Як скласти заповіт, і чому цього не слід боятися

У чому проблема?

В Україні до слова "заповіт" традиційно ставляться упереджено — зайвий раз говорити "про погане" в нас не люблять. Як правило, до нотаріуса з таким запитом звертаються в "останній момент" — ті, хто має невиліковні хвороби або люди дуже похилого віку. Втім, згадка про заповіт не має лякати. Сформувати заповіт — це цілком нормальна процедура для тих, хто хоче мати лад у всіх своїх справах. Тим паче зараз — під час війни.

Яке рішення?

У довоєнні часи заповіт підписувало приблизно 20% українців. Повномасштабна війна росії в Україні змінила багато правил. Питанням заповіту почали перейматися також молоді та здорові люди. Причина — бажання відчувати відповідальність не лише за власні статки, а й за долю своїх рідних та близьких.

Приватна нотаріуска Світлана Деделюк допомогла "Рубриці" розібратися, навіщо потрібен заповіт, як правильно його складати і як зробити це в умовах, коли поблизу немає нотаріуса.

Як це працює?

Заповіт — це особисте розпорядження особи (заповідача) щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов'язків на випадок своєї смерті. При цьому, відповідно до статті 35 ЦК, фізична особа повинна мати повну цивільну дієздатність.

Дієздатність настає:

• у віці 18 років (повноліття);
• якщо неповнолітня людина зареєстрована в шлюбі; зареєстрована матір'ю чи батьком дитини; 
• якщо людині вже є 16 років та він/вона працює за трудовим договором або отримала статус ФОП.

Заповідач має право на власний розсуд визначити зміст заповіту. Ніхто інший, крім заповідача, не може скласти (скасувати, змінити) заповіт. Це означає, що вчинення заповіту через представника не допускається.

Для того, щоб скласти заповіт, не потрібно надавати нотаріусу документи на нерухоме чи рухоме майно, яке ви маєте намір заповісти. Для складання та нотаріального посвідчення заповіту достатньо лише вашого паспорта та ідентифікаційного коду.

Готовий заповіт реєструється нотаріусом у спадковому реєстрі. Один примірник залишається в архіві нотаріуса, а інший видається заповідачеві. Правова дійсність заповіту настає з моменту смерті заповідача або з дня вступу в законну силу рішення суду про оголошення його померлим.

У Цивільному кодексі України існує спадкування за законом. У ньому передбачені черги, за якими майно померлої людини поділяється у рівних частках між родичами. Є п'ять черг спадкування:

• дружина або чоловік, діти, батьки;
• брати або сестри, дідусі або бабусі;
• рідні дядько та тітка;
• особи, які проживали зі спадкодавцем не менше п'яти років;
• утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, а також інші родичі до шостого ступеня споріднення включно.

Коли людина оформлює заповіт, вона може позачергово визначити конкретного спадкоємця або навпаки усунути родича із заповіту. Заповідач має право без зазначення причин у своєму заповіті позбавити права на спадкування будь-яку особу зі спадкоємців або всіх спадкоємців за законом. Утім, треба знати, що заповітом не можна повністю позбавити від спадку тих спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку спадщини. До них відносяться малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки. Вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Також треба враховувати, що якщо позбавлений права на спадщину спадкоємець помре до відкриття спадщини, його діти матимуть право на спадкування за правом представлення.

Загалом, заповідати своє майно можна на будь-кого — як на родичів, так і на сторонніх осіб, та вільно визначати, кому і яке майно чи його частка будуть заповідані. Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб'єкти публічного права. До речі, у фізичних осіб є перевага перед іншими суб'єктами: вони можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом. Юридичні особи, держава, інші суб'єкти публічного права можуть спадкувати тільки за наявності прямої вказівки про це в заповіті.

Варто враховувати, що заповіт має бути складений так, щоб його зміст не викликав неясностей та спорів у процесі оформлення спадщини. Крім того, як зазначає Світлана Деделюк, потрібно пам'ятати, що до спадкоємців можуть переходити як права, так і боргові зобов'язання спадкодавця.

Є кілька видів заповітів. Розбираємося, чим вони відрізняються одне від одного.

• Заповіт з умовою

Заповідач може заповісти своє майно особі, за умови виконання ним певної умови, наприклад: отримання диплома про вищу освіту, одруження, народження дитини, отримання свідоцтва адвоката, проживання в певному місті тощо. Умова, визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини, повинна бути в рамках закону та не суперечити моральним засадам суспільства. У разі неможливості документально підтвердити спадкоємцем виконання зазначеної в заповіті умови, спадкоємець може бути позбавлений права на спадкування за заповітом.

