винахідливість.

Ноу-хау, про які не прочитаєш у книжках

Ольга Тимощук розповідає про свій дім і ділиться секретами:

Мої універсальні домашні помічники — оцет і сода. Ароматизованим розчином оцту я мию дзеркала, сантехніку, поверхні. Рецепт простий: на 2-3 дні заливаємо оцтом апельсинові шкірки, викидаємо їх у компост, розчиняємо оцет з водою 1:1. Я не купую "хімії" для прибирання, бо розумію, який руйнівний вплив ці сполуки чинять на землю і на людину.
Зубну пасту або роблю сама з простих складників: каолін, трошки соди, кілька крапель ефірної олії м'яти, або купую в склі — є зараз наші виробники. Бо з упакуванням від зубної пасти і від косметики — отих тюбиків, є проблема, мені їх у Львові не вдавалось здати. Тому купую зазвичай крафтові речі.
На найближчий час маю намір: замість того, щоб тримати в кухні незліченні баночки з різними схожими продуктами (кілька видів бобових, круп, горіхів) — мати 5 базових баночок, які герметично закриваються, де в кожної своє призначення. Наприклад, баночка "Крупи" буде заповнена кукурудзяною крупою, коли вона закінчиться — куплю булгур, після нього — вівсянку. Так буде і різноманіття, і нічого не залежуватиметься.
Збираю обмилки в одну ємність і коли вони накопичуються — виварюю з них нове милко.
Ганчірки "видобуваю" зі старих речей, які вже не віддала б нікому, і не купую тоді у магазині. Наразі, як на мене, я ще не так небагато роблю, але маю у планах навчитись більше рукоділлю, щоб відновлювати старі речі.

"Зараз я багато вивчаю мінімалізм. Мене якось зачепила фраза про те, що спочатку ви володієте речима, а потім вони володіють вами. Тому складаю список взагалі всіх речей в домі, які мені справді потрібні для щасливого (мінімалістичного) життя, і планую найближчі півроку присвятити тому, щоб у мене були лише ці необхідні речі. Хотілось би тепер весь цей досвід перенести і у ментальну сферу — скоротити час у соцмережах до мінімуму, знаходити час на тишу.

Я впевнена, що звички змінювати складно. Але тут важливо лиш почати — а далі виявиться, що в такому підході всі труднощі з часом приводять до плюсів: економії часу, ресурсів, грошей. І здобуття нових знань і нових друзів!".

↓Більше Екорубрики