Екорубрика 15:25 27 Січ 2021

Реабілітація для ведмедів: як на Закарпатті рятують червонокнижний вид

В Україні в дикій природі залишилося всього 200 бурих ведмедів. Тих же ведмедів, які живуть в неволі, часто тримають в жорстоких умовах. Розповідаємо, як тваринам допомагають в спеціальному центрі.

English version here

Якщо говорити про реабілітаційний центр, ми часто відразу думаємо про людей, які страждають від наркозалежності або розладів психіки. Але чи чули ви коли-небудь про реабілітаційний центр для тварин? Це не рідкість для країн Європи — там подібні заклади почали з'являтися ще на початку 90-х, коли ветеринари почали працювати над стандартами відновлення тварин від отриманих травм і перенесених операцій.

В Україні реабілітаційні центри для тварин теж є, але лише деякі насправді відповідають своїй назві, решта ж більше нагадують звичайні зоопарки, побудовані для розваги людей, а не для відновлення здоров'я тварин. Але не так давно «Рубрика» відвідала один із центрів, який насправді є реабілітаційним. Розташований він у Закарпатті, в Національному природному парку «Синевир».

Реабілітаційний центр був відкритий за ініціативою Мінекології 2011 року і з того часу сюди потрапляють клишоногі, які постраждали від жорстокого поводження. Дістатися до реабілітаційного центру непросто, адже для цього потрібно буквально об'їхати всі Карпати, але вже в Синевирській Поляні будь-який місцевий житель підкаже, де знаходиться місцева визначна пам'ятка. Уздовж дороги, з одного боку якої шумить гірська річка, а з іншого — підіймаються просто в небо високі ялини та водоспадами падають з порослих мохом каменів маленькі струмки, стоять висічені з дерева в гуцульському стилі ведмеді — відмітний знак цього місця.

За 100 метрів від заїзду вже видніється зелена сітка. Вона виглядає ненадійно — тонкі прути металевої решітки, здається, досить легко зможе перекусити величезний хижак. Але ведмеді не поспішають вирватися в дику природу. Тварини настільки звикли до життя з людьми, що не дивлячись на те, що площа заповідника становить всього 12 гектарів, майже всі вони розташувалися в частині, видимій людям. Перший ведмідь, якого ми бачимо, найближче підійшов до сітки, — він ходить туди й назад на одному місці, крокуючи по протоптаних у твердій землі слідах, не звертаючи ніякої уваги на нечисленних відвідувачів.

Неподалік стоїть адміністративна будівля в автентичному стилі. Поруч з ним — клітки, трохи більше тих, в які поміщають циркових ведмедів під час транспортувань, прути їх виглядають солідніше, ніж сітка вольєра — ширина металевих стрижнів в них розміром в жіноче зап'ястя. У кожній клітці — по одному ведмедю, і навіть з боку видно, наскільки тварини нещасні. Один з ведмедів притуплено дивиться на трьох чоловіків, що працюють поруч. Навіть знаходячись за огорожею, він боїться, а коли люди ховаються з його поля зору, він починає переступати з лапи на лапу, похитуючись з боку в бік. Таке повторення одних і тих же дій називається стереотипією. Стереотипія зустрічається у тварин через тривале перебування в тісних приміщеннях. Навіть потрапляючи в широкі простори, як перший ведмідь, що знаходиться в просторому вольєрі, звичка залишається.

Клітка-зразок, виставлена на території реабілітаційного центру для демонстрації, в яких умовах жили прибулі в центр ведмеді

Знову звертаємо увагу на чоловіків, які метушаться поруч. Один з них по-хазяйськи дає вказівки, і з його владного тону стає зрозуміло, що він — директор центру, Ярослав Бундзяк. Те, що наше видання зацікавилося реабілітаційним центром, йому лестило, і він з радістю розповів:

«Зараз тут мешкає 32 ведмеді, — каже директор. — Ми розуміємо, що їм не вижити в дикій природі — вони не вміють знаходити собі їжу, не знають, як це. Їм залишається жити в таких напівдиких умовах, де ми їх годуємо та оберігаємо від людей та інших хижаків. Майже всі тварини навіть не впадають в сплячку, тому що ніколи цього не робили, хоча цьогоріч залягли вже четверо», — говорить він.

З жорстокості — в добрі руки

Ярослав пояснив, чому деякі ведмеді знаходяться в клітках: там після приїзду вони відбувають карантин. Звикають до нових умов, бачать за прутами інших тварин, дивляться, як ті поводяться. Після приїзду тварини проходять санітарно-ветеринарний огляд, оскільки майже всі вони утримувалися в жахливих умовах: жили в дуже тісних клітках, іноді в повній темряві. Так поводилися з ведмедем Кузьмою, який потрапив в центр 2015 року у віці 25 років. 210-кілограмовий самець раніше виступав в цирку і знімався в кіно, а коли постарів, його просто закрили в темному приміщенні, через що тварина повністю осліпла.

Історія кожного ведмедя є на стенді, встановленому на території центру. Читаючи їх, жахаєшся, наскільки жорстоко і нелюдяно ставилися до клишоногих колишні власники. Так, наприклад, ведмідь Беня з мандрівного цирку приїхав в центр з дистрофією: при нормальній вазі 400-480 кілограм, 10-річний самець важив всього 270.

Власники не тільки морили його голодом, а ще й дресували: ставили Беню на розпечену плиту, щоб він перебирав лапками й таким чином вчився танцювати. Деяких ведмедів господарі добровільно здавали в центр, коли вони опинялися в "пенсійному" віці, якихось доводилося самостійно вилучати у бездушних власників та браконьєрів. На щастя, всі вони успішно адаптувалися в центрі. За ведмедиками наглядають ветеринари, а їх денний раціон включає 10-12 кілограм фруктів, овочів, риби, меду і борошняних виробів — близько 13 тисяч кілокалорій на добу.

Ми бачимо, як вище на пагорбі вже встановлюються нові сітки, поруч стоїть техніка. Зараз центр розширюється — Ярослав Бундзяк пояснює, що через брак території нових ведмедів поки не беруть — хижакам стає занадто тісно. Поступово центр більшає, до нього приєднали 5 гектарів, але роботи ведуться повільно через нерегулярне фінансування.

Чому це важливо?

На жаль, держава не ставить у пріоритет збереження зникомого виду. Бурих ведмедів в дикій природі, за даними Всесвітнього фонду природи WWF, в Україні всього 200, і майже всі вони живуть в Карпатах, ще трохи — на Поліссі. Деякі з особин незаконно утримуються у приватних власників. У період до Другої світової війни в Українських Карпатах налічувалося понад 2000 ведмедів. Але потім хижаків оголосили сільськогосподарськими шкідниками та буквально труїли: в долинах залишали напхану ціанідом натрію тушу коня, до якої приходили ведмеді, поїдали м'ясо і гинули. Ведмеді ставали об'єктами полювання, а їхня домівка — карпатські ліси — спустошували, вирубуючи дерева і перетворюючи казкові ліси на голі вершини. Так тривало протягом 50 років, і тепер бурий ведмідь внесений до Червоної книги України зі статусом «зникомий вид». Тому поводитися з ведмедями потрібно особливо дбайливо. Це стосується кожного з нас, адже зараз, коли кордони закриті, головним «центром» відпочинку в Україні стають Карпати – ареал проживання багатьох червонокнижних видів, зокрема й героїв цієї статті — бурих ведмедів.

Є кілька правил, яких потрібно дотримуватися, перебуваючи в лісі. Вони допоможуть вам уникнути зустрічі з хижаками та не нашкодити ні собі, ні ведмедям.

🐻 Ведмеді мають дуже хороший слух. Вони можуть розрізнити людську мову на відстані 300 метрів і звук клацання фотоапарата — в радіусі 50 метрів. Але вони не стануть нападати на людину, а швидше за все, обійдуть вас. Тому гуляючи лісом, потрібно створювати помірний шум, рухатися групами або брати з собою дзвіночок, якщо ви йдете в ліс поодинці.

🐻 Ні в якому разі не підходьте до ведмежат — швидше за все, біля них буде ведмедиця.

🐻 Розбиваючи в лісі кемпінг, розпалювати багаття і зберігати їжу потрібно якомога далі від намету. Найкраще готувати їжу на відстані 150-200 метрів від намету, оскільки її запах приваблює ведмедів. Мити посуд також потрібно якомога далі від табору, а залишки їжі, які перегнивають — закопувати в землю.

🐻 Якщо ведмідь помітив вас, або ви помітили ведмедя, необхідно оцінити обставини та зберігати спокій:

Якщо ведмідь далеко від вас, на відстані 150-200 метрів, поверніться до нього обличчям і повільно відступайте, поки не зникнете з його поля зору. Залишивши на землі якийсь предмет, наприклад, головний убір, ви можете ненадовго відвернути його увагу.
Якщо ведмідь знаходиться дуже близько, кинувся на вас або встав на задні лапи, не тікайте. Підніміть руки вгору, щоб здаватися більше і говоріть з ним, щоб тварина могла ідентифікувати вас, як людину. Коли він втратить інтерес, почніть повільно відходити назад, не повертаючись до нього спиною і залишаючи попутно свої речі.
У разі нападу ведмедя, лягайте на живіт і прикрийте шию руками, постарайтеся не дати тварині перевернути вас на спину.