Як війна наближає глобальне потепління та масове вимирання на Землі

У науковому журналі frontiers було опубліковано дослідження з гучними заявами про глобальну екологічну катастрофу, яка чекає на нас уже в цьому столітті. Група з 17 провідних вчених планети  підсумовувала сьогоднішній стан флори та фауни, щоб донести до політиків серйозність катастрофічного становища майбутнього планети та людства.

"Більшість людей не можуть усвідомити масштаби катастрофи та те, що вони самі постраждають від наслідків руйнування довкілля. Насправді масштаб катастрофи для біосфери та всіх форм життя настільки великий, що навіть добре поінформованим експертам важко усвідомити серйозність ситуації. Проблема посилюється невіглаством та корисливими інтересами", — стверджує провідний автор дослідження професор Корі Бредшоу з Університету Фліндерса в Австралії.

Автори наукової статті узагальнили прогнози щодо погіршення здоров'я людей та значного зменшення різноманіття, щодо кліматичних змін, загроз масової міграції та змагання за ресурси вже в цьому столітті. 

Ми уважно ознайомились із дослідженнями та вирішили співставити ці дані із впливом на довкілля війни, розв'язаної росією проти України. 

У дослідженнях, опублікованих у журналі frontiers, стверджується: людиною було порушено та змінено екосистеми близько 70% поверхні нашої планети. Від появи сільського господарства близько 11 000 років тому біомаса наземної рослинності скоротилася вдвічі, а 20% її первинного різноманіття було втрачено назавжди. Ще близько 20% усіх видів живих істот знаходяться під загрозою зникнення протягом наступних кількох десятиліть.

❗️Такі дані свідчать про початок масового вимирання, цей висновок зазначений у дослідженні. Зараз вченим відомо про 5 таких вимирань за весь час існування життя на нашій планеті, останнє з яких відбулося 66 мільйонів років тому, коли в кінці крейдового періоду вимерли всім відомі динозаври, а також літаючі та морські рептилії.

Війна пришвидшує процес вимирання. За поясненнями ми звернулись до еколога, працівника Інституту зоології НАН України та керівника громадської організації "Українська природоохоронна група" Олексія Василюка. 

Вчений пояснює взаємозв'язок так: війна знищує екосистеми — степи та поля обстрілюються артилерією, ліси згорають. У результаті все це призводить до загибелі типових для цих територій рослин та комах, а також великих тварин, таких як ссавці та птахи. Місцевість стає непридатною для їхнього існування, натомість нові місця займають інвазивні види, що прийшли до нас з інших континентів:

"Будь-яке знищення наших видів призводить до збільшення чисельності чужорідних, тому якщо під час війни наші види вигорають або гинуть від вибухів, звичайно, це буде призводити до поширення чужорідних, вони просто більш агресивно першими займуть простір", — пояснює науковець. 

Це такі види рослин як амброзія (алерген, від якого страждають тисячі українців), борщівник Сосновського (від взаємодії з яким можна отримати опіки та навіть померти), акація біла або робінія — зазвичай ростуть уздовж доріг, де земля та повітря забруднені вихлопними газами та непридатні для місцевих рослин. 

Згодом, за словами вченого, ці рослини оселяться й у воронках від вибухів, оскільки для інших рослин ґрунт там буде непридатним, що ще більше прискорить захоплення нашої території шкідливими рослинами. 

 "Тож у результаті — так, дійсно можна говорити, що у нас триває вимирання видів, і що війна цей процес пришвидшує", — констатує Олексій Василюк. 

Ще одна проблема, яка, здавалося б, не пов'язана з війною, — це перенаселення планети. 

У дослідженні стверджується, що з усієї біомаси тварин на Землі сьогодні більшість представлено худобою (59%) і людьми (36%), і лише приблизно 5% цієї загальної біомаси становлять дикі ссавці, птахи, рептилії та амфібії. До 2050 року чисельність населення світу ймовірно зросте до 9,9 мільярда. Врешті-решт це призведе до потреби такої кількості ресурсів, що наша планета її задовольнити просто не зможе. 

 "Немає ніякого способу — з етичної чи іншої точки зору (за винятком надзвичайного та безпрецедентного зростання людської смертності) — уникнути зростання кількості людей і супутнього надмірного споживання. Тим не менш, запровадження політики зниження народжуваності та стримування моделей споживання може зменшити вплив цих явищ", — зазначено у статті.

Використання та знищення природних ресурсів під час військових дій відбувається набагато швидше. 

"Важливо зрозуміти, що саме ми з вами називаємо ресурсами, — звертає увагу на важливий нюанс Олексій Василюк. — Чиста вода, придатна для життя атмосфера, які ми споживаємо — це результат діяльності живих організмів, які відтворюють ці ресурси. Сюди можна включити і ґрунт, гумус. А з іншого боку, є, власне, рослини й тварини (наприклад, багато видів риб, кальмари та ін.), яких ми безпосередньо споживаємо", — пояснив науковець. 

Основним "ресурсом" в Україні в економічному плані є ґрунти. Колись вони славились родючістю, і людина активно використовувала цю можливість, щоб задовольнити свої потреби — зараз на території України більше половини всіх територій — це рілля. І просто зараз ми втрачаємо цей ресурс:

"Ми — найбільш розорана держава Європи, друга по розораності у світі, і відповідно по втратах ґрунтів теж, тобто ми також — лідер у Європі з опустелювання. Не тому, що ми знаходимось на півдні, а тому, що опустелювання за визначенням — це втрата родючого шару ґрунту. І в кого більше розорано, у того більше і втрачається під дією водної та вітрової ерозії. Це є втрата ресурсу, отого ресурсу, який містить третину вуглецю планети", — пояснює Василюк. 

