“Це дає мотивацію швидше повернутися у стрій”: як працює Патронатна служба “Янголи Азову”

Попри початок війни у 2014 році, Україна так і не розбудовувала мережу сильних реабілітаційних центрів і не дуже опікувалась цим питанням. Лише у липні 2023 року затвердили нову концепцію формування мережі реабілітаційних центрів. Вона передбачає створення більше ніж 7 000 ліжко-місць для пацієнтів із травмами, хворобами та пораненнями, які потребують процесу активного відновлення. Проте пораненим потрібен догляд просто зараз.

Джебу 21 рік. Він проходить реабілітацію вже після другого свого поранення. До Сил оборони хлопець хотів доєднатись з початком повномасштабного вторгнення. Проте, обійшовши усі київські військкомати, усюди отримав відмову, адже тоді йому тільки виповнилось 19. Він вирішив чекати набору до "Азову". 

Саме до "Азову" Джеб хотів потрапити через свого друга, з яким вони разом займалися спортом. Той служив у цій бригаді та брав участь у боях в Маріуполі, де, на жаль, і загинув. Військовий розповідає, що раніше займався тайським боксом як аматор, був фанатом ФК "Динамо" та вивчав альтернативну енергетику у виші.

17 жовтня 2022 Джеб почав базовий курс бойової підготовки. Перший, який бригада проводила після Маріупольської кампанії. На бойові завдання пішов уже у листопаді. Спочатку як стрілець, згодом вчиться на більш вузькопрофільну спеціальність гранатометника. Пізніше став командиром відділення.

Поранення, після якого військовий зараз проходить реабілітацію, отримав 20 листопада в Серебрянському лісі під Кремінною. Джеб з побратимом після штурму вже повертались на вихідні рубежі. Але їх підстрелили з кулемета. Джеб отримав поранення в ногу, інший боєць — в руку. Їх почали евакуйовувати з поля бою.

"Це вже була не перша моя евакуація, тому нічого доброго я від неї не очікував. Вже розумів, що це буде. Це буде довго, буде нудно, буде боляче, — спокійно говорить Джеб, а зробивши маленьку павзу, продовжує: — У мене була контрольна точка — дочекатися знеболювального".

Його він отримав лише за три години. 

Джеба евакуювали трьома машинами в умовах холоду, бездоріжжя та безперервних обстрілів. Спочатку — "на броні". Потім — на менш захищеному "Humvee". І в кінці — на кейсеваці, цивільній машині, що перероблена під польову швидку, місце, де боєць і отримав знеболювальне.

Що відбувалось далі, Джеб пам'ятає погано, оскільки вже подіяли ліки. Пригадує, як його привезли до стабілізаційного пункту в Серебрянському лісі. Там "розвели руками", вони нічого не могли зробити, окрім конверсії турнікетів. Далі допомогу йому надавали вже у Слов'янську. 

У Джеба були два кульові поранення. Одне вище коліна, інше безпосередньо в колінну чашечку. Ногу врятувати не могли. Довелось ампутувати.

"Але я цього вже не пам'ятаю, тому що мене ввели в медикаментозну кому", — додає військовий.  

Прийшов до тями Джеб вже у Дніпрі, в лікарні імені Мечникова. Наступного дня йому принесли телефон. Там — нова сімкартка та номер Патронатної служби й кураторки від неї Аліни Шинькович.

Поки військовий був у Дніпрі, вони спілкувались телефоном. Він дзвонив або писав, що йому треба, а куратори з місцевої Патронатної служби шукали та приносили це.

"У нас в Дніпрі також є люди з Патронатної служби й там в них все налагоджено", — пояснює Аліна Шинькович.

Вона розповідає, що Патронатна служба слідкує за бійцями від самого моменту поранення. Їм одразу повідомляють про бійця з травмою і вони намагаються зв'язатись з цим військовим. Якщо цього зробити не виходить, медичні куратори починають шукати пораненого по всіх лікарнях. Зазвичай вони вже знають, куди з якого напрямку будуть вести людину.

Коли бійця знаходять, то забезпечують необхідними речами першої допомоги. Перший час Патронатна служба забезпечує поранених абсолютно всім. Якщо боєць без телефону, його йому купують. Це одна із найголовніших умов служби — поранений повинен постійно бути на зв'язку.

Якщо необхідні додаткові обстеження, ліки чи консультації вузькопрофільних спеціалістів, цим теж займаються куратори Патронатної служби. Вони також допомагають пораненим розібратись з документами. Зі слів Джеба, для нього створювали такі умови, щоб він міг спрямувати всі свої сили виключно на лікування.

Патронатна служба "Янголи Азову" утворилася у 2014 році разом з батальйоном "Азов". Все почалась з Олени Толкачової — засновниці та очільниці служби. Після того, як її товариші по Майдану поїхали воювати на схід, Олена зрозуміла, що має їм допомогти. А допомога потрібна була майже з усім, оскільки країна не була готова до війни.

