У чому проблема?
Замінування моря й вибухи
Нещодавно речник Одеської ОВА Сергій Братчук в одному з інтерв'ю вкотре звернув увагу на те, що замінування Чорного моря є величезною проблемою як для людей, так і для довкілля. За його словами, в акваторії зараз знаходиться кілька сотень мін — до шестисот. До речі, частина з них — українські, украдені в Севастополі росіянами ще у 2014 році після окупації Криму.
Після кожного шторму, розповідає Братчук, ці протикорабельні міни з'являються на чорноморському березі, зокрема, їх уже неодноразово знаходили на одеському узбережжі, а це — уже загроза життям тих, хто ризикнув прогулятись берегом моря. Деякі міни вже детонували: так, на початку червня на Одещині під час відпочинку на пляжі на міні підірвалася людина, а 7 липня на пляжі Одещини на міні підірвалися ще двоє чоловіків.
Вибухи можуть становити серйозну загрозу також і для морських ссавців, які занесені до Червоної книги України й охороняються багатьма міжнародними конвенціями. Наприклад, усі три види дельфінів, які живуть у Чорному морі, є червонокнижними, але мертвих особин дедалі частіше знаходять на узбережжі. Так, директорка Національного парку "Тузловські лимани" Ірина Вихристюк розповіла "Рубриці", як нещодавно інспектори парку знайшли мертвого дельфіна з обпеченою шкірою — це сталося, ймовірно, через вибух підводної бомби. При цьому мертвих дельфінів знаходять не лише на українському узбережжі. Особливо велику кількість мертвих та дезорієнтованих дельфінів, що викинулись за узбережжя моря, цьогоріч також фіксували вчені Туреччини та Болгарії. Поодинокі випадки зафіксовані в північно-західній частині Чорного моря, тобто в румунському та українському секторах цієї частини.
На фото: мертвий дельфін на узбережжі, знайдений співробітниками "Тузловських лиманів". Джерело: Facebook-сторінка національного парку.
Крім того, ми вже вказували на те, що під час вибухів військових снарядів у довкілля вилучається величезна кількість небезпечних речовин — як для людини, так і для інших живих організмів, що знаходяться поруч. Спеціалісти громадської організації "Екодія" пояснюють, що для деяких боєприпасів можуть використовуватися дуже токсичні хімічні сполуки, такі як білий фосфор, який при горінні виділяє отруйний газ та призводить до опіків, а за потрапляння в навколишнє середовище отруює ґрунти та воду. Фосфор практично не розчиняється й може десятиліттями зберігатися в солоній морській воді за умов дефіциту кисню. Багато сполук, що розроблені як бойові хімічні речовини і є дуже токсичними для людей, у високих концентраціях так само токсичні й для інших хребетних. Вони можуть вражати деякі водні організми, а також накопичуватися й роками зберігатися в природному середовищі. Тож хімічне забруднення, у тому числі й водних ресурсів, — ще один супутник війни.
Небезпеку становлять не лише вибухи, а й кораблі, що назавжди залишаються в морі. Наприклад, затоплення крейсера "Москва", що, звичайно, було хорошою новиною для всіх українців, може виявитись згубним для екосистеми акваторії. Деякі дослідники стурбовані тим, що після того, як корабель пішов на дно, навколо крейсера ходили спеціалізовані судна, тож є побоювання, що серед інших боєприпасів "Москва" містила ще і ядерні.
Розливи нафти та палива
"Екологічною катастрофою" Reuters назвали влучення ракети в танкер Millennial Spirit під Молдавським прапором, який понад чотири місяці дрейфував Чорним морем. Судно транспортувало дизельне паливо:
"Від обстрілів танкерів створюються дуже небезпечні ситуації, — коментує ситуацію провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. Шмальгаузена Павло Гольдін. — Ми знаємо про обстріли танкерів у водах Україні, також я бачив на карті пожеж, що подібна подія могла трапитись і у відкритому морі у водах Румунії, про що не повідомлялось у засобах масової інформації. Таких танкерів може бути декілька, і якщо їх пошкодити, можуть бути великі виливи", — коментує науковець.
