Реабілітація для ведмедів: як на Закарпатті рятують червонокнижний вид

Якщо говорити про реабілітаційний центр, ми часто відразу думаємо про людей, які страждають від наркозалежності або розладів психіки. Але чи чули ви коли-небудь про реабілітаційний центр для тварин? Це не рідкість для країн Європи — там подібні заклади почали з'являтися ще на початку 90-х, коли ветеринари почали працювати над стандартами відновлення тварин від отриманих травм і перенесених операцій.

В Україні реабілітаційні центри для тварин теж є, але лише деякі насправді відповідають своїй назві, решта ж більше нагадують звичайні зоопарки, побудовані для розваги людей, а не для відновлення здоров'я тварин. Але не так давно «Рубрика» відвідала один із центрів, який насправді є реабілітаційним. Розташований він у Закарпатті, в Національному природному парку «Синевир».

Реабілітаційний центр був відкритий за ініціативою Мінекології 2011 року і з того часу сюди потрапляють клишоногі, які постраждали від жорстокого поводження. Дістатися до реабілітаційного центру непросто, адже для цього потрібно буквально об'їхати всі Карпати, але вже в Синевирській Поляні будь-який місцевий житель підкаже, де знаходиться місцева визначна пам'ятка. Уздовж дороги, з одного боку якої шумить гірська річка, а з іншого — підіймаються просто в небо високі ялини та водоспадами падають з порослих мохом каменів маленькі струмки, стоять висічені з дерева в гуцульському стилі ведмеді — відмітний знак цього місця.

За 100 метрів від заїзду вже видніється зелена сітка. Вона виглядає ненадійно — тонкі прути металевої решітки, здається, досить легко зможе перекусити величезний хижак. Але ведмеді не поспішають вирватися в дику природу. Тварини настільки звикли до життя з людьми, що не дивлячись на те, що площа заповідника становить всього 12 гектарів, майже всі вони розташувалися в частині, видимій людям. Перший ведмідь, якого ми бачимо, найближче підійшов до сітки, — він ходить туди й назад на одному місці, крокуючи по протоптаних у твердій землі слідах, не звертаючи ніякої уваги на нечисленних відвідувачів.

Неподалік стоїть адміністративна будівля в автентичному стилі. Поруч з ним — клітки, трохи більше тих, в які поміщають циркових ведмедів під час транспортувань, прути їх виглядають солідніше, ніж сітка вольєра — ширина металевих стрижнів в них розміром в жіноче зап'ястя. У кожній клітці — по одному ведмедю, і навіть з боку видно, наскільки тварини нещасні. Один з ведмедів притуплено дивиться на трьох чоловіків, що працюють поруч. Навіть знаходячись за огорожею, він боїться, а коли люди ховаються з його поля зору, він починає переступати з лапи на лапу, похитуючись з боку в бік. Таке повторення одних і тих же дій називається стереотипією. Стереотипія зустрічається у тварин через тривале перебування в тісних приміщеннях. Навіть потрапляючи в широкі простори, як перший ведмідь, що знаходиться в просторому вольєрі, звичка залишається.

Знову звертаємо увагу на чоловіків, які метушаться поруч. Один з них по-хазяйськи дає вказівки, і з його владного тону стає зрозуміло, що він — директор центру, Ярослав Бундзяк. Те, що наше видання зацікавилося реабілітаційним центром, йому лестило, і він з радістю розповів:

«Зараз тут мешкає 32 ведмеді, — каже директор. — Ми розуміємо, що їм не вижити в дикій природі — вони не вміють знаходити собі їжу, не знають, як це. Їм залишається жити в таких напівдиких умовах, де ми їх годуємо та оберігаємо від людей та інших хижаків. Майже всі тварини навіть не впадають в сплячку, тому що ніколи цього не робили, хоча цьогоріч залягли вже четверо», — говорить він.

З жорстокості — в добрі руки

Ярослав пояснив, чому деякі ведмеді знаходяться в клітках: там після приїзду вони відбувають карантин. Звикають до нових умов, бачать за прутами інших тварин, дивляться, як ті поводяться. Після приїзду тварини проходять санітарно-ветеринарний огляд, оскільки майже всі вони утримувалися в жахливих умовах: жили в дуже тісних клітках, іноді в повній темряві. Так поводилися з ведмедем Кузьмою, який потрапив в центр 2015 року у віці 25 років. 210-кілограмовий самець раніше виступав в цирку і знімався в кіно, а коли постарів, його просто закрили в темному приміщенні, через що тварина повністю осліпла.