Працюючи в мобілізаційному центрі, спочатку Олена була сама. Згодом до неї доєднались ще дві дівчини. Разом вони шукали необхідні ліки, допомагали пораненим з реабілітацією та протезуванням, психологічною підтримкою, займались матеріальним забезпеченням бійців — тоді "всі займались всім". Коли з'явились перші загиблі, вони почали сповіщати родичів. 

Після 24 лютого 2022 року навантаження на службу виросло в декілька разів. Раніше вони опікувались приблизно двома тисячами військовослужбовців. Зараз же вони допомагають 12-й бригаді спеціального призначення "Азов" НГУ та 3-й окремій штурмовій бригаді ЗСУ — це понад 10 тисяч військових. Ці зміни вимагали запровадження чіткої структури, тож весь функціонал служби розподілили між шістьма відділами.

Найбільший — по роботі з пораненими, там працює понад 10 людей.  Їхня головна задача — супроводжувати бійців від моменту поранення і до закінчення реабілітації. Саме тут і працює кураторка Джеба Аліна Шинькович. Вона також після 24 лютого зрозуміла, що не може "просто сидіти вдома і жити своє життя".

Маючи лише мотивацію, без фахової освіти чи специфічного досвіду, Аліна заповнила форму на сайті, пройшла співбесіду та стала медичною кураторкою. За вісім місяців роботи у службі був момент, коли вона опікувалась сотнею бійців одночасно.

"Це важко, але коли ти розумієш, яку роботу ти робиш, то це важко, але ти її робиш. Бо ти знаєш, навіщо це, наскільки це важливо. Важливо, в першу чергу, для хлопців. Тому що бійцю морально легше, коли він усвідомлює, що не один зі своїм пораненням", — говорить кураторка.

Інший відділ служби займається роботою з полоненими, безвісти зниклими та їхніми родинами. Бійцям, яких вже повернули з полону, вони допомагають відновити документи, надають юридичні консультації. Також працівники відділу збирають у звільнених інформацію про побратимів, які перебувають на непідконтрольній території.

Разом зі структурами, що відповідають за обміни, інформаційний моніторинг та роботу щодо безвісти зниклих, Служба займається поверненням полонених, допомагає їхнім родинам. На жаль, до обов'язків працівників цього відділу також входить ідентифікувати тіла полеглих.  

Бійцями, які загинули на фронті, опікується відділ по роботі з полеглими та їхніми родинами. Їхні основні задачі —  гідне поховання та підтримка родичів. Патронатна служба допомагає з вирішенням юридичних питань, при необхідності готові шукати кваліфікованих юристів. Вони зв'язують родичів з відповідальними офіцерами частини, налагоджують комунікацію між ними. 

Після загибелі військового працівники відділу співпрацюють з органами досудового розслідування та низкою інших служб. Вони займаються перевезенням тіла полеглого від пункту евакуації до місця поховання. 

Служба також організовує прощання з бійцем — оформлює місця поховання/кремації, залучає хорунжу службу. У певних випадках подають заявки на почет: оркестр, почесну варту тощо. Прощання проходить за побажаннями полеглого або його рідних. 

Попри те, що допомогу родичам військових готові надати у всіх перерахованих відділах, у службі все одно існує окремий відділ по роботі з родинами. Окрім юридичної та фінансової допомоги, вони також долучають родичів до різних активностей, наприклад до дитячих таборів чи різних освітніх програм. 

Також працівники цього відділу слідкують за гідним вшануванням пам'яті військових. Вони сприяють встановленню пам'ятних дощок, перейменуванню вулиць та інших дій, спрямованих на це.

За різні перевезення та транспортування відповідає відділ логістики. Працівники цього відділу — водії. Чимало з них — бійці, що отримали поранення, але вирішили залишатись на службі. Окрім перевезень, вони також шукають необхідні ліки, займаються документацією чи допомагають пораненим. 

Ще одна складова Патронатної Служби — медіавідділ. Працівники ведуть соціальні мережі, спілкуються зі ЗМІ, аби якомога більше людей дізнались про діяльність Патронатної  служби. А до створення контенту залучають небайдужих українців. Охочі, які вміють фотографувати, знімати та монтувати, можуть співпрацювати з цим відділом.

Загалом роботу Патронатної служби забезпечують понад 50 співробітників. Більшість з них — члени азовського руху, які були активістами чи волонтерами. Інша частина прийшла до служби через рекрутингові центри. Але, щоб створити подібну службу в інших бригадах, необов'язково шукати нових людей. До неї можна долучити військовослужбовців із медичних сил, служб цивільно-військового співробітництва та морально-психологічного забезпечення.

Проте, окрім людей, для роботи Патронатної служби необхідні й гроші. Залежно від інтенсивності бойових дій чи кількості обмінів полоненими, щомісячний бюджет варіюється від 10 до 15 мільйонів гривень. Їх збирають через однойменний фонд "Янголи Азову". Підтримує службу і відповідальний бізнес.