Шкода від потрапляння дизельного палива у воду не менша, ніж від виливів сирої нафти, хоча наслідки від обох продуктів схожі:
"Це важка фракція, тому дизель має тенденцію осідати на дно, і залежно від того, у який сезон року це відбувається, змінюється швидкість його поширення в товщі води. Зараз літо, спека, і дизель буде осідати повільно та при цьому поширюватись у товщі води", — пояснює "Рубриці" вчений.
Іван Русєв, в. о. директора НПП "Тузловські Лимани, зазначив у розмові з "Рубрикою", що впевнений у тому, що нафта й досі продовжує потрапляти в море через руйнування інфраструктури та пошкодження кораблів, і, можливо, у невеликій кількості є навіть біля "Тузловських лиманів". Шкода від цього дуже небезпечна, адже нафта покриває водний шар тонкою плівкою, яка перекриває доступ кисню до води. У результаті водорості не отримують достатньо світла, щоби продукувати кисень, гине риба та мальки, які живуть та харчуються майже на поверхні моря. Провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. Шмальгаузена Павло Гольдін пояснює: будь-який розлив нафти має деякі негативні наслідки для довкілля. Насамперед це шкідливо для малих організмів та планктону, який плаває в товщі води. Також це може призвести до загибелі риби, шкодять розливи нафти й птахам, які страждають, потрапляючи в "нафтові плями".
Нафта має властивість опускатись нижче рівня води, й утворювати "хмари" крапель під поверхнею. Зібрати таку нафту вкрай складно, і для її утилізації іноді застосовуються небезпечні для довкілля методи, як от, наприклад, спалювання. Проте зараз навіть це зробити неможливо:
"В умовах війни нафту ніхто не збиратиме, тому що зараз на першому плані є безпека людей — і військових, і цивільних, і є досить суворі обмеження. Діяльність людей на морі та на суші, тим більше цивільних, дуже й дуже обмежена", — каже Павло Гольдін.
Збудники хвороб у морі
До факторів смертності морської біоти належать також і збудники хвороб, які можуть потрапити в море як бактеріологічна зброя, так і випадково через пошкодження міської каналізації чи, скажімо, агрокомплексу. Цей механізм забруднення вчені виявили ще до початку повномасштабної війни — росіяни свідомо, у варварський спосіб, забруднювали власні акваторії та й міжнародні води, скидаючи в морські води стоки з агроферм у Краснодарському краї, через що дельфіни хворіли на токсоплазмоз.
Пожежі на узбережжі
Ще одна проблема в тому, що прибережні екосистеми нищаться пожежами, які неможливо загасити через ймовірні обстріли — за попередніми даними лише на Кінбурнській косі пожежа охопила 130 гектарів. Втрачено ділянки лісових екосистем, знищено та пошкоджено рідкісні види тварин та унікальної піщаної флори; птахи, занесені до Червоної книги, втратили місця, придатні до гніздування.
Осередки пожеж на території України. Джерело: мапа пожеж SaveEcoBot
Окупація та довкілля
Страждає від війни й природний спадок українців — національні парки та природні біосферні заповідники. Зараз залишився лише один національний природний парк на чорноморському та азовському узбережжі, не окупований росіянами — це "Тузловські лимани", інші ж — "Азово-Сиваський" парк, "Джарилгацький" та "Меотида", знаходяться під окупацією. Ці території має охороняти держава — інспектори, співробітники парків мають об'їжджати парки, щоби фіксувати зміни в довкіллі, боротись із браконьєрами тощо, проте через війну на окупованих територіях належна охорона унеможливлюється, а на не окупованих — вона послаблена, оскільки не вистачає персоналу: більшість з інспекторів зараз на фронті.
Що стосується моніторингу екологічної ситуації на азовському узбережжі — тут зовсім нічого не можна сказати, оскільки території окуповані, а зв'язок із місцевими спеціалістами — втрачений. Дізнатись про те, що відбувається з біотою в Азовському морі після важких обстрілів "Азовсталі", розташованої просто на березі моря, та чи потрапили небезпечні хімічні речовини до моря, напевно поки що неможливо.
Яке рішення?