Історія кожного ведмедя є на стенді, встановленому на території центру. Читаючи їх, жахаєшся, наскільки жорстоко і нелюдяно ставилися до клишоногих колишні власники. Так, наприклад, ведмідь Беня з мандрівного цирку приїхав в центр з дистрофією: при нормальній вазі 400-480 кілограм, 10-річний самець важив всього 270.

Власники не тільки морили його голодом, а ще й дресували: ставили Беню на розпечену плиту, щоб він перебирав лапками й таким чином вчився танцювати. Деяких ведмедів господарі добровільно здавали в центр, коли вони опинялися в "пенсійному" віці, якихось доводилося самостійно вилучати у бездушних власників та браконьєрів. На щастя, всі вони успішно адаптувалися в центрі. За ведмедиками наглядають ветеринари, а їх денний раціон включає 10-12 кілограм фруктів, овочів, риби, меду і борошняних виробів — близько 13 тисяч кілокалорій на добу.

Ми бачимо, як вище на пагорбі вже встановлюються нові сітки, поруч стоїть техніка. Зараз центр розширюється — Ярослав Бундзяк пояснює, що через брак території нових ведмедів поки не беруть — хижакам стає занадто тісно. Поступово центр більшає, до нього приєднали 5 гектарів, але роботи ведуться повільно через нерегулярне фінансування.

Чому це важливо?

На жаль, держава не ставить у пріоритет збереження зникомого виду. Бурих ведмедів в дикій природі, за даними Всесвітнього фонду природи WWF, в Україні всього 200, і майже всі вони живуть в Карпатах, ще трохи — на Поліссі. Деякі з особин незаконно утримуються у приватних власників. У період до Другої світової війни в Українських Карпатах налічувалося понад 2000 ведмедів. Але потім хижаків оголосили сільськогосподарськими шкідниками та буквально труїли: в долинах залишали напхану ціанідом натрію тушу коня, до якої приходили ведмеді, поїдали м'ясо і гинули. Ведмеді ставали об'єктами полювання, а їхня домівка — карпатські ліси — спустошували, вирубуючи дерева і перетворюючи казкові ліси на голі вершини. Так тривало протягом 50 років, і тепер бурий ведмідь внесений до Червоної книги України зі статусом «зникомий вид». Тому поводитися з ведмедями потрібно особливо дбайливо. Це стосується кожного з нас, адже зараз, коли кордони закриті, головним «центром» відпочинку в Україні стають Карпати – ареал проживання багатьох червонокнижних видів, зокрема й героїв цієї статті — бурих ведмедів.

Є кілька правил, яких потрібно дотримуватися, перебуваючи в лісі. Вони допоможуть вам уникнути зустрічі з хижаками та не нашкодити ні собі, ні ведмедям.

🐻  Ведмеді мають дуже хороший слух. Вони можуть розрізнити людську мову на відстані 300 метрів і звук клацання фотоапарата — в радіусі 50 метрів. Але вони не стануть нападати на людину, а швидше за все, обійдуть вас. Тому гуляючи лісом, потрібно створювати помірний шум, рухатися групами або брати з собою дзвіночок, якщо ви йдете в ліс поодинці.

🐻  Ні в якому разі не підходьте до ведмежат — швидше за все, біля них буде ведмедиця.

🐻  Розбиваючи в лісі кемпінг, розпалювати багаття і зберігати їжу потрібно якомога далі від намету. Найкраще готувати їжу на відстані 150-200 метрів від намету, оскільки її запах приваблює ведмедів. Мити посуд також потрібно якомога далі від табору, а залишки їжі, які перегнивають — закопувати в землю.

🐻  Якщо ведмідь помітив вас, або ви помітили ведмедя, необхідно оцінити обставини та зберігати спокій:

• Якщо ведмідь далеко від вас, на відстані 150-200 метрів, поверніться до нього обличчям і повільно відступайте, поки не зникнете з його поля зору. Залишивши на землі якийсь предмет, наприклад, головний убір, ви можете ненадовго відвернути його увагу.
• Якщо ведмідь знаходиться дуже близько, кинувся на вас або встав на задні лапи, не тікайте. Підніміть руки вгору, щоб здаватися більше і говоріть з ним, щоб тварина могла ідентифікувати вас, як людину. Коли він втратить інтерес, почніть повільно відходити назад, не повертаючись до нього спиною і залишаючи попутно свої речі.
• У разі нападу ведмедя, лягайте на живіт і прикрийте шию руками, постарайтеся не дати тварині перевернути вас на спину.

До речі, нещодавно в Румунії ведмідь влаштував гонитву за лижником: відео поширилося в соцмережах.