Створити таку службу і в інших підрозділах означає підтримати, вилікувати, мотивувати військовослужбовців. Патронатна служба "Янголи Азову" від початку повномасштабного вторгнення допомогла в лікуванні майже п'ятьом тисячам поранених та їхнім сім'ям. Після лікування та реабілітації назад у стрій повертається понад 80% поранених захисників. Цей той досвід, який необхідно масштабувати на всі Сили оборони.

Досвід Джеба

Історія військовослужбовця Джеба не закінчилась лише однією лікарнею. Коли стан військового стабілізувався, його відвезли до Києва, оскільки до служби він жив саме тут. Тепер він продовжував лікування в Центральній поліклініці МВС, де і зустрівся наживо зі своєю кураторкою. Аліна приїхала до нього в лікарню на наступний день після перевезення Джеба до Києва.

"Коли ти бачиш пораненого, ти вже маєш трошки більше уявлення про його стан. Оскільки, коли ти спілкуєшся телефоном, він каже, що все норм. Вони взагалі всі кажуть, що у нас все норм. У них не буває такого, що щось погано", — наголошує Аліна.

У лікарні пораненому роблять базові обстеження та продовжують лікування. Весь цей час куратор постійно на зв'язку з військовим, приїжджає навідувати його. На цьому етапі Патронатна служба також допомагає бійцям з усім, що їм необхідно. Це можуть бути якісь медикаменти, моральна підтримка, специфічні лікарі чи допомога близьким. 

Зазвичай, якщо боєць при тямі, у кураторів немає потреби в спілкуванні з родичами. Проте, якщо у рідних виникають запитання, вони без перешкод можуть взяти номер куратора і зв'язатися з ним. 

Коли настає час виписуватись з лікарні та починати реабілітацію, куратор пропонує бійцю декілька клінік, з якими співпрацює Служба, вони переважно приватні. Тоді пораненого перевозять для подальшої реабілітації. Якщо потрібно, також займаються  додатковим лікуванням і протезуванням.

"Патронатна служба працює вже багато років і ми маємо великий досвід. І є клініки, з якими ми постійно співпрацюємо. Вони в різних напрямках. В «Адоніс» (клініка, яку обрали для Джеба — ред.), ми більше сюди госпіталізуємо поранених з ампутаціями. Тому що їм тут зручно, тут з ними займаються гарні реабілітологи", — розповідає Аліна.

Зараз Джеб займається з реабілітологами. Робить вправи на різні групи м'язів та загальнофізичні навантаження. У лікарні також йому роблять масажі та нейростимуляцію. "Тебе б'ють струмом, щоб розслабити", — пояснює військовий щодо останнього. Водночас йому забивають куксу, частину ампутованої кінцівки, щоб зменшити її та підготувати до протезування. 

На думку військового, завдяки Патронатній службі, у нього немає ніяких проблем з реабілітацією. У приватних клініках до кожного бійця свій підхід та індивідуальна допомога. Водночас він пригадує, що у клініці МВС реабілітації майже не було.

"Тут у лікарні у мене є побратим. Його поранили в руку, але за час перебування в госпіталях у нього ще й ноги відмовили. Тому що ним ніхто не займався. Та й препарати різні кололи такі, що не підходять. А коли він сюди приїхав, тиждень побув і вже починає ходити", — розповідає про випадок іншого військового Джеб.

Під час реабілітації Патронатна служба також опікується і ментальним здоров'ям бійця. Якщо у військового ПТСР чи проблеми з адаптацією в суспільстві, для нього знайдуть спеціаліста. Поранений може і сам попросити про таку допомогу, якщо відчуває потребу.

Ще однією проблемою, яку бере на себе Патронатна служба, є бюрократія. Джеб розповідає, що недавно ввели нову довідку, необхідну, аби отримати протез. І цим всім займалась Аліна, даючи змогу військовому зосередитись на реабілітації.  Вона їздила в ЦНАП та займалась документами, щоб військовий міг продовжити протезування.

Говорячи про важливість роботи Патронатної служби, Джеб згадує своїх побратимів із суміжних підрозділів. Вони мають займатись всім самостійно і за свій кошт. Лежачи у лікарні, вони мають шукати собі місце для реабілітації, отримувати різні документи та думати, що робити далі. 

"Хоча у тебе взагалі голова не варить. У той момент, перший місяць після поранення ти реально живеш на наркотиках, — коментує Джеб та продовжує: — Це як мінімум засмучує тебе, тому що поки ти боєздатний, ти потрібен своїй країні. А коли вже ні, про тебе забувають".

Думка, що у разі поранення, полону чи загибелі попіклуються про тебе та твою родину, додає удвічі більше впевненості, говорить військовий.

"Я вірю на 100 %, що про мене не забудуть, що про мене подбають у випадок чого. І зараз мені це дає мотивацію швидше повернутися у стрій, щоб продовжувати вже почату справу", — підсумовує Джеб.

Ви також можете підтримати роботу Патронатної служби "Янголи Азову", аби Джеб та його побратима могли й надалі отримувати якісну допомогу та реабілітацію.