Веганська кухня України: як волонтери в Ужгороді організовують здорове харчування для переселенців

До початку повномасштабної війни рф проти України ГО "Кожна Тварина" займалася в основному освітніми проєктами та акціями: волонтери читали лекції про веганство для навчальних закладів та бізнесів, запускали щотижневий безплатний курс "Веган-експрес", щонеділі організовували акцію "Відкрий очі", на якій показували правду про те, що відбувається з тваринами в різних індустріях, та спілкувались із перехожими про веганство, їздили по містах України в рамках Всеукраїнського веган-туру. Проте в лютому організації довелося призупинити більшість проєктів, щоб відповісти на нові виклики й далі популяризувати ідеї веганства попри війну. У матеріалі розповідаємо про організовану волонтерами веганську кухню для переселенців в Ужгороді.

Харчування переселенців

"Нас годують, але далеко — дуже тяжко йти годину по спеці, а тут живе багато людей похилого віку, з інвалідністю та дітей. Також видають лапшу швидкого приготування, але хочеться різноманіття — овочів, фруктів, а самим це купити не вистачає грошей", — розповідає Олексій, який із початку повномасштабного вторгнення знайшов прихисток в Ужгороді, у Палаці дитячої та юнацької творчості.

Наразі тут проживає близько 200 осіб, які потребують допомоги та підтримки. Під пункти тимчасового прихистку переселенців переобладнались також ужгородські школи, спортивні зали, гуртожитки та всі інші можливі приміщення.

Тільки за офіційними даними, до Ужгорода переїхало близько 24 тисяч осіб. З першого дня вторгнення в найменшому обласному центрі країни, населення якого до війни налічувало 115 тисяч, почалася криза на ринку нерухомості. Попит на вакансії також досі перевищує кількість пропозицій. Саме через ці обставини в місті з'явилась велика кількість людей, що потребує доступної їжі.

Це питання місцева влада розв'язує за допомогою роздачі харчових талонів, проте право отримати їх мають не всі, зокрема їх не видають чоловікам призовного віку. Також їдальні, у яких можна використати талони, та більшість волонтерських організацій зазвичай не можуть запропонувати повноцінного харчування для людей, що не вживають продуктів тваринного походження. 

Серед переселенців є значний відсоток вегетаріанців та веганів — за даними дослідження КМІС, станом на жовтень 2020 року 11 % населення України не вживають м'яса, а 2 % не вживають жодних продуктів тваринного походження. Важливо додати, що цього року Великий піст почався 7 березня, якраз у той час, коли багато хто був змушений покинути свої домівки. 

Крім того, за даними ВООЗ здоровий раціон для дорослої людини має містити фрукти, овочі, бобові, горіхи та цілісні злаки. До того ж фруктів та овочів на день треба вживати щонайменше 400 г, тобто п'ять порцій. І якщо традиційні роздачі безплатної їжі часто не можуть з цим впоратися, то для веганських кухонь ці продукти є основою меню.

Безкоштовні веганські обіди

Веганський раціон може задовольнити потреби не лише тих, хто з етичних міркувань відмовився від споживання продуктів рослинного походження. Він підійде вірянам різних конфесій та людям із непереносимістю лактози. Саме завдяки універсальності веганське меню — вдалий вибір для волонтерської кухні.

"З початком повномасштабного вторгнення ми (ГО "Кожна Тварина") почали допомагати тваринам-переселенцям, а згодом створили новий проєкт — Веганська Кухня України, у рамках якого ми годуємо безплатними веганськими обідами переселенців, волонтерів, тероборону, а також надсилаємо веганські продукти веганам та веганкам у ЗСУ", — розповідає Тамара Х'юман, засновниця та очільниця громадської організації "Кожна Тварина".

Перші кухні з'явились у тих містах, у яких були волонтери та волонтерки "Кожної Тварини", а далі все більше людей з інших міст почали долучатися до ініціативи. Першими були Київ, Вінниця та Рівне. Згодом долучилися Ужгород, Одеса, Дніпро, Луцьк та Івано-Франківськ.

Ми ж розповімо про роботу проєкту на прикладі кухні в Ужгороді, роботу якої організувала та налагодила Марго — веганка-переселенка та активістка організації.

"На початку війни, коли я потрапила до Ужгорода, я випала з усіх процесів, пов'язаних з активізмом. Я була просто в шоці та не могла нічого робити. Але інші активісти в цей час продовжували працювати, допомагати людям і тваринам. А також заснували проєкт "Веганська Кухня України". Наш активіст Бенджамін (веган з Австралії, що наразі проживає в Києві, в Ужгороді перебував під час активних бойових дій у лютому-березні цього року, — ред.) запропонував мені заснувати кухню в Ужгороді, і я погодилась допомагати".

Першим місцем роздачі обідів став сквер біля міської філармонії, а через тиждень після початку роботи один із волонтерів дізнався, що в Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості (ПАДІЮН) близько 200 переселенців потребують гарячих обідів. Адміністрація закладу відразу погодилась на пропозицію волонтерів і виділила місце для роздачі. Таким чином обіди продовжили роздавати у двох локаціях. Графік залишається незмінним: кожного дня о 14 годині "на філармонії" 20 людей отримують порції веганської їжі, решту відвозять до переселенців у ПАДІЮН.

Волонтерська кухня

У деяких містах ВКУ змогла знайти партнерські заклади харчування, які надали свої професійні кухні та обладнання в користування волонтерів, або ж на базі закладів із власним колективом готують благодійні обіди. Проте в Ужгороді такого закладу не знайшлось — усі страви готують волонтери на кухнях у себе вдома, або на кухні вдома в місцевого вегана Кирила — він надав її в щоденне користування волонтерів.

Спочатку робота кухні складалась із таких етапів:

• приготування їжі, 
• доставлення на точки роздачі в каструлях, 
• розподілення між людьми безпосередньо на місці роздачі, 
• сервірування в багаторазовий посуд, 
• повернення всього посуду на кухню, 
• прибирання. 

Цей спосіб був екологічним — майже не залишалось пластикових відходів, проте були складнощі з транспортуванням, а миття посуду займало багато часу. Не обійшлося й без облитих сочевичним супом салонів авто. Для збільшення ефективності та спрощення логістики тепер обіди відразу після приготування фасуються в одноразові бокси та відвозяться на місця роздачі. 

У перший місяць роботи кухні доводилось робити багато незапланованих вихідних.

"На жаль, уже через тиждень роботи кухні в Ужгороді, усі активісти, з ким ми її започаткували, поїхали з міста, або не могли продовжувати допомагати. Тож я почала шукати волонтерів у спеціальних групах у телеграмі. Потрошку люди почали знаходитись, і кухня запрацювала більш стабільно. Наразі ми готуємо кожного дня від 30 до 100 порцій та маємо 57 волонтерів та волонтерок у координаційному чаті Ужгорода", — розповідає Марго.

Багато волонтерів доєдналися до готування після того, як самі отримали обіди. Зі старту проєкту волонтери роздрукували та розклеїли по місту листівки з інформацією, де та коли можна отримати безплатний веганський обід. Завдяки цим листівкам знаходились і майбутні волонтери. Більша частина з них — вимушені переселенці, є як вегани та вегетаріанці, так і всеїдні. Для невеганів проєкт дає змогу на практиці познайомитись із веганською кулінарією — досвідчені волонтери залюбки діляться рецептами та допомагають у приготуванні тим, хто раніше не був знайомим з особливостями веганської кухні.

Крістіна — веганка з Ужгорода. У вільний час вона долучається до волонтерської діяльності в догляді за дітьми, також стала волонтеркою ВКУ та допомагає в приготуванні обідів на кухні в себе вдома. Дівчина розповідає, чому вирішила допомагати саме в цьому проєкті:

"Багато людей переходять на рослинне харчування, але зіштовхуються по приїзду з тим, що в них по факту немає вибору, тому ВКУ — чудова альтернатива. Також це гарна можливість розвіяти уявлення людей про те, що рослинна їжа несмачна й не задовольняє почуття голоду".

Робота кухонь була б неможливою без фінансування — один обід обходиться приблизно у 20 грн, а одна посилка на фронт, якої вистачає на пару тижнів, — 500–600 грн. Гроші організація почала залучати через соцмережі, розповідає Тамара, очільниця проєкту:

"Нам донатять українці та українки, які хочуть підтримати ініціативу та вірять, що ми робимо потрібну справу. Також ми отримали гранти від трьох міжнародних фондів. Веганські виробники, у яких ми робимо деякі закупки, роблять для нас знижки, адже знають, що ми відправляємо цю їжу бійцям та бійчиням. Зараз кількість донатів трохи зменшилась. Сподіваємося, що це тимчасово".

"Кожна тварина" щодня звітує у своїх соцмережах щодо кількості обідів, якими вдалося забезпечити нужденних. А для донорів, які залишили свої контакти після здійснення пожертвування на сайті, робить щомісячний звіт про витрати листами на імейл.

Здоровий раціон для переселенців та воїнів

На сьогодні ВКУ відправили понад 300 посилок веганам та веганкам у ЗСУ, приготували та роздали майже 17,5 тисяч безплатних обідів — з них в Ужгороді понад 5,5 тис. штук.

Діана — вегетаріанка, що була змушена разом із родиною переїхати з Житомира, приходить отримувати обіди на точку роздачі біля філармонії, про проєкт дізналась із листівки:

"Бували такі обіди, що відразу хотілося майстер-клас по приготуванню цієї страви. Насправді освоїла кілька нових страв для себе завдяки кухні, це класно".

І якщо отримати обід у сквер біля філармонії приходять здебільшого вегетаріанці та вегани, то в ПАДІЮНі тих, хто не вживає м'ясо, — одиниці. Переселенець Олексій, який раніше не був знайомий із веганським раціоном, поділився своїми враженнями від обідів:

"Дуже смачно, особливо супчики та соєве м'ясо. Також радує, що є свіжі овочі, салати з капусти".

Як створити волонтерську кухню?

Першою веганською благодійною кухнею стала Львівська Веганська Кухня, яка й надихнула ГО "Кожна тварина" на створення схожого проєкту в інших містах.

"Ми дружимо та допомагаємо один одному. ГО «Львівська Веганська Кухня» — наші друзі", — каже Тамара.

Команді ЛВК вдалося втілити справді масштабну ініціативу — вони створили повноцінний заклад, у який переселенці можуть прийти протягом дня й пообідати. У меню зазвичай перше, друге та напої; віднедавна з'явилась опція замовити десерт, усі кошти з якого йдуть на подальшу роботу кухні. Також ЛВК надсилає посилки з веганськими продуктами в різні куточки України для військових та цивільних. Проте наразі кількість запитів на гуманітарну допомогу перевищує можливості волонтерів.

Тож, як започаткувати волонтерську кухню у своєму місті? Можна написати на сторінку ВКУ та долучитись до вже існуючої кухні, або ж ініціювати створення такої в рамках проєкту. А можна зробити це самостійно, з нуля. Для цього потрібно:

1. Вирішити, кого ви хочете годувати. Можна годувати переселенців — тоді треба знайти центри допомоги переселенцям або місця їх тимчасового проживання. Також можна годувати бійців ТРО або людей похилого віку тощо.
2. Знайти фінансування. Зробіть пост у соцмережах, у якому розкажіть, чому вам потрібні гроші та як і кому ви зможете допомогти завдяки донатам. Попросіть знайомих та друзів поширити допис.
3. Знайти команду — розпитайте друзів, можливо, вони захочуть вам допомогти, або ж розкажіть про свою ідею в місцевих волонтерських чатах. Вам будуть потрібні люди, щоби зробити закупки, приготувати обіди, транспортувати їх на місце роздачі та передати тим, хто цього потребує.
4. Розробити меню. Придумайте список нескладних, бюджетних, але поживних страв та розрахуйте, яку кількість порцій вам потрібно приготувати та скільки на це знадобиться продуктів. Не женіться за кількістю порцій, обсяги завжди можна наростити. Не забувайте про білкові продукти та зелень:)
   А рецепти, за якими готує ВКУ, можна підгледіти тут.
5. Спробувати втілити свій задум у життя. Саме практика допоможе вам виробити власний, зручний та дієвий алгоритм роботи.

Для того, щоби координувати роботу кухні, навіть необов'язково перебувати в одному місті з волонтерами. Марго дистанційно організовує роботу всіх інших філіалів ВКУ:

"Наразі я координую кухні у восьми містах. У тих містах, де я координую кухні віддалено, волонтери самі закуповуються, шукають, де й кому роздавати їжу, придумують, що готувати — я лише шукаю волонтерів, коли їх стає мало, відправляю гроші за закупки та надсилаю фото готових обідів та роздач до смм-команди ВКУ".

Важливо налагодити комунікацію в чатах, скласти розклад роботи волонтерів та налагодити постачання продукції від благодійників — а далі, як показує досвід ВКУ, команди вже самоорганізовуються.