Також заповідач має право покласти на спадкоємця зобов'язання вчинити певні дії на користь інших осіб або покласти виконання певних обов'язків. Наприклад, заповісти будинок своїй сестрі та зобов'язати її піклуватись та прихистити у вказаному будинку собаку заповідача. Таке право проживання в будинку домашнього улюбленця та зобов'язання утримувати домашню тварину зберігає свою чинність у разі наступної зміни власника будинку. При цьому згода особи, якій заповідається будинок, не передбачена.

"Якщо в заповіті покладене зобов'язання проживання домашньої тварини саме в цьому будинку, то будинок передаватиметься до наступних власників разом з твариною. А якщо саме сестрі передане право піклування твариною, то відповідно сестра переїжджатиме з твариною. Залежить від того, як це пропише заповідач", — пояснює експертка.

• Заповіт подружжя

Чоловік і дружина складають такий заповіт щодо спільного майна. Заповіт подружжя стосується не всього майна, а тільки тієї частини, яку придбали у шлюбі та за спільні кошти. У випадку смерті чоловіка або дружини один із партнерів отримує частку в праві спільної власності.

• Секретний заповіт

Такий заповіт нотаріус посвідчує без ознайомлення з його змістом. Людина може скласти такий заповіт, запечатати його в конверт, підписати й подати його в такому вигляді до нотаріуса. А нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою й у присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. 

Внести зміни та доповнення до заповіту в такому разі можна, лише склавши новий заповіт. Кожен наступний заповіт автоматично скасовує попередній, якщо він складений щодо одного й того ж майна. Водночас якщо заповіти заповідають різне майно на різних осіб, то їх може бути й декілька.

Також заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття, а також якщо не дотримається умов, визначених у заповіті.

Крім того, заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема, щодо визначення місця й форми здійснення ритуалу поховання, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо.

"У моїй практиці я мала досвід посвідчення заповіту, де заповідач висловив своє побажання, щоб на церемонії поховання всі присутні були одягнені в кольоровий, не траурний одяг, процесія відбувалася під життєрадісну музику, назви пісень та виконавців додавались. Або був заповіт, у якому покладалося зобов'язання розвіяти прах на горі за вказаними координатами", — наводить приклади Світлана Деделюк.

За життя родичі можуть і не зізнатися в тому, що вони залишили заповіт. Але якщо заповіт складений за всіма правилами, він обов'язково реєструється в спадковому реєстрі. Тож після смерті родича маєте звернутися до нотаріуса за останнім місцем проживання заповідача. Якщо саме цей нотаріус не оформлював відповідний заповіт, то він робить запит до бази, де має бути вказаний нотаріус, який засвідчував потрібний вам заповіт. Тоді вже мусите звернутися до цього нотаріуса, надавши оригінал свідоцтва про смерть (лише тоді відкриється спадкова справа), а він перевірить за даними особи всі заповіти, які посвідчив від імені заповідача.

Заповіти військовослужбовців ЗСУ можуть посвідчуватися командиром (начальником) формувань (органів) з подальшою передачею таких заповітів через Генеральний штаб ЗСУ та Міністерство оборони до Міністерства юстиції України або його територіального органу для реєстрації в Спадковому реєстрі.

Експертка зазначає, без реєстрації такий заповіт буде нечинним. А його справжність доведеться доводити в суді.

Щодо складання заповіту на передовій, юристи дають такі рекомендації:

• Заповіт можна написати просто від руки, але обов'язково власноруч. Для цього підійде простий аркуш паперу. Текст має бути читабельний.
• Документ так і назвіть — "Заповіт". Вкажіть у ньому свої повні дані — ПІБ, номер і серію паспорта чи іншого документа, який ви маєте на руках, адресу.
• Чітко вкажіть, що й кому конкретно ви заповідаєте. Також чітко й розбірливо пишіть всі відомі вам дані про особу спадкоємця: прізвище, ім'я, по батькові, адресу тощо.
• Якщо ви заповідаєте все своє майно одній особі, все одно не полінуйтеся перерахувати його, вказавши адреси нерухомості, марки та номери автомобілів тощо.
• Обов'язково вкажіть дату, коли написано документ, і місце його складання. Зазначте кількість екземплярів, у яких складено заповіт, де та в кого вони зберігаються. Намагайтеся передати ці екземпляри особам, на користь яких пишете заповіт.

Громадяни України, які знаходяться за кордоном, можуть звернутись для посвідчення заповіту до консульств та посольств України.

А щоб не допустити юридичних чи технічних помилок під час складання заповіту — варто звернутися до нотаріуса телефоном або онлайн для отримання порад та консультацій.

↓Читайте також

Заморожене майбутнє: чому військовим варто зберегти свій генетичний матеріал

Як економити під час війни: про планування відпочинку, щоденні витрати й донати з розумом

Дати життя після смерті: все, що треба знати про посмертну трансплантацію в Україні