І, на жаль, це процес, який вже відбувся на деяких територіях. Один із прикладів — це Олешківські піски:

"Олешківські піски для нас важливі не тому, що це найбільша пустеля Європи, і не тому, що вона рукотворна, а тому, що показуючи Олешківські піски, можна сказати, що існує реальна проблема. Якщо ми втратимо ґрунти в таких масштабах, будь-де в іншому місці в Україні ми вже їх не відтворюємо. Олешківські піски вже 100 років не заростають рослинністю", — навів приклад Василюк. 

У попередніх матеріалах ми вже говорили про те, що родючій шар ґрунту не може утворюватись на ріллі. Найродючіші ґрунти — чорноземи — формуються під багаторічною природною рослинністю. Коли людина знищує степову рослинність, щоб створити на території рілля, створювати цю родючість уже нема чому. Так само вбиває родючість ґрунтів і війна. 

Обстріли, що ведуться на полях, буквально залишають "хімічні опіки" на землі:

"Вибух — це хімічна реакція, у якій не 100% заряду встигає прореагувати і тоді потрапляє в ґрунт. Оскільки вибух має сферичну форму, то 50% реагентів відразу потрапляє у воронку, а 50% — в повітря. Ми з колегами прикидували, що цей радіус становить приблизно 35 метрів. Суміш, що опиняється на цих 70 метрах навколо місця вибуху (а це майже 4000 квадратних метрів!), однозначно містить широкий спектр хімічних речовин, і в кожному типу боєприпасів вони свої, але всюди будуть важкі метали, а вони накопичуються в довкіллі і призводять до різних шкідливих наслідків, наприклад, мутацій. 

Небезпечна складова цього заряду — це сірка. А ми знаємо, що сірка, яка сполучається з водою, утворює сірчану кислоту. Контактуючи з вологою на слизових оболонках, сірка стає сірчаною кислотою: в легенях, на очах, на язику, на спітнілому тілі. Так само, коли сірка потрапляє в довкілля (у ґрунт, на рослини та змішується з водою — наприклад, з росою або з дощовою водою, чи навіть під час туману) — навколо випалюються всі рослини. 

Наприклад, від одного снаряду такого типу як ГРАД у воронці може залишитися до пів кілограма сірки, це дуже багато. Фактично вже в ту ж добу вона стане сірчаною кислотою. Ґрунт буде випалений, а дрібні організми, які утворюють і підтримують ґрунт, згорять у кислоті.

Випалена земля — це не значить, що там вогонь, якийсь димок і обгорілі трупи. Це необов'язково. Цю метафору можна трактувати зовсім інакше. Це земля, випалена кислотою. Усе, що живе в ґрунті, рослини і насіння, коріння — все це буде вигорати в кислоті", — завершив Василюк. 

Цивілізація вже перевищила глобальне потепління на ~ 1,0°C у порівнянні з доіндустріальними умовами, і вона на шляху до того, щоб викликати потепління щонайменше на 1,5 °C між 2030 і 2052 роками

Від танення вічної мерзлоти та вивільнення накопиченого метану концентрація парникових газів продовжуватиме зростати, і це призведе до подальшої затримки реакції зниження температури, навіть якщо людство повністю припинить використовувати викопне паливо до 2030 року.

Вивільнення метану, звичайно, впливає на зміну клімату, але ми маємо також велику кількість антропогенних газів, найбільш відчутна доля яких виділяється від спалювання викопного палива та промисловістю. В умовах війни шкідливі викиди, що потрапляють у повітря, в рази збільшуються. 

Наприклад, під час пожеж, які регулярно виникають у містах, на промислових об'єктах та хімічних підприємствах внаслідок ворожих обстрілів, у повітря потрапляє велика кількість органічних речовин і чорного вуглецю, а ще, звичайно, вуглекислий газ і діоксид азоту. Останні два — це і є ті самі парникові гази, які так шкодять планеті та значно прискорюють глобальне потепління. 

Прискорюють цей процес і пожежі в лісах. За розрахунками громадської організації "Українська природоохоронна група", вогнем знищено 36154 га лісів і 10250 га трав'яних екосистем, загалом вогонь покрив більше 100 тисяч гектар. Уявити, скільки це — складно. Приблизно таку ж площу разом займають Київ, Бровари, Бориспіль та Ірпінь в межах їхніх адміністративних кордонів. І це не повні цифри, адже ​​лісівники озвучують тільки те, що підтвердили своїми пішими обходами.

"Наша мета не полягає в тому, щоб представити фаталістичну перспективу, адже є багато прикладів успішного втручання для запобігання вимирання, відновлення екосистем і заохочення більш сталої економічної діяльності", — зауважують вчені у висновку до статті. 

Науковці радять стимулювати розвиток організацій, що опікуються довкіллям, і пропонують такі рішення:

• Скасування постійного економічного зростання.
• Належне ціноутворення.
• Швидкий відхід від використання викопного палива.
• Суворе регулювання ринків і придбання власності.
• Розширення прав і можливостей жінок.

Вони також закликають інших вчених не бути байдужими: 

"Тому експерти з будь-якої дисципліни, яка має справу з майбутнім біосфери та добробутом людини, зобов'язані уникати стриманості, уникати прикрашання надзвичайних викликів, які попереду, і «розповідати все, як є». Усе інше в кращому випадку вводить в оману, а в гіршому — є недбалістю й потенційно може бути смертельним для людства".