Спершу — розмінування
Перше, що необхідно зробити — розмінувати море. І в цьому Україні необхідна допомога, оскільки міни у воді не стабільні та не знаходяться на одному місці — вони дрейфують водами та можуть виноситись на узбережжя інших країн, наприклад, Болгарії, Румунії чи навіть Туреччини. Про це зазначив речник Одеської ОВА Сергій Братчук:
"Україна сама не зможе розмінувати (море,— ред.). Не тому, що українці нерозумні або ми чогось не вміємо. Ні, ми — розумні, у нас є фахівці, але в нас немає багато засобів, щоби можна було цю військову операцію провести самим. Тому сподіваємося, це буде така допомога від країн-союзників. Сподіваємося на Румунію, на Болгарію, на Туреччину, бо це спільне наше Чорне море. От кілька днів тому біля Варни (у Болгарії, — ред.) знищили міну. У березні була біля Туреччини, була біля Румунії. Тобто це спільна вже буде проблема", — каже Братчук.
Оцінити наслідки війни для довкілля
Проте, оскільки не вся проблема в мінах, підключаються і вчені. Наразі українські науковці створили колегіальне співтовариство — Оперативний штаб при Держекоінспекції, і в ній об'єднані науковці та експерти з різних дисциплін: океанографи, кліматологи, біологи, економісти… До штабу увійшла велика кількість українських інститутів: інститути Академії наук, відомчі інститути Мінприроди, університети, незалежні неурядові інституції, а також іноземні інститути-партнери. Задача штабу — створити методологію, за допомогою якої можна буде оцінити наслідки війни для довкілля, які можна буде передати до суду. Проте попередніх оцінок вчені поки що не надають:
"Кожен день ми стикаємось із якимись новими подіями", — каже експерт штабу, провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. Шмальгаузена Павло Гольдін.
Моніторинг ситуації та аерокосмічна зйомка
Проблема складності фіксації даних на окупованих територіях також має певне вирішення. Справді, українських експертів та спеціалістів не пускають на азовське узбережжя, проте існують супутникові системи, які можуть фіксувати пожежі на землі та в морі, пересування техніки тощо. Можливість користуватись знімками системи аерокосмічної зйомки з'явилась у Міндовкілля України за співпраці Державного космічного агентства ще минулого року. Фахівці використовують архівні та оперативні знімки за різні дати, виділяють необхідні ділянки та, за допомогою програмних перетворень, проводять ретроспективний аналіз шляхом порівняння різночасових космічних знімків. Далі отримана за космічними даними інформація щодо виявлених змін порівнюється з матеріалами дозвільних документів. Початково система була створена для фіксування незаконних рубок лісів, проте тепер функціонал розширений, і спеціалісти можуть також контролювати стан прибережних смуг.
І це не єдиний наш функціонал. Зараз, коли весь світ споглядає за Україною, знімки надає навіть NASA, а про те, що для фіксації екологічних злочинів рф Україні дали додаткові можливості користуватись супутниковою системою Європейського Союзу Copernicus, заявляв нещодавно єврокомісар із питань екології Віргініус Сінкевічус.
Наногубки для збору нафти
Зібрати нафту також можливо. У 2017 році американські вчені з лабораторії Argonne винайшли технологію Oleo Sponge. Зовні винахід нагадує звичайні губки для миття посуду, але людське око не здатне побачити найголовніше: працює ця технологія на нанорівні. Атоми оксидованого металу зі складними наноструктурами проникають у волокна губки, наділяючи її здатністю ефективно сполучатися з нафтою у воді, розділяючи ці рідини. Губки не лише очищають воду від нафти, вони зберігають сировину. Зібрана нафта може бути знов застосована у виробництві після того, як "віджати" губку. Та й саму губку можна використовувати повторно.
Така технологія, за словами вчених, безпечна для довкілля на відміну від інших способів: сучасні технології сорбентів вбирають нафту за одноразове використання, а потім насичені нафтою матеріали необхідно утилізувати. А от спосіб Oleo Sponge є екологічно чистим — не завдає шкоди морському життю, тваринам чи довкіллю в цілому — це ключова перевага у порівнянні з хімічними дисперсантами чи методами спалювання, які використовуються сьогодні.
Наша команда написала в офіс лабораторії для того, щоби дізнатись, чи можливо застосувати таку технологію у водах Чорного моря, але відповіді ми поки не отримали. Слідкуйте за нашими оновленнями та чекайте на нові матеріали, щоби довідатись, як у найближчі роки нам доведеться рятувати